Срс: Єдиний технологічний процес транспортування вантажів.

Для доставки вантажів «точно в термін» з можливо меншими витратами ресурсів має бути розроблений та реалізований єдиний технологічний процес на основі інтеграції виробництва, транспорту та споживання.

Єдиний технологічний процес транспортування вантажів –це комплексна технологія, в межах якої здійснюється чітка взаємодія всіх елементів логістичної системи на всіх етапах доставки вантажів “точно в термін” з якнайменшими витратами ресурсів та на основі інтеграції виробництва, транспорту і споживання.

Технологічні процеси, що реалізуються в логістичних ланцюгах при доставці вантажів споживачам, мають свої особливості. Вони залежать від:

- транспортних характеристик вантажу (фізико-механічні та фізико-хімічні властивості; об'єм і маса, вид тари і упаковки тощо);

- кількості вантажу (масові вантажі, дрібнопартіоyні вантажі, вантажі в пакетах, контейнерах, на піддонах і т. ін.);

- виду транспорту та його здатності до перевезень;

- характеру виробничих об'єктів тощо.

Транспортування – це вид діяльності, похідний від двох складових – відправника вантажу та його отримувача. За цих умов збут товару для підприємства можна вважати фактом лише тоді, коли кінцевий споживач отримає товар на заздалегідь визначених умовах (час, місце, кількість, якість сервісу при найменших витратах). Отже, стабільний стан підприємства в умовах ринку визначається не тільки низькими виробничими витратами, але й можливістю забезпечити збут виробленої продукції.

Перевезення вантажів характеризуються специфічними особливостями в технології, організації та управлінні. Однак вони мають загальну технологічну основу у вигляді конкретних технологічних схем доставки (рис. 1).

Елементи доставки вантажів визначаються певними, характерними тільки для них закономірностями. Сьогодні клієнти віддають перевагу таким показникам, як дотримання часових графіків доставки вантажів, відповідальність за задоволення обумовлених потреб, надійність доставки.

Перевезення одним                              Перевезення кількома

видом транспорту                                  видами транспорту

Рис. 1. Технологічні схеми перевезення вантажів автомобільним транспортом

Операційну систему доставки вантажів представлено на рис. 2.

Рис. 2. Узагальнена операційна (технологічна) схема доставки вантажів

 

На вході такої системи мають наявність певної кількості та видів транспортних засобів, а також замовлення (попит) на перевезення вантажів. Вихід із системи – це своєчасна доставка вантажів у місце призначення. В даній системі як трансформаційні процеси виступають дії щодо перетворення входу у вихід, тобто своєчасна якісна доставка вантажів із найменшими витратами. Ці процеси додають до витрат на вході певну вартість, яка відповідає ціні вантажу чи собівартості перевезення.

Головними об'єктами в даній системі є логістичні потоки – матеріальні, інформаційні та фінансові. Вони мають забезпечувати реалізацію прийнятої технології перевезення. Основою побудови ефективної системи операційного менеджменту є виробничий розклад, який виходить із задач задоволення споживчого попиту на транспортні послуги.

Доцільно розглядати доставку вантажів як процес безперервного забезпечення певних підрозділів (виробничих чи збутових) при синхронізації роботи всіх ланок системи та узгодженості її з попитом. Це вимагає жорсткої дисципліни поставок, яку неможливо забезпечити без визначення чітких характеристик складових системи.

Транспортний процес може бути описаний формулою:

t _ЗАГ = t_ОЧІК + t_МАНЕВ + t_ЗАВ + t_ОФОРМ = t_ОЧІК + t_ОБСЛ

де t _ЗАГ – загальний час перебування авторанспорту в пункті завантаження/розвантаження;

t_ОЧІК – тривалість очікування автотранспорту;

t_МАНЕВ – тривалість маневрування;

t_ЗАВ – тривалість завантаження/розвантаження;

t_ОФОРМ – тривалість оформлення документів;

t_ОБСЛ – тривалість обслуговування автотранспорту.

