Тема НЕ 2. 1. Завдання ознайомлення дітей з природо

План:

1. Природа як засіб розумового виховання дітей дошкільного віку.

2. Сенсорне виховання дітей.

3.  Моральне виховання дітей засобами природи.

4. Естетичне виховання дітей у процесі ознайомлення їх з природою.

5. Природа – засіб фізичного розвитку дітей дошкільного віку.

Література (основна):

1. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

2. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999..

3. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою. - К., 1993.- С.31-44.

Література (додаткова):

4. Веретенникова С.А. Ознакомление дошкольников с природой. - М., 1980.-С. 35-39.

5. Історія дошкільної педагогіки. Хрестоматія / За ред. З.Н. Борисової.- К., 1990.

6. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

7. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

8. Лисенко Н.В. Екологічне виховання дошкільників.- К., 1993.

9. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" / За ред. З.І. Плохій.- К.,1993.

10. Мечник Л.А. Дітям про тварин. - Тернопіль, 1996.

11. Пустовіт И.О., Локшина О. Вивчаємо довкілля разом // Дошкільне виховання.-1998. - №3.-С. 10-11.

 

1. Природа як засіб розумового виховання дітей. Сучасна методика ознайомлення дошкiльникiв з природою вважає природу важливим фактором всебiчного розвитку, а тому процес ознайомлення дошкiльникiв з природою спрямовує на здiйснення розумового, морального, естетичного i фiзичного виховання дошкiльникiв.

У процесi ознайомлення дошкiльникiв з природою повиннi вирiшуватися такi завдання розумового виховання:

1. Формування у дiтей системи реалiстичних уявлень про природу i на цiй основi перших елементiв матерiалiстичного свiторозумiння.

2. Розвиток мислення і мови.

З. Сенсорне виховання.

4. Розвиток пiзнавальних iнтересiв і спостережливостi.

Одним з найважливiших завдань ознайомлення з природою є формування системи реалiстичних знань про природу. Знання вiдiграють вирiшальну роль у формуваннi особистостi, її розвитку, ставленнi до навколишнього середовища. Тому вирiшення цього завдання повинно розглядатися як центральне, вiд якого залежить реалiзацiя iнших завдань, таких, як розвиток мислення і мови, екологiчне виховання тощо.

У дошкiльному вiцi, вiдповiдно до програми дитячого садка, у дiтей формуються рiзноманiтнi знання про природу: явища неживої природи, рослинний і тваринний свiт, працю людей у природi. Сучаснi дослiдження (П. Я. Гальперiна, В. О. Давидова, С. М. Нiколаєвої, К. С. Фабрi, І.О.Хайдурової, С. Ф. Терентьєвої) свiдчать про те, що найбiльший ефект у розвитку дiтей досягається пiд час формування системних знань. Ще К.Д.Ушинський зазначав, що розум — це добре органiзована система знань.
Системнi знання—це знання, об’єднанi навколо центральної залежностi в природi. Такою глобальною залежнiстю у природi є залежнiсть органiзмiв вiд умов iснування. В багатьох випадках у природi вона виявляється так, що доступна безпосередньому сприйманню дiтей. Наприклад, неполита рослина втрачає тургор, листки її в’януть. Пристосованiсть органiзмiв до певного середовиша пов’язана з задоволенням їхнiх найважливiших життєвих потреб у повiтрi, свiтлi, водi, поживних речовинах i є їхньою невiд’ємною властивiстю, потрiбною передумовою эбереження життя. Взамозв’язок тварин iз середовищем має певну варiативнiсть. Для дошкiльникiв важливо дати загальну картину пристосувань тварини до умов навколишнього середовища, розкрити основнi, суттєвi і разом з тим яскраво вираженi пристосування тварини у зовнiшнiй будовi (форма тiла, покрив, характер кiнцiвок тощо), у способi життя (пересування, живлення, захист і т. iн.).

Оволодiння систематизованими знаннями, як показують дослiдження,— це встановлення об’єктивних зв’язкiв мiж предметами i явищами навколишнъого свiту, серед яких провiдними є причинно-наслiдковi зв’язки. Саме встановлення таких зв’язкiв характеризує рiвень дитячого мислення.

Проведенi дослiдження доводять, що формування систематизованих знань вiдповiдає внутрiшнiм потребам дошкiльникiв. Ще І. М. Сєченов вiдзначав, що дитина у З—4 роки знає властивостi багатьох предметiв, багато що правильно класифiкує і навiть тлумачить деякi явища в тому самому напрямку, якi у дорослих носять назву причинних зв’язкiв. Цi ж тенденцiї були помiченi Л. С. Виготським, який вiдзначав, що дiти дошкiльного вiку, як показують дослiдження, самi будують теорiї про походження тварин, про народження дiтей і т. iн. А це означає, що у дошкiльникiв є тенденцiя не тiльки зрозумiти окремi факти, але й встановити деякi узагальнення. Ця тенденцiя в розвитку дiтей повинна бути використана у процесi навчання i визначати основний шлях, за яким має будуватися в певнiй системi програма вiд першого до останнього року.

