Теорія і методика фізичного виховання дітей середнього та старшого шкільного віку

Курс лекцій

ТЕОРІЯ І МЕТОДИКА ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ ДІТЕЙ СЕРЕДНЬОГО ТА СТАРШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ

Курс складається з 14 лекцій (28 годин)

Загальна характеристика.

Фахівці, які працюватимуть у галузі фізичної культури і спорту, повинні бути педагогами, які знають теорію та мають практичні навички педагогічної роботи з дітьми різних вікових груп – від переддошкільного до старшого шкільного, тобто підліткового та юнацького віку. В даному курсі лекцій ми розкриваємо теорію та методику фізичного виховання дітей середнього та старшого шкільного віку (від V класу до закінчення середнього навчального закладу).

Під час вивчення курсу ми насамперед розкриваємо перед студентами фізичні та психологічні особливості різних вікових періодів дітей віком від 11 до 18 років. Студенти вивчають соціально-педагогічне значення фізичного виховання учнів зазначених вікових періодів, його мету, задачі (окремо для учнів середнього та старшого шкільного віку), спрямування. Так само окремо для учнів середнього та старшого шкільного віку ми подаємо методичні рекомендації щодо фізичного виховання залежно від анатомо-фізіологічних особливостей організму учнів.

Особливе значення в курсі приділяється безпосередній організації процесу фізичного виховання в середньому навчальному закладі (школі). Оскільки основні форми цієї організації приблизно співпадають як у середніх, так і в старших класах, це питання подається одним блоком (з деталізацією відмінностей, що залежать від віку). Студенти ознайомлюються з поняттям державної Програми з фізичної культури, зокрема з новою навчальною Програмою з фізичної культури для учнів V-ІX класів, якою передбачено новий підхід до формування навчального матеріалу, з новими нормативами, принципами поділу учнів на групи тощо.

В наступних лекціях вони ознайомлюються з принципами проведення уроку фізичної культури в V-XII класах. Курсом передбачено навчитися чітко визначати зміст і структуру уроку, класифікувати уроки, визначати їхню максимальну щільність, ефективно готуватися до уроку, розробляти його конспект, звертаючи увагу на вимоги до проведення уроку, його організаційне забезпечення, можливості активізації діяльності учнів. Розглядаються також питання безпеки, контролю, оцінки успішності. У курсі ми подаємо також методичні рекомендації щодо проведення з учнями V-XII класів позаурочної, позакласної, позашкільної роботи з фізичної культури.

Паралельно студенти знайомляться з принципами виконання фізичних вправ, враховуючи вікові особливості дітей, підлітків, юнаків і дівчат, виховання в них відповідних фізичних (а також і інших) якостей, найбільш оптимальними методами такого виховання, що можуть бути застосовані в процесі фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку.

 

Теми лекцій.

1. Особливості вікових періодів учнів середнього та старшого шкільного віку. 

2. Соціально-педагогічне значення, задачі та спрямування фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку.

3. Основи методики фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку.

4. Значення та організація позашкільного фізичного виховання школярів. Раціональний режим дня і загартування.

 

 

5. Загальний зміст позашкільного фізичного виховання.

6. Навчальна програма з фізичної культури.  

7. Форми організації фізичного виховання у середніх навчальних закладах. Поняття уроку та його зміст.  

8. Класифікації, структура, щільність уроків із фізичної культури.

9. Вимоги до уроку з фізичної культури та підготовка до нього вчителя.

10. Організаційне забезпечення та побудова шкільного уроку з фізичної культури.

11. Контроль та облік успішності на уроках із фізичної культури.

12. Позакласна робота з фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку.

13. Позакласна робота з фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку (продовження).

14. Методика планування роботи з фізичного виховання у школі.

 

 

ЛЕКЦІЯ 1

План.

1. Загальна специфіка розвитку школярів у підлітковому та юнацькому віці.

2. Особливості вікового періоду учнів середнього шкільного віку.

3. Особливості вікового періоду учнів старшого шкільного віку.

 

ЛЕКЦІЯ 2

План.

1. Соціально-педагогічне значення фізичного виховання.

2. Загальні задачі та спрямування фізичного виховання школярів.

3. Основні задачі фізичного виховання учнів середнього шкільного віку.

4. Основні задачі фізичного виховання учнів старшого шкільного віку.

