Змістовний модуль 3.4 Ціни зовнішнього ринку

Лекція

(Структура (елементи) цін експорту та імпорту. Фактори, що впливають на рівень цін експорту. Роль антидемпінгового законодавства в захисті національного виробника. Індикативні ціни: призначення і методи встановлення)

Література [1;3; 5; 6;7;11]

Методичні вказівки

Цінова політика підприємства на зовнішньому ринку

В умовах ринкової економіки встановлення цін у зовнішній торгівлі, як і на внутрішньому ринку, відбувається під впливом конкретної ринкової ситуації.

Цінова стратегія фірми на зовнішньому ринку, як правило, починається з визначення власного підходу до концепції ціни, яка формується на основі загальної ринкової стратегії компанії.

Цілеспрямована цінова політика (оперативне вирішення завдань) – це встановлення таких цін (їх зміна залежно від ситуації на ринку), щоб:

а) оволодіти певною часткою ринку;

б) розширити обсяг продажу; в)отримати плановий обсяг прибутку (у коротко - чи довгостроковій перспективі) – тобто забезпечити реалізацію товару в певній фазі його життєвого циклу.

Попередній аналіз можливостей проникнення на цільовий ринок фірма починає насамперед із дослідження ринку пропозиції (включаючи товари-аналоги та товари-субститути) і власного товару для визначення його конкурентоспроможності.

Сучасна тактика великих компаній, що здійснюють продаж величезних обсягів продукції на зовнішньому ринку, свідчить про використання ними у своєму господарському житті чотирьох основних стратегій, це:

1) орієнтація на низькі витрати;

2) унікальність характеристик товарів, що виробляються;

3) змішана стратегія (об’єднання двох попередніх підходів);

4) стратегія пристосувань до цінової стратегії сильної в інноваційному плані фірми.

Процес визначення ціни товару на першому етапі включає порівняння заданих характеристик (якість товару, час доставки споживачу, функціонування ринкової мережі, темпи оновлення, якість навчання споживачів, післяпродажне обслуговування) з кращими та гіршими галузевими показниками, враховуючи думку потенційних споживачів.

На другому етапі фірма здійснює поетапну розробку продажних цін, в яку входить:

- калькуляція витрат виробництва й обігу, включаючи додаткові витрати на формування попиту та стимулювання продажу;

- аналіз ринкових цін і їхніх коливань, чинників, що визначають обсяг пропозиції та попиту, вплив конкуренції на ціни;

- встановлення цінових меж – верхньої (залежно від рівня ринкових цін, враховуючи вплив факторів попиту) та нижньої (залежно від величини виробничо-збутових витрат);

- оцінка продаж;

- визначення різновиду цінової політики;

- калькуляція цінової структури (визначення питомої ваги у ціні витрат виробництва й обігу, інших складових);

- визначення конкретних продажних цін, з огляду на умови платежу, вартість упаковки, транспортні витрати і т. п.

У практиці розрахунку продажних цін використовується така формула:

Ц = В / (1 – П)                                           (25)

де Ц – продажна ціна;

В – витрати виробництва й обігу;

П – плановий прибуток.

Нині під час встановлення зовнішньоторгових цін зарубіжні фірми застосовують два підходи: середньо­затратний і маржинальний (граничний).

У розрахунок ціни при середньо­затратному підході входять постійні та змінні витрати.

В основі маржинального підходу лежать додаткові витрати на випуск додаткової одиниці продукції, що можна виразити за формулою:

МС = ДС / ДХ                                              (26)

де МС – величина граничних витрат;

ДС – приріст сукупних витрат;

ДХ – приріст обсягу виробництва.

Види цін у зовнішній торгівлі

У зовнішній торгівлі діють такі види цін, яких немає у національному господарстві, а саме:

- світові;

- контрактні;

- зовнішньоторговельні, причому вихідною базою та дійовим фактором формування і динаміки зовнішньоторговельних цін є світові ціни.

Світова ціна – це грошове відбиття інтернаціональної вартості товару, реалізованого на світовому ринку, яка складається з національних вартостей внаслідок конкуренції.

 

Ціноутворення на світових ринках має дві характерні риси:

- на світовому ринку складаються відхилення світової ціни від внутрішніх цін окремих країн. Внутрішня ціна хоч і є одним із суттєвих факторів механізму формування ціни світового ринку, проте в більшості випадків не визначає її останнього рівня;

- на один і той самий товар існує паралельно ряд цін. Значна кількість цін світової торгівлі зумовлена різними обставинами: транспортним фактором, характером торгівельної угоди, комерційними умовами поставок та ін.

Отже, світова ціна – це експортні ціни основних постачальників конкретного товару та імпортні ціни у найважливіших центрах імпорту цього товару (пшениця, алюміній – Канада, пиломатеріали – Швеція, хутро – Санкт – Петербург, Лондон, чай – Лондон, Коломбо, Калькутта).

Класифікація світових цін:

Довідкові – регулярні публікації щодо всіх видів продукції, які реалізуються на світовому ринку. Довідкові ціни мають номінальний (а не реальний) характер і відіграють роль лише відправної точки, з якої починається уторговування цін при укладанні угоди (так звані базисні ціни, знижки при укладенні угоди 15 – 30 %).

