Теорії, що визначають цінність товару

Підходів до визначення цінності товару існує багато. Кожен з них ґрунтується на певній теорії, серед яких найбільш поширеними є теорії трудової вартості, граничної корисності, попиту і пропозиції, факторів виробництва, інформативна.

Теорія трудової вартості. Підхід, згідно з яким за основу цінності товару беруть кількість витраченої праці, дістав назву вартісного, а теорія на якій він заснований, - вартісної. Основоположники: У. Петті, А. Сміт, Д. Рікардо та К. Маркс, який розкриваючи еволюцію форми вартості, довів, що форма вартості, хоча реально й існує, безпосередньо не сприймається, а виявляється лише у мінових відносинах. Товар, що відіграє активну роль, перебуває у відносній формі вартості, а той, якому належить пасивна роль, - у еквівалентній. В одному акті обміну певний товар може бути лише у еквівалентній або відносній формі власності.

Особливістю простої, одиничної або випадкової форми вартості було те, що роль еквівалента виконували різні товари.

З розвитком суспільного поділу праці кожний товар може обмінюватися не на один якийсь, а на багато різних товарів. Так відбувається перетворення простої форми вартості на повну, або розгорнуту.

З розвитком виробництва з усіх товарів виділяється якийсь один товар, який починає виконувати роль загального еквівалента в обміні. Так виникає загальна форма вартості. Такими товарами були худоба, хутро, сіль, чай, коштовні метали. Але їх недоліком було те, що не кожний товар можна було поділити або без труднощів транспортувати чи зберігати. Ці об’єктивні умови сприяли закріпленню функції загального еквівалента за золотом. Так виникла грошова форма вартості і тільки розвиток товарних відносин робить його грішми.

Теорії граничної корисності. Основою цінності товару теорія граничної корисності вважає ступінь корисного ефекту, який він приносить споживачу (прихильники У.Джеванс, А. Маршалл, К. Менгер, Ф. Візер, Є. Бем-Баверк, Д. Кларк).

Головна ідея їхнього підходу полягає у тому, що зведення вартості до витрат (самої праці чи праці, землі, капіталу) є неприйнятним, тому що не дає змоги врахувати корисність товару. Вартість, на їхню думку, визначається суб’єктивною граничною корисністю останньої реальної одиниці певного блага. Якщо благо є в достатній кількості, то якою б не була його сукупна корисність, корисність останньої одиниці дорівнюватиме нулю. Оскільки немає значення, яку саме одиницю вважати останньою, то нулю дорівнюватиме будь-яка одиниця цього блага. І навпаки, якщо сукупна корисність усіх наявних благ не дуже велика, то їх обмежена кількість робить цінність граничного (останнього) екземпляра дуже високою. Звідси висновок: останній екземпляр певного блага, що задовольняє «граничну потребу», має і граничну корисність, яка визначає ринкову цінність.

Правильність теорії граничної корисності переконливо доводить добре відоме явище «дефіциту», тому що цінність речі, виробленої з тими самими витратами, що й інші блага, підвищуватиметься залежно від суспільної потреби в ній. Перевищення попиту над пропозицією сприятиме зростанню ціни над вартістю і навпаки.

Теорія попиту і пропозиції. Представники цього напрямку в економічній науці вважають, що реальна цінність товару дорівнює фактичній ціні, яка встановлюється на ринку відповідно до попиту і пропозицій товарів (послуг).

Попит і пропозиція є реальним відображенням стану ринкової економіки, де протистоять інтереси господарських суб’єктів - покупців і продавців. Способом розв’язання цієї суперечності є формування ринкових цін, що призводить до встановлення рівноваги між попитом і пропозицією, а отже, і до відтворення стимулів економічних суб’єктів виробляти і купувати товари. Ця ситуація можлива і досягається при таких цінах і обсягах товарів, коли кількість тих, хто хоче купити, відповідає кількості тих, хто продає товари. Саме за таких умов утворюється ціна рівноваги. Вона являє собою ціну такого рівня, при якому пропозиція відповідає попиту.