Транспортний процес виходить із певних правил обслуговування автотранспорту. При незайнятості посту завантаження автомобіль обслуговується негайно. У випадку формування черги транспорту вступають в силу основні принципи політики контролю та обслуговування:

- “перший прийшов – перший обслуговується” (FCFS – First Come – First Served);

- “останній прийшов – перший обслуговується” (LIFO – Last In – First Out) (політика пріоритету).

Кожний з елементів і ланок циклу транспортного процесу має кількісні характеристики й описується певним розподілом/ Узгоджуючись один з одним, вони впливають на закономірності та характеристику розподілу загальної тривалості циклу транспортного процесу.

Консолідація партій вантажів. У сучасних умовах діяльності промислових підприємств транспорт має забезпечувати перевезення невеликих партій вантажів через короткі інтервали часу відповідно до змін запитів споживача і умов виробництва.

Невеликими вважаються вантажі, що мають масу від 50 до 250 кг. За цих умов перевага віддається транспортним підприємствам, що займаються збиранням і розподілом вантажів на регіональному рівні. Вони, як правило, здійснюють перевезення вантажів невеликими партіями і дають економію витрат за рахунок використання власних розподільних центрів натомість задіяння складських потужностей підприємства-виробника. Це призводить до скорочення тривалості доставки малих партій вантажів на 25 – 50% і більше, залежно від виду обслуговуючої мережі. Транспортні підприємства мають реальну можливість змінювати обсяг і терміни поставок, маршрути доставки, розмір партій вантажів, що підлягають здачі клієнту, транспортних послуг.

Автотранспортні підприємства, які виконують перевезення укрупненими партіями при повному використанні вантажопідйомності власних автомобілей, проводять консолідацію вантажів на пунктах збирання і розукрупнюють їх на місцях розподілу, доставляючи клієнтам невеликі партії товарів.

Перевага такого підходу полягає, насамперед, у можливості пристосовувати канали товароруху до потреб споживачів. Відмова від жорстких тарифів і відсутність традиційних контрактів забезпечують високу гнучкість таких підприємств у стосунках із клієнтами.

Даний спосіб збирання і розподілу вантажів визначає невеликі розміри транспортних підприємств - мінімум 50 автомобілів, а інколи менше 20. Унаслідок цього вони можуть потрапляти у залежність від великих потужних замовників. До недоліків способу можна додати зосередженість їх діяльності на одному-двох регіонах країни (дуже рідко – в масштабі всієї країни чи на міжнародному рівні).

Найбільш досконалим варіантом транспортного обслуговування клієнтів на великі відстані є реалізація інтегрованої системи постачальника і виробника (програма “точно в термін”). Ефективність даного методу забезпечується задіянням сучасних програмно-технічних засобів та формуванням комп'ютерних інформаційних мереж. У такій системі постійно циркулюють дані щодо наявності матеріальних запасів, у тому числі в розподільних пунктах і на шляху перевезення вантажів.

Лекція 30. Характеристики зовнішньовиробничого транспорту підприємства.

30.1. Техніко-економічні особливості залізничного транспорту.

30.2. Техніко-економічні особливості водного транспорту.

30.3. Техніко-економічні особливості авіаційного транспорту.

30.4. Техніко-економічні особливості трубопровідного транспорту.

30.5. Техніко-економічні особливості автомобільного транспорту.

СРС: Вибір виду транспорту.

 

Техніко-економічні особливості залізничного транспорту.

Залізничний транспорт суттєво залежить від відповідних правових та адміністративних вимог держави, що стосуються визначення функціонування ліній перевезень в певних напрямках, освоєння всього обсягу перевезення вантажів, обмежень у ціновій політиці та дотримання інших вимог. Це знижує його ефективність у застосуванні за системою «точно в термін», але не означає, що попит на перевезення залізничним транспортом значно зменшується. Приймаючи до уваги його експлуатаційні характеристики (регулярність і швидкість руху в прямому сполученні), залізничний транспорт залишається одним із найбільших перевізників вантажів як в Україні, так і за рубежем, найрентабельнішим видом транспорту для перевезення на значні відстані великої кількості продуктів насипом - вугілля, піску, корисних копалин, сільськогосподарської та лісової продукції.

