Наказом Міністерства внутрішніх справ України

від 1 грудня 2009 року N 505  ( Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 грудня 2009 р. за N 1248/17264) Ведені в дію Ліцензійні умови, які розроблені відповідно до Закону України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" та постанови Кабінету Міністрів України від 14.11.2000 N 1698 "Про затвердження переліку органів ліцензування" (із змінами).

Ліцензійні умови визначають організаційні, кваліфікаційні та особливі вимоги провадження господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян.

Визначені в Ліцензійних умовах терміни вживаються в такому значенні:

об'єкти охорони - фізичні особи, крім посадових осіб органів державної влади та громадян, щодо яких заходи захисту життя, здоров'я та майна здійснюються відповідно до окремих законів України, а також майно громадян і юридичних осіб усіх форм власності;

організація охорони - діяльність з визначення умов та розроблення заходів, необхідних для забезпечення недоторканності майна та його цілісності, особистої безпеки фізичних осіб;

особиста безпека фізичної особи - стан захищеності її життєдіяльності від безпосередніх загроз її життю, здоров'ю, тілесній неушкодженості, а також особистій свободі;

охорона громадян - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення заходів, спрямованих на забезпечення особистої безпеки індивідуально визначеної фізичної особи шляхом відвернення та/або недопущення негативного безпосереднього впливу факторів протиправного характеру на стан її життя та здоров'я;

охорона майна - діяльність суб'єктів охоронної діяльності з організації та практичного здійснення на підставі цивільно-правових договорів заходів, спрямованих на забезпечення схоронності, цілісності визначеного володільцем майна, належних йому будівель, споруд, іншого рухомого та нерухомого майна (далі - майно) з метою відвернення та/або недопущення безпосередніх посягань на майно, припинення не санкціонованого володільцем доступу до нього для збереження його фізичного стану і забезпечення здійснення володільцем цього майна всіх належних йому повноважень щодо нього;

охоронна діяльність - діяльність з надання послуг, пов'язаних з охороною майна юридичних і фізичних осіб та забезпеченням особистої безпеки фізичних осіб на підставі цивільно-правових угод;

персонал охорони - працівники суб'єктів охоронної діяльності, які досягли 18-річного віку, перебувають у штаті суб'єкта господарювання на посадах, безпосередньо пов'язаних з організацією та здійсненням охорони, а також фізичні особи - підприємці, які відповідають кваліфікаційним вимогам, установленим цими Ліцензійними умовами, і безпосередньо виконують функції з організації та/або здійснення заходів охорони;

суб'єкти охоронної діяльності - зареєстровані в установленому чинним законодавством України порядку юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які провадять господарську діяльність, крім органів державної влади та органів місцевого самоврядування, а також фізичні особи - підприємці, які отримали ліцензії на право здійснення господарської діяльності з надання послуг, пов'язаних з охороною державної та іншої власності, надання послуг з охорони громадян;

транспорт реагування - транспортний засіб суб'єкта охоронної діяльності, що призначений для забезпечення негайного реагування персоналу охорони на протиправні дії щодо об'єкта охорони або на події та обставини, що завдають (можуть завдати) майнову шкоду або створюють можливу загрозу життю і здоров'ю громадян або персоналу охорони на об'єктах охорони;

центр спостереження за системою охоронної сигналізації (далі - пункт централізованого спостереження) - центр, персонал якого спостерігає за станом системи охоронної сигналізації.

 

ОРГАНІЗАЦІЙНІ ВИМОГИ

 

 Суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, повинен забезпечити:

Відсутність серед засновників та свого персоналу охорони осіб, які мають не зняту чи не погашену в установленому порядку судимість за вчинення умисних злочинів або які за вироком суду позбавлені права займатися цим видом діяльності.

 Наявність у персоналу охорони під час виконання заходів охорони:

-дозволів установленого зразка на право носіння та застосування спеціальних засобів (далі - спецзасоби);

-знаків належності до конкретного суб'єкта охоронної діяльності, що установлюються вказаним суб'єктом, про запровадження яких у місячний термін письмово інформується орган ліцензування;

-посвідчення, що підписується та скріплюється печаткою суб'єкта охоронної діяльності, в якому зазначаються прізвище, ім'я, по батькові особи, що належить до персоналу охорони, рівень її кваліфікації та дані про документ, на підставі якого воно отримане, дата видачі та термін дії посвідчення.

Наявність у суб'єктів господарювання, що надаватимуть послуги, передбачені абзацом третім підпункту 1.4.1 пункту 1.4 цих Ліцензійних умов, технічних засобів охорони, що сертифіковані відповідно до чинного законодавства України.

Недопущення вчинення персоналом охорони правопорушень щодо об'єктів охорони.

Суб'єкт охоронної діяльності, який надає послуги згідно з отриманою ліцензією, зобов'язаний:

Надавати послуги лише за письмово укладеними цивільно-правовими договорами. Вести письмовий облік договорів; здійснювати виконання договорів з надання охоронних послуг на користь третіх осіб лише за їх письмовою згодою. При укладенні договорів конкретно вказувати в них об'єкт охорони та, якщо це майно громадян або юридичних осіб, зазначати розмір майнової відповідальності суб'єкта охоронної діяльності, який визначається відповідно до вимог частини другої статті 96 та пункту 3 частини першої статті 980 Цивільного кодексу України.