У сучасній теорії ціноутворення центральне місце посідає теорія ціни, яка комплексно виражає дію різних ціноутворюючих чинників, що впливають на ціни шляхом зміни попиту і пропозицій. Рух цін у сучасному виробництві являє собою результат дії складного комплексу таких чинників як зміни в продуктивності праці та ефективності виробництва, циклічний характер відтворення, стан грошового обігу та платіжного балансу, характер державного регулювання тощо.

Суть ціни, її економічна природа виявляються в подвійній ролі, яку грає ціна на ринку.

 Вона виступає як:

- індикатор, що відображає політику і кон'юнктуру ринку (співвідношення попиту і пропозиції, торговий і економічний ризик., кредитно-фінансову ситуацію, міру конкурентності на ринку

- маркетинговий регулювальник ринку, за допомогою якого здійснюється вплив на попит і пропозицію, структуру і місткість ринку, купівельну здатність гривні, оборотність товарних запасів і т. д. В якості регулювальника ціни дозволяють обмежувати споживання ресурсів і є мотивацією для виробництва.

Функції цін

Ринкова ціна виконує різні функції. Ціна - це посередник і вимірник при обміні товарів на гроші. Ціна - важливий показник кон'юнктури ринку, чинник рівня, структури і співвідношень попиту і пропозиції, територіального розміщення виробництва. Ціна - інструмент утворення прибутку і управління ефективністю, чинник оподаткування. Ціна - це головна складова інфляційних процесів, засіб впливу на інвестиційну політику (підвищення цін часто веде до зростання привабливість інвестицій). Ціна - могутній чинник рівня життя населення, що впливає на ринок труда, об'єм і структуру споживання, рівень реальних прибутків різних соціальних груп. І нарешті, ціна - це знаряддя конкурентної боротьби.

У ринковій економіці значення ціни для нормального ходу процесу відтворення визначається її функціями.

 Головні з них такі:

¾ обліково-інформаційна,

¾ розподільча, стимулююча,

¾ регулювальна.

Обліково-інформаційна функція ціни полягає в тому, що за її допомогою виражаються в єдиній грошовій формі різноманітні види ресурсів, витрат і результати, а також різні економічні показники, які використовуються у господарській діяльності. Ціна є критерієм прийняття економічно обґрунтованих рішень господарської діяльності суб'єктів ринку, дає інформацію про потреби в товарах та послугах, вигідність їх виробництва тощо. Отже, ринкова ціна є для кожного виробника і споживача основним носієм інформації про наявність різноманітних товарів і послуг на ринку, приблизні витрати на їх виробництво. Вона є орієнтиром для всіх товаровиробників і змушує їх пристосовуватися до вимог реального ринку. Тобто, ринкова ціна - це той сигнал, який повідомляє товаровиробникам і споживачам, як їм потрібно діяти на сучасному ринку.

Розподільча функція ціни визначає розподіл і перерозподіл вартості суспільного продукту та національного доходу, відшкодування витрат, утворення доходів у галузях, суб'єктів господарювання і певних соціальних груп населення. Від складених на ринку цін залежить, які суб'єкти господарювання збільшують свій прибуток, зазнають збитків. Отже, ринкова ціна диференціює доходи суб'єктів підприємницької діяльності: для одних створюються економічні умови щодо подальшого розвитку, а для інших постає питання про їх банкрутство, існування.

Стимулююча функція ціни полягає в тому, що ринкові ціни сприяють заохоченню тих суб'єктів господарювання, які найбільш раціонально використовують свої виробничі можливості для одержання найкращих кінцевих результатів, застосовують найновіші досягнення техніки і технології, досконаліші форми і методи організації виробництва тощо.

Стимулюючий вплив ціни на зростання обсягів виробництва, його ефективність здійснюється як через загальний рівень ринкової ціни, так і через величину прибутку в ціні. Причому для суб'єктів господарської діяльності важлива не так сама величина прибутку, як та частина, що залишається в їхньому розпорядженні.

На споживачів стимулююча функція ціни впливає через механізм формування ціни попиту і ціни пропозиції, внаслідок чого при підвищенні ринкових цін споживання товарів та послуг зменшується і навпаки. Отже, стимулююча функція реалізується шляхом підвищення рівня прибутку в ціні, надбавок і знижок до основної ціни товарів і послуг.