До основних техніко-економічних особливостей залізничного транспорту відносять:

♦ Нерозривний зв'язок з підприємствами промисловості та сільського господарства, будівництвом, торговими базами, складами тощо. Сьогодні переважна кількість великих промислових об'єктів мають залізничні під'їзні колії, що зв'язують їх з магістральними залізницями.

♦ Можливість будівництва залізничних сполучень практично на будь-якій сухопутній території країни і забезпечення стійких зв'язків між промисловими районами.

♦ Висока перевізна і пропускна здатність залізниць. Так, двоколійна залізниця, що має автоматичне блокування, може забезпечити перевезення понад 100 млн т, а одноколійна - понад 20 млн т вантажів у кожному напрямку на рік.

♦ Можливість здійснення масових перевезень вантажів в поєднанні з відносно низькою вартістю перевезень.

♦ Можливість безперебійного та рівномірного здійснення перевезень незалежно від часу та пори року.

♦ Порівняно високі швидкість руху та терміни доставки вантажів.

♦ Відносно високі економічні показники та достатньо досконала технологія перевезень.

В основі даного виду транспорту лежать різні види рухомого складу, який визначається, насамперед, видами вагонів та їх експлуатаційними характеристиками.

Вантажні вагони можуть бути універсальними (криті напіввагони, платформи, цистерни) і, спеціалізованими, пристосованими для перевезень певного виду вантажів (ізотермічні, цементовози, кислотні і т. ін.).

Криті вагони використовуються для перевезення цінних вантажів, яким не можна зазнавати атмосферних опадів; піввагони - для масових повалочних і лісових вантажів; платформи - для довгомірних громіздких; цистерни - для наливних. Великовагові та негабаритні вантажі перевозяться в транспортерах вантажопідйомністю понад 400 т.

Кожний тип вагона характеризується вантажопідйомністю та місткістю, масою тари та іншими показниками, які наведені у табл.1

Таблиця 1 – Характеристика вантажних вагонів.

№	Тип вагону	Вантажо- підйом- ність, т	Повний об’єм кузова, м^3	Питома вантажопідйомність, т/ м^3	Довжина ва-гона по осях зчеплення, м	Тара,т
1	Чотирьохосьовий цільнометалевий вагон	64	120	0,53	14,73	23
2	Восьмиосьовий напіввагон цільнометалевий	125	137,5	0,909	20,24	45,5
3	Чотирьохосьова платформа з металевими бортами	65	-	-	14,62	21
4	Двадцятиосьовий транспортер	400	-	-	58,14	195,6
5	Чотирьохосьовий автономний рефрежиратор	39	99,8	0,391	22,08	45

 

Експлуатаційні характеристики вагонного парку визначають за формулами, наведеними у таблиці 2.

Таблиця 2 – Основні експлуатаційні показники вагонного парку.

№	Показник	Розрахунок показника
1	Технічний коефіцієнт тари вагонів ТК	ТК = РТ / ВВ де РТ – маса тари вагону, т;  ВВ – вантажопідйомність вагону, т
2	Вантажний коефіцієнт тари вагонів ВК	ВК = РТ / ВВВ де ВВВ – маса вантажу, завантаженого у вагон, т
3	Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона КВ	КВ = ВВВ / ВВ
4	Коефіцієнт використання місткості вагона КМ	КМ = V ВВ / V В де VВВ – об’єм, зайнятий вантажем у вагонів, м^3 VВ – об’єм вагона, м^3
5	Коефіцієнт питомого об’єму вагона КПО	КПО = V В / ВВ

 

Технічний коефіцієнт тари вагонів Т_К визначають як відношення маси всієї тари вагона до його вантажопідйомності. При застосуванні сучасних конструкційних матеріалів знижується маса вагонів (наприклад, для чотирьохосьового вагона до 18 т відповідно Т_К зменшується від 0,359 до 0,288), що призводить до скорочення обсягу роботи, пов'язаної з перевезенням тари вагонів, і відповідно зменшуються витрати на транспорт.

