Теиа НЕ 1. 1 предмет,завдання і зміст методики ознайомлення дітей з природою

Тема НЕ 2.2. Зміст ознайомлення дітей з природою в ДНЗ

План:

1. Принципи визначення змісту ознайомлення дітей з природою.
2. Загальна характеристика змістової лінії Базового компоненту дошкіль­ної освіти і програми.
3. Програми навчання і виховання дітей дошкільного віку (розділ «Рідна природа»)

 

Література:

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.- 45-49.

2. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.

3. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.

4. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.

5. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999..

6. Методичні рекомендації до програми виховання дітей дошкільного віку "Малятко" / За ред. З.І. Плохій.- К.,1993.

 

1. Змiст ознайомлення дошкiлъникiв з природою визначається програмою дитячого садка, яка є державним документом i обов’язко для виконання. Змiст знань визначає характер i рiвень розвитку індивiда, його iнтелектуальної дiяльностi та свiтосприймання. Можна говорити про те, що змiст навчання забезпечує управлiння розвитком особистостi.

Розмноження риб

У хороших умовах риби можуть розмножуватися. У живородящих риб черевце стає повним, бiля анального плавця виразнiше помiтна темна пляма. Для нересту самку слiд пересадити в окремий акварiум без грунту, але з жмутиком куширу, де будуть ховатися народженi мальки. Оскiльки бiльшiсть риб поїдає своїх i чужих малькiв, пiсля нересту самку повертають в акварiум, а малькiв годують дафнiями, циклопами, подрiбненим сухим кормом.

У лабiринтових риб пiсля нересту вiдсаджують iнших риб i самку. А самця вiдсаджують тiльки пiсля того, як мальки попливуть.

У цихлових риб пiсля метання iкри батькiв iз нерестовища не вiдсаджують. За вiдкладеною iкрою звичайно доглядає самка, обмахує її плавцями i проковтує бiлi мертвi iкринки. Самець ревниво охороняє дiлянку. Дорослих риб вiдсаджують тiльки тодi, коли мальки змiцнiютъ i зможуть самостiйно плавати.

Птахи в кутку природи

Рухливiсть птахiв, їхнє яскраве привабливе забарвлення, цiкава поведiнка, спiв - усе це зумовлює великий iнтерес до утримання птахiв у кутку природи i виховання дбайливого ставлення до них, вiдповiдальностi за життя живої iстоти.

У кутку природи можна утримувати тих птахiв, якi добре розмножуються в умовах неволi,- хвилястих папуг i канарок.

Батькiвщина хвилястих папуг - Австралiя, де вони живуть у невеликих гаях. Природне забарвлення птахiв - трав'янисто-зелене з поперечними темними хвилястими смугами. Шляхом штучного добору були виведенi найрiзноманiтнiшi за кольором птахи. Самка вiдрiзняється вiд самця буруватим забарвленням восковицi, у самця ж вона блакитна. У молодих птахiв восковиця має рожевувате забарвлення.

Щоб папуга легше звикав до неволi, краще брати в куток природи молодого птаха. Здоровий птах має гладке оперення i дзьоб, цiле махове i хвостове пiр'я.

Для утримання папуг використовують клiтки, виготовленi з металевого дроту. Найкраще пiдходить клiтка таких розмiрiв, см: довжина - 60, висота 50, ширина 30-35.

Клiтку з хвилястими папугами встановлюють у свiтлому мiсцi, але не на сонцi i не на протягу. Якщо в дитячому садку є умови для влаштування вольєра, це сприятиме полiпшенню умов утримання птаха. Надзвичайно добре впливає на здоров'я папуг утримання їх влiтку у вiдкритих вольєрах на повiтрi.

Корм для хвилястих папуг повинен складатися з чотирьох компонентiв: зернового, м'якого, вiтамiнного, або зеленого, i мiнерального.

Зерновий корм - основний для птахiв. Вiн складається з жовтого або бiлого проса, канаркового насiння з невеликою добавкою вiвса i вiвсянки та соняшнику. Вiдсутнiсть проса в рацiонi птахiв викликає у них шлунково-кишковi захворювання. Корисно давати птахам колоски вiвса молочно-воскової стиглостi.

До м'яких кормiв належать бiлий хлiб, сухарi, сир, яйця, страви з картоплi, пудинги. Забороняється давати папугам м'яснi продукти, тваринний жир, шоколад,

Вiтамiнний, або зелений, корм складається з листкiв салату, редису, буряка, капусти, моркви, конюшини, подорожника. Не можна давати мокру зелень, оскiльки вона викликає пронос. Кориснi свiжi гiлки верби, вишнi, яблунi, берези тощо. Потрiбно давати папугам кусочки яблук, груш, кавунiв, динь.

Мiнеральний корм завжди повинен бути у клiтцi. Вiн складається з крупного рiчкового пiску, товченої яєчної шкаралупи вiд сирих яєць, товченої шкiльної крейди, кухонної солi, цукрового пiску, подрiбненого деревного вугiлля. Все це потрiбно мiняти через 10 днiв, в мiру забруднення.

Добова норма зернового корму - столова ложка, м'якого - одна чайна ложка на птаха. Вiтамiнний корм дають у необмеженiй кiлькостi. Воду птахам дають сиру, кiмнатної температури, мiняють її щодня.