 

ЛЕКЦІЯ 3

План.

1.Методика фізичного виховання з урахуванням вікових особливостей організму школярів середнього шкільного віку.

2.Методика фізичного виховання з урахуванням вікових особливостей організму школярів старшого шкільного віку.

 

ЛЕКЦІЯ 4

План.

1. Значення позашкільного фізичного виховання.

2. Організація і зміст фізичного виховання в окремих спеціалізованих закладах.

3. Раціональний режим дня і загартування.

 

ЛЕКЦІЯ 5

План.

1. Загальні вимоги до змісту позашкільного фізичного виховання.

2. Застосування елементів літніх видів спорту.

3. Застосування фізичних вправ, елементів боротьби, гімнастики, аеробіки.

4. Застосування елементів водних видів спорту.

5. Застосування елементів зимніх видів спорту.

 

ЛЕКЦІЯ 6

План.

1. Навчальна програма з фізичної культури: поняття, задачі, види, побудова.

2. Шкільна навчальна Програма з фізичної культури Міністерства освіти та науки України для учнів 5-9 класів.

 

ЛЕКЦІЯ 7

План.

1. Загальна характеристика форм організації занять.

2. Форми занять у системі шкільного фізичного виховання.

3. Шкільний урок із фізичної культури, його зміст.

 

ЛЕКЦІЯ 8

План.

1. Класифікації уроків.

2. Структура уроку.

3. Щільність уроку, види та способи її регулювання.

 

Структура уроку

При вивченні курсу "Теорія і методика фізичного виховання дошкільнят і дітей молодшого шкільного віку" ми вже коротко знайомилися зі структурою шкільного уроку, розглядаючи разом із нею змістове наповнення кожної частини (фізичні вправи, рухливі ігри тощо). Методика проведення уроків у середніх і старших класах значно ускладнюється, тому наразі ми розглянемо з вами лише загальні задачі та основні засоби їхнього розв'язання для кожної частини уроку, а на наступних лекціях будемо докладніше розглядати основні правила й організаційні аспекти проведення кожної з частин уроку.

Пригадаймо, що структура уроку – це дидактично обґрунтоване співвідношення і послідовність розміщення в часі елементів змісту уроку. Вона має на меті забезпечити внутрішній функціональний зв'язок усіх складових уроку, а отже, й максимальну продуктивність взаємодії цих складових у розв'язанні поставлених задач, являючи собою по суті єдиний педагогічний процес. Структура сучасного уроку, як ви знаєте, включає підготовчу, основну і заключну частини.

Підготовча частина уроку виконує такі основні задачі: початкова організація школярів, створення цільової установки уроку, забезпечення сприятливого психічного та емоційного стану учнів, їхньої загальної функціональної готовності для розв'язання задач основної частини уроку, загальний розігрів, поступове втягування в активну діяльність, активізація функцій організму. Засобами розв'язання цих задач  можуть слугувати повідомлення задач, що стоять перед уроком, прості порядкові вправи (фронтально, з використання дрібного інвентарю чи ігрового методу), комплекс вправ загальної підготовки, що були засвоєні раніше або піддаються швидкому оволодінню, у поєднанні з ходьбою, пробіжкою, підскоками, обов'язково з помірним навантаженням. Можуть бути запропоновані вправи з предметами, без предметів, у парах, на місці чи в русі, з елементами ритміки, танців, рухливих ігор. Комплекс вправ загальної підготовки називають також розминкою.

Основна частина уроку виконує такі основні задачі: спеціальна функціональна підготовка, спрямована на загальний і спеціальний розвиток опірно-рухового апарату, вдосконалення функціональних можливостей організму, навчання техніці виконання вправ з метою розвитку здібності керувати рухами власного тіла; повідомлення учням та засвоєння ними знань в області фізичної культури; розвиток і формування основних і спеціальних рухових якостей, умінь і навичок; формування вміння застосовувати рухові навички у новій обстановці, що змінюється; розвиток фізичних якостей, а також виховання моральних, інтелектуальних, вольових якостей. Засобами розв'язання цих задач можуть слугувати спеціальні, спеціально-підготовчі, підходящі фізичні вправи, вправи, спрямовані на переважний розвиток певних фізичних якостей, рухливі та спортивні ігри тощо.