Регулююча функція ціни полягає в тому, що за допомогою цінової політики держава забезпечує регулювання пропорцій суспільного відтворення і передусім між виробництвом, споживанням і нагромадженням, між попитом і пропозицією та ін. Досвід ринкової системи господарювання підтверджує, що ринкова ціна є основним важелем регулювання у виробництві та споживанні товарів і послуг.

Усі функції, які ціна виконує в ринковій економіці, перебувають у тісному взаємозв'язку. Отже, з урахуванням усіх виконуваних функцій можна повніше з'ясувати економічну сутність і роль ціни в системі ринкових відносин.

 Види цін

Ціни класифікують у різних напрямах.

1.1 По сферах товарного обслуговування:

- оптові ціни, по яких підприємства реалізовують у великих об'ємах продукцію промислово-технічного і споживчого призначення (між галузями всередині оптової сфери і з оптової в роздрібну). При наявності розгалуженої мережі споживання товару оптимізувати продаж дозволяють посередницькі оптові фірми або організації (постачальницько-збутові організації, товарні біржі). При відсутності потреби в посередниках постачальники і споживачі встановлюють прямі господарські зв'язки;

- роздрібні ціни, по яких товари реалізовуються кінцевому споживачеві (в основному населенню) в обмеженій кількості;

- закупівельні ціни, по яких держава купує продукцію у сільськогосподарських підприємств (фермерів);

- ціни і тарифи на послуги. Тарифи можуть відноситися до сфери оптової торгівлі (наприклад, вантажні транспортні тарифи, фрахт) і роздрібної (пасажирські тарифи).

1.2 За способом відображення транспортних витрат:

- ціни франко-відправлення (на товари обмеженого виробництва і розгалуженої мережі споживання), що включають транспортні витрати до пункту магістрального транспорту (порту, залізничної станції), витрати на інший шлях покриває покупець;

- ціни франко-призначення, що включають транспортні витрати до пункту призначення.

1.3 За формами продажу:

- контрактні (договірні) ціни - ціни фактичної домовленості між продавцем і покупцем;

- біржові котирування - це рівень ціни товару, що реалізовується через біржу. Ціна біржового товару складається з біржової котирування і надбавки (знижки) за якість, віддаленість від місця постачання;

- ціни ярмарків і виставок (часто пільгові);

- аукціонні ціни, що відображають хід продажу на аукціонах (розрізняють стартові ціни і продажні).

Аукціони (публічні торги) бувають трьох типів:

- з підвищенням ціни (товар продають по ціні, найбільш високій із запропонованих покупцями);

 - вейлінгові торги (ціна пропозиції найвища, на екрані-циферблаті стрілки мають зворотний хід, покупець натисненням кнопки визначає влаштовуючи його ціну);

- з подачею заявок в запечатаних конвертах, при цьому відсутня можливість порівняння із запитами інших покупців.

1.4 По стадіях продажу:

- ціни пропозиції (ціни продавця, або стартові), по яких продавець бажає продати товар. Як правило, це верхня межа діапазону можливих цін цього товару (за винятком аукціонних і цін підряду), яка коректується в ході переговорів з покупцем. Для деяких товарів (машин, обладнання) ціни пропозиції - єдине джерело інформації про рівень цін на ринку;

- ціни попиту, по яких покупець зацікавлений придбати товар;

- ціни реалізації (операції, продажу, купівлі) - фактичні, або номінальні, ціни. Їх потрібно відрізняти від реальних, співвіднесених з рівнем прибутку суспільства або загальним рівнем цін.

1.5 По мірі регулювання:

- жорстко фіксовані (основний тип цін в умовах адміністративно-командної економіки);

- регульовані (допускаються зміни в певних межах, встановлюються державою, як правило, на продукти підвищеного соціального призначення);

- вільні (не схильні до прямого втручання, формуються відповідно до кон'юнктури ринку).

1.6 По мірі стійкості у часі:

- тверді: встановлюються при укладенні договору на весь термін дії;

- жваві: зафіксована в договорі ціна міняється в момент постачання, якщо змінилася ринкова ціна товару, встановлена по обумовленому в контракті джерелу;

- що ковзають: в договорі встановлюється початкова ціна і обмовляється порядок (формула) внесення поправок у разі зміни вартості ціноутворюючих чинників. Змінні ціни застосовуються до товарів, що вимагають тривалого терміну виготовлення;

- з подальшою фіксацією: в договорі визначаються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни: періодичність фіксації, база фіксації, терміни узгодження і здійснення фіксації.