Хвилястi папуги легко розмножуються в клiтках i вольєрах. Стимулом для цього є гнiздовий ящик або дуплянка з лотком 5 см i внутрiшньою камерою близько 15 см у попереку. Гнiздова пiдстилка не потрiбна, дно дуплянки роблять не пласким, а трохи нахиленим до центра, щоб яйця трималися поруч. Насиджування триває 17 днiв. Пташенята виводяться не одночасно, тому в одному виводку вiк їх рiзний. Однак це не заважає нормальному вигодовуванню молодняка. Якщо розмноження птахiв вiдбувається в перiод короткого свiтлового дня, вночi клiтку з папугами потрiбно освiтлювати нiчником.

Деякi найбiльш здiбнi хвилястi папуги навчаються вимовляти слова i речення. Бiльш здiбнi до розмов самцi, нiж самки. Навчання папуг вимовляти слова потребує частого спiлкування, тихої спокiйної обстановки.

Канарки належать до ряду горобиних. Вважають, що назна канарка пов'язана з її походженням з островiв Канарського архiпелагу, звiдки у ХV ст. її завезли у Європу iспанськi, а потiм й iнші моряки. У природi канарки люблять лiс з галявинами та кущами. У негнiздовий перiод вони ведуть зграйний спосiб життя, живляться насiнням рiзних трав i фруктами. В перiод вигодовування пташенят канарки поїдають i дрiбних комах.

Природне забаралення дикої канарки - зелено-жовте, але вже у ХVII ст. з'явилися виведенi у неволi канарки рiзноманiтного забарвлення (жовтi, бiлi, коричневi). Пiсня домашньої канарки мало вiдрiзняється вiд пiсень диких канарок. Було помiчено, що канарки добре наслiдують звуки. Цим скористалися любителi, i в країнах Захiдної Європи i Росiї з'явилися канарки, пiснi яких вiдрiзнялися вiд пiсень диких канарок. Це канарки гарцського наспiву, якi виконують пiсню, злегка вiдкриваючи дзьоб, i канарки вiвсяночного наспiву, який вони перейняли вiд звичайної вiвсянки. Канарки вiвсяночного наспiву виконують пiсню з вiдкритим дзьобом.

Спiвець вважається хорошим, якщо кожне колiно у його спiвi тривале i переходи вiд одного колiна до другого плавнi i м'якi.

Для утримання канарки потрiбна клiтка розмiром 40х20х20 см. Розмiщувати її треба у свiтлих мiсцях кiмнати, але не на протягу i не на сонцi.

Як i у папуг, корм канарки складається з зернового, м'якого, вiтамiнного, або зеленого, i мiнерального.

Основним кормом є зерновий, який складається з сумiшi рiзного насiння (дрiбне бiле просо - З частини, канаркове насiння - 2 частини, вiвсяна крупа, сурiпка, рапс, льон по 1 частинi, салат- 1/2 частини). З задоволенням канарки поїдають насiння рiзних польових, лучних трав. На день дають по 1-2 чайнi ложки на пташку.

З м'якого корму канарки споживають яйце, бiлий хлiб, змочений у молоцi, кашi.

У лiтнiй перiод пiд час линяння в рацiон птахiв дуже корисно включити мурашинi лялечки.

З вiтамiнних, або зелених, кормiв канарки з задоволенням поїдають рiзнi соковитi рослини: мокрець, традесканцiю, проросле насiння i ростки пшеницi, вiвса, бруньки плодово-ягiдних дерев i кущiв. Потрiбно давати птахам фрукти i овочi: яблука, грушi, абрикоси, малину, огiрки, моркву (терту), капусту, салат.

Мiнеральний корм дають такий, як i папугам.

Якщо утримується пара канарок, навеснi вони можуть утворити пару і виводити пташенят. Для цього треба повiсити гнiздо i покласти в клiтку будiвельний матерiал для гнiзда: кусочки бавовняних ниток 6 см завдовжки, м'яку траву, сухий мох, дрiбне пiр'я. Не можна давати птахам вату, клоччя, оскiльки вони можуть зачепитися за тонкi волокна і потягнути за собою гнiздо з яйцями і пташенятами.

У кладцi буває 4-5 яєць голубуватого кольору з коричневими крапками. Перше пташеня вилуплюється з яйця на 14-й день, решта - через 2-З днi пiсля першого. Вони з'являються на свiт слiпими i в рiдкому пуху. Ростуть швидко: на 5-й день у них вiдкриваються очi, через 7-8 днiв з'являється пiр'я, а у 18-20 днiв маленькi канарки вже починають вилазити на переднiй край гнiзда i намагаються перестрибнути на сусiдню жердинку. У двомiсячному вiцi у птахiв розпочинається перше линяння, а у 5 мiсяцiв вони починають потихеньку спiвати. Молодi самки також iнодi пробують спiвати, проте спiвцем у канарок є самець. Якщо молодi канари в перший рiк життя будугь слухати спiви старих канарiв, то вони скорiше навчаться спiвати. Для цього їх розсаджують у клiтки поодиноко.