Заключна частина уроку виконує такі основні задачі: організоване завершення уроку, підведення його підсумків (часто з оцінюванням результатів, яке має включати й самооцінку учнями власної діяльності); зниження фізіологічного збудження, психічної та фізичної напруги окремих органів і систем організму, окремих груп м'язів; регулювання емоційного стану; приведення всіх систем і органів організму до оптимального рівня для забезпечення в подальшому їхньої спокійної діяльності. Засобами розв'язання цих задач можуть слугувати різні варіанти переміщень із поступовим зниженням темпу, вправи на розслаблення м'язів і поставу, дихальні вправи, вправи на увагу й зосередження, заспокійливі повільні рухливі ігри.

Основні правила побудови різних частин уроку будуть докладно розглядатися нами на наступних лекціях.

 

ЛЕКЦІЯ 9

План.

1. Вимоги до проведення сучасного уроку.

2. Засоби фізичного виховання та загальна роль учителя на уроці.

3. Підготовка вчителя до уроку.

3.1. Складення плану-конспекту уроку.

 

Підготовка вчителя до уроку

Повноцінне розв'язання комплексу педагогічних задач шкільного уроку з фізичної культури можливе лише за умови ретельної підготовки як самого уроку, так і вчителя до його проведення, а школярів – до участі в ньому. Умовно всі ці сторони підготовки органічно пов'язані, а провідна роль в їхній організації належить учителю.

Підготовка учнів до уроку може передбачати: попереднє ознайомлення з основними задачами уроку, спрямованістю та особливостями його змісту; читання літератури з теми уроку; виготовлення дидактичного матеріалу, який може знадобитися на уроці; інструктивно-методичну підготовку вчителем помічників із середовища школярів – суддів, контролерів, керівників підгруп тощо.

Підготовка педагога – процес більш серйозний та складний. Загалом вона може включати вивчення спеціальної методичної літератури (посібників, монографій, журнальних статей і т. д.) з теми уроку, що має на меті ефективне використання останніх досягнень педагогічної науки і практики; складення плану-конспекту уроку; особисту рухову підготовку (пробне виконання необхідних фізичних вправ, прийомів страховки і допомоги); мовленнєву підготовку (самоперевірка інтонації, розставлення смислових акцентів, подачі команд, опису правил гри, стилів викладення нового матеріалу тощо).

Підготовка вчителя до уроку включає 2 етапи: попередній та безпосередній.

Попередній етап підготовки здійснюється ще до початку навчального року. Він включає в себе аналіз результатів роботи за попередній рік, виявлення недоліків у цій роботі, складення загальних планів педагогічної діяльності на поточний рік. До таких загальних планів можуть належати: річний план-графік, поурочний робочий план, попередні плани-конспекти окремих (особливо перших) уроків.

Безпосередній етап підготовки полягає в підготовці вчителя до конкретного уроку, плануванні його змісту, організації, матеріального та методичного забезпечення. У свою чергу, безпосередній етап підготовки до уроку можна розбити ще на 2 підетапи.

Мета першого підетапу – визначення оптимального варіанту змісту й побудови уроку. Починається підготовка з конкретизації та уточнення його оздоровчих, освітніх та виховних задач, що є вирішальним чинником розробки змісту уроку. Далі необхідно в загальних рисах окреслити засоби розв'язання поставлених задач, обрати з них найбільш раціональні. З урахуванням досвіду попередніх занять учитель розробляє зміст уроку, обирає системи навчальних завдань і дозування вправ. Він обирає також методи й методичні прийоми, форми організації та діяльності учнів, адекватні задачам і змісту уроку. Заздалегідь необхідно подбати про санітарно-гігієнічні умови на майбутньому уроці. Далі слід визначити засоби зворотного зв'язку з учнями на будь-якому з етапів уроку (наприклад, опитування, перевірка виконання), критерії оцінювання якості навчальної роботи. Вчитель теоретично розмічає місця розміщення учнів та учбових знарядь у залі чи на майданчику, схематично визначає напрямки переміщень учнів, способи установки та прибирання снарядів, роздачі та збору інвентарю, попередження травматизму. Наступна підготовка передбачає ретельний підбір дидактичного матеріалу (наприклад, наочних знарядь), інвентарю та обладнання, обрання методики їхнього застосування під час уроку. Загалом, слід серйозно ставитися до матеріального забезпечення уроку, продумувати його заздалегідь, з'ясувати, чи не потребує щось ремонту. Наступний елемент підготовки вчителя – розподіл учбового часу між конкретними видами діяльності вчителя та учнів. Необхідно також визначити раціональну структуру уроку, послідовність власних дій під час уроку. Кінцеві результати загального планування доцільно занести до плану-конспекту уроку, в подальшому вони будуть підлягати корегуванню.