Психолого-педагогiчнi дослiдження показали, що дошкiльники можуть розумiти причини деяких простих явищ і здатнi до елементарних логiчних суджень в тому випадку, коли перед ними поставлене цiкаве і зрозумiле завдання і вони можуть спиратися на спостереження яскравих проявiв залежностi або можуть пiзнати  в процесi активної практичної дiяльностi.  Формування систематизованих знань повинно здiйснюватися на основi нагромадження конкретних реалiстичних знань у процесi спостережень у природi, працi, в дослiдах, iграх. В усiх дослiдженнях, присвячених питанням узагальнень, пiдкреслюється залежнiсть успiшностi узагальнень вiд обсягу i характеру конкретних фактичних знань. Отже, формування систематизованих узагальнених знань вимагає ознайомлення дiтей з багатоманiтнiстю природних явищ, нагромадження фонду знань про частковi, зовнiшнi якостi i зв’язки i залежності, що сприятиме досягненню дiтьми вiдповiдного рiвня розумового розвитку.

На основi засвоєння дiтьми знань здiйснюється формування перших елементiв свiторозумiння. Сучасний етап розвитку суспiльства, який характеризується плюралiзмом, передбачає, що кожна людина може дотримуватися рiзних поглядiв на навколишнiй свiт, однак матерiалiстичне розумiння свiту є найбiльш науковим, а тому у процесi ознайомлення дiтей з природою слiд використовувати можливостi для формування перших елементiв матерiалiстичного свiторозумiння. дiалектико-матерiалiстичне свiторозумiння передбачає розумiння природи такою, якою вона є, без рiзних стороннiх домiшок, розглядає її у процесi руху, безперервного розвитку, у взаємозв’язках i залежностях.

Питання формування перших елементiв дiалектико-матерiалiстичного свiторозумiння у дошкiльникiв дослiджувалося Т. 0. Ковальчук, П.0.Юсуповою. У процесi ознайомлення з природою є можливостi для формування таких елементiв дiалектико-матерiалiстичного розумiння природи, як матерiальнiсть явищ природи, рух у природi і його прояви у зв’язках i залежностях, багатоманiтнiсть i єднiсть у природi, вплив людини на природу. Вся робота по формуванню у дошкiльникiв перших елементiв матерiалiстичного розумiння природи повинна грунтуватися на розвитку реалiстичних уявлень про доступнi для них об’єкти, явища природи, а тому основними методами її здiйснення є спостереження, праця, дослiди.

Завдання вихователя — показувати і пояснювати дiтям природу такою, якою вона є, щоб поступове нагромадження фактiв пiдводило їх до того, що причини всiх явищ у природi лежать у нiй самiй. Так, поява з-пiд снiгу пролiска, вилiт гарного метелика кропив’янки в теплий березневий день не викличе у дiтей неправильної думки про те, що вони «нiзвiдки взялися», якщо вихователь ознайомить дiтей з тим, що у ранньовесняних квiтах поживнi речовини ще з лiта вiдкладаються у цибулинках, кореневищах, бульбочках, внаслiдок чого вони рано зацвiтають. Про те, як готуються до зими і перезимовують комахи, дiти дiзнаються iз спостережень, оглядаючи кору дерев, листя, гiлки — мiсця зимiвлi комах, їх яєць та личинок. Знання, здобутi дiтьми пiд час спостережень і доповненi розповiдями вихователя, допоможуть їм переконатися у природностi цих явищ.

Багатий матерiал для формування уявлень про рух у природi дають спостереження за сезонними змiнами, в процесi яких на числених фактах дiти переконуються у зв’язках і залежностях, що iснують мiж явищами в природi. Наприклад, восени сонце менше зiгрiває землю, стає прохолоднiше, немає умов для розвитку рослин, тому листя жовкне, опадає. Зі зникненням квiтучих рослин зникають комахи, що живляться ними. Зменшення чисельностi комах є причиною вiдльоту багатьох птахiв.

Ознайомлення дiтей з об’єктами природи дає змогу показати багатоманiтнiсть i єднiсть у природi. Наприклад, у процесi ознайомлення з овочевими рослинами дiти дiзнаються про їхню будову i одночасно про те, що всi рослiни вiдрiзняються мiж собою, окремi їхнi органи також рiзко вiдмiннi, наприклад, веретеноподiбний коренеплiд у моркви, рiпоподiбний у буряка i мичкувате корiння у цибулi.

