Техніко-економічні особливості автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт в значній мірі бере участь у забезпеченні вантажних перевезень для всіх галузей народного господарства. Велика його роль і в задоволенні потреб населення в пересуванні. Автомобільний транспорт широко застосовується як для внутрівиробничих (технологічних) перевезень, так і для безпосередньої доставки вантажів з пунктів виробництва до пунктів споживання (у сфері обігу).

Автомобільний транспорт має ряд техніко-економічних особливостей, що визначають його переваги та широке використання у всіх галузях господарства:

- велика маневреність та рухливість. Автомобілями вантажі можуть перевозитися безпосередньо з пункту виробництва в пункт споживання без перевантаження і проміжного складування, тобто “Від дверей до дверей”;

- висока швидкість доставки вантажів і пасажирів. За швидкістю руху автомобільний транспорт поступається лише повітряному;

- у ряді випадків більш короткий шлях руху вантажів і пасажирів. Доцільно доставляти вантажі автомобільним транспортом в тих випадках, коли відстань перевезення автомобільними дорогами менша, ніж залізничним.

До недоліків автомобільного транспорту належать:

- порівняно висока собівартість, яка значно вище, ніж на водному і залізничному транспорті. Високий рівень собівартості – результат малої вантажопідйомності одиниці рухомого складу та достатньої складності автомобільного рухомого складу;

- відносно велика вартість матеріально-технічної бази обслуговування автомобілів, незважаючи на те, що в ряді випадків ця база розвинута ще недостатньо;

- недостатня протяжність і поганий технічний стан наявних автомобільних доріг.

Розширенню сфери діяльності автомобільного транспорту сприяла політика застосування системи “точно в термін”. Техніко-експлуатаційні особливості цього виду транспорту забезпечують його успішне існування в умовах підвищеного попиту на перевезення частими дрібнопартіонними відправленнями, що, у свою чергу, прискорює розвиток автоматизованої обробки вантажів, контейнеризації та пакетизації, а також інформаційного супроводу у сфері перевезення вантажів.

Вантажний автомобільний транспорт поділяють на дві основні категорії – загального і спеціального призначення.

До категорії загального призначення відносять автомобілі типу “бортова платформа” (бортовий автомобіль, бортовий причіп).

До автотранспорту спеціального призначення відносять автомобілі, причепи, автомобілі з напівпричепами, сідельні тягачі з напівпричепами, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного чи декількох однорідних вантажів.

Напівпричепи європейського стандарту мають довжину понад 13,65 м і розраховані на перевезення 33 європакетів (1200 × 1000 мм).

Типи напівпричепів: тентові; термічні (без холодильної установки); рефрижераторні (з холодильною установкою, t = -20°С); контейнерні майданчики; спеціалізовані (перевезення негабаритних, надважких та інших спеціальних вантажів); цистерни.

Об'єм напівпричепів становить 82 – 106 м³, вантажопідйомність – 24 т. Необхідно мати на увазі, що в багатьох країнах Європи стандартне навантаження не повинно перевищувати 20 т. В Україні воно складає 36 т, в Росії – 38 т.

СРС: Вибір виду транспорту.

 

Специфічні особливості різних видів транспорту визначають сфери їх доцільного використання. Економічні показники перевезень вантажів тим чи іншим видом транспорту залежать від багатьох факторів: роду вантажів, розміру та умов перевезень, наявності та протяжності під'їзних шляхів, ступеня автоматизації і механізації вантажних операцій, можливстей використання вантажопідйомності рухомого складу, наявності та розміщення складів тощо.

У нормальних умовах орієнтовно можна визначити такі сфери доцільного використання видів транспорту для вантажних перевезень.

Залізничний транспорт – перевезення масових вантажів (кам'яне вугілля, руда, чорні і кольорові метали, лісові та будівельні вантажі, мінеральні добрива та ін) на далекі і середні відстані (особливо в широтному напрямку), а між підприємствами, що мають під'їзні залізничні колії, – і на порівняно короткі. Наявність залізничних під'їзних шляхів між кореспондуючими підприємствами при масових потоках вантажів значно розширює сфери ефективного використання залізничного транспорту, оскільки створює умови для комплексної механізації та автоматизації вантажних операцій, підвищення якості перевезень і збереження вантажів. У ряді випадків використання залізничного транспорту при наявності під’їзних шляхів доцільно навіть при незначному вантажообігу (менше 35-40 тис. т на рік).

Морський транспорт – перевезення, пов'язані із закордонним плаванням для доставки вантажів з експорту та імпорту до країн, що підтримують торговельні зв'язки, перевезення вантажів іноземних фрахтовиків та перевезення у великому і малому каботажі.

Річковий транспорт – перевезення у районах, де немає інших видів видів транспорту, а також між пунктами виробництва та споживання, розташованими на одних і тих же річкових шляхах; перевезення у змішаних сполученнях на напрямках, де вони ефективніші порівняно з перевезеннями одним видом транспорту.