Правильне утримання птахiв у неволi складається з трьох основних умов: влаштування клiтки; складання раціону, близького до живлення на волi; догляд що забезпечує збереження здоров'я.

Кожна клiтка повинна мати подвiйне дно (зовнiшнє нерухоме і внутрiшнє висувне) i бортики, якi запобiгають засмiченню кiмнати. Годiвничка повинна обов'язково висуватися, щоб було зручно насипати в неї корм і чистити її. У клiтцi укрiплюються дерев'янi жердочки рiзного дiаметра (10-15 мм). Їх потрiбно розташувати так, щоб птахи не забруднювали своїми екскрементами годiвницю і поїлку. Поїлка повинна бути достатньо широкою і стiйкою. Для купання птахам ставлять ванночку з водою, яку прибирають пiсля того, як пташка викупалася.

Чистота - основна умова успiшного догляду за птахами. Iснує два способи утримання настилу у клiтцi: посипати його пiском або класти на нього папiр. Мiняти пiсок треба влiтку 2 рази на тиждень, а взимку 1 раз на тиждень, папiр треба мiняти щодня.

Птахи не бояться шуму, але бояться рiзких рухiв. Тому слiд привчити дiтей пiдходити до клітки спокiйно, рухатися плавно, неквапливо, Не можна брати птахiв у руки, крiм того випадку, коли це буде конче потрiбно. Здiйснюючи один раз на місяць генеральне прибирання клiток, птахiв переводять у нове примiщення, щiльно поєднавши вiдкритi дверцята обох клiток.

Виконання всіх цих вимог дає гарантiю хорошого здоров'я пташок.

Газони на ділянці.

Газон - це штучний дерновий покрив, який створюється шляхом посiву i вирощування багаторiчних злакових трав. Газони дають змогу пiдкреслити вертикальнi об’єми деревної рослинностi, їхнiй колорит. На трав’яному зеленому килимi рельєфнiше видiляються рослиннi угруповання. Поєднання зеленi газону з яскравими фарбами квiтiв створює гармонiчнi контрастнi сполучення.

Газони мають велике санiтарно-гiгiєнiчне значення. Трав’янистий килим, що утворюється травами, закрiплює грунт i затримує велику кiлькiсть пилу; випаровуючи багато води, газоннi трави пiдвищують вологiсть повiтря i створюють прохолоду. Газони є найкращими мiсцями для iгор дiтей.

У дитячому садку створюються звичайнi і спортивнi газони. Головними якостями звичайного газону є декоративнiсть, мiцнiсть, довговiчнiсть. В умовах Полiсся i Лiсостепу газони рекомендується засiвати сумiшшю таких лучних трав: кострицi червоної, райграсу пасовищного, мiтлицi звичайної, тонконога, Для степових районiв — житняком, пальчаткою кров’яною, пирiєм, стоколосом.

Для спортивного газону застосовуються спецiальнi дренажi, що забезпечують швидкий вiдтiк води. Сумiш трав може бути така сама, як i для газону звичайного.

Для влаштування газону слiд прибрати будiвельне смiття, провести вертикальне планування дiлянки. Якщо грунт дуже бiдний, то завозять поживний з iнших мiсць і ретельно вирiвнюють. У грунт вносять добрива. Найкращий строк для посiву весна, хоч у зв’язку з можливiстю поливання в дитячому садку можна засiвати газон у будь-яку пору року.

Часто в дитячих садках є мiсця (сильно затемненi, крутi схили), де газоннi трави погано ростуть. У таких випадках використовують грунтопокривнi рослини. У затiнених місцях висаджують барвiнок, фiалку, плющ звичайний, якi добре розмножуються вегетативно. На вiдкритих схилах добре висадити яловець козацький, кизильник сланкий. Розмножують їх насiнням i живцями. Основний догляд за газонами полягає у поливаннi, регулярному скошуваннi, боротьбi з бур’янами, поверхневому пiдживленнi (торфом, гноєм), захистi у зимовий перiод вiд витоптування, оскiльки пiд льодяними дорiжками рослини гинуть.

 

6.Куточки дикорослих рослин. Для органiзацiї спостережень за дикорослими рослинами на дiлянцi дитячого садка створюються кутки лiсу і лук. Пiд час вибору мiсць для їхнього влаштування треба подбати про достатнє освiтлення, можливостi пiдходу дiтей пiд час органiзацiї спостережень.

Фоном для кутка лiсу можуть бути кущi лiщини, глоду. Бiля них розташовуються папоротi, найчастiше — орляк, який добре приживається і прикрашає куток лiсу своїми мережаними ваями. Серед кущикiв доцiльно посадити чорницю (для зони Полiсся). Склад трав’янистих рослин може бути досить рiзноманiтний. Пiдбирати їх треба так, щоб протягом усього вегетативного перiоду була змога показати дiтям найбiльш характернi лiсовi рослини.

Так, з ефемероїдiв добре приживаються на дiлянках дошкiльних закладiв ряст, зiрочка жовта, первоцвiт, мати-й-мачуха, пролiска, фiалка. Спостереження за ними цiкавi не тiльки тим, що це першi вiсники весни, окраса рiдної природи. Цi рослини приваблюють перших комах і тим самим дають вихователю не менш цiкавий матерiал для спостережень.