Прейскурантні ціни – представляють фірми-експортери у відповідь на запитання імпортерів, надсилаючи їм прейскуранти своєї продукції.

Біржові котирування та ціни аукціонів – (стосовно сировини, товарів мінерального та сільськогосподарського походження). Біржові котирування являють собою ціни спеціально організованого постійно діючого ринку масових, якісно однорідних товарів (50 видів, 15 – 20 % експорту).

Ціни міжнародних товарних аукціонів – ціни, які діють на спеціально організованих на визначений строк і в завчасно обумовлених місцях-ринках публічних торгів за максимально запропонованою ціною на попередньо розглянуту покупцем партію товару (лот). Ціни на аукціонах встановлюються на основі співвідношення попиту і пропозиції, причому головною особливістю їх формування є наявність у більшості випадків великої кількості покупців та одного чи декількох продавців (лісове, сільське господарство, рибальство, хутряні вироби, чай, коштовне каміння, речі старовини, мистецтва).

Ціни торгів – видача замовлень на поставку товарів, заздалегідь оголошених у спеціальному документі (тендері) за умов, що передбачають залучення до певного строку на принципах конкуренції пропозиції від кількох виробників з метою забезпечення найвигідніших умов угоди для її організаторів. Наявність кількох продавців та одного покупця, який з цих пропозицій вибирає найвигіднішу, в тому числі й за ціною.

Ціни фактичних угод – ціни, які віддзеркалюють конкретні умови реалізації товару і є найвагомішим критерієм для визначення рівня цін у контракті.

Ціни пропозиції – значною мірою орієнтовані на конкретного покупця, по суті довідковий характер, оскільки початкові ціни після уторговування знижуються на 10 – 15%.

Розрахункові ціни – приймаються, коли відсутня необхідна інформація, на підставі якої може бути здійснено обґрунтування зовнішньоторговельної ціни для конкретної угоди. Розрахунок здійснюється на основі даних регулярних публікацій.

Контрактна ціна – ціна, зафіксована в контракті в момент його укладання, впродовж чинності контракту чи до моменту виконання контракту.

Ціна, яка вказується у контракті, може бути 4-ох видів:

Тверда – не змінюється з моменту підписання контракту до моменту надходження товару до покупця

Рухома – це зафіксована при укладенні контракту ціна, яка може бути у подальшому переглянута, якщо ринкова ціна даного товару на час виконання контракту змінюється (2 – 5%).

Ціни з наступною фіксацією – встановлюється у призначені договорами строки на основі узгоджених джерел (у т. ч. в процесі виконання контракту) (наприклад, контрактом може бути передбачено, що ціна на продані за ним товари буде встановлена на рівні цін світового ринку на певну дату, у день поставки товару покупцеві, перед поставкою кожної передбаченої контрактом партії товару чи перед початком кожного календарного року (біржові ціни, ціни в довідкових та галузевих журналах, реальні ціни світового ринку)).

Ковзаюча ціна – застосовується у контрактах із тривалими строками поставки, протягом яких економічні умови поставок можуть суттєво змінитися (машини, обладнання, зі строком поставки, що перевищують один рік).

Ковзаюча ціна складається із двох частин: базова, що встановлюється на дату пропозиції чи підписання контракту, і змінної, що визначається на період виготовлення чи поставки товару.

Ц₁ = Ц₀                                   (27)

де Ц₁ – кінцева ціна;

Ц₀ – базова ціна;

А, В – частки, які займають у ціні окремі складові (наприклад вартість матеріалів, вартість робочої сили);

М₀М₁ – індекси цін на матеріали, що використовуються для виготовлення проданої продукції, на періоди їх закупівлі постачальником (М₁) і встановлення базової ціни (М₀);

Б₁Б₂ – індекси заробітної плати на періоди перерахунку ціни (Б₁) та встановлення базової ціни (Б₀);

Д – незмінна частка у змінній частині ціни (прибуток, амортизація, накладні витрати).

Якщо у вартості продукції суттєву частку займають витрати на електроенергію, паливо та інші компоненти, то змінна частина формули може бути розширена на необхідне число складових елементів. При цьому сума всіх часток елементів повинна завжди дорівнювати одиниці (рис.16).

 

 

Рис. 16 Зміна складових ковзаючої ціни

 

Весь період від вручення пропозиції до поставки товару покупцеві незмінна частина ціни зберігає свою величину. Змінна частина А, що представляє частку вартості матеріалів, змінюється до їх закупівлі виробником товару. Індекс береться на дату закупівлі сировини, якою вважається час закінчення проектування та початку виготовлення. У міжнародній торговій практиці за період зміни змінної частини ціни В, що являє собою частку заробітної плати, прийнято вважати час від початку ковзання до закінчення 2/3 часу, передбаченого контрактом на виготовлення експортної продукції.

Зовнішньоторговельна ціна – ціна на експортні та імпортні товари, яка встановлюється за взаємним договором між покупцем та продавцем товару (умови обліку витрат, пов’язаних із транспортуванням товарів від виробника до кордону і від кордону до споживача).