Класифікації уроків із фізичної культури

На попередній лекції ми з вами ознайомилися з деякими найбільш загальними принципами класифікації уроків із фізичної культури. Зокрема, ми з'ясували, що уроки можуть бути предметними та комплексними. Це найбільш загальна класифікація. Предметний урок визначає його вузька спеціалізація. Натомість комплексні уроки є найбільш характерними для фізичного виховання школярів середнього та старшого шкільного віку. Саме на них закладаються підвалини загального фізичного розвитку, оскільки вони спрямовані на всебічну загальну підготовку до будь-якої рухової діяльності, відзначаються багатством змісту та складністю методичного забезпечення. Такі уроки об'єднують задачі з формування і вдосконалення специфічних знань, умінь і навичок, ефективно розв'язують завдання фізичного розвитку та зміцнення здоров'я, розвитку рухових, інтелектуальних, вольових, емоційних якостей.

На попередній лекції я зазначала також, що уроки бувають учбові, тренувальні, контрольні, комбіновані (змішані), причому кожен із них може бути як предметним, так і комплексним. Але фахівця з фізичного виховання така класифікація також не може влаштувати. Контрольний урок, наприклад, характеризується так, по-перше, за характером задач, що на ньому розв'язуються, по-друге, він має переважно освітню спрямованість. Натомість тренувальні уроки слід характеризувати з урахуванням спрямованості фізичного виховання, тобто вже за іншим критерієм. Між тим, однієї загальноприйнятої класифікації уроків із фізичної культури, яка була би заснована на якійсь одній, найбільш істотній ознаці, також не існує, і це закономірно, оскільки кожен урок має водночас декілька характерних ознак, а тому з однаковою підставою може бути включений до різних класифікацій (наприклад, за ознаками предметного змісту або переважної дидактичної спрямованості). З огляду на це у практиці фізичного виховання складаються різноманітні за змістом, структурою, типовим методичним особливостям типи й різновиди урочних занять. Хочу підкреслити, що питання це є важливим, адже знання типології уроків допоможе вам обрати ту організацію уроку, яка найбільшою мірою відповідатиме поставленим задачам.

Сьогодні я запропоную вам декілька найбільш розповсюджених варіантів  класифікації шкільних уроків із фізичної культури в середніх і старших класах. Перший варіант класифікації заснований на декількох взаємно підпорядкованих ознаках, які тією чи іншою мірою дозволяють уявити всю багатоманітність уроків із фізичної культури в певній ієрархії. Загальну типологію цієї класифікації вибудовано з урахуванням спрямованості фізичного виховання. За цією класифікацією можемо виділити наступні типи уроків.

1. Уроки загального фізичного виховання, спрямовані на забезпечення всебічного фізичного розвитку, загальної фізичної освіти, розв'язання найважливіших задач у різних напрямках фізичного виховання. Такі уроки проводяться тоді, коли не ставляться задачі спеціалізації у певному виді фізичних вправ. Для них характерні різноманітність учбового матеріалу, помірні фізичні навантаження. Зміст таких уроків будується на основі комплексування найрізноманітніших засобів фізичного виховання, включаючи природні сили та гігієнічні чинники. Як правило, у процесі фізичного виховання школярів середнього та старшого шкільного віку проводяться саме такі уроки. У свою чергу, за ознакою переважного використання конкретних видів вправ у рамках загального фізичного виховання можна виділити уроки гімнастичні, ігрові, легкоатлетичні тощо, а також комплексні уроки, з якими ми вже щойно познайомилися (вони поєднують елементи різних видів вправ). Далі можна виділити уроки з більш вузьким предметним змістом (наприклад, уроки основної чи снарядової гімнастики, акробатичних вправ, рухливих ігор, баскетбольних вправ).

2. Уроки професійно-прикладної спрямованості мають на меті забезпечення фізичної готовності до оволодіння різними видами професійної діяльності. Їхній зміст визначається характером конкретних професій і впливами тих чинників навколишнього середовища, які характерні для даного виду діяльності. Особливостями таких уроків є навчання руховим діям, які мають схожість із професійною діяльністю, забезпечення необхідної фізичної та вольової підготовки. У свою чергу, вони можуть далі класифікуватися за родом професій.