Дошкiльникiв цiкавить роль людини у природi, яку вони, як правило, перебiльшують. У дослiдженнi Т. 0. Ковальчук старшим дошкiльникам пропонувалося вiдповiсти на питання: чи може людина зробити так, щоб на ялинцi росли вишнi? Вiсiмдесят процентiв дiтей вiдповiли, що може. Отже, завдання вихователя полягає в тому, щоб на доступних дiтям фактах показати перетворюючу силу людини (порiвняти плоди диких яблунь, груш з культурними), але одночасно пiдкреслити, що людина не все може зробити, бо існують закони природи, якi треба знати i не порушувати.

Своєрiднiсть роботи з дошкiльниками зв’язана з їхньою схильнiстю до антропоморфiзму (перенесення властивих людинi рис, особливостей на сили природи, рослини, тварин), що формується пiд впливом казок, розповiдей дорослих, якi переносять свiт своїх вiдчуттiв, суджень на поведiнку тварин. У молодшому дошкiльному вiцi цю особливiсть свiтосприйняття треба використовувати для виховання гуманних почуттiв, спiвчуття, поступово формуючи у дiтей реалiстичнi знання про природнi об’єкти, виховуючи розумне ставлення до них.

Рiвень сформованостi у старших дошкiльникiв перших елементiв дiалектико-матерiалiстичного розумiння природи, за даними Т. 0. Ковальчук, можна визначити за такими критерiями: наявнiстю у дiтей знань про окремi предмети та явища природи (ступiнь повноти, точностi, наукової вiрогiдностi); умiнням бачити взаємозв’язки i залежностi (насамперед причинно-наслiдкового характеру) мiж вiдомими об’єктами та явищами; умiнням висловлювати обгрунтованi й правильнi судження з приводу встановленого взаємозв’язку з використанням ранiше набутих знань.

Розвиток мислення i мови в процесi ознайомлення з природою  є одним з важливих завдань. Природа є частиною навколишнього свiту, з яким дитина щоденно спiлкується i взаємодiє. Вона дає  багатий матерiал для розвитку мислення i мови. Враховуючи, що в холодну пору року дiти проводять на прогулянцi не менше 4 год,  а в теплу, саме у перiод розквiту природи, вони майже весь час  перебувають на природi, є змога максимально використати природне оточення для розвитку мови дошкiльникiв.

Багатство природи, її рiзноманiтнiсть, дiяльнiсть дiтей у природi створюють умови для розвитку словника дiтей. Вiн поповнюється не тiльки iменниками — назвами найбiльш поширених рослин, тварин, частин їхнього тiла, але й великою кiлькiстю дiєслiв, що передаюоть рiзноманiтнi способи руху (стрибають, повзають, плаваютъ i т. iн.). Ще бiльш цiнне те, що в процесi ознайомлення з природою є чудовi можливостi для введення у словник дiтей прикметникiв, якi надають мовi барвистостi, образностi. Наприклад, лише визначаючи з дiтьми стан неба, можна використати такi прикметники: високе, прозоре, голубе, сиве, чисте, умите, привiтне, низьке, сiре, похмуре, непривiтне. Не менше можливостей для введення у словник прикметникiв пiд час розглядання з дiтьми рослии, тварин. Надэвичайно цiнним є те, що введення нових слiв у словник вiдбувається в процесi безпосереднього контакту дiтей з тими чи iншими об’єктами природи, коли, за влучним висловом фiзiолога М. I. Красногорського, слово сiдає на предмет, забезпечуючи тiсний зв’язок мiж першою i другою сигнальними системами.

Сприятливi можливостi у процесi ознайомлення з природою створюютъся i для вирiшення iнших завдань розвитку мови: формування розмовної мови, навчання розповiдi тощо, адже в процесi спостережень, працi, iгор дiти обмiнюються думками, спiлкуючись між собою. Результати спостережень досить часто оформляються як розповiдь про те, що дiти бачили цiкавого, їх знайомлять з дитячою природознавчою лiтературою.

Проблеми розвитку словника, зв’язної мови в процесi ознайомлення дошкiльникiв з природою дослiджувалися В. I. Коник, Н. Ф. Виноградовою, якi довели високу ефективнiсть використання природи для розвитку мови дiтей.

