Організація і зміст фізичного виховання в окремих спеціалізованих закладах

Спеціалізовані позашкільні заклади об'єднують учнів, по-перше, різних навчальних закладів, по-друге, як правило, різних вікових категорій, тому їхня діяльність має свою специфіку. В кожному з них формується свій педагогічний колектив, структура якого повинна максимально повно відповідати такій специфіці. При наборі учнів до таких закладів чітко дотримується принцип добровільності. Щоправда, якщо кількість бажаючих надто велика, з'являється необхідність проводити конкурсний відбір. До спортивних шкіл, наприклад, подібний відбір здійснюється шляхом виявлення рівня здатностей до певного виду фізкультурної діяльності. Такі школи стоять дещо окремо в ряду спеціалізованих позашкільних закладів, тому окреслимо їхню діяльність у першу чергу.

Дитячо-юнацькі спортивні школи (як і підліткові фізкультурно-спортивні клуби, фітнес-центри) – спеціалізовані спортивні навчально-виховні заклади, які працюють із певним контингентом школярів на постійній основі. Більша частина дитячо-юнацьких спортивних шкіл в Україні належить до мережі Всеукраїнського фізкультурно-спортивного товариства. До цієї ж мережі належать також секції фізкультурно-спортивної спрямованості. Їхня діяльність повинна забезпечуватися кваліфікованими фахівцями, вони повинні мати у власності спортивні споруди, підприємства, інше майно; усім цим опікується Всеукраїнське фізкультурно-спортивне товариство. Крім нього, існують і місцеві фізкультурно-спортивні товариства – добровільні громадські організації, що діють з метою сприяння розвитку фізичної культури і спорту. Як і фізкультурно-спортивні клуби, вони, як правило, створюються на базі певних галузевих структур (наприклад, спортивний клуб "Гарт" було засновано при міністерстві освіти й науки України). Фізкультурно-спортивні клуби можуть створюватися також за місцем проживання.

Задачі діяльності таких шкіл, товариств і клубів (якщо в останніх займаються школярі) зумовлюють організацію їхньої роботи (постійні основа, персонал,  контингент). Серед цих задач: а) підготовка молодих (юних) спортсменів на підставі їхнього всебічного фізичного розвитку та зміцнення здоров'я; б) підготовка школярів до виконання в майбутньому функцій спортивних інструкторів і суддів з різних видів спорту; в) сприяння загальноосвітнім школам в організації масової фізкультурної роботи. Ці задачі конкретизуються для різного типу спортивних шкіл, різних років навчання, різних навчальних груп і т. п. У комплексних дитячо-юнацьких спортивних школах можуть створюватися відділення з різних видів спорту, в кожному з яких комплектуються групи початкової підготовки, навчально-тренувальні, спортивного вдосконалення (з урахуванням статі, віку, рівня спортивної підготовленості).

Школярі приймаються до дитячо-юнацьких спортивних шкіл та інших закладів подібного типу, як правило, за рекомендацією шкільних учителів з фізичної культури. Таку рекомендацію мають отримувати ті, хто виявляє бажання серйозно займатися певним видом спорту, виявив для цього певні здібності, що відповідають специфічним вимогам даного виду. Обов'язковим є згода батьків і дозвіл лікаря. При зарахуванні в разі конкурсного відбору перевага віддається тим, хто показав на конкурсі кращі результати, які відповідають вимогам школи і нормативних документів. Відбір може здійснюватися також за результатами спостережень тренера за учнями під час проведення шкільних уроків із фізичної культури чи шкільних змагань, а потім вони уточнюються у процесі навчально-тренувальних занять. Якщо учень виконує всі встановлені вимоги, його може бути переведено до групи більш високої кваліфікації. Основними формами занять у спортивних школах є уроки спортивного тренування, тренування за індивідуальними планами, залікові та класифікаційні змагання, а також лекції та семінари з теоретичних питань. Праця тренера-викладача оцінюється в залежності від стабільності контингенту, результатів виконання учнями контрольних і перевідних нормативів, участі у змаганнях різного рангу, кількості вихованців, які перейшли до груп більш високої кваліфікації.