Вантажний коефіцієнт тари вагонів В_К визначають як відношення маси тари до маси вантажу, навантаженого у вагони. Він відображує використання вантажопідйомності вагонів при перевезенні відповідних вантажів. Чим вищим є цей коефіцієнт, тим гірше використовується вантажопідйомність вагонів. В_К становить відповідно:

для критих вагонів 0,62 – 0,5;

напіввагонів 0,5 – 0,38;

платформ 0,54 – 0,51;

цистерн 0,85 – 0,56.

Коефіцієнт використання вантажопідйомності вагона К_В визначають відношення маси вантажу завантаженого у вагон, до вантажопідйомності вагона. Цей коефіцієнт. залежить від багатьох чинників і, насамперед, від способів укладання та розміщення вантажу у вагоні, ступеня ущільнення вантажу та ін. Значно впливає на використання вантажопідйомності вагона об'ємна маса вантажу (т/м³). Чим більше коефіцієнт наближається до одиниці, тим краще використовується вантажопідйомність вагона.

Коефіцієнт використання місткості вагона К_М визначають як відношення об'єму, зайнятого вантажем, до повної місткості (об'єму) вагона. Величина цього коефіцієнта: залежить від тих самих чинників, від яких залежить коефіцієнт вантажопідйомності.

Коефіцієнт питомого об'єму вагона К_ПО визначається як відношення корисного об'єму кузова вагона до його вантажопідйомності. Величина цього коефіцієнта у простих чотирьохосьових вагонах становить 1,5 т/м³.

 

Техніко-економічні особливості водного транспорту.

У логістичному ланцюгу застосування водного транспорту обмежується швидкістю та сезонністю (для річкового транспорту) роботи. Проте безперечними його перевагами визначають високу перевізну здатність при загальних низьких транспортних витратах. На нього не поширюються такі стримуючі фактори, як заборона роботи у вихідні дні, дорожні податки тощо. Вихід логістики на міжнародний рівень дозволив збільшити перевезення вантажів водним транспортом.

До основних техніко-економічних особливостей, які в окремих випадках можуть визначатися як переваги морського транспорту, відносять:

1) можливість забезпечення масових міжконтинентальних перевезень вантажів зовнішньоторгового обороту країни;

2) порівняно невеликі капіталовкладення – морські шляхи не потребують витрат на їх спорудження чи підтримку в робочому стані (крім каналів);

3) практично необмежена пропускна здатність – обмежуючим фактором може стати лише переробна здатність морського порту та причалів, портових складів та вантажно-розвантажувальних засобів;

4) порівняно невеликі витрати палива та енергії;

5) низька собівартість перевезень на великі відстані – застосування великих суден значно поліпшує співвідношення корисної вантажопідйомності і водотоннажності.

З певними обмеженнями ці особливості можуґЬ бути перенесені і на річковий транспорт.

До матеріально-технічної бази морського та річкового транспорту відносять флот, морські та річкові порти і пристані.

Залежно від призначення розрізняють судна транспортного, технічного, а також допоміжного флоту.

Транспортний флот – основний елемент матеріально-технічної бази морського і річкового транспорту, оскільки він здійснює основну функцію – переміщення вантажів.

Основні показники судна – це його:

- водотоннажність;

- вантажопідйомність;

- вантажомісткість;

- розміри (довжина, ширина, висота борту);

- осадка у навантаженому і порожньому стані.

Водотоннажність визначається масою чи об'ємом води, яка витискується судном.

Вантажопійомність судна – це його перевізна здатність, виражена в тоннах.