Другий підетап підготовки до уроку виражається насамперед у перевірці власної готовності та практичних діях з оформлення місць виконання навчальних завдань. Тут необхідно перевірити власну рухову підготовленість, здатність доступно показати учням вправи, які будуть розучуватися, передбачити, хто з учнів зможе показати вправи на рівні вимог шкільної програми. Також потрібно перевірити власну теоретичну та мовленнєву підготовленість, відновити в пам'яті інформацію, яку необхідно буде довести до свідомості школярів, визначити її місце на уроці та форму повідомлення (зауваження, питання, обговорення, бесіда тощо). Слід подбати про забезпечення організації роботи помічників і школярів, звільнених від уроків з фізичної культури, серйозно й відповідально поставитися до свого зовнішнього вигляду і психологічного настрою.

Щодо практичних дій, учитель має вже остаточно визначити зони розташування інвентарю та обладнання, розстановки снарядів. Він попередньо перевіряє технічну справність снарядів, дрібного інвентарю, місць приземлення в секторах для стрибків, покриття ігрових майданчиків і т. п. Місця розташування інвентарю і наочних знарядь мають максимально виключати невиправдані втрати урочного часу при їхньому застосуванні. Але головне – їхня надійність! Особливу увагу слід приділяти перевірці міцності кріплень гімнастичних снарядів. Попередження травматизму – найважливіша складова безпосередньої підготовки до уроку з фізичної культури.

Але слід пам'ятати, що причини виникнення травматизму можуть бути різні, а саме: недотримання дидактичних принципів уроку, відсутність систематичного контролю за діяльністю учнів, страховки й допомоги, неправильна страховка, незнання прийомів самостраховки, погана дисципліна, нераціональне розміщення учнів, несправність спортивного інвентарю, ненадійність кріплень в обладнанні тощо. Ви повинні знати всі причини, що можуть призвести до травм, а також правила безпеки та заходи з попередження травматизму. Цим питанням слід приділяти належну увагу перед кожним уроком. Загалом дії, спрямовані на попередження травматизму, називають страховкою. Сюди входить і поняття "допомоги" – фізичного сприяння успішному виконанню рухових дій. Ефективність страховки залежить від правильно обраної методики та організації уроку, суворого дотримання правил безпеки. Отже, перед початком уроку потрібно провести ретельний огляд усіх місць, переконатися у повній справності інвентарю, у надійності кріплень обладнання, відповідності його санітарно-гігієнічним вимогам. Школярів у позаурочний час варто проінструктувати про порядок, послідовність, заходи безпеки під час виконання фізичних вправ. Пам'ятайте, що вчитель із фізичної культури чи особа, яка проводить урок із фізичної культури, несе пряму відповідальність за охорону життя і здоров'я кожного учня.

 

3.1. Складення плану-конспекту уроку

Підготовка до уроку передбачає складення плану-конспекту уроку – документу планування навчальної роботи, який визначає зміст, послідовність виконання і дозування вправ, організаційні та методичні особливості уроку. В плані-конспекті для даного класу має бути визначене місце та система виконання вправ у вигляді індивідуальних завдань учням, в яких спостерігається відставання в розвитку рухових якостей або фізичному розвитку.

Перш за все у плані-конспекті зазначаються дата проведення уроку, місто, середній навчальний заклад і клас. Далі перераховуються задачі уроку – спочатку основні, потім – конкретні. Зазначаються необхідний для проведення уроку інвентар і місце проведення (наприклад, спортивний майданчик при школі). Інші дані, як правило, заносяться до таблиці, яка містить 3 стовпчики:

1) зміст уроку;

2) тривалість (у хвилинах) і дозування вправ і засобів;

3) організаційні та методичні вказівки і прийоми.

Задачі також можуть бути внесені до таблиці, особливо якщо вони безпосередньо відповідають певним засобам і методичним прийомам, – для цього додається додатковий стовпчик. Після уроку до плану-конспекту вчителем вносяться педагогічні зауваження (нотатки) щодо проведеного уроку.