З рослин, що цвiтуть у травнi, цiкавi конвалiя, веронiка дiбровна. Серед лiсових рослин, що цвiтуть улiтку, доцiльно посадити герань криваво-червону, дзвоники, звiробiй, iван-чай, суницi. Для спостережень за пізньолiтнiм цвiтiнням лiсових рослин цiкавi цмин пiсковий, верес. У куточку лiсу можна вкопати пеньок і посадити грибницю опенькiв.

Бiльшiсть лiсових рослин краще виростити з насiння, висiявши його пiсля збору на окремiй дiлянцi, а потiм перенести в куток лiсу. Папороть і грибницю опенькiв треба пересаджувати з грунтовим монолiтом або субстратом. Куток лiсових рослин у посушливу погоду треба поливати. Восени там слiд залишати опале листя.

У кутку лучних рослин висаджують найбiльш типовi і декоративнi лучнi рослини. 31 злакiв — тимофiївку, лисохвiст, тонконiг, грястицю; з бобових — конюшину гiбридну, або рожеву, конюшину повзучу, мишачий горошок, лядвенець; з лучного рiзнотрав’я — королицю, смiлку, коронарiю зозулячу, шавлiю лучну, свербiжницю. Всiх їх добре розмножувати насiнням. Змiст спостережень i розповiдей про всi цi дикорослi рослини буде подано в посiбнику «Природа України».

 

Квітники на ділянці.

Надзвичайно важливо, щоб у пам’ятi з дошкiльного дитинства залишилися яскравi враження про навколишнiй свiт. Особливої привабливостi дiлянкам дитячих садкiв надають декоративнi квiтниковi рослини. Вони не тiльки прикрашають дiлянку, але й дають надзвичайно багатий матерiал для проведення рiзноманiтних спостережень, органiзацiї працi, виховання дiйового ставлення до створення краси. Особливо цiннi спостереження естетичного плану, спостереження за повним циклом розвитку рослини вiд насiння до насiння, за ростом i розвитком рослин залежно вiд умов середовища, за дiяльнiстю комах-запилювачiв тощо.

У дитячому садку квiтники розташовуються у параднiй частинi (бiля центрального входу), навколо основного примiщення і на групових дiлянках. Квiтники на групових майданчиках особливо важливо створювати для органiзацiї самостiйних спостережень дiтей.

Форми квiтникiв у дитячому садку можуть бути рiзноманiтними i залежать вiд наявностi площi. Для групових майданчикiв найбiльш рацiональною формою є вузька рабатка, яка дозволяє зручно розмiстити дiтей пiд час посiву насiння, саджання розсади, догляду за квiтником. Привабливою формою влаштування квiтникiв є мiксбордери, якi можуть мати примхливi форми i гарно вписуватися у зелений килим газонiв. Бiля центрального входу гарно виглядатиме стрiчковий квiтник на фонi партерного газону. Використовуються й iншi форми.

Основною умовою створення квiтника в дитячому садку є безперервнiсть цвiтiння, що досягається вiдповiдним пiдбором одно-, дво- i багаторiчних квiтникових рослин.

Важливо пiд час створення квітників ураховувати висоту рослин, кольорову гаму.

Переважна бiльшiсть квiтникових рослин свiтлолюбна, тому квітники треба розташовувати на добре освiтлених дiлянках.

Фоновими квiтковими рослинами в дитячих садках повиннi бути багаторiчнi рослини. Цiннiсть їх полягає в тому, що вони рано починають розвиватися створюючи цим передумови для органiзації працi i спостережень з дітьми. Рiзноманiтнiсть багаторiчних рослин дозволяє пiдiбрати їх так, щоб забезпечити безперервнiсть цвiтiння. Багаторiчнi рослини потребують пiклування не тiльки навеснi i влiтку, але й восени (укриття примул, монарди, хризантем), а також узимку (бояться витоптування), а це дозволяє вихователю знайомити дiтей з умовами розвитку рослин, формувати уважне, дбайливе ставлення до наших зелених друзiв. Цвiтіння їх надзвичайно гарне. Естетичнi особливостi декоративних квiтникових рослин, змiст спостережень за ними буде подано у посiбнику «Природа України» в роздiлi «Рослини паркiв i скверiв». Тому тут ми обмежуємося питаннями агротехнiки вирощування їх.

Розглянемо багаторiчнi рослини за строками їхнього цвiтiння.

Квiтень: цвiтiння крокусiв, рябчика (рис. 69), примул, гiацинтiв, наприкiнцi мiсяця — нарцисiв, тюльпанiв, мускарi.

Крокуси (рис. 70; дикорослi види є в Карпатах, Криму). Розмножують їх бульбоцибулинами, якi висаджують у вереснi на 18— 20 см завглибшки па вiдстанi 10—12 см одна вiд другої. Можна залишати крокуси на одному мiсцi 4—5 рокiв, пiсля чого бульбоцибулини пiсля вiдсихання листкiв викопують, просушують, вiддiляють дiток i знову висаджують у вереснi.

Примули (дикорослi види ростуть у Криму). У квiтництвi використовується багато видiв. Добре ростуть на легких, поживних грунтах. Розмножують цi квiти насiнням i дiленням кущiв навеснi.