Дедвейт, або повна вантажопідйомність – кількість тонн вантажу, яку може прийняти судно понад власну масу до осадки по вантажну марку.

Розрізняють повну та чисту вантажопідйомність судна.

Повна вантажопідйомність – це сума маси службового вантажу(вода, паливо, провіант) і маси того вантажу, що перевозиться.

Чиста вантажопідйомність дорівнює масі останнього.

Вантажомісткість – це здатність судна вміщувати вантаж певного об'єму. Визначають вантажопідйомність для тарноупакованих, штучних та сипких вантажів (залежно від їх виду).

 

Техніко-економічні особливості авіаційного транспорту.

У транспортній системі авіаційний транспорт є одним з видів пасажирського транспорту. Авіаційний транспорт більшою мірою доцільний при перевезеннях пасажирів на далекі відстані. Технічна та комерційна швидкості перевезення авіаційним транспортом значно вищі за швидкості інших відів транспорту.

Основні переваги повітряного транспорту в пасажирських перевезеннях:

- висока швидкість доставки пасажирів, комфортабельність проїзду в рухомому складі;

- маневреність в організації пасажирських перевезень. Нові повітряні лінії можуть створюватися в короткі терміни і з невеликими капіталовкладеннями. Авіаційний транспорт має можливість маневрувати рухомим складом (літаками, гелікоптерами) залежно від величини пасажиропотоків;

- велика безпосадкова дальність польоту (до 10 тис. км). Безпосадковий політ підвищує швидкість доставки пасажирів;

- найкоротші відстані повітряних маршрутів в порівнянні з маршрутами на інших видах транспорту. Так, на ряді напрямків шлях прямування авіаційним транспортом коротший, ніж залізницею, на 25%, морськими і річковими лініями – майже на 50%. Між деякими пунктами відстань перевезення скорочується у 2-3 рази;

- економія часу пасажирів. Високі технічні швидкості літаків, велика безпосадкова дальність польотів, прямі шляхи прямування забезпечують у порівнянні з іншими видами транспорту істотне скорочення часу переміщення пасажирів;

- досить висока культура обслуговування пасажирів під час польотів.

До недоліків повітряного транспорту слід віднести високу собівартість перевезень.

Повітряний транспорт є в основному пасажирським транспортом. Вантажні перевезення, що здійснюються ними, в загальному обсязі вантажообігу країни мають незначну питому вагу, проте особливий характер і цінність таких перевезень за деякими специфічними вантажами роблять їх економічно ефективними. У цивільній авіації використовуються і гелікоптери, які експлуатуються в багатьох галузях господарства, будівництві, сільському господарстві, геології і т.д. У гірські райони гелікоптерами доставляються бульдозери, трактори, автомобілі, великогабаритні вантажі, доставляються і встановлюються опори для високовольтних електричних ліній, контактної мережі і електричних залізниць, ліній зв'язку, радіорелейних щогл.

Найбільші переваги повітряного транспорту у переміщенні товарів, що швидко псуються, або високовартісних товарів невеликого габариту.

 

Техніко-економічні особливості трубопровідного транспорту.

Трубопроводи поділяються на нафтопроводи, продуктопроводи і газопроводи. Вузька спеціалізація трубопроводів є основною відмінністю їх від інших універсальних видів транспорту.

Нафтопровід являє собою комплекс споруд для транспортування нафти і нафтопродуктів від місця видобутку чи виробництва до пунктів споживання або перевалки на інші види транспорту. Нафтопроводи будуються магістральні, промислові та підвідні.

Магістральні – такі нафтопроводи, по яких транспортується нафта з районів видобутку на нафтопереробні підприємства, а також на перевалочні бази, розташовані у залізничних, річкових і морських пунктах наливу, або на головні перекачувальні станції, розташовані на території даного нафтового промислу.

Промислові, заводські та нафтобазов і трубопроводи призначені для внутрішніх перекачок.

Підвідні нафтопроводи служать для транспортування нафти з промислів на головні споруди магістральних нафтопроводів та нафтопродуктів з переробних заводів на головні нафтопродуктопроводи.