3. Уроки спортивної спрямованості застосовуються при роботі з окремими школярами, які добровільно обрали спеціалізацію у певному виді вправ, готовляться до участі в змаганнях або бажають досягти певних результатів у конкретному виді спорту. Кожен із таких уроків потребує специфічної методики, підвищеної уваги до дозування навантажень. У рамках спортивної підготовки за предметною ознакою можна виділяти уроки баскетболу, спортивної гімнастики, легкої атлетики, або, наприклад, тренувальні уроки бігуна, метальника тощо.

4. Уроки, що проводяться з лікувальною метою, для функціональної повноцінності організму школярів, відновлення його функцій, порушених у результаті захворювання чи травми. Зміст таких уроків обумовлений характером порушень відновлювальних процесів, зв'язком з іншими засобами лікування. У свою чергу, їх можна поділити на уроки лікувальної фізичної культури, профілактичні, реабілітаційні, реабілітаційні (компенсаторні). З іншого боку, їх можна класифікувати й за родом захворювань. Такі уроки проводяться за спеціально розробленими методиками.

Інша класифікація будується на ознаці переважної спрямованості на розв'язання оздоровчих, освітніх чи виховних задач. Відповідно до неї виділяють наступні групи уроків.

1. Комбіновані уроки, в яких приблизно однаковою мірою представлені всі 3 групи задач фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку.

2. Уроки переважно оздоровчої спрямованості можуть проводитися у двох варіантах: а) уроки розвитку (формуючі), що слугують розвиткові різних систем організму; б) відновлювальні (реабілітаційні) уроки, спрямовані на відновлення сил і працездатності.

3. Уроки переважно виховної спрямованості можуть диференціюватися залежно від конкретних задач морального чи естетичного виховання.

4. Уроки переважно освітньої спрямованості поділяються на декілька типів за ознакою поставлених дидактичних задач.

· Ввідні уроки, що починають навчальний рік, тренувальний цикл, вивчення нового розділу програми, серію уроків тощо. Головним на цих уроках є ознайомлення учнів з основними задачами і змістом навчальної роботи на наступний період, з нормативними вимогами, а також виявлення ступеня готовності класу чи окремих учнів засвоїти новий матеріал. Типовим змістом таких уроків є розповідь, бесіда, виконання групових практичних завдань.

· Уроки з вивчення нового матеріалу, що проводяться з метою ознайомлення учнів з новими руховими діями. Подібне ознайомлення може здійснюватися шляхом показу і демонстрацій у поєднанні зі словесними методами, практичним опробуванням рухових дій в цілому або частинами на основі відновлення раніше засвоєних умінь і навичок. Отже, вивчення нового матеріалу часто повторюється з повторенням пройденого. Ці уроки є найбільш розповсюдженими в системі шкільного фізичного виховання.

· Уроки, спрямовані переважно на розвиток фізичних якостей, або уроки вдосконалення. Вони використовуються для поглибленого вивчення та закріплення пройденого матеріалу в ускладнених умовах (наприклад, зміна зовнішніх умов чи ліміт часу), а також спеціального виховання фізичних якостей за допомогою засвоєних вправ. На таких уроках ставляться конкретні задачі, з акцентом на вдосконалення окремих компонентів техніки, підвищується інтенсивність виконання вправ, рухова (моторна) щільність уроку. Широко застосовуються груповий та індивідуальний способи організації навчально-пізнавальної діяльності, завдання творчого характеру з вибору варіантів розв'язання рухових задач. На таких уроках тривалість підготовчої частини скорочується, а заключної – збільшується, оскільки вони вимагають більших затрат часу на відновлення.

· Контрольні (залікові, оціночні) уроки призначені для періодичного підведення підсумків занять, тобто для виявлення поетапних і кінцевих результатів та оцінки якості навчальної роботи з певного модулю чи розділу програми. На таких уроках повинні бути створені максимальні умови для демонстрації кожним учнем власних досягнень (спеціальна розминка, опробування снарядів і місць виконання вправ, пробні спроби й т. п.). Попередньо учнів слід познайомити з критеріями оцінювання, а після виконання контрольного завдання аргументувати виставлену оцінку й дати поради щодо можливого підвищення успішності.