Гiацинт (Мала Азiя, Сирiя). Цибулини висаджують у вереснi — жовтнi на 12—15 см завглибшки, на вiдстааi 15—20 см одна вiд одної. Пiсля цвiтiння i вiдмирання листкiв цибулини викопують, вiддiляють діток для розмноження, просушують i зберiгають до осiннього висаджування. У Пiвнiчних районах України цибулина гiацинтiв на зиму треба вкрити листям.

Нарцис (дикорослi види ростуть у Карпатах). Має багато садових форм i сортiв. Потребує поживного грунту. Розмиожують його молодими цибулинами i дiтками. Цибулини висаджують у вересвi ва 12—15 см завглибшки на вiдстанi 15—17 см одна вiд одної. Можна залишати рослину без пересаджування 4—5 рокiв, пiсля чого потрiбно нарцис викопати, вiддiливши дiток.

Тюльпан (дикорослi види ростуть у степовiй зонi). Є багато сортiв тюльпанiв, якi рiзняться за строками цвiтiння, формами квiтки, забарвленням тощо. Розмножують його цибулинами, якi висаджують у вереснi — жовтнi у поживний грунт, на 12—18 см завглибшки на вiдстанi 12—14 см мiж великими цибулинами. Навеснi пiсля засихання листкiв цибулини викопують, просушують, вiддiляють дiток. Можна залишати цибулини у землi на 2 роки.

Мускарi, або мишачий гiацинт (рис. 71), зустрiчається у природi України в степовiй зонi. Цвiте дрiбними темно-синiми дзвоникоподiбними квiтками, зiбраними на невисокому до 15 см заввишки суцвiттi. Розмножують його цибулинами, якi висаджують у грунт у кiнцi вересня по 3—4 в одне гнiздо, на 4 см завглибшки на вiдстанi мiж гнiздами 5—6 см. Добре зимує i залишається без пересаджування 3—4 роки, утворюючи за цей час велику кiлькiсть дiток.

Травень: цвiтiння купальницi, аквiлегії, доронiкуму, дицентри, iрисiв, маку схiдного, пiвонiй.

Купальниця зустрiчається в природнiй флорi України. Добре росте на родючих грунтах у напiвзатемнених мiсцях. Розмножується дiленням куща навеснi або восени i насiнням, яке висiвають пiд зиму.

Аквiлегiя має численнi садовi форми, якi одержанi в результатi гiбридизації. Добре росте на вологих грунтах, у напiвзатемнених мiсцях. Розмножують рослину весняним i осiннiм дiленням старих кущiв або посiвом пiд зиму насiння свiжого збору.

Доронiкум (рис. 72) походить з Кавказу. Невибаглива до грунтiв, розмножують рослину дiленням куща навеснi і восени, а також насiнням. Може рости у напiвзатiнених мiсцях.

Дицентра (рис. 73) походить з Китаю, Кореї, народна назва — розбите серце. Добре росте у напiвзатiнених мiсцях, цвiте близько двох мiсяцiв. Розмножується дiленням куща, живцями.

Ірис (дикорослi види є скрiзь в Українi). Є багато сортiв, якi рiзняться кольором, висотою стрiлки. Розмножують його дiленням кореневищ, якi висаджують восени або навеснi. Рослина невибаглива, але краще росте на добре освiтлених мiсцях з пухким родючим грунтом.

Мак схiдний (зустрiчається у природнiй флорi Вiрменії). Добре росте на сонячних мiсцях і родючих, легких грунтах. Розмножують його насiнням, яке сiють у грунт пiд зиму або рано навеснi.

Пiвонiя (дикорослi види є на пiвднi України). Є багато сортiв, якi розрiзняються за забарвленням квiток, розмiрами, строками цвiтiння. Вони добре ростуть на сонячних або напiвзатемнених мiсцях, потребують багатих грунтiв. Розмножують пiвонiю подiлом старих кущiв наприкiнцi лiта або навеснi. На одному мiсцi може залишатися до десяти рокiв, пiсля цього її п ересаджують з одночасним подiлом куща.

Червень: цвiтiння королиць, люпину, лiлiй, лiлiйнику, кореопсису, дельфiнiю, монарди, гайлардiї, ромашки рожевої, айстри альпiйської.

Королицi ростуть повсюди в Українi. Великоквiткова королиця полюбляє свiтле мiсце, поживний грунт. Розмножують рослину найчастiше подiлом куща восени. Якщо своєчасно не дiлити кущi, суцвiття стають дрiбними.

Ромашка рожева, або кавказька, у дикому станi росте в горах Кавказу. Добре росте на родючих грунтах. Розмножують ромашку насiнням, яке висiвають у грунт рано навеснi або напередоднi зими, дiленням старих кущiв.

Люпин походить з Пiвнiчної Америки. Невибаглива рослина, розмножують її насiнням, яке висiвають у грунт рано навеснi або напередоднi зими.

Лiлiя зустрiчається у природнiй флорi України. Iснує багато видiв i форм лiлiй, якi вирощують у квiтниках: лiлiя бiла, шафранна, тигрова, королiвська тощо. Однi починають цвiсти у червнi (бiла, шафранна), iншi—у липнi (королівська, тигрова). Лiлiя потребує легкого поживного грунту, напiвзатемнених мiсць. Розмножують її дiтками, лусочками i насiнням. Дiток вiддiляють пiд час викопування старих цибулин восени. Посадку молодих цибулин проводять на 5—6 см завглибшки. Висадженi лiлії залишають без пересадки протягом 4—5 рокiв.