У єдностi з мовою розвивається мислення дiтей. Вони не лише пiзнають зовнiшнi властивостi об’єктiв природи, але й встановлюють найпростiшi зв’язки, залежностi, причини змiн. Треба вiдзначити, що робота по ознайомленню з природою, як нiякий iнший роздiл програми дитячого садка, вiдкриває великi можливостi для цього, оскiльки в природi цi зв’язки виявляються досить яскраво, наочно i доступнi розумiнню дiтей. Керівна роль вихователя при цьому полягає у тому, щоб на доступних дитячому розумiнню фактах пiдвести їх до встановлення зв’язкiв у природi. Наприклад, формуючи уявлення про роль свiтла у життi рослин, вихователь демонструє пророщену у пiдвалi цибулину з блiдим, покрученим листям. Пропонує дiтям порiвняти цю цибулину з цибулиною, вирощеною на вiкнi, i сказати, чого ж не вистачало цiй цибулині у пiдвалi. Створюючи потрiбнi умови для рослини, дiти переконуються, що пiд впливом свiтла її листя стає зеленим, таким, як у цибулi, яку вирощували на вiкні. Щоб закрiпити i узагальнити цей зв’язок, вихователь на прогулянцi показує дiтям дерева, що ростуть близько одне вiд одного, i запитує, чому гiлки з того боку, куди сонце не потравляє, меншi, вони рідкі i листя на них мало. Так поступово у дiтей формуються узагальненi уявлення про найбiльш важливi залежностi у природi. У процесi ознайомлення з природою здiйснюється розвиток розумових операцiй — аналiзу, порiвняння, синтезу, якi надзвичайно важливi для розвитку дiтей i пiдготовки їх до школи. Нагромадження уявлень дiтей про рiзноманiтнiсть тварин, рослин дає змогу формувати у них поняття про свiйських i диких тварин, культурнi i дикорослi рослини, овочi i фрукти тощо.

 

2. Здiйсненню сенсорного виховання, як необхiднiй умовi розумового розвитку дiтей, завжди придiлялася велика увага у дошкiльнiй педагогiцi. Це зумовлено тим, що вiд якостi функцiонування аналiзаторiв залежить якiсть тих уявлень, якi формуються у мозку дитини. Прийнята нашою дошкiльною педагогiкою концепцiя здiйснення сенсорного виховання на основi широкого ознайомлення дiтей з навколишнiм середовищем (на відмiну вiд штучної системи сенсорного виховання М. Монтессорi) зумовлює велику роль природи у вихованнi. Багатство барв, кольорiв, запахiв, звукiв у природi створює необмежений простiр для сенсорного виховання дiтей. Навчаючи дiтей визначати кольори квiток, вiдтiнки зеленi, колiр неба, вихователь сприяє розвитковi зорового аналiзатора, формує уявлення про кольори, їхнє гармонiйне поєднання.

Пiд час ознайомлення з природою є велика змога для розвитку дотикового аналiзатора. Розрiзняння i порiвняння гладенької і зморшкуватої горошини, м’якого молодого листка i цупкiшого старого, гладенького листка бегонії завждиквiтучої і покритого волосинками листка бегонiї рекс сприяють розвитковi здатностi бiльш точно розрiзняти предмети на дотик.

Спостереження у природi цiннi для розвитку у дiтей умiння розрiзняти форму, величину, Напрямки. Розглядаючи кiмнатнi рослини, вихователь зазначає, що у пеларгонiї зональної листя кругле, по краях вирiзане маленькими пiвкругами, у клiвії листя довге, вузьке, на кiнцi загострене. Збираючи з малюками восени листочки, вихователь пропонує знайти великi і маленькi. Видiлення характерних ознак в умовах варiювання типової форми, сприяє розвитковi обстежувальних дiй, кращому засвоєнню суспiльно вироблених еталонiв.

Природа багата звуками, запахами. Навчаючи дiтей прислухатися до шуму вiтру, дзижчання бджоли, спiву птахiв, вдихати аромат квiтучих квiтiв, своєрiднi пахощi овочевих рослин, вихователь наповнює дiтей чуттєвими образами, розвиває слухову увагу, навчає розрiзняти звуки, запахи.

У дослiдженнi Є. І. Корзакової влучно вказується на те, що тiльки в процесi спiлкування з природою можна сформувати‚ уявлення про деякi властивостi об’єктiв, виконати обстежувальнi дії, наприклад визначення стану грунту.

Важливим завданням розумового виховання в процесi ознайомлення з природою є розвиток пiзнавальних iнтересiв i спостережливостi.

Сучасний етап розвитку нашого суспiльства висуває досить високi вимоги до творчого потенцiалу особистостi. А така особистiсть характеризується високим рiвнем розвитку пiзнавальних iнтересiв. I психологiчнi дослiдження свiдчать про винятково важливе значення розвитку пiзнавальних iнтересiв у пiдготовцi дiтей до школи. Пiзнавальнi iнтереси розглядаються ними як важливий і гуманний мотив навчальної дiялъностi: дитина повинна навчатися тому, що їй цiкаво дiзнаватися про рiзноманiтнi явища природи і суспільного життя, а не тому, що цього вимагають дорослi. Дослiдження Л. С. Славiної, Н. Г. Морозової та iнших доводять, що основна причина неуспiшностi дiтей у перших класах школи — недостатнiй розвиток пiзнавальних iнтересiв. З проблеми розвитку пiзнавальних iитересiв у процесi ознайомлення дошкiльникiв з природою проведено ряд дослiджень: Л.Ф.Захаревич, Н. К. Постниковою, Л. В. Маневцовою, Т. А. Куликовою.

