Пошук резервів підвищення ефективності діяльності підприємства

Схема, що пропонується, окреслює загальні напрямки аналізу об'єкта. Перший з них - ресурсний - відображає першочергову необхідність аналізу ефективності використання наявної матеріальної бази виробництва та живої праці. При цьому слід враховувати рівень завантаження обладнання в часі, структуру собівартості продукції, що виготовляється, з точки зору співвідношення в ній часток амортизації, матеріальних витрат, витрат на оплату праці. Зазначені показники слід розглянути в динаміці, а також по можливості порівняти з показниками найближчих конкурентів. Для оборотних фондів найважливішим показником є швидкість їх обороту, отже, слід проаналізувати чинники її збільшення, зокрема такі:

• зменшення обсягів незавершеного виробництва;

• удосконалення системи матеріально-технічного забезпечення з метою оптимізації виробничих запасів;

• прискорення реалізації готової продукції (активізація маркетингової діяльності);

• зменшення обсягів дебіторської заборгованості.

Крім того, слід звернути увагу і на інші напрямки раціоналізації використання матеріальних ресурсів:

• проаналізувати основні причини втрат та нераціонального використання ресурсів;

• забезпечити обґрунтоване нормування витрат матеріалів;

• організувати використання вторинних ресурсів;

• створити систему заохочення за економію сировини, енергії та матеріалів й відпрацювати її дійовість;

• акцентувати увагу на використанні сучасних високотехнологічних матеріалів.

Що стосується аналізу ефективності використання трудового потенціалу підприємства, то тут слід зосередити увагу на таких аспектах:

• внутрішньозмінні втрати робочого часу;

• втрати робочого часу внаслідок плинності кадрів;

• рівень використання засобів механізації, автоматизації праці та комп'ютерної техніки;

• аналіз системи стимулювання працюючих;

• визначення професійно-кваліфікаційної структури працюючих.

У межах другого, тобто організаційного, напрямку здійснюється пошук можливостей підвищення ефективності тих процесів, що відбуваються на підприємстві. При цьому насамперед увага звертається на ефективність управління.

Важливою складовою ефективності підприємства, а отже, і значним резервом її підвищення, є організація виробничого процесу. У конкретних умовах підприємства слід проаналізувати всі аспекти, що визначають ефективність організації робіт, -- від рівня робочого місця окремого робітника чи спеціаліста до рівня підприємства в цілому. Для виробничих підприємств, ураховуючи, звичайно, специфіку їх діяльності, особливу увагу треба звертати на можливості застосування більш ефективних типів виробництва (масового, великосерійного).

І, нарешті, останнім (але не за важливістю) напрямком пошуку можливостей підвищення ефективності є технологічний.

Вирішення проблеми технологічного відставання особливо актуальне для українських підприємств. Причому проблема ця є комплексною і має, принаймні, два компоненти: матеріальний та нематеріальний. Перший з них - це удосконалення технічної бази, а другий - організаційно-правові проблеми. На думку багатьох економістів, подолання технічного і технологічного відставання потребує не просто переходу на сучасні технології, а впровадження комплексу відносин, що називається корпоративною культурою. Така культура має запозичуватись, звичайно, у найпередовіших компаній з тривалим досвідом роботи в ринковому середовищі.

Намагання виділити в оцінці ефективності підприємства та в пошуку шляхів підвищення останньої окремі структурні компоненти зумовлено бажанням спростити розуміння зазначених проблем. Проте зрозуміло, що насправді ці проблеми комплексні, отже, для їх вирішення слід застосовувати комплексний, системний підхід, ретельно досліджуючи всі підрозділи, служби підприємства та ті процеси, які в них відбуваються. Тільки на основі системного аналізу можна отримати справді адекватну оцінку стану справ на підприємстві та розробити ефективні заходи щодо його поліпшення.

 

Тема 5: «Фінансова база підприємств сфери послуг»

Основну масу матеріальних благ, що використовуються для особистих

потреб, населення отримує через торгівлю. Кількісна та якісна характеристики товарної маси, яка переходить із сфери виробництва у

сферу споживання, відповідно до закону товарного обігу відображаються в

показниках товарообороту.