Таким чином, із самого початку важливо правильно сформулювати задачі уроку. При визначенні групи задач враховуються вік учнів, рівень їхньої фізичної та психологічної підготовленості, умови проведення уроку, його місце в системі уроків. Виховні задачі доцільно заносити до плану-конспекту уроку в тому разі, якщо для їхнього виконання до уроку включаються спеціальні заходи або виконуються певні вправи; при цьому вказуються загальна спрямованість процесу, конкретні засоби розв'язання задач (наприклад, виховання дисциплінованості через виконання загальних вправ на місці). При занесенні до плану-конспекту уроку оздоровчих задач варто зазначити спрямованість процесу й форму рухів (наприклад, сприяння розвиткові спритності через естафетний біг із застосуванням стрибків, перестрибування, переповзання тощо). Освітні задачі також необхідно формулювати конкретно, з урахуванням їхнього виконання на даному уроці; вказуються поточна задача навчання, частина вправ чи вправа загалом.

Заповнюючи стовпчик "Зміст уроку", слід пам'ятати, що урок включає в себе підготовчу, основну, заключну частину, в кожній із яких розв'язуються свої специфічні задачі. Тому вправи, завдання, теоретичні відомості необхідно заносити до конспекту в тій послідовності, в якій ви плануєте викладати їх на уроці, а для кожної з частин уроку відводити окремий рядок чи групу рядків. Вправи та завдання бажано заносити зі вказівками на вихідне положення та перелік дій, що їх складають. Якщо урок проводиться за груповим методом, до плану-конспекту уроку варто занести зміст для кожної групи (відділення), вказати порядок зміни видів вправ. За необхідності вправи вносяться окремо для хлопців і дівчат (з цією метою можна додати до таблиці ще один стовпчик).

Не менш важливим є заповнення стовпчика "Організаційні та методичні вказівки і прийоми", де мають бути розкриті питання організації та методики проведення уроку. Організаційні вказівки полягають у визначенні методів організації учнів (фронтальний, груповий, командний, парний тощо), осіб, які забезпечуватимуть страховку й допомогу, шляхів підготовки місць занять, роздачі додаткового інвентарю, шляхів активізації діяльності учнів (з ними ми познайомимося на наступній лекції). Методичні вказівки визначають: 1) методи навчання, методичні прийоми, наочні знаряддя, орієнтири для покращення процесу навчання й підвищення активності школярів; 2) способи контролю й оцінювання виконаних завдань (ці питання будемо докладно розбирати на наступних лекціях); 3) елементи, які необхідно виділити у вправах (темп, швидкість, амплітуда, інтервали відпочинку й т. д.), правила ігор чи виконання окремих вправ, проведення естафет, подолання перешкод тощо.

Педагогічні зауваження (нотатки) щодо проведеного уроку заносяться наприкінці плану-конспекту після проведення уроку на основі критичного аналізу та оцінки реалізації запланованого. Тут можуть бути зафіксовані ступені виконання чи невиконання задач уроку (в останньому разі – з наведенням причини), заміни вправ та їхні причини, а також інші дані, які повинні будуть бути враховані при підготовці до наступного уроку та складення його плану-конспекту.

Перед наступною лекцією пропоную повторити матеріал щодо структури сучасного уроку.

ЛЕКЦІЯ 10

План.

1. Основні правила організації побудови різних частин уроку.

2. Організаційні аспекти проведення занять фізичними вправами на уроці.

3. Способи активізації діяльності учнів на шкільному уроці.

4. Загальні вимоги до змісту й методики проведення шкільного уроку.

 

ЛЕКЦІЯ 11

План.

1. Загальний зміст і види контролю.

2. Контроль діяльності та стану здоров'я школярів.

3. Контроль та оцінка фізичної підготовленості школярів, засвоєння техніки фізичних вправ і теоретичних знань.

4. Аналіз та оцінка проведеного уроку.

5. Облік успішності на уроках із фізичної культури.

 

ЛЕКЦІЯ 12

План.

1. Загальна характеристика занять позаурочного типу. Особливості позакласної роботи з фізичного виховання.

2. Значення, задачі, види позакласної роботи з фізичного виховання.

3. Основні вимоги до організації позакласної роботи.