Літній чи зимовий табір відпочинку – заклад зовсім іншого типу. Відповідно, перед ним стоять абсолютно інші задачі. Перш за все йдеться про так звані спортивні табори, хоча фізичне виховання та оздоровлення є однією з цілей і звичайного позашкільного табору, який організує відпочинок школярів під час канікул. Як правило, подібні табори працюють окремо для школярів середнього (іноді й молодшого) і старшого шкільного віку.

Задачі таких таборів зводяться до наступного: а) сприяння організації активного відпочинку, різнобічному фізичному розвитку і загартуванню школярів; б) зміцнення їхнього здоров'я; в) вдосконалення фізичних умінь і навичок у природних видах рухів (наприклад: ходьба, біг, плавання), а також життєво важливих фізичних якостей; г) сприяння формуванню санітарно-гігієнічних та організаторських навичок, звички до систематичного використання засобів фізичного виховання з метою індивідуального оздоровлення та фізичного вдосконалення, раціоналізації режимів навчання й відпочинку. До методики роботи в такому таборі ставляться певні вимоги: заняття фізичними вправами і загартування мають стати невід'ємною частиною режиму табору, і в них повинні бути задіяні всі здорові школярі; зміст, методи й форми організації занять повинні диференціюватися залежно від віку, стану здоров'я та рівня фізичної підготовленості; доцільно забезпечити розмаїття занять на основі максимально широкого варіювання їхнього змісту, форм та умов проведення; весь процес фізичного виховання має будуватися на принципі максимальної самодіяльності учнів, з урахуванням інтересів кожного.

У спортивних таборах відпочинку на основі широкої самодіяльності учнів організуються найрізноманітніші фізкультурні заняття, що проводяться групами, сформованими за індивідуальними інтересами. Добре, якщо в заняттях будуть представлені легкоатлетичні вправи, рухливі ігри, прогулянки з іграми на місцевості, змагання, свята фізичної культури, туристські походи. Організуються також постійні заняття у гуртках або спортивних секціях – для найбільш підготовлених школярів, які добровільно бажають вдосконалюватися у певному виді діяльності чи спорту. Це можуть бути заняття з легкої атлетики, різних ігор, плавання, туризму. Такі заняття можуть слугувати підготовці команди табору до змагань між таборами. Звичайно, їх повинен проводити лише фахівець із фізичного виховання. Традиційними зазвичай є змагання з різних рухливих і спортивних ігор, так звані спартакіади. Змагання можна проводити і в формі атракціонів. До програм спортивних свят доцільно включати показові масові та індивідуальні виступи, змагання не лише зі спортивних ігор, а й з деяких окремих вправ.

Надзвичайно важливим елементом роботи табору є дотримання режиму дня: він має починатися з ранкової гігієнічної гімнастики, містити пробіжки, прийоми загартування; бажаними також є регулярні заняття з плавання (дані питання будуть розглядатися далі в цій та в наступній лекціях).

Дитячо-юнацькі екскурсійно-туристські станції – це організаційні та інструктивно-методичні центри екскурсійної, туристської та краєзнавчої роботи з учнями середнього та старшого шкільного віку. Зміст їхньої роботи можуть складати: а) створення для юних туристів туристко-екскурсійних баз, таборів, пунктів прокату туристського спорядження; б) організація походів і проведення змагань юних туристів.

Палаці школярів як організаційні та інструктивно-методичні центри масової позашкільної навчально-виховної роботи зі школярами здійснюють їхнє фізичне виховання через організацію занять із певних видів спорту в гуртках і секціях. Вони також можуть проводити масові фізкультурні заходи – спартакіади, спортивні ігри, туристські походи тощо.

У минулому позашкільним фізичним вихованням школярів займалися також клуби і палаці культури, парки культури та відпочинку, стадіони, водні станції. Сьогодні, на жаль, кількість спеціалізованих позашкільних закладів різко зменшилася, вони стали менш доступними, а такі заклади, як, наприклад, фізкультурно-спортивні клуби для підлітків за місцем проживання фактично припинили своє існування. Між тим, враховуючи значення позашкільного фізичного виховання, з чого ми починали лекцію, мережа таких спеціалізованих закладів потребує відновлення.