Мінна небезпека. Світова проблема

Точна кількість встановлених у світі протипіхотних мін невідома, але навіть приблизні дані, приведені нижче, дозволяють оцінити масштаб цієї проблеми.

В даний час встановлено і знаходяться в бойовому стані на території ряду найбідніших країн світу більш, ніж 119 млн. мін. Ще 100 млн. готових до застосування мін зберігаються у військових арсеналах (дані Міжнародного комітету Червоного Хреста, 1996 р., вип. 1, засновані на базі даних Департаменту ООН по розмінуванню).

За приблизними оцінками, з початку Другої світової війни, коли інженерні міни вперше набули широкого застосування, по дійсний час у світі встановлено близько 400 млн. мін, причому найбільшу інтенсивність цей процес придбав в останні 20 років.

Темпи мінування значно випереджають темпи і технічні можливості розмінування: за даними ООН тільки за 1993 р. було встановлено 2 млн. нових мін, а знешкоджено усього лише 100 тис. ("Robert and Williams", 1995).

За приблизними оцінками, на кожних 48 жителів (або на кожних 16 дітей) планети приходиться одна міна, а в таких країнах, як Ангола і Камбоджа, кількість мін перевищує число жителів.

Щотижня в результаті підриву на мінах на земній кулі гинуть або стають інвалідами близько 500 чоловік. Іншими словами, кожних 20 хвилин міни когось убивають або калічать.

Для половини всіх жертв мінної війни смерть настає в момент вибуху або протягом перших хвилин після підриву. Багато хто вмирають до того, як їх встигають доставити в госпіталь або іншу медичну установу. Біля однієї третини виживших після підриву на міні мають потребу в складних операціях, що часто приводить до ампутації однієї і більш кінцівок.

Протипіхотні міни відрізняються низькою собівартістю для виробників і легкою доступністю для тих, хто збирається їх застосовувати. Вони мають невеликі розміри і вагу, прості в транспортуванні і перенесенні і порівняно швидко встановлюються. Для прикладу, один-єдиний солдат протягом дня здатний перенести й установити кілька сотень мін, а за допомогою вертольота - за кілька хвилин можна в буквальному значенні розсіяти тисячі мін.

У результаті настільки широкого застосування за останні 60 років міни заподіяли загибель і каліцтва значно більшому числу людей, ніж ядерна і хімічна зброя разом узяті. Незважаючи на те, що міни входять у категорію звичайних видів озброєнь, характер заподіюваного ними збитку значно відрізняється від наслідків застосування так званих звичайних озброєнь. Це пов'язано з тим, що детонація прямо викликається жертвою; дія мін невиборча; вони продовжують убивати і калічити впродовж багатьох років після закінчення збройного конфлікту; міни однаково, не перебираючи, спрацьовують як у відношенні "чужих", так і проти "своїх", проти мирного населення; розміщені під шаром землі, вони є "невидимими". Незважаючи на всі ці переконання, багато країн і їхні збройні сили продовжують розглядати цей вид зброї як "корисний" і припустимий до застосування.

Після закінчення конфлікту міни заподіюють більше смертей і каліцтв, ніж за час бойових дій. Протипіхотна міна здатна залишатися в боєздатному положенні протягом 75 років, її смертоносний потенціал зберігається ще багато десятиліть після припинення бойових дій. Жителі В'єтнаму і Лаосу до сьогоднішнього дня продовжують підриватися на мінах, встановлених на територіях цих країн 20 років тому. Луною подій піввікової давнини стають вибухи мін, закладених на території країн Європи і Північної Африки ще в роки другої світової війни.

В Анголі близько 1,5% населення постраждало в результаті підмивів на мінах і артилерійських снарядах, що не вибухнули. Кожний з 334 жителів Анголи пережив ампутацію однієї, і більш кінцівок. Для порівняння, аналогічні показники в США - 1 потерпілий на 22.000 чоловік. У Камбоджі кожний з 236 жителів утратив кінцівку або органи зору.

Багато типів протипіхотних мін призначені не для смертельної поразки, а для каліцтва людини. Деякі виробники мін відкрито заявляють, що вони створюють засоби, призначені для заподіяння важких каліцтв. Наприклад, у тактико-технічних характеристиках міни Р4 Mk 2 пакистанського виробництва сказане наступне:

"Міна призначена для виведення з ладу живої сили супротивника. Оперативні дослідження показують, що більш ефективним є виведення живої сили супротивника з ладу без її знищення. Поранені вимагають медичної допомоги, засобів доставки й евакуації в тил, і в такий спосіб ускладнюють транспортні комунікації супротивника як у тилу, так і в районі бойових дій. Крім того, важкопоранений створює деморалізуючий психологічний ефект на інших солдатів."