4. Фізкультурно-оздоровчі заходи в режимі навчального дня.

 

ЛЕКЦІЯ 13

План.

1. Різновиди організації групових позакласних занять.

2. Різновиди та планування масових фізкультурних заходів.

3. Шкільні колективи фізичної культури.

4. Педагогічне керівництво позакласною роботою з фізичного виховання.

 

ЛЕКЦІЯ 14

МЕТОДИКА ПЛАНУВАННЯ РОБОТИ З ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ У ШКОЛІ

План.

1. Необхідність і специфіка планування роботи з фізичного виховання.

2. Складення річного плану-графіку.  

3. Складення поурочного робочого плану.

3.1. Визначення та планування навчальних, оздоровчих і виховних задач.

3.2. Технологія складення поурочного робочого плану.

 

1. Необхідність і специфіка планування роботи з фізичного виховання

Раціональне планування навчально-виховної роботи з фізичного виховання учнів середнього та старшого шкільного віку є важливою умовою ефективності педагогічного процесу шкільного фізичного виховання. Одразу звертаю вашу увагу на те, що планування роботи з предмету "Фізична культура" за своїм змістом значно відрізняється від планування роботи з інших учбових предметів. Це зумовлене специфікою процесу навчання руховим діям, структурою шкільної програми з фізичної культури й необхідністю розв'язувати не лише освітні й виховні, але й оздоровчі задачі з метою цілеспрямованого впливу на фізичний розвиток учнів, підвищення функціонального стану їхнього організму.

Планування роботи з фізичного виховання може бути загальним і поурочним. Основним документом першого типу планування є план-графік черговості проходження програмного матеріалу в навчальному році, або річний план-графік. Поурочне планування – це планування навчально-виховного процесу на уроках. Воно здійснюється у формах поурочних робочих планів і планів-конспектів окремих уроків. Складення планів-конспектів окремих уроків – документів планування навчальної роботи, які визначають зміст, послідовність виконання і дозування вправ, організаційні та методичні особливості кожного з уроків – є невід'ємною частиною підготовки вчителя до уроку (поряд із вивченням спеціальної літератури, особистої рухової, мовленнєвої та іншої підготовки тощо). З огляду на це методику й технологію складення плану-конспекту уроку ми докладно розглядали при вивченні теми "Вимоги до уроку з фізичної культури та підготовка до нього вчителя". Наразі нам залишається розглянути методику та особливості складення річного плану-графіку та поурочного робочого-плану.

 

2. Складення річного плану-графіку

Річний план-графік черговості проходження програмного матеріалу складається, як правило, на рік для кожної паралелі класів. Для розробки такого плану вам необхідно провести певну підготовчу роботу, яка буде складатися з декількох етапів.

1. Проаналізувати можливості учнів та умови занять, зіставити їх з програмними вимогами, окреслити кількість годин, які ви плануєте відвести в даному навчальному році на вивчення кожного розділу (теми). Обсяг часу, який необхідно витратити на засвоєння різних тем, навіть в обов'язковій частині програми, дається в програмі, але він є приблизним; вам необхідно його конкретизувати залежно від конкретних умов. Як ви знаєте, більшість модулів нині буде формувати сама школа залежно від її матеріального й кадрового забезпечення, бажання учнів з урахуванням регіональних традицій, тому ви повинні розробити так звану "сітку годин", що будуть відведені на засвоєння тем за цими варіативними модулями.

2. Пронумерувати в кожному розділі програми теоретичні відомості й фізичні вправи, що будуть складати зміст модулів. Наприклад, при вивченні футболу можна запропонувати такі вправи: удар по м'ячу, що летить (1), обманні рухи (2), зупинка м'яча, що опускається (3), удар по м'ячу головою (4), викид м'яча з-за бокової лінії (5), двосторонні ігри (6). П

3. Розподілити години та учбовий матеріал за чвертями й скласти річний план-графік.