Перекачування здійснюється насосами великої потужності, встановленими на кінцевих станціях і станціях перекачування.

Переваги трубопровідного транспорту для перекачування нафти і нафтопродуктів у порівнянні з іншими видами транспорту зводяться до такого:

- можливість повсюдної прокладки труб і масової перекачки нафти та нафтопродуктів;

- менші відстані перекачування, ніж при транспортуванні цих же вантажів по річкових шляхах, залізницею;

- низька собівартість транспортування нафти (у два рази менше, ніж на річковому транспорті, і в три рази, ніж залізницею);

- забезпечення збереження нафтопродуктів завдяки повній герметизації процесу транспортування;

- повна автоматизація операцій по наливу, перекачування і зливу нафти та нафтопродуктів;

- менші, ніж на інших видах транспорту, питомі капіталовкладення та витрати металу, що припадають на одиницю переміщуваного вантажу;

- виключення (при відповідній ізоляції) негативного впливу на навколишнє середовище;

- досить високий рівень продуктивності праці;

- безперервність процесу перекачування, практична незалежність від кліматичних умов, незначне число обслуговуючого персоналу.

До недоліків трубопровідного транспорту відноситься його вузька спеціалізація та необхідність наявності стійкого і достатнього за величиною потоку вантажів.

Різновидом трубопровідного транспорту є газопроводи, які слугують єдино можливим видом транспорту для переміщення у великих кількостях газу на далекі відстані. Газопроводи поділяються на магістральні, за якими газ від місця видобутку чи виробництва подається на великі відстані до газорозподільних станцій, і місцеві, які забезпечують населені пункти та окремі підприємства.

 

Техніко-економічні особливості автомобільного транспорту.

Автомобільний транспорт в значній мірі бере участь у забезпеченні вантажних перевезень для всіх галузей народного господарства. Велика його роль і в задоволенні потреб населення в пересуванні. Автомобільний транспорт широко застосовується як для внутрівиробничих (технологічних) перевезень, так і для безпосередньої доставки вантажів з пунктів виробництва до пунктів споживання (у сфері обігу).

Автомобільний транспорт має ряд техніко-економічних особливостей, що визначають його переваги та широке використання у всіх галузях господарства:

- велика маневреність та рухливість. Автомобілями вантажі можуть перевозитися безпосередньо з пункту виробництва в пункт споживання без перевантаження і проміжного складування, тобто “Від дверей до дверей”;

- висока швидкість доставки вантажів і пасажирів. За швидкістю руху автомобільний транспорт поступається лише повітряному;

- у ряді випадків більш короткий шлях руху вантажів і пасажирів. Доцільно доставляти вантажі автомобільним транспортом в тих випадках, коли відстань перевезення автомобільними дорогами менша, ніж залізничним.

До недоліків автомобільного транспорту належать:

- порівняно висока собівартість, яка значно вище, ніж на водному і залізничному транспорті. Високий рівень собівартості – результат малої вантажопідйомності одиниці рухомого складу та достатньої складності автомобільного рухомого складу;

- відносно велика вартість матеріально-технічної бази обслуговування автомобілів, незважаючи на те, що в ряді випадків ця база розвинута ще недостатньо;

- недостатня протяжність і поганий технічний стан наявних автомобільних доріг.

Розширенню сфери діяльності автомобільного транспорту сприяла політика застосування системи “точно в термін”. Техніко-експлуатаційні особливості цього виду транспорту забезпечують його успішне існування в умовах підвищеного попиту на перевезення частими дрібнопартіонними відправленнями, що, у свою чергу, прискорює розвиток автоматизованої обробки вантажів, контейнеризації та пакетизації, а також інформаційного супроводу у сфері перевезення вантажів.

Вантажний автомобільний транспорт поділяють на дві основні категорії – загального і спеціального призначення.

