Основні правила організації побудови різних частин уроку

Як вам уже відомо, шкільний урок із фізичної культури будується з урахуванням багатьох об'єктивних чинників: закономірностей процесу фізичного розвитку, впливу фізичних вправ на організм, логіки навчально-пізнавальної діяльності, часу, місця, умов проведення уроку. Зміст конкретних уроків надто різноманітний, тому нам необхідно ознайомитися зі способами розподілу матеріалу на уроці, враховуючи вже засвоєний на попередніх лекціях матеріал щодо структури сучасного уроку.

Урок, як ми знаємо, розпочинається з підготовчої частини, яка сприяє налаштуванню на основні дії, установці відносин між учителем і школярами. Головну увагу в цій частині ви повинні приділити загальній функціональній підготовці організму учнів, для чого застосовується комплекс суворо регламентованих за спрямованістю й величиною навантажень вправ, що мають послідовно підготовити системи організму до виконання основних задач уроку. Цю частину часто називають розминкою.

Основні правила побудови розминки наступні.

1) Поєднувати загальнорозвиваючі вправи з підходящими та спеціальними варто лише на уроках, до основної частини яких включені координаційно важкі, високоінтенсивні рухові дії або дії, що вимагають миттєво складних рухових реакцій у непередбачуваних ситуаціях.

2) Різноманітність вправ не повинна бути значною, якщо основну частину обмежено невеликою кількістю видів технічно виконуваних добре оснащених вправ (наприклад, тривалий біг помірної інтенсивності при кросовій підготовці).

3) Розминка може бути більш тривалою, якщо основна частина починається з комплексу легко дозованих, раніше засвоєних вправ із послідовним впливом на основні м'язові групи (комплекс колового тренування).

4) Обсяги розминки повинні залежати від рівня тренованості школярів, характеру попередньої фізичної праці до початку уроку, температури зовнішнього середовища.

Найважливішим питанням організації основної частини уроку є правильне визначення послідовності розв'язання задач. У першу чергу необхідно врахувати активність, уважність, свіжість сприйняття, а також рухові якості, які конкретно будемо розвивати під час рухової дії, що вивчається. Спочатку пропоную розв'язувати задачі, які вимагають найбільшої зосередженості уваги (доки увага свіжа, а сприйняття не притуплене). Це навчання новим руховим діям, умінню застосовувати засвоєні дії в нових поєднаннях та умовах, руховим діям, при виконанні яких учні припускалися найбільше помилок. Після цього можна переходити до розв'язання задач, які вимагають меншої уваги, виконувати вправи на повторення й закріплення матеріалу. Наприкінці основної частини повторюються добре відомі учням рухові дії, що застосовуються для загального розвитку фізичних якостей. Якщо на уроці ви розв'язуєте задачі лише рухових якостей, то спочатку краще запропонувати вправи, спрямовані на розвиток спритності та швидкості, потім – на розвиток сили та гнучкості, й лише насамкінець – на розвиток витривалості.

При визначенні порядку виконання рухових дій необхідно враховувати зміну діяльності за формою, характером зусиль і структурою виконання рухових дій. Зміна діяльності сприятиме більш тривалому збереженню активності учнів, адже одна дія по відношенню до іншою буде виступати ніби як відпочинок. Наприклад, при вивченні техніки забігів на короткі дистанції після вивчення старту та прискорень варто перейти до стрибків у довжину. З іншого боку, не рекомендую переходити після стрибків у висоту на біг із перешкодами, оскільки біговий крок і стрибок мають суттєві відмінності щодо основного механізму техніки рухів.

Перш ніж переходити до розв'язання нової педагогічної задачі доцільно подбати про пристосування організму учнів до нових умов, до особливостей нових координаційних відчуттів. Існує наступне загальне правило розв'язання рухових задач: спочатку спеціально підготовлені та підходящі вправи, потім основні, з поступовим ускладненням та підвищенням вимог і зусиль. Недоліки в розвитку окремих м'язових груп усуваються наприкінці основної частини уроку.

Якщо перед уроком ставляться освітні задачі та задачі підвищення функціональних можливостей організму, в першій половині основної частини розв'язуються задачі із засвоєння вправ, у другій – ті, ставлять високі вимоги до вегетативних функцій, тобто розвиток фізичних якостей і застосування основних навичок в умовах підвищення фізичного і психічного навантаження.

В заключній частині уроку обов'язково необхідно підвести його підсумки (навіть за умов дефіциту часу), при цьому враховуються як виконання роботи в основній частині, так і характер наступної діяльності школярів. Чим більшою є величина функціональних зрушень, викликаних основною частиною, тим більшою мірою заключна частина повинна мати спрямованість на відновлення. Але засоби, які для цього застосовуються, не мають зменшувати позитивний ефект уроку, за допомогою якого вже були досягнуті прогресивні зміни в стані учнів.