Графічно його може бути представлено у вигляді двох таблиць. Найменування рядків для обох таблиць однакові. Це розділи програми, що стосуються, по-перше, виконання практичних вправ – як обов'язкової (наприклад, біг, стрибки, вправи для формування правильної постави), так і варіативної (наприклад, легка атлетика, футбол, плавання, боротьба) частини, по-друге, засвоєння теоретичних знань. Кожна з таблиць містить по 4 стовпчики, кожен із яких відповідає одній навчальній чверті. У клітинках фіксується кількість годин. Різниця між таблицями в тому, що в першій стовпчики означають кількість годин, відведених на вивчення розділів (тем) за чвертями, а в другій – розподіл фізичних вправ за чвертями в годинному вираженні. Заповнюючи клітини, не забувайте про те, що таблиці повинні чітко відбивати черговість проходження програмного матеріалу в часі.

 

3. Складення поурочного робочого плану

Поурочний робочий план – це документ, який планує навчальну роботу з фізичного виховання на певний період навчання (як правило, це чверть, рідше півріччя). Він складається на підставі річного плану-графіку з урахуванням реального виконання навчальної роботи в попередніх чвертях і в найбільш узагальненому вигляді являє собою послідовне викладення змісту кожного уроку даної чверті. Головною метою складення поурочного робочого плану є детальна розробка учбового матеріалу відповідно до принципів систематичності, послідовності, доступності учбового матеріалу для учнів; забезпечення можливостей розв'язувати задачі й досягати цілей фізичного виховання в державній системі освіти з урахуванням анатомо-фізіологічних особливостей розвитку організму підлітків та юнаків.

Методика складення поурочного робочого плану передбачає декілька послідовних операцій. Найпершою з них є формування конкретних навчально-виховних задач на даний період (чверть), спочатку стрижневих задач навчально-виховного процесу в даній чверті, потім задач освітніх, оздоровчих, фізичного виховання з професійною спрямованістю, виховних. Усі задачі мають бути чітко сформульовані з урахуванням викладення теоретичних знань, формування рухових умінь і навичок, розвитку рухових якостей, особистості учнів. Після формування задач розробляються основні засоби та шляхи їхнього розв'язання, для чого виконується ще декілька послідовних операцій:

1) визначення видів вправ (гімнастика, легка атлетика, рухливі ігри тощо), що будуть вивчатися протягом чверті (на основі кількості годин та уроків, відведених на кожний вид вправ у річному плану-графіку на дану чверть);

2) визначення нормативів, які повинні мати конкретні кількісні показники.

До цього додам, що для правильної постановки задач необхідно опрацювати шкільну програму з точки зору видів рухової активності, а також матеріали попереднього року навчання. Це дасть змогу визначити як нове, що ви вводите в учбовий матеріал, так і те, що вимагає повторення з метою закріплення.

 

3.1. Визначення та планування навчальних, оздоровчих і виховних задач

Під навчальними задачами тут ми розуміємо задачі навчання руховим діям. Визначаючи ці задачі на чверть, слід мати на увазі, що деякі з фізичних вправ вивчаються послідовно в декількох класах, тому важливо виявити знання, вміння й фізичні якості, які мають учні перед вивченням нового матеріалу. Іншими словами, важливо знайти зв'язок між вивченням даного виду матеріалу на протязі принаймні декількох навчальних років. Це дає змогу визначити стрижневу задачу навчання на чверть, окреслити вимоги до техніки вправ, що вивчаються, з урахуванням змісту програми на наступні роки. Далі необхідно сформулювати конкретні задачі й розробити основні засоби та шляхи їхнього вирішення. Їх можна оформити у вигляді таблиці, в перший стовпчик якої заносяться конкретні задачі, у другий – засоби й методичні прийоми, що відповідають цим задачам.

Послідовність засобів залежить від структури навчання руховій дії.

1. Черговість вивчення елементів фізичної вправи за взірцем її техніки, що включає опис її основи, деталей, характеристик. Спочатку доцільно поставити приблизно такі запитання: а) яку частину фізичної вправи необхідно засвоїти; б) якої характеристики рухів ви плануєте досягти на уроці при виконанні учнями фізичної вправи?

2. Визначення умов практичного застосування фізичної вправи (в стандартних чи ускладнених умовах, у поєднанні з іншими діями, у грі тощо). Це полегшує конкретизацію задач закріплення та вдосконалення рухової дії.

3. Окреслення завдяки кількісним показникам тривалості роботи з удосконалення рухової дії (за умови підвищення фізичних чи вольових зусиль). На останньому етапі навчання доцільно поставити таке запитання: що саме в даній фізичній вправі чи за яких умов слід удосконалити? Наприклад: удосконалити стабільність верхньої прямої подачі м'яча, чи вдосконалити точність подачі м'яча за підвищеного емоційного навантаження.