Розміщувати на видному місці на центральному посту (посту) з охорони стаціонарного об'єкта місцезнаходження та номер ліцензії суб'єкта охоронної діяльності.

Негайно сповіщати орган внутрішніх справ за місцезнаходженням об'єкта охорони про вчинення протиправних посягань на об'єкт, що охороняється, виявлення крадіжок, інших правопорушень. Уживати заходів щодо недопущення сторонніх осіб на місце події до прибуття представників органу внутрішніх справ.

Дотримуватись вимог придбання, реєстрації та використання спецзасобів згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.93 N 706 "Про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії".

Дотримуватись установленого чинним законодавством порядку прийняття та оформлення громадян на роботу до суб'єкта охоронної діяльності відповідно до вимог глави III Кодексу законів про працю України та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.93 N 58 (із змінами), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.93 за N 110, та забезпечити зберігання наданих документів.

  Кваліфікаційні вимоги

Охоронники, охоронці повинні відповідати кваліфікаційним вимогам, визначеним наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 29.12.2004 N 336 "Про затвердження Випуску 1 "Професії працівників, що є загальними для всіх видів економічної діяльності" Довідника кваліфікаційних характеристик професій працівників.

Для фізичних осіб - підприємців є обов'язковим дотримання вимог, установлених для персоналу охорони суб'єкта охоронної діяльності.

 Охоронна діяльність здійснюється лише персоналом, який відповідає вимогам, у тому числі кваліфікаційним, установленим цими Ліцензійними умовами.

Особам, які завершили курс професійно-технічного навчання за програмами курсової чи індивідуальної підготовки, підвищення кваліфікації за професіями «Охоронник», «Охоронець» і успішно пройшли кваліфікаційну атестацію, видається свідоцтво встановленого зразка про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації. Зразок свідоцтва та додаток до нього затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12.11.1997 № 1260 «Про документі, про освіту та вчені звання» (із змінами згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 09.08.2001 № 979 «Про затвердження зразків документів про професійно-технічну освіту»).

 

Тема 2 «

— Сучасний тероризм, тенденції розвитку»

Терроризм політика, заснована на систематичном застосуванні террора. Синонімами слова «террор» (лат. terror — страх, жах) є слова «насилля», «запугивание», «устрашение». Загальноприйнятого юридичного визначення цього поняття не існує.

Тероризм сьогодні - багато страшніше, ніж за часів народовольців. Це - наймогутніша зброя, інструмент, технологія, використовувані не тільки в боротьбі проти Влади, але дуже часто - і самої Владою для досягнення своїх цілей.

Тероризм з'являється, коли суспільство переживає глибоку кризу, в першу чергу - кризу ідеології і державно-правової системи. У такому суспільстві з'являються різноманітні опозиційні групи - політичні, соціальні, національні, релігійні - для яких стає сумнівною законність існуючої влади і всієї її системи керування. Якщо такі групи дійдуть висновку, що не можуть домогтися своїх цілей законним шляхом, вони можуть спробувати досягти бажаного через насильство, тобто тероризм. При цьому моральним виправданням вбивств опозиція буде, зрозуміло, вважати високу важливість і чистоту своїх цілей.

На ранніх стадіях тероризм, як у випадку "Народної волі" або захоплення бойовиками "Тупак Амару" японського посольства в Перу, частіше за все робить своїм об'єктом безпосередніх щирих або уявлюваних винуватців своїх "бід" - політичних лідерів або представників влади.

Однак, як показує останній перуанський "експеримент", такий тероризм сьогодні мало ефективний: і охорона навкруги посилюється, і чим скінчиться справа, у тому числі для самих терористів - незрозуміло, у всякому разі, шанси домогтися цілі невеликі.

Одночасно терористи швидко усвідомлять ряд особливостей нашого часу:

- Влада сильно залежить від виборів і, отже, від суспільної думки;

- Є потужні ЗМІ, ласі на "терористичні сенсації" і здатні миттєво формувати масове громадську думку;

- Люди в більшості країн відвикли від політичного насильства і бояться його.

Тому сьогодні найбільш ходові та ефективні методи терору - насильство не стосовно представників влади, а проти мирних, беззахисних і, що вкрай важливо, що не мають відношення до "Адресату" терору людей, з обов'язковою демонстрацією катастрофічних результатів терору через ЗМІ суспільній думці - і тільки через нього як через передавальний механізм - лідерам країн. І, нарешті, - пред'явлення через ті ж ЗМІ товариству і лідерам мотивів терору й умов його припинення.

Головна умова такого терору - бурхлива реакція ЗМІ. Сучасний терор має полем бою телеекран, і не дарма в таких акціях терористи, насамперед, вимагають не викуп, а тележурналістів. Мета - Вплив на суспільство, щоб уже воно пред'явило ультиматум своїм лідерам.

