Тема 10: прогнозування фінансових показників діяльності підприемства

Господарюючий суб’єкт – самостійний економічний суб’єкт ринкової економіки. Він сам визначає напрям своєї діяльності, розміри виробництва, асортимент продукції, розраховує її собівартість, дохідність, склад та обсяги джерел фінансування.

Щодо процесу здійснення фінансово-господарської діяльності підприємств розпочинають історичну і прогнозовану фінансову звітність.

Історична звітність фіксує результати діяльності за минулий період.

Прогнозована звітність формується до початку відповідного періоду згідно з обраною стратегією діяльності господарюючого суб’єкта. Метою створення підприємства, його подальшої діяльності отримання прибутку. Щоб спланувати прибуток, доцільно скласти точний прогноз доходів і витрат. А для цього треба бути впевненим у тому, що підприємство зможе реалізувати визначену кількість своєї продукції за визначеною ціною. Отже, перед підприємством стоять такі завдання.

1. Дослідження каналів реалізації та прогнозування збуту продукції, який безпосередньо пов’язаний з ринком товарів. Відсутність такої інформації означає, що підприємство виходить на ринок із невеликим ризиком, не знаючи своїх шансів на успіх.

2. Постановка виробничого питання, визначення потреб у робочій силі, матеріальних ресурсах, основних засобах, складання кошторису (бюджету) витрат.

3. Визначення потреб у джерелах фінансування.

4. Визначення фінансових результатів підприємства.

Для прогнозування збуту продукції треба добре знати кон’юнктуру ринку, характер конкуренції, обсяги реалізації продукції в попередні періоди. Прогнози реалізації виражаються у натуральному і вартісному вимірі. Вони виступають інструментом менеджменту, допомагають визначити вплив таких явищ, як ціна, обсяг виробництва, інфляція на грошові потоки підприємства.

До основних методів прогнозування збуту можна віднести:

1. Думки групи керівників;

2. Оцінювання думок працівників збуту;

3. Метод минулого обороту;

  4. Аналіз часових рядів;

· Аналіз тенденцій;

· Аналіз циклічності;

· Аналіз сезонності;

· Економетричні моделі;

· Кореляційний метод;

· Опитування споживачів.

У випадку, коли виникло протиріччя між методами прогнозування збуту, необхідно обрати той з них, який має найвагоміший спосіб розрахунку.

Великого значення для складання прогнозу фінансових показників набув метод “витрати-обсяг-прибутки”. Він дає змогу:

Визначити обсяги виробництва та реалізації продукції з позиції їхньої беззбитковості

Приймати рішення про цільові розміри прибутку;

Сутність цього методу полягає в пошуку точки нульового прибутку (точка беззбитковості), яка означає, що валовий дохід підприємства від реалізації дорівнює його валовим витратам. Тобто треба визначити такий мінімальний обсяг реалізації, починаючи з якого підприємство не понесе збитків. При цьому витрати суб’єкта господарювання дорівнюють доходам:

Аналіз “витрати-обсяг прибуток” дає змогу збільшити гнучкість фінансового прогнозування і знизити фінансовий ризик за рахунок зміни структури витрат, необхідних для виробництва та реалізації продукції. Тобто, використовуючи цей метод, суб”єкт господарювання може змінювати (збільшувати або зменшувати) частку постійних і змінних витрат у загальному обсязі витрат.

Складання прогнозу доходів і витрат-важлива-частина процесу прогнозування фінансових показників. Основним кошторисом роботи підприємства є наявність визначених засобів і джерел їх фінансування, рахунок прибутків і збитки на майбутній період.

Прогнозована фінансова звітність являє собою узагальнюючу фінансову модель, побудовану на основі окремих моделей різних господарських задач. Наприклад, можуть бути розроблені окремі