Дослiдники виходили з того, що пiзнавальні iнтереси формуються на основi вродженого рефлексу «що таке?», який у дiтей виявляється не однаковою мiрою. Якщо цiлеспрямовано не розвивати пiзнавальний iнтерес, то вiн згасає. Звiдси особливо великого значення набуває його розвиток у ранньому вiцi. Без цього неможливо повнiстю використати потенцiйнi можливостi дiтей дошкiльного вiку.

Дослiдження доводять, що рушiйною силою у розвитку пiзнанальних iнтересiв у дiтей є знання. Чим бiльше дитина знає, тим бiльше вона хоче знати. Важливе значення має новизна знань. Якщо це не враховується, пiзнавальнi потреби згасають, дiти втрачають iнтерес до знань, а педагогу доводиться користуватися на заняттях штучними прийомами активiзацiї пiзнавальної дiяльностi.

Особливе значення у розвитку пiзнавальних iнтересiв, як показали дослiдження, мають такi знання, якi розкривають зв’язки і залежностi мiж природними об’єктами, доступнi безпосередньому сприйманню дiтей. І нарештi важлива роль вiдводиться пошуковiй дiяльностi дошкiльникiв, у процесi якої через безпосереднє сприймання надзвичайно переконливо діти пізнають зв’язки і залежності у природі.

Слiд вiдмiтити, що iнтерес дослiдникiв до проблеми розвитку пiзнавальних iнтересiв саме у процесi ознайомлення дошкiльникiв з природою не ‘ випадковим. Природа надає для цього необмеженi можливостi. Рiзноманiтнiсть видiв рослин, тварин, змiни в процесi їхнього росту i розвитку, пристосування до умов середовища - ось те, що може щоденно забезпечувати надходження нової iнформацiї, сприяти формуванню пiзнавальної активностi дiтей.

Одним iз завдань розумового виховання в процесi ознайомлення з природою є розвиток у дiтей спостережливостi — сукупностi особистих якостей i здiбностей людини, якi, з одного боку, передбачають умiння бачити предмети і явища в усьому багатствi їхнiх характерних ознак, а з другого — видiляти суттєвi ознаки i зв’язки, правильно розпiзнавати типовi риси у явищах, швидко орiєнтуватися в ситуацiї. Ця якiсть важлива для всiх етапiв розвитку особистостi.

Дослiдження питань розвитку спостережень у дошкiльному вiцi були проведенi Г. К. Матвєєвою, П. Г. Саморуковою, Г. І. Васи льєвою, Н.І.Вєтровою. Автори дослiджень зазначають, що спостережливiсть, як якiсть особистостi, не формується спонтанно. Потрiбна цiлеспрямована і систематична робота з формування у дiтей дiяльностi спостереження i спостережливостi. Вихователю потрiбно володiти арсеналом прийомiв, якi забезпечують результативнiсть цiєї роботи. Забезпечуючи живий контакт з природою, спостереження сприяють формуванню реалiстичних уявлень, розвитковi мови, мислення, сенсорних процесiв, допитливостi, доброму ставленню до природних об’єктiв, що позитивно впливає на загальний розвиток дiтей.

 

3. Завдання морального виховання в процесi ознайомлення дiтей з природою включають екологiчне виховання дошкiльникiв та виховання iнтересу i любовi до працi в природi, перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами.

Екологiчне виховання є одним з найважливiших завдань сьогодення. Науково-технiчний прогрес, що дав людству надзвичайно багато корисного, породив i цiлий ряд екологiчних проблем: забруднення атмосфери, грунтiв, вод, збiднення рослинного і тваринного свiту. Майбутнiй стан природного середовища значною мiрою залежить вiд успiшного здiйснення екологiчного виховання, формування нового, свiдомого, вiдповiдального, доброго ставлення до природи, розвитку екологiчної етики, основаної на iдеї спiвпереживання, самооцiнки всього живого. Екологiчне виховання тiсно пов’язане з екологiчною освiтою. На основi знань, дiяльностi формується екологiчна культура. Людина, що оволодiла нею, усвiдомлює загальнi закономiрностi природи і суспiльства, вважає природу своїм рiдним домом, який треба берегти і про який треба пiклуватися.

Екологiчнi проблеми є глобальними, загальнолюдськими і ряд мiжнародних органiзацiй — ООН, ЮНЕСКО, ЮНЕП — розробляють завдання, стратегiю і тактику освiти i виховання в галузi охорони навколишнього середовища. В матерiалах мiжурядових конференцiй сформульованi такi завдання:

1. Викликати стурбованiсть сучасним станом навколишаього середовища.