Таким чином, у порівнянні з минулим століттям з'являється цілком новий елемент тероризму - ЗМІ - як би спеціальний передавальний механізм ("ретранслятор") між терористами і адресатами терору.

Участь в терорі потребує для терориста внутрішнього самовиправдання, хоча б спочатку. Завдання - залучити велику масу людей, для яких або цілі терору настільки високі, що виправдують будь-які засоби, або настільки нерозбірливі в засобах, що готові реалізувати будь-яку гидоту.

Через "піднесені мотиви" звичайно втягують молодь, яка, в силу розумової та моральної незрілості, легко "Клює" на радикальні національні, соціальні або релігійні ідеї.

Залучають її частіше всього через тоталітарні (тобто цілком придушують волю людей і підпорядковувати їх тільки волі "вождя" "Вчителя"), релігійні або ідеологічні секти типу "Аум Сінрікьо" або "Червоних бригад".

Тривале перебування членів терористичних груп у конспіративній обстановці при інтенсивному терористичної тренуванні, що включає і спеціальні (що ведуть до зомбуванню) технології психологічної обробки, призводить до появи специфічної середовища, яку, за аналогією з кримінальною середовищем, можна назвати терроросредой з особливим типом свідомості людей, що складають цю середу.

На відміну від простих кримінальників, терроросреда неодмінно оголошує себе лідером розуміння та захисту якихось вищих ідеалів або інтересів ("Свободу Україні!") І як би бере на себе зобов'язання втілити їх у життя. Для формулювання і заяви суспільству цих ідеалів у кожної ТС є група "Інтелектуалів-теоретиків" - первинний ідеологічний центр, навколо якого і організуються бойові терористичні формування.

Виникає своєрідна кругова порука, що дозволяє лідерам терроросреди вимагати від зазначених груп фінансування, постачання, приховування, постачання рекрутів і т.п. Цим у терор прямо або побічно втягуються вже великі групи населення, що створюють його соціальну базу і утрудняють створення в суспільстві опору тероризму.

У міру нарощування своїх сил і можливостей терроросреда майже завжди як-небудь дистанціюється від свого початкового ідеологічного центру і починає жити самостійно або напівсамостійних. При цьому ідеологічний центр, як правило, легалізується у вигляді партії, а керування терором бере на себе бойовий штаб. Наприклад, ірландська ІРА давно вже практично незалежна від свого політичного крила - партії Шинн Фейн.

Головний спосіб самофінансування - кримінальна діяльність. Наявність високоорганізованої і оснащеною військової сили забезпечує терроросреді положення "поза конкуренцією" у будь-якій зоні організованої злочинності. Тим більше, що кримінальна середовище не має ні такого "ідейного" заряду, ні, як правило, штабів такого інтелектуального рівня.

"Звичайну" організовану і неорганізовану злочинність, нарощуючи тим свої можливості і беручи під свій контроль ключові сфери кримінального бізнесу.

Сьогодні головне джерело фінансування тероризму - не внески прихильників або допомога "терористичних держав" (хоча і те і інше мають місце), а контроль наркобізнесу, рекету, проституції, торгівлі зброєю, контрабанди, грального бізнесу і т.д.

Такий "економічно оформився" тероризм здатний вже до серйозної самостійної діяльності, і не тільки в масштабах "своєї" країни. Проте сьогодні розгортання такої діяльності можливо лише за наявності структур для "Відмивання" грошей - у вигляді контрольованих банків, фірм, виробничих підприємств. Терроросреда і створює такий економічний сектор, іменований нині "сірою економікою".

"Відмивання" частіше усього здійснюється в кризових зонах світу, де ослаблений державний контроль. З цієї причини Росія зараз входить до числа найбільших "пралень".

Співпраця спецслужб з тероризмом створює якісно нове явище - спецтеррорізм. Залучення терроросреди в операції спецслужб неминуче веде до розмивання меж між ними. Такий процес становлення спецтерроросреди вже загрожує підім'яти під себе державність..

Оскільки діяльність спецслужб і комерційна діяльність терроросреди практично завжди носять міжнародний характер, то розвиток таємних операцій неминуче веде до переплетенню спецтеррорізма різних країн і призводить до появи регіональних і всесвітніх спецтеррорістічних інтернаціоналов.

Яскравий приклад - війна в Анголі, де спецслужби всіх втягнутих у конфлікт держав керували різними племінними бандами, причому найчастіше через подвійне і більше перевербовкі цих банд самі спецслужби були вже не в змозі зрозуміти, хто де кого реально контролює і де чия агентура. Те ж відбувалося і в Афганістані.

В даний час до найбільш потужним спецтеррорінтернаціоналам експерти відносять фашистський "Чорний інтернаціонал", радикально-ісламський "Інтернаціонал Джихада" і (не варто дивуватися!) Радикально-екологічний "Зелений інтернаціонал". Є і "зони порозуміння" між ними - "Арійський" расизм, антикомунізм, антілібералізм, "екологізм" і радикалізувалися "арійське язичество"