4. Повідомлення основ знань про техніку рухової дії, значення її складових, вплив даної фізичної вправи на організм, правила забезпечення безпеки при виконанні, страховки й допомоги.

Оздоровчі задачі можуть розв'язуватися різними шляхами, наприклад: 1) розподіл за уроками конкретних освітніх задач з урахуванням характеру впливу на організм засобів і методів, що використовуються для їхнього розв'язання; 2) включення до уроку спеціальних розвиваючих вправ і рухливих ігор, що компенсуватимуть недостатній оздоровчій ефект деяких вправ освітньої спрямованості. Визначаючи такі задачі, ви маєте брати до уваги дані фізичного стану й підготовленості школярів. Якщо необхідно, можна поставити, наприклад, таку задачу: "зміцнити дихальні м'язи". Подібні задачі успішно розв'язуються при поступовому збільшенні впливу спеціальних фізичних вправ.

Плануючи розвиток фізичних якостей, пропоную дотримуватися наступної схеми.

1. На основі тестування рівня розвитку фізичних здібностей визначити загальну й конкретні задачі. При цьому слід точно визначити, яка саме фізична якість і з якою метою буде вдосконалюватися, врахувати, щоб розв'язання цієї задачі було реально можливим в установлений часовий період. Конкретні задачі повинні визначатися на основі біомеханічного аналізу фізичної вправи, що буде вивчатися, та особливостей прояву фізичних якостей при її виконанні. Це дозволить відбити у формулюванні задач спрямований вплив на відповідні м'язові групи.

2. Розробити засоби й методи, адекватні поставленим задачам та особливостям вправи. При цьому важливого значення набуває вибір методики змін навантаження від уроку до уроку при збереженні єдності загального та індивідуального підходів. Особливу увагу слід приділити методам, що дозволяють змінювати характер і величину впливу фізичних вправ без зміни їхньої кількості й концентрації в часі (наприклад, за рахунок зміни амплітуди рухів, вихідного положення тощо).

3. Оцінити всі існуючі чинники, які можуть прямо чи опосередковано вплинути на результати роботи.

4. Визначити кількість уроків, на яких буде здійснюватися розвиток фізичних здібностей.

5. Вибрати критерії успішності роботи учнів у розв'язанні загальної та конкретних задач, визначити терміни тестування.

У старших класах, особливо в спеціалізованих професійних навчальних закладах, іноді виникає необхідність рекомендувати певні засоби фізичної підготовки залежно від орієнтації учнів на певну професію. Від цього можуть залежати й конкретні задачі, наприклад, вдосконалення координаційних здібностей у виконанні окремих рухів у різних положеннях і позах, чи вдосконалення швидкості реакції на різні сигнали, чи вдосконалення здібностей виконувати певні рухи без зорового чи слухового контролю тощо.

Визначення та планування виховних задач на чверть здійснюється на основі спостережень за поведінкою учнів, бесід із ними, аналізу їхніх вікових особливостей, рівня вольових якостей. Послідовність дій при цьому вже знайома: окреслити конкретні задачі (внести їх у лівий стовпчик таблиці); розробити шляхи їхнього розв'язання; розробити відповідні методи та прийоми (внести їх у правий стовпчик таблиці паралельно задачам). Важливо також встановити зв'язок, які засоби й методи розв'язання освітніх, навчальних, оздоровчих задач (задач фізичного розвитку) створюють передумови для одночасного розв'язання виховних задач.

Після того, як усі задачі розплановані, необхідно розподілити їх за уроками чверті. Ефективність цієї операції залежить від уміння вчителя адекватно зіставити складність рухової дії, що вивчається, з можливостями учнів та умовами, в яких буде відбуватися навчальний процес. При цьому пропоную використовувати наступні операції: 1) вивчення конкретної рухової дії доцільно здійснювати на суміжних уроках; 2) на одному уроці недоцільно вивчати рухові дії, що негативно взаємно впливають одна на одну; 3) задачі, що розв'язуються на уроці, мають вимагати від учнів різноманітної пізнавальної діяльності, а засоби – здійснювати різнобічний вплив на фізичний розвиток; 4) кількість і якість задач, що розв'язуються на одному уроці, повинні відповідати можливостям учнів і матеріальному