Архітектура і мистецтво Стародавнього Єгипту

Величезний період існування цивілізації Стародавнього Єгипту, який розпочався за 3000 років до н.е., та який має декілька етапів розвитку (Стародавнє, Середнє та Нове царство) звичайно розглядається, як цілісна рабовласницька держава.

Єгипетська архітектура відрізнялась суворою симетрією, ритмічним повторенням елементів, геометричністю та лінійністю. Основним типом архітектурного спорудження стали культові будівлі - гробниці та храми.

Храми стали возводити у Стародавньому Єгипті після укріплення влади релігії, посилення впливу жреців на народні маси і обмеження влади фараонів. Величні храми з несумірними (несоизмеримыми), немасштабними по відношенню до людини розмірами діяли на нього гіпнотично, психологічно подавляли його свідомість.

Конструктивною основою храма була стояково-балочна система, при якій на стойки-опори (монолітні, кам’яні стовпи), вкладали балки, а на них кам’яні плити-перекриття. Єгипетський храм мав симетрично-вісьову композицію, створену системою замкнутих дворів-залів, які прибудовувалися напротязі сотень років до існуючих раніше. Такий вигляд внутрішнього простору, тобто розміщення по одній осі, мав назву поздовжньо-розвиваючий.

Єгипетські храми дуже різноманітні за декоративним оздобленням. Але загальним для них є використання колон різноманітних форм (пальмовидних, папірусо- і лотосовидних), а також те, що усі декоративні елементи засновувалися на стилізації рослинних форм.

На фасадних площинах (пілонах) храмів розташовувалися рельєфи та написи. При розписуванні стін і рельєфів використовувались локальні кольори: червоний, синій, жовтий, чорний, білий, зелений. Широко застосовувалася монументальна скульптура (сфінкси, статуї).

Найвідоміші пам'ятники Стародавнього царства – піраміди-усипальниці фараонів. Перша піраміда, яку побудували в Єгипті, це піраміда Джоссера (2800г до н.е.) висотою 60м, сторони основи 109x121м. Пізніше побудували комплекс пірамід в Гізє (найбільша і найдревніша з них піраміда Хеопса).

При піраміді вже почав розвиватися новий компонент - внутрішній простір поминальних храмів. В Стародавньому царстві розвиток інтер’єрного простору (поминальні храми) йшов ізольовано від зовнішнього і наступний крок в архітектурі був направлений на їх поєднання.

В Стародавній Єгипетській архітектурі було зроблено перший крок в освоєнні архітектурного середовища. А також єгипетське зодчество виявило важливе значення огородження та його елементів.

 

Стародавня Греція

Хоч ця країна і була під владою рабовласників, але форми правління в ній були більш демократичні, а ідеологія гуманніше. В філософії греків багато віків поширювалось вчення про гармонійно влаштовану державу, фізичне вдосконалення людини, її красу. На одному з храмів зберігся напис «Человек есть мера всех вещей», тобто всі конструктивні елементи співвідношувалися з розмірами людини.

Основними типами споруджень у Греціі були будівлі культового призначення — храми. В них греки змогли передати світлі і прогресивні для свого часу ідеали патріотизму міста-поліса, торжество людини над силами природи. Разом з храмами було широко розвинуто будівництво театрів, гімназій, спортивних споруджень, готелів.

Конструктивна основа грецьких храмів - стояково-балочна система. Стояково-балочна конструкція будинку виявилась в створенні ордерної системи.

Ордер — в класичній архітектурі порядок, співвідношення несучих та несомих частин будівлі, який уявляє собою архітектурно-художній образ стоєчно-балочної системи.

Грецький ордер складається із трьох частин:

• основи колони - стілобата,

• несучої конструкції - колони,

• несомої конструкції - антаблемента.

Колона, в свою чергу також складається із трьох частин:

• основи колони - база,

• стовбура та

• верхньої частини колони, яка слугує опорою для антаблемента - капітелі.

Антаблемент теж складається із трьох частин:

• головної балки — архітрава (нижня частина),

• фриза (середня частина), на якому міг розташовуватися рельєф або виконувався роспис, та

• карниза (верхня  виступаюча частина).

Грецькі зодчі створили три архітектурних ордера, які відрізнялися один від одного в основному видом капітелі:

дорічний – більш проста, недекорована капітель, відсутня база колони;

іонічний – більш складна, із спіральними волютами (завитками) з чотирьох сторін;

корінфський – найбільш декорована і більш висока.

Грецька архітектура створила новий вид внутрішнього простору — концентрично розвиваючий, - відкритий та повернутий до зовнішнього середовища.

Колони, оточуючи храм по периметру, утворювали так званий периптер, що створювало враження розкритого не замкнутого простору. Під портіками периптера проходили спортивні та релігіозні обряди, збори вчених, зустрічі друзів і т.д. Відкриті простори портіков були звернені в сторону красивих пейзажів.

Відкрите планування характерно і для караван-сарая, де також влаштовували і перестильні двори, оточені окремими маленькими кімнатами.

Греки доводили декоративну обробку споруд до височайшої ступіні досконалості і відточеності. Тому споруди величезних розмірів являються і творіннями ювелірного мистецтва.

Помітне місце в архітектурі Стародавньої Греціі займав орнамент. В ньому використовувались східні мотиви, елементи навколишньої природи або геометричні форми.

Одним із найдосконаліших творів світового зодчества являється пам'ятник стародавньої грецької архітектури - храм Парфенон, побудований в 447 – 438р. до н.е. архітекторами Іктіномта Каллікратом в Афінському акрополі. Цей храм присвячений Афіні, покровительниці міста. Він виконаний із мармуру в суворому дорічному ордері, відрізняється статністю пропорцій та оздоблений скульптурою. Ведомі колони храма 2м в діаметрі біля основи, та більше 10м заввишки, сам храм приблизно 30м завширшки та майже, 70м в довжину.