Автомобільний транспорт – перевезення вантажів в промислових центрах, населених пунктах та сільськогосподарських районах, підвезення вантажів до магістрального транспорту і доставка їх отримувачам від пунктів призначення магістрального транспорту; перевезення з пунктів виробництва до пунктів споживання при відсутності зв’язків між видами транспорту, перевезення швидкопсувних та інших вантажів у межах економічної доцільності тощо.

Повітряний транспорт – доставка швидкопсувних продуктів, а також цінних вантажів і пошти.

Трубопровідний транспорт – перекачування нафти і газу з крупних родовищ, переміщення продуктів перегонки нафти при стійких і стабільних вантажопотоках.

Різні види транспорту повинні функціонувати взаємопов’язано, забезпечуючи одноманітність транспортного обслуговування клієнтів. Єдність транспортної системи досягається в таких сферах взаємодії:

- технічній – передбачає уніфікацію, стандартизацію та узгодження параметрів технічних засобів різних видів транспорту, а також пропускної таі переробної спроможності взаємодіючих систем;

- технологічній – забезпечується єдністю технології, суміщених і взаємопов'язаних графіків роботи транспорту, відправників та одержувачів вантажів, безперервних планів-графіків роботи транспортних вузлів;

- інформаційній – забезпечує сумісність інформації за змістом, формами надання, швидкості та своєчасній видачі інформації одним видом транспорту для прийняття рішень на іншому;

- економічній – основу якої складає єдина система планування, розподіл перевезень за видами транспорту, наявність або відсутність ресурсів;

- використання напрацьованого досвіду взаємодії різних видів транспорту у вузлах.

Взаємодія різних видів транспорту багато в чому визначається чіткістю функціонування загальнотранспортних вузлів. Під загальнотранспортним вузлом розуміють сукупність матеріальних і людських ресурсів, організованих у систему взаємопов'язаних технологічних процесів з метою забезпечення координації та підвищення ефективності перевезень. Найбільш досконалою формою технологічної взаємодії різних видів транспорту у вузлах є єдині технологічні процеси (ЄТП). ЄТП – це раціональна система організації роботи взаємодіючих у вузлі видів транспорту, що погоджує між собою технологію обробки транспортних одиниць та обслуговування пасажирів у пунктах взаємодії, що забезпечує єдиний ритм у процесі перевезень та виробництва обслуговуваних підприємств.

При організації роботи з ЄТП вирішуються такі завдання:

1) розробка єдиних графіків виконання операцій з вагонами і складами на станціях і під'їзних коліях промислового транспорту;

2) ув'язка єдиної технології з маршрутизацією перевезень, планами формування потягів і суден;

3) забезпечення ритмічності навантажувально-розвантажувальних робіт у часі та просторі;

4) розробка узгоджених графіків руху на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

 

Вибір виду транспорту може бути приведено до оцінки часу виконання замовлення, що залежить від виду транспорту (див. табл. 1).

 

Таблиця 1 – Розрахунок термінів доставки вантажів різними видами паспорту.

 

№	Вид транспорту	Розрахункові формули
1	Залізничний	ТЗ = t 1 + L / V 1 + t 2 де t 1 – час на початково-кінцеві операції, доба (год.); t 2 – час на додаткові операції, доба; L – відстань перевезення, км (миль); V 1 – норма пробігу вагона чи судна за добу
2	Морський	ТМ = L / V 2; V 2 = L / (L / V 3 + 2ά D / М + t 2) де V 2 – комерційна швидкість судна, миль/добу; ά – коефіцієнт використання вантажопідйомності; D – вантажопідйомність судна, т; V 3 – експлуатаційна швидкість судна, миль/добу; М – середньозважена добова норма вантажних робіт у порту відправлення та призначення, т/добу; t 2 – час на додаткові операції, доба
3	Річковий	ТР = t 3 + L / V 4 + t 4 t 3 – час на накопичування, формування та відправлення, доба; t 4 – час на додаткові операції, доба; V 4 – норма пробігу судна за добу
4	Автомобільний	ТА = t 1 + L / V 5 V 5 – експлуатаційна швидкість автомобіля, км/год.

 

Відмінності в термінах виконання замовлення безпосередньо впливають на потребу в ресурсах та надійність постачання. Тривалість здійснення замовлення спричиняє накопичення запасів товарів на складах. З іншого боку, надто швидке перевезення може призвести до помилок у замовленні, внаслідок чого ресурси будуть отримані не в потрібній кількості або не тієї якості чи не в обумовлений час.

Лекція 31.Внутрішньовиробничий транспорт підприємства.

31.1. Загальна характеристика внутрішньовиробничого транспорту підприємства.

31.2. Принципи організації внутрішніх транспортних перевезень.

31.3. Методика визначення оптимальної структури внутрішніх переміщень вантажів та виду транспортних засобів.

31.4. Вибір маршрутів переміщення матеріальних запасів та кількості транспортних засобів.

СРС: Транспортно-експедиційне обслуговування підприємства.