Лiлiйник (рис. 74) у дикому станi росте у Сибiру, на Далекому Сходi. Добре росте на родючих легких грунтах i в умовах доброго освiтлення i напiвзатемнених мiсць. Розмножується подiлом кореневищ восени або навеснi.

Кореопсис — невибаглива до грунтiв рослина з рясним цвiтiнням. Потребує освітлених мiсць. Розмножують її насiнням, подiлом куща.

Дельфiнiй — у природi зустрiчається у Сибiру, на Далекому Сходi. Краще розвиваєтъся на сонячних мiсцях, хоча переносить i напiвзатемненi мiсця, потребує поживних грунтiв. Розмножують її подiлом куща навесні або восени i насiнням, яке висiвають напередоднi зими або рано навеснi.

Монарда (червона рута) — один з рiзновидiв м’яти. Росте на сонячних мiсцях, потребує легкого поживного грунту. Розмпожують її подiлом куща навеснi або восени.

Гайлардiя (батькiвщина — Америка). Добре росте на родючих легких грунтах на сонячних мiсцях. Розмножують її дiленням кущiв i насiнням, яке висiвають у грунт у травнi. Цвiтiння починається на другий рiк.

Айстра альпiйська зустрiчається у природнiй флорi у Карпатах. Добре росте на поживних грунтах, свiтлолюбна. Розмножується подiлом куща восени або навеснi i насiнням.

У липнi починають цвiсти рудбекiї, флокси волотистi, канни, астильби, функції, гладiолуси.

Рудбекію, рiзнi види якої є невибагливими до грунтiв i зволоження рослинами, розмножують насiнням i подiлом куща, яке можна робити навеснi i восени.

Флокс волотастий — пiвнічноамериканська рослина з рiзноманiтною кольоровою гамою. Поєднання її у мiксбордерi з пiвонiями завдяки тривалому цвiтiнню створить барвистi плями на дiлянцi. Флокс добре росте на вiдкритих сонячних мiсцях, потребує регулярного поливання. Розмножують флокси дiленням кущiв, а також весняними i лiтнiми живцями. Можна розмножувати їх насiнням, яке висiвають вiдразу пiсля збору, оскiльки воно швидко втрачає схожiсть. Кущi флоксiв через 3—4 роки треба пересаджувати i дiлити восени або рано навеснi.

Канна (походить з Бразилії) у вiдкритому грунтi не витримує зими. Кореневище зберiгається у пiдвалi. Добре росте на угноєвiй землi на сонячних мiсцях. Роэмножують її подiлом кореневищ, якi викопують перед настанням заморозкiв.

Астильба (рис. 75) походить iз Схiдної Азії. Цiниться завдяки рiзноманiтнiй кольоровiй гамi квiток (бiлих, кремових, рожевих, червоних рiзних вiдтiнкiв) i тiньовитривалостi. Розмножується дiленням кущiв навеснi або восени.

Функiя (рис. 76) походить з Далекого Сходу. У квiтництвi використовується багато видiв, деякi мають строкате забарвлення листкiв, рiзної величини i кольору квiтки. Рослина тiньовитривала, хоч краще росте на добре освiтлених мiсцях i поживному грунтi. Розмножують її подiлом кореневищ навеснi або восени.

Гладiолус походить з Пiвденної Африки. Потребує родючого грунту i добре освiтлених мiсць. Розмножують його бульбоцибулинами i дiтками. Вiдстань мiж бульбоцибулинами повинна бути 20— 25 см, посадка має бути на 7—12 см завглибшки.

Серпень — пора рясного цвiтiння жоржин, геленiумiв, багаторiчних айстр, хризантем, монтбрецiй, яке продовжується у вереснi до настання заморозкiв.

Жоржина походить з Центральної Америки. iснує тисячi садових форм i сортiв цiєї рослини. Потребує родючих грунтiв, вiдкритих сонячних або напiвзатемнених мiсць. Розмножують її подiлом коренебульб, живцюванням i насiнням. Насiння висiвають наприкiнцi лютого — на початку березня. В грунт висаджують пiсля закiнчення заморозкiв. Для живцювання коренебульби наприкiнцi лютого — на початку березня висаджують у горщики. Зрiзанi живцi 6—7 см завдовжки висаджують для укорiнення у горщики, а потiм переносять у грунт.

Геленiум походить з Пiвнiчної Америки. Привабливi його золотисто-жовті, мiдно-червонi або коричневi кошики суцвіть. Добре розвивається на родючих грунтах i вiдкритих сонячних мiсцях. Розмножують рослину насiнням i дiленням куша.

Айстра багаторiчна або морозцi, як їх називають у природi, походить iз Пiвнiчної Америки, пiвденно-захiдних районiв Європи, Сибiру. Невибагливi рослини, розмножують їх дiленням куща, живцями та насiнням, яке висiвають на грядки вiдразу після визрiвання.