· Змішані уроки містять у різних пропорціях елементи уроків інших типів, поєднують в одному занятті вивчення нового матеріалу, вдосконалення та перевірку раніше засвоєного матеріалу, розвиток рухових якостей тощо. Розміщення учбового матеріалу в таких уроках може бути вельми своєрідним, що пояснюється різноплановістю освітніх задач. Наприклад, окрім підготовчої частини в основній частині уроку безпосередньо перед розв'язанням чергової задачі можуть пропонуватися додаткові розминки; подання нового матеріалу чи виконання контрольних вправ повинні передувати закріпленню пройденого; спочатку плануються вправи на розвиток рівноваги, швидкості, спритності, а потім – на розвиток сили чи витривалості.

 

Структура уроку

При вивченні курсу "Теорія і методика фізичного виховання дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку" ми вже коротко знайомилися зі структурою шкільного уроку, розглядаючи разом із нею змістове наповнення кожної частини (фізичні вправи, рухливі ігри тощо). Методика проведення уроків у середніх і старших класах значно ускладнюється, тому наразі ми розглянемо з вами лише загальні задачі та основні засоби їхнього розв'язання для кожної частини уроку, а на наступних лекціях будемо докладніше розглядати основні правила й організаційні аспекти проведення кожної з частин уроку.

Пригадаймо, що структура уроку – це дидактично обґрунтоване співвідношення і послідовність розміщення в часі елементів змісту уроку. Вона має на меті забезпечити внутрішній функціональний зв'язок усіх складових уроку, а отже, й максимальну продуктивність взаємодії цих складових у розв'язанні поставлених задач, являючи собою по суті єдиний педагогічний процес. Структура сучасного уроку, як ви знаєте, включає підготовчу, основну і заключну частини.

Підготовча частина уроку виконує такі основні задачі: початкова організація школярів, створення цільової установки уроку, забезпечення сприятливого психічного та емоційного стану учнів, їхньої загальної функціональної готовності для розв'язання задач основної частини уроку, загальний розігрів, поступове втягування в активну діяльність, активізація функцій організму. Засобами розв'язання цих задач  можуть слугувати повідомлення задач, що стоять перед уроком, прості порядкові вправи (фронтально, з використання дрібного інвентарю чи ігрового методу), комплекс вправ загальної підготовки, що були засвоєні раніше або піддаються швидкому оволодінню, у поєднанні з ходьбою, пробіжкою, підскоками, обов'язково з помірним навантаженням. Можуть бути запропоновані вправи з предметами, без предметів, у парах, на місці чи в русі, з елементами ритміки, танців, рухливих ігор. Комплекс вправ загальної підготовки називають також розминкою.

Основна частина уроку виконує такі основні задачі: спеціальна функціональна підготовка, спрямована на загальний і спеціальний розвиток опірно-рухового апарату, вдосконалення функціональних можливостей організму, навчання техніці виконання вправ з метою розвитку здібності керувати рухами власного тіла; повідомлення учням та засвоєння ними знань в області фізичної культури; розвиток і формування основних і спеціальних рухових якостей, умінь і навичок; формування вміння застосовувати рухові навички у новій обстановці, що змінюється; розвиток фізичних якостей, а також виховання моральних, інтелектуальних, вольових якостей. Засобами розв'язання цих задач можуть слугувати спеціальні, спеціально-підготовчі, підходящі фізичні вправи, вправи, спрямовані на переважний розвиток певних фізичних якостей, рухливі та спортивні ігри тощо.

Заключна частина уроку виконує такі основні задачі: організоване завершення уроку, підведення його підсумків (часто з оцінюванням результатів, яке має включати й самооцінку учнями власної діяльності); зниження фізіологічного збудження, психічної та фізичної напруги окремих органів і систем організму, окремих груп м'язів; регулювання емоційного стану; приведення всіх систем і органів організму до оптимального рівня для забезпечення в подальшому їхньої спокійної діяльності. Засобами розв'язання цих задач можуть слугувати різні варіанти переміщень із поступовим зниженням темпу, вправи на розслаблення м'язів і поставу, дихальні вправи, вправи на увагу й зосередження, заспокійливі повільні рухливі ігри.

Основні правила побудови різних частин уроку будуть докладно розглядатися нами на наступних лекціях.