До категорії загального призначення відносять автомобілі типу “бортова платформа” (бортовий автомобіль, бортовий причіп).

До автотранспорту спеціального призначення відносять автомобілі, причепи, автомобілі з напівпричепами, сідельні тягачі з напівпричепами, кузови, що спеціально пристосовані для перевезення одного чи декількох однорідних вантажів.

Напівпричепи європейського стандарту мають довжину понад 13,65 м і розраховані на перевезення 33 європакетів (1200 × 1000 мм).

Типи напівпричепів:

- тентові;

- термічні (без холодильної установки);

- рефрижераторні (з холодильною установкою, t = -20°С);

- контейнерні майданчики;

- спеціалізовані (перевезення негабаритних, надважких та інших спеціальних вантажів);

- цистерни.

Об'єм напівпричепів становить 82 – 106 м³, вантажопідйомність – 24 т. Необхідно мати на увазі, що в багатьох країнах Європи стандартне навантаження не повинно перевищувати 20 т. В Україні воно складає 36 т, в Росії – 38 т.

СРС: Вибір виду транспорту.

Специфічні особливості різних видів транспорту визначають сфери їх доцільного використання. Економічні показники перевезень вантажів тим чи іншим видом транспорту залежать від багатьох факторів: роду вантажів, розміру та умов перевезень, наявності та протяжності під'їзних шляхів, ступеня автоматизації і механізації вантажних операцій, можливстей використання вантажопідйомності рухомого складу, наявності та розміщення складів тощо.

У нормальних умовах орієнтовно можна визначити такі сфери доцільного використання видів транспорту для вантажних перевезень.

Залізничний транспорт – перевезення масових вантажів (кам'яне вугілля, руда, чорні і кольорові метали, лісові та будівельні вантажі, мінеральні добрива та ін) на далекі і середні відстані (особливо в широтному напрямку), а між підприємствами, що мають під'їзні залізничні колії, – і на порівняно короткі. Наявність залізничних під'їзних шляхів між кореспондуючими підприємствами при масових потоках вантажів значно розширює сфери ефективного використання залізничного транспорту, оскільки створює умови для комплексної механізації та автоматизації вантажних операцій, підвищення якості перевезень і збереження вантажів. У ряді випадків використання залізничного транспорту при наявності під’їзних шляхів доцільно навіть при незначному вантажообігу (менше 35-40 тис. т на рік).

Морський транспорт – перевезення, пов'язані із закордонним плаванням для доставки вантажів з експорту та імпорту до країн, що підтримують торговельні зв'язки, перевезення вантажів іноземних фрахтовиків та перевезення у великому і малому каботажі.

Річковий транспорт – перевезення у районах, де немає інших видів видів транспорту, а також між пунктами виробництва та споживання, розташованими на одних і тих же річкових шляхах; перевезення у змішаних сполученнях на напрямках, де вони ефективніші порівняно з перевезеннями одним видом транспорту.

Автомобільний транспорт – перевезення вантажів в промислових центрах, населених пунктах та сільськогосподарських районах, підвезення вантажів до магістрального транспорту і доставка їх отримувачам від пунктів призначення магістрального транспорту; перевезення з пунктів виробництва до пунктів споживання при відсутності зв’язків між видами транспорту, перевезення швидкопсувних та інших вантажів у межах економічної доцільності тощо.

Повітряний транспорт – доставка швидкопсувних продуктів, а також цінних вантажів і пошти.

Трубопровідний транспорт – перекачування нафти і газу з крупних родовищ, переміщення продуктів перегонки нафти при стійких і стабільних вантажопотоках.