Хризантема походить iэ Середземномор’я. Iснує багато сортiв, якi розрiзняють за висотою, строками цвiтiння (раннi, середнi, пiзнi). Найбiльш рання хризантема зацвiтає у липнi — серпнi. Потребує сонячного мiсця зростання, багатих грунтiв. Розмножують її дiленням кущiв, живцями.

Монтібреція — пiвденноафриканська рослина з мечоподiбними листками i жовтогарячими квiтками, эiбраними у колосоподiбне суцвiття. Добре росте на розпушеному родючому грунтi на сонячних мiсцях. Розмножують її бульбоцибулинами i насiнням. На зиму бажано прикривати листям.

У вересні зацвiтає пізньоцвіт осінній, дуже схожий до крокуса весняного формою i кольором. Гарно виглядає пiд деревами на фонi зеленого газону. Розмножується цибулинами, дiтками.

Дворiчнi квiтниковi рослини на перший рiк пiсля сівби здебiльшого утворюють розетку листкiв i кiлька квiток, а повнiстю розцвiтають і дають насiння лише на другий рiк. До них належать братки, незабудки, стокротки, наперстянки (рис. 77), дзвоники, гвоздики турецькi (барбатуси), мальви. Розмножують їх насiнням, яке висiваютъ у липнi — серпнi на спецiальнi грядки. Рано восени переносять їх на постiйне мiсце, де вони i зимують. У пiвнiчних областях України їх бажано на зиму вкривати тонким шаром листя.

Досить рiзноманiтнi однорiчнi рослини додадуть квiтникам завершеностi. Їх можна пiдсаджувати на мiсце багаторiчникiв, цвiтiння яких уже закiнчилося (на мiсце цибулинних рослин — крокусiв, тюльпанiв тощо); цiкаво створювати стрiчковi квiтники, пiдбираючи кольорову гаму з блакитного (агератум), жовтого (чорнобривцi) і червоного (сальвi) кольорiв.

До однорiчних рослин належать: агератум, алiсум, антиринум (ротики), аркотис, айстра, бальзамiн, вербена, годецiя, гомфрена, гацанiя, жоржина (однорiчна — «веселi хлоп’ята»), iпомея, запашний горошок, кларкiя, календула, кореопсис, космея, левкой, лобелiя, настурцiя, петунiя, сальвiя, тагетес (чорнобривцi), цинiя (майорцi), флокси однорiчнi. З них алiсум, лобелiю часто використовують як бордюрнi рослини, а iпомею, запашний горошок та квасолю багатовiкову — для вертикального озеленення.

Однорiчнi рослини розмножують насiнням, яке здебiльшого висiвають у квiтник. Проте, щоб прискорити цвiтiння, доцiльно з дiтьми виростити розсаду у кутку природи, яку вони потiм висаджують у квiтники.

Для створення килимовах квiтникiв можна використовувати кiмнатнi рослини: хлорофiтум, сеткреазiю, колеус, пеларгонiю, поєднання яких дає змогу створити гарну кольорову гаму. Особливо ефективно виглядає поєднання хлорофiтуму з сеткреазiєю, рiзноманiтних за кольором колеусiв.

Пiд час створення мiксбордерiв безперервного цвiтiння слiд враховувати точку огляду. iнколи мiксбордер створюють на фонi кущiв. Тодi на передньому планi висаджують низькорослi рослини, а на задньому — високi. Якщо ж мiксбордер оглядають з усiх сторiн, слiд подбати про те, щоб з усiх точок огляду вiн сприймався однаково.

У тих мiсцевостях, де є гранiти, вапняки, цiкаво влаштувати мiксбордер з застосуванням кам’яних брил, якi надають квiтнику бiлъшої оригiнальностi.

Догляд за квiтниковими декоративними рослинами включає перш за все пiдготовку грунту. його, як правило, удобрюють i перекопують восени. Органiчнi добрива краще вносити у виглядi перегною або компосту з розрахунку 6—8 кг/м2. Своєчасне поливання, прополювання є складовими догляду, якi забезпечать хороший розвиток рослин.

Протягом цiлого року квiтник — це мiсце постiйних спостережень i працi дiтей. Навеснi — це розглядання i висiвання насiння однорiчних рослин, спостереження за їхнiм розвитком, сходами багаторiчних рослин, розвитком дворiчних рослин; пiдживлення їх, розмноження, спостереження за цвiтiнням, за появою перших комах-запилювачiв, висаджування розсади однорiчних квiтникових рослин.

Влiтку — поливання, обрiзування квiток, що вiдцвiли (якщо немає потреби вирощувати насiння), пiдживлення, прополювання, спостереження за красою цвiтiння.

Восени — збирання насiння, обрiзування засохлих пагонiв, висаджування цнбулин, пересаджування, розмноження багаторiчних рослин, укриття на зиму, спостереження за своєрiднiстю осiннього цвiтіння.

Взимку — спостереження за квiтниковими рослинами, що зимують iз зеленими листками (братками, стокротками, примулами, бiлими лiлiями). Протягом цiлого року квiтниковi рослини дають багатий матерiал для рiзноманiтних дидактичних iгор дiтей, бесiд тощо.