У загальному контексті під товарооборотом розуміють продаж товарів

масового споживання та надання платних торговельних послуг населенню для задоволення особистих потреб в обмін на його грошові доходи, або іншим підприємствам — для подальшої переробки чи продажу. Економічні

відносини, що пов'язані з обміном грошових коштів на товари, відображають економічну сутність товарообороту.

Залежно від того, в чому саме виявляються послуги, сферу сервісу найчастіше умовно поділяють на два підсектори:

виробництво матеріальних послуг (транспорт, торгівля, житлово-побутове обслуговування та інше.);

виробництво нематеріальних послуг (управління, діяльність армії та органів безпеки, освіта, охорона здоров'я, наука, мистецтво, шоу-бізнес, соціальне обслуговування, маркетинг, аудит, кредитування, страхування тощо).

Виробництво матеріальних послуг невідривно пов'язане з матеріальними об'єктами: транспорт змінює положення предметів у просторі, торгівля - їх приналежність кому-небудь і т.д. На відміну від нього виробництво нематеріальних послуг (знань, безпеки, здоров'я, позитивних емоцій) набагато сильніше відірвано від матеріальних об'єктів. Тут об'єктом впливу стають не інші речі, а безпосередньо людей.

Втім, це протиставлення матеріального / нематеріального дуже відносно: скажімо, в торгівлі продавати можна нематеріальні послуги (як це відбувається, наприклад, при купівлі квитка в кінотеатр), а охорона здоров'я неможливе без використання цілком матеріальної апаратури. Багато конкретні види сервісу з'єднують відразу обидва підсектори: наприклад, туризм включає і транспортні послуги, і освіта (екскурсійне обслуговування). Тому до цих пір серед спеціалістів немає єдності з приводу того, який же галузевий склад сфери послуг. Наприклад, транспорт одні зараховують до сфери послуг, а інші вважають за потрібне розглядати як особливу сферу економіки, рівнозначну сільському господарству, промисловості і власне сфері послуг.

Підвищенню продуктивності в галузях послуг сприяв і ряд загальних характеристик господарського середовища: наявність розгалуженої фінансової інфраструктури, гнучкого ринку робочої сили, здатного вчасно постачати ресурси у динамічно зростаючі сегменти, а також великого ринку нерухомості.

Одночасно йде активна робота з удосконалення методології обчислення витрат і результатів виробництва, оскільки використовувані нині показники, спочатку призначені для обліку матеріальних субстанцій, в послугах особливо сильно спотворюють реальність. Оцінки витрат ресурсів, зокрема трудових, ускладнюються через широке розповсюдження часткової зайнятості, дрібного бізнесу, у тому числі сімейного і т.д. Але набагато більш складний облік нематеріальних видів продукції і особливо її якісних характеристик. У цілому ряді галузей, перш за все в соціально-культурних, нелегко не тільки виміряти продукт, а й визначити саму його концепцію.

Прибуток - кінцевий фінансовий результат підприємницької діяльності підприємств; в загальному вигляді являє собою різницю між ціною продукції і її собівартістю, а в цілому по підприємству - різницю між виручкою від реалізації продукції і собівартістю реалізованої продукції. Прибуток служить для підприємця індикатором, який показує успішність його бізнесу.

Рентабельність - прибутковість бізнесу. Розраховується як відношення прибутку до виручки (виробничий бізнес і бізнес у сфері послуг), відношення прибутку до обороту (комерційний бізнес і бізнес у сфері послуг), відношення прибутку до власного капіталу (для фінансового бізнесу).

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ ПО ПРЕДМЕТУ:

1. Основні принципи ринкової економіки

2. Поняття «попиту» та «пропозиції».

3. Поняття «підприємства» та «підприємництва».

4. Поняття «державного регулювання підприємництва».

5. Дати визначення робітників та керівників

ІНФОРМАЦІЙНІ ТЕХНОЛОГІЇ