Як базова ціна, орієнтир для внесення поправок або фіксації рівня ціни при висновку операції використовуються:

¾  розрахункові ціни, які влаштовуються постачальником для кожного конкретного замовлення з урахуванням його технічних і комерційних умов;

¾  довідкові ціни, що публікуються в довідниках, каталогах, періодичних виданнях. Як правило, це середні ціни фактичних операцій за певний період, експертні оцінки, біржові котирування, ціни пропозицій великих фірм і

¾  ціни прейскурантів і цінників. Прейскуранти випускаються, як правило, виробником для готових виробів, розсилаються клієнтам, включають ціни для кінцевих користувачів, стабільні знижки в розрізі всієї або частині товарної номенклатури фірми. При необхідності частої зміни цін прейскуранти доповнюються вкладишами з коефіцієнтами змін.

1.7 Крім перерахованих виділяють і інші види цін, наприклад:

- трансферні (внутрішньо фірменні - для обміну між цехами одного підприємства, дочірніми фірмами, закордонними філіали, конфіденційні);

- світові (виступають як умовна середня вартість товарів, що реалізовуються в декількох країнах, на практиці, як правило, модальні, тобто ціни окремих країн - основних виробників товару).

Базовий, або встановлений, рівень ціни може бути скорегований різними видами знижок (націнок). Найбільше поширення отримали наступні:

- знижки за оплату готівкою;

- сезонні знижки за купівлю поза сезоном;

- знижка за кількість або серійність при купівлі кількості товару, що збільшується в порівнянні із заздалегідь визначеним;

- знижка за оборот (бонусна) по певній шкалі в залежності від обороту, досягнутого протягом узгодженого сторонами терміну;

- дистриб'юторські і дилерський знижки постійним посередникам по збуту;

- постійним клієнтам за «вірність»;

- сконто - за попередню оплату;

- спеціальні знижки на пробні партії і замовлення;

- знижки за повернення раніше купленої у цієї фірми застарілої моделі (або знижки при обміні на модернізовану модель);

- знижки при продажу потриманих товарів; що ковзають: в договорі встановлюється початкова ціна і обмовляється порядок (формула) внесення поправок у разі зміни вартості ціноутворюючих чинників. Змінні ціни застосовуються до товарів, що вимагають тривалого терміну виготовлення;

- з подальшою фіксацією: в договорі визначаються умови фіксації і принцип визначення рівня ціни: періодичність фіксації, база фіксації, терміни узгодження і здійснення фіксації.

- знижки при продажу потриманих товарів;

- експортні знижки іноземним покупцям зверх знижок, що надаються на внутрішньому ринку;

- знижки за втрати при усиханні, сортуванню, за підвищену кількість бруду (сухофрукти), втрати рідких товарів при транспортуванні, випаровуванні (молоко в цистернах), важко видаляємі залишки (мед), надмірний зміст вологи (бавовна, вовна);

- надбавка за індивідуальність замовлення;

- надбавка за підвищену якість;

- надбавка за розстрочку платежу;

- надбавка за додаткові послуги;

- націнки за упаковку, тару.

В умовах розвиненого ринку основним видом цін є вільні від жорсткого регулювання ціни, а ціноутворення стає інструментом маркетингу. Вироблення цінової стратегії насамперед залежить від цілей, що переслідуються фірмою на ринку. Це, як правило, максимізація прибутку або частки на ринку, досягнення стабільного положення. У процесі ціноутворення враховуються такі чинники, як попит (закон попиту, цінова еластичність попиту, психологічне сприйняття ціни), повні і граничні витрати, ціни і можливості конкурентів, вплив інших учасників каналу товароруху, законодавчі обмеження цін, різні характеристики товару.

Контрольні запитання та завдання

1. У чому полягає економічний зміст ціни?

2. Розкрийте поняття ціни як економічної категорії.

3. Охарактеризуйте основні завдання курсу “Ціноутворення”

4. Що являють собою тарифи, яке їх призначення?

5. Назвіть та охарактеризуйте фактори, що впливають на ціну.

6. Охарактеризуйте основні теорії, що визначають цінність товару.