2. Формувати у всiх груп населення екологiчнi знання і на основі цих знань — дiяльнiсть, спрямовану на полiпшення навколишнього середовища.

Пiдкреслюється потреба у безперервностi освiти і виховання в галузi охорони навколишнього середовища, починаючи з дошкiльного i кiнчаючи пенсiйним вiком. Обов’язковою умовою є мiждисциплiнарний пiдхiд, який передбачає, щоб питання охорони навколишнього середовиша, природокористування пронизували всi дисциплiни, що вивчаються учнями у школi, а студентами у вищих нанчальних закладах. В умовах дитячого садка здiйснення мiждисциплiнарного пiдходу означає, що формування позитивного ставлення до природи повинно здiйснюватися не тiльки в процесi ознайомлення дiтей з природою, але й в усiх iнших роздiлах роботи дитячого садка. Наприклад, пiд час формування культурно-гiгiєнiчних навичок (умивання, миття рук) потрiбно розповiдати про цiннiсть води для природи, життя людини, привчати економно витрачати її тощо.

У мiжнародних рекомендацiях пiдкреслюється, що в дошкiльному і молодшому шкiльному вiцi слiд забезпечити якомога бiльше безпосереднiх контактiв дiтей з природою. Всi цi рекомендацiї повиннi щоденно втiлюватися у практицi роботи дитячих дошкiльних закладiв.

Питання екологiчного виховання дослiджувалося у дiтей як шкiльного, так i дошкiльного вiку. Враховуючи значення наступностi у проведеннi цiєї роботи, коротко спинимося на них.

У дослiдженнях І. Д. Звєрєва, А. П. Залебного, І. С. Матрусова та iн. ставиться завдання виховати нове поколiння людей, якi б свято берегли землю, сади, лiси, воду, повiтря. Важливо сформувати у учнiв екологiчну культуру, виробити усвiдомлення того, що в природi все збалансовано, що неприпустимо перебудовувати її на власний розсуд. Природу треба всiляко оберiгати, примножувати її багатства.

Дослiдниками були конкретизованi завдання екологiчного виховання школярiв. Враховуючи, що в дошкiльному вiцi починають закладатися основи для вирiшення їх i дитячий садок є першою ланкою в системi освiти, цi завдання слiд сприймати i як завдання дитячого садка, а реалiзацiя їх повинна здiйснюватися з урахуванням вiку i можливостей дiтей. Розглянемо їх.

1. Засвоєння провiдних iдей, основних понять i наукових фактiв, на базi яких визначається оптимальний вплив людини на природу вiдповiдно до її законiв.

Стосовно дошкiльного вiку - це засвоєння системних знань, якi вiдображують основну залежнiсть у природi — залежнiсть органiзмiв вiд умов iснування. Рослина може рости і розвиватися тiльки тодi, коли є потрiбнi для цього умови: свiтло, тепло, волога, поживний грунт. Слiд пiклуватися про створення саме таких умов для рослин.

2. Розумiння багатосторонньої цiнностi природи як джерела матерiальних i духовних сил суспiльства.

Пiд час проведення практичної роботи з дошкiльниками це засвоєння знань про значення рослин і тварин в життi людини і природи, завдяки чому формуються цiннiснi орiєнтації. В сучаснiй педагогiчнiй науцi поняття цiннiснi орiєнтації спiввiдносяться з мотивацiйними орiєнтацiями особистостi. Цiннiсть, зазначав С. Л. Рубiнштейн, це значимiсть для людини чогось у свiтi. Тiльки та цiннiсть, яка визначається, здатна виконувати важливу цiннiсну функцiю — функцiю орiєнтира у поведiнцi людини, отже, визначати її ставлення до природи.

3. Оволодiння прикладними знаннями, практичними вмiннями і навичками рацiонального природокористування, розвиток здатностi оцiнювати стан навколишнього середовища, приймати правильнi рiшення щодо його полiпшення, передбачати можливi наслiдки своїх дiй i не допускати негативних дiй на природу в усiх видах громадсько-трудової дiяльностi.

Уже в дошкiльному вiцi дiти оволодiвають деякими правилами природокористування: слiд охороняти кориснi види рослин, тварин; не можна брати живих iстот з мiсць їхнього iснування; слiд дбайливо ставитися до землi, води, повiтря, оскiльки це середовище, де мешкають живi iстоти. Дошкiльники оцiнюють стан своєї дiлянки i роблять висновок: на забрудненiй дiлянцi гратися не можна, її треба спочатку прибрати.

4. Розвиток потреби у спiлкуваннi з природою, прагнення до пізнання навколишньої природи у єдностi з моральноестетичними переживаннями.

Прагнення до пiзнання природи і спiлкування з нею розвивається у дошкiльникiв пiд впливом нової iнформацiї, яка повинна щоденно надходити вiд дорослих.

5. Активiзацiя дiяльностi, спрямовано на покращення природного i перетворювального середовища, непримиреннiсть до дiй людей, що шкодять йому, пропаганда природоохоронних iдей.

Здавалося б, що можливостi дiтей у дитячому садку для реалiзації цього завдання вкрай обмеженi, однак дiти всiх вiкових груп, починаючи з молодшої, самостiйно висаджують квiти на дiлянці дитячого садка, доглядають за ними, пiдгодовують узимку птахiв, пiдгортають снiг пiд дерева, кущi, захищаючи їх вiд пошкоджень. Під час цiльових прогулянок висаджують укорiненi живцi верб на березi рiчки, ставка, садять насiння жолудiв у лiсi. За умови проведення з дiтьми змiстовної роботи по ознайомленню з природою вони можуть впливати на поведiнку своїх батькiв щодо ставлення їх до природи.

У проведених В. Г. Грецовою та З. П. Плохiй дослiдженнях простежується спiльна точка зору на те, що екологiчне виховання дошкiльникiв здiйснюється пiд впливом знань та органiзації практичної дiяльностi, в якiй застосовуються цi знання.

1. Дослiдження доводять, що у формуваннi ставлення дiтей до природи важливе значення мають їхнi знання про естетичнi властивостi об’єктiв природи, що зумовлює емоцiйно-позитивний вiдгук у дiтей.

2. Важливе значення мають знання, якi розкривають зв’язки i залежностi в природi, оскiльки саме вони становлять ту основу, яка визначає оптимальний вплив людини на природу.

3. Дослiдження показали, що для формування позитивного ставлення дошкiльникiв до природи потрiбно засвоїти знання про значення неживої природи, рослин, тварин у життi природи i людини. Саме цi знання забезпечують формування цiннiсних орiєнтацiй, якi визначають поведiнку дiтей по вiдношенню до природних об’єктiв.

Процес засвоєння моральних норм особистiстю вiдбувається у три етапи. Перший етап полягає у тому, що людина має уявлення про моральну норму. другий — це поєднання знань про те, що потребує моральна норма, iз знаннями того, чому її треба виконувати. Забезпечити виконання моральної норми може лише третiй етап засвоєння, коли знання моральної норми перетворюється у переконання. Саме цей етап найбiлъше пов’язаний з дiяльнiстю. Спiлкування дошкiльникiв з рiзноманiтними об’єктами природи пiд час прогулянок, екскурсiй створює реальнi можливості для засвоєння знань про правила природокористування i одночасао виконання їх. Особлива роль при цьому належить самостiйному вирощуванню рослин i тварин i догляду за ними, оскільки ця дiяльнiсть формує потребу у спiлкуваннi з природою, мотиви, почуття, iнтереси дiтей.

Основними критерiями сформованостi дбайливого ставлення дошкільників до природи можна вважати: стiйкий прояв пiклування про мешканцiв кутка природа, дiлянки дитячого садка, Позитивне ставлення до працi в природi, оволодіння правилами природокористування.

Основними умовами екологiчного виховання дошкільникiв можна вважати такi:

1. Забезпечення мiждисциплiнарного пiдходу у формуванні знань про природу i природокористування.

2. Врахування вікових, пiзнавальних можливостей дiтей у процесi екологiчного виховання.

3. Органiзацiя дiяльностi, що сприяє полiпшенню навколишнього середовища.

4. Вибiр оптимальних форм i методiв роботи з дiтьми.

5. Приклад вихователя.

6. Спiльна робота дитячого садка i сiм’ї.

Важлива роль у здiйсненнi завдань морального виховання в процесi ознайомлення дiтей з природою належить вахованню любовi до працi в природi формуванню перших трудових навичок вирощування рослин, догляду за тваринами. Вадатний педагог Й. Г. Песталоцці зазначав, що справжню людину творить те, що вона працює, а не те, що вона бачить і чує. Саме в процесi працi в природi найбiльш комплексно здiйснюються завдання ознайомлення з природою, а на цiй основi - гармонiйний розвиток особистостi.

 

4. Природа є могутнiм засобом естетичного виховання дошкiльникiв. Саме в процесi спiлкування з природою створюються сприятливi можливостi для здiйснення ряду завдань естетичного виховання, а саме: формування естетичних вражень у дiтей; навчання розумiнню творiв мистецтва (пейзажу i натюрморту); перших спроб творити красу у навколишньому середовищi.

Можна без перебiльшення твердити, що базовим завданням є формування у дошкільників естетичних вражень. Природа — першоджерело краси. Сприймаючи її, людина вiдображує цю красу у мистецтвi, побутi. Без нагромадження естетичних вражень неможливе нi вiдтворення краси природи в образотворчiй дiяльностi дiтей, нi розуміння образотворчого мистецтва.