Різні види транспорту повинні функціонувати взаємопов’язано, забезпечуючи одноманітність транспортного обслуговування клієнтів. Єдність транспортної системи досягається в таких сферах взаємодії:

- технічній – передбачає уніфікацію, стандартизацію та узгодження параметрів технічних засобів різних видів транспорту, а також пропускної таі переробної спроможності взаємодіючих систем;

- технологічній – забезпечується єдністю технології, суміщених і взаємопов'язаних графіків роботи транспорту, відправників та одержувачів вантажів, безперервних планів-графіків роботи транспортних вузлів;

- інформаційній – забезпечує сумісність інформації за змістом, формами надання, швидкості та своєчасній видачі інформації одним видом транспорту для прийняття рішень на іншому;

- економічній – основу якої складає єдина система планування, розподіл перевезень за видами транспорту, наявність або відсутність ресурсів;

- використання напрацьованого досвіду взаємодії різних видів транспорту у вузлах.

Взаємодія різних видів транспорту багато в чому визначається чіткістю функціонування загальнотранспортних вузлів. Під загальнотранспортним вузлом розуміють сукупність матеріальних і людських ресурсів, організованих у систему взаємопов'язаних технологічних процесів з метою забезпечення координації та підвищення ефективності перевезень. Найбільш досконалою формою технологічної взаємодії різних видів транспорту у вузлах є єдині технологічні процеси (ЄТП). ЄТП – це раціональна система організації роботи взаємодіючих у вузлі видів транспорту, що погоджує між собою технологію обробки транспортних одиниць та обслуговування пасажирів у пунктах взаємодії, що забезпечує єдиний ритм у процесі перевезень та виробництва обслуговуваних підприємств.

При організації роботи з ЄТП вирішуються такі завдання:

1) розробка єдиних графіків виконання операцій з вагонами і складами на станціях і під'їзних коліях промислового транспорту;

2) ув'язка єдиної технології з маршрутизацією перевезень, планами формування потягів і суден;

3) забезпечення ритмічності навантажувально-розвантажувальних робіт у часі та просторі;

4) розробка узгоджених графіків руху на всьому шляху прямування вантажу від пункту відправлення до пункту призначення.

Вибір виду транспорту може бути приведено до оцінки часу виконання замовлення, що залежить від виду транспорту (див. табл. 1).

Таблиця 1 – Розрахунок термінів доставки вантажів різними видами паспорту.

№	Вид транспорту	Розрахункові формули
1	Залізничний	ТЗ = t1 + L / V1 + t2 де t1 – час на початково-кінцеві операції, доба (год.); t2 – час на додаткові операції, доба; L – відстань перевезення, км (миль); V1 – норма пробігу вагона чи судна за добу
2	Морський	ТМ = L / V 2; V 2 = L / (L / V 3 + 2ά D / М + t 2) де V 2 – комерційна швидкість судна, миль/добу; ά – коефіцієнт використання вантажопідйомності; D – вантажопідйомність судна, т; V 3 – експлуатаційна швидкість судна, миль/добу; М – середньозважена добова норма вантажних робіт у порту відправлення та призначення, т/добу; t 2 – час на додаткові операції, доба
3	Річковий	ТР = t 3 + L / V 4 + t 4 t 3 – час на накопичування, формування та відправлення, доба; t 4 – час на додаткові операції, доба; V 4 – норма пробігу судна за добу
4	Автомобільний	ТА = t1 + L / V 5 V 5 – експлуатаційна швидкість автомобіля, км/год.

Відмінності в термінах виконання замовлення безпосередньо впливають на потребу в ресурсах та надійність постачання. Тривалість здійснення замовлення спричиняє накопичення запасів товарів на складах. З іншого боку, надто швидке перевезення може призвести до помилок у замовленні, внаслідок чого ресурси будуть отримані не в потрібній кількості або не тієї якості чи не в обумовлений час.

Лекція 31.Внутрішньовиробничий транспорт підприємства.

31.1. Загальна характеристика внутрішньовиробничого транспорту підприємства.

31.2. Принципи організації внутрішніх транспортних перевезень.

31.3. Методика визначення оптимальної структури внутрішніх переміщень вантажів та виду транспортних засобів.

31.4. Вибір маршрутів переміщення матеріальних запасів та кількості транспортних засобів.

СРС: Транспортно-експедиційне обслуговування підприємства.