 

Теиа НЕ 1.1 Предмет,завдання і зміст методики ознайомлення дітей з природою

План:

1. Сутність предмету методики ознайомлення дітей з природою як науки.

2. Методологічні основи методики ознайомлення дітей з природою.

3. Зв'язок методики ознайомлення дітей з природою з іншими галузями наук.

4. Методи, які використовуються методикою в наукових дослідження.

 

Література (основна):

1. Яришева Н.Ф. Методика ознайомлення дітей з природою.- К.: Вища школа, 1993.

Література (додаткова):

1. Базовий компонент дошкільної освіти.-К., 1999.
2. Малятко. Програма виховання дітей дошкільного віку / За ред. З.П. Плохій. - К., 1999..
3. Яришева Н.Ф. Ознайомлення дітей з природою. - К., 1980.
4. Яришева Н.Ф Основи природознавства. Природа України.- К.: Вища школа, 1995.
5. Лучич М.В. Дітям о природе.- М., 1973.
6. Пустовіт И.О., Локшина О. Вивчаємо довкілля разом // Дошкільне виховання.-1998. - №3.-С. 10-11.

 

1. Предмет методики ознайомлення дітей з природою. Методика ознайомлення з природою належить до системи педагогічних наук. Основним предметом її вивчення є процес ознайомлення дiтей з природою, виховання та розвиток iх пiд час цiєї роботи.

Ознайомлення з природою в дитячому садку спрямоване на формування у дошкiльникiв елементарних понять про навколишню природу на основi єдностi i взаємозв’язку елементiв, що її складають (нежива i жива природа), вирiшення завдань всебiчного розвитку особистостi. Отже, методика дослiджує i розробляє мету i завдання ознайомлення дошкiльникiв з природою вiдповiдно до рiвня розвитку суспiльства на сучасному етапi i його соцiальних замовлень, а також особливостей психiчного розвитку дошкiльникiв.

Вiдповiдно до мети методика ознайомлення дошкiльникiв з природою розробляє змiст знань, основнi принципи вiдбору їх і побудови програми дитячого садка по ознайомленню з природою, i разом з тим розробляє методи, прийоми, форми органiзацiї дiтей, якi можна найбiльш ефективно використати для навчання і розвитку дошкiльникiв через змiст природознавчого матерiалу.

Враховуючи велике значення умов перебування дiтей у дитячих садках у засвоєннi знань про природу, методика ознайомлення з природою розробляє питання органiзацiї матерiальної бази куткiв природи та дiлянок.

Методика ознайомлення дошкiльникiв з природою включає також вивчення керiвництва роботою по ознайомленню з природою в методичних кабiнетах при вiддiлах освiти, керiвництво цiєю роботою з боку завiдуючого дитячим садком, iнспектування роздiлу ознайомлення з природою, а також викладання методики ознайомлення з природою в педагогiчному училищi.

 

2. Методологічні основи методики ознайомлення дітей з природою. У розробцi питань методики ознайомлення дощкiльникiв з природою ми розглядаємо навколишню природу як iснуючу об’єктивно, незалежно вiд нашої свiдомостi. Розвиток її здiйснюється за власними законами.

Зрозумiти особливостi предметiв і явищ природи можна лише за умов вивчення їх у безпосереднiх взаємозв’язках і на основi узагальнень. Тiльки врахування дiалектичних процесiв у природi, в тому числi і в життi живих органiзмiв, дає змогу зрозумiти явища, що вiдбуваються у природi.

Дiалектико-матерiалiстична фiлософiя розглядає природу у постiйному русi і розвитку. Розвиток вiдбувається завдяки протирiччям, якi властивi предметам природи, вони лежать в основi єдностi органiзму i умов життя, обмiну речовин тощо.

Важливим положенням дiалектико- матерiалiстичної фiлософiї є положення про можливостi пiзнання людиною природи як на емпiричному, так i на теоретичному рiвнi. Через вiдчуття, людина, пiзнаючи природу, приходить до усвiдомлення її зв’язкiв та пiзнання законiв. Лише через пiзнання природи можливе врахування її законiв, рацiональне використання природних багатств, здiйснення заходiв з охорони і збереження її ресурсiв.

Основнi положення матерiалiстичної фiлософiї дають змогу зрозумiти основнi закономiрностi процесу навчання і виховання: нерозривний зв’язок мiж навчанням, вихованням маленької дитини і її розвитком. Бiологiчнi передумови є важливим фактором повноцiнного психiчного розвитку дитини, проте дозрiвання психiчних процесiв не визначає змiсту цього розвитку. Саме соцiальне середовище, навчання і виховання є умовою фiзичного і психiчного розвитку дитини. Керування цим розвитком вiдбувається в процесi дiяльностi (iгрової, навчальної, трудової) i залежить вiд умов i характеру цiєї дiяльностi.

 

3. Зв'язок методики ознайомлення дітей з природою з іншими науками. Методика ознайомлення дошкiльникiв з природою пов’язана з бiологiчними і психолого-педагогiчними науками. Основою ознайомлення дошкiльникiв з природою є природа рiдного краю, яка включає знання географії, ботанiки, зоологiї, фенології. Лише оволодiння цими знаннями створює надiйний фундамент для цiкавого. змiстовного ознайомлення дошкiльникiв з природою.