На своєрiднiсть формування у дiтей естетичних вражень вказував у свiй час К. Д. Ушинський, вважаючи, що краса природа передусiм сприймається дорослими i вже через них — дiтьми. Можна зростати серед чудової природи, але не помiчати її. І подiбно до того як молодi птахи навчаються спiвати з голосу дорослих птахів, естетична оцiнка у дiтей формується через посередника, тобто вихователя. У дослiдженнi, проведеному Є.О.Фльориною, ця думка була пiдтверджена експериментально. Вона наполягала на тому, щоб в естетичному вихованнi прагнути до єдностi емоцiйного i пiзнавального. В процесi сприйняття потрiбно розширювати i поглиблювати асоцiативнi зв’язки дiтей, процеси аналiзу i синтезу, активiзуючи розумовий процес i емоцiйне ставлення до сприйняття. Велику роль у цьому має емоцiйна чутливiсть педагога, його уміння не лише побачити красу природи, але й доступно донести її до дiтей з тим, щоб сформувати естетичнi цiнностi, важливi не лише для естетичного розвитку особистостi, але й для доброго, гуманного ставлення до навколишньої природи.

Основний шлях формування естетичних вражень — це спостереження природи, доповненi розповiддю вихователя про естетичнi властивостi об’єктiв природи, красу навколишнього свiту. Дослiдження Е. М. Нiкiтiної довели, що дошкiльники здатнi сприйняти красу пейзажу. Користуючись iншими засобами — поетичним словом, iлюстративним матерiалом, технiчними засобами навчання, вихователь може закрiпити, поновити естетичнi враження, набутi у процесi спiлкування з природою.

Естетичнi враження, що формуються у дiтей у процесi ознайомлення з природою, є важливою умовою розумiння мистецтва пейзажу i натюрморту. Дослiдження Н. М. 3убарєвої, Л. В. Компанцевої довели, що сприймання пейзажу є процесом накладання вражень вiд навколишньої природи на твiр мистецтва — пейзаж. Чим яскравiшi будуть особистi враження, тим бiльший iнтерес, бiльшi осоцiації викличе художнiй твір, що й забезпечить його сприйнятi розумiння.

Величезне значення в естетичному вихованнi має формування умiння вiдтворювати красу навколишньої природа в образотворчiй дiяльностi, побутi. Це витоки розумiння того, що навколишня природа є джерелом збагачення життя прекрасним. У нiжному плафонi вiдтворюється витончена краса конвалiї, купини, у барвистiй тканинi — краса квiтучої луки. Навчаючи дiтей вiдображувати на серветках, тарiлках, чашечках, рукавичках природу - квiти, метеликiв тощо,— вихователь формує естетичний смак, бажання створювати красу навколо себе.

Велике значення для естетичного виховання має трудова дiялънiсть, спрямована на полiпшення навколишнього природного се редовища. В.О.Сухомлинський пiдкреслював, що радiсть працi неможлива без вiдчуття краси i тут краса не тiльки та, яку отримує дитина, а насамперед та, яку вона створює. Вирiшуючи це завдання, вихователi обов’язково повиннi прагнути до того, щоб кожна дитина виростила квiти, наголошуючи, як прекрасно виглядають квiтучi рослини, яким гарним стало те мiсце, де попрацювали дiти.

 

5. Фізичне виховання дітей засобами природи. Здавна було помiчено, що перебування серед природи змiцнює органiзм, пiдвищує працездатнiсть, i лише експериментальним шляхом було встановлено надзвичайно велике значення в цьому фiтонцидiв — летючих речовин, що їх видiляють рослини. Український ботанiк академiк М.Г.Холодний називав їх вiтамiнами повiтря. Фiтонциди згубно дiють на патогеннi бактерії, у тому числi й дихальних шляхiв, тому дiти значно менше хворiють i швидше поновлюють здоров’я, перебуваючи у природi, а не у примiщеннях. Дослiдженнями виявлено, що фiтонциди сприятливо дiють на нервону систему, забезпечуючи активний функцiональний стан i запобiгаючи перевантаженню. Це особливо повинно враховуватися вихователями дитячих садкiв.

Перебування серед природи і дiя природних факторiв — сонця, повiтря, води — стимулюють обмiн речовин у дiтей, сприяютъ їхньому загартуванню. Пiд впливом ультрафiолетового промiння в органiзмi дитини утворюється кальциферол (вiтамiн D), що сприяє змiцненню кiсток скелета.

Активнi рухи дiтей пiд час перебування на природi сприяють їхньому вдосконаленню, координації.

Важливе значення для нормального функцiювання нервової системи дитини мають тi сенсорнi враження, що вона їх одержує пiд час спiлкування з природою. Лiкування красою природи зараз мiцно увiйшло у систему оздоровлення людей у санаторiях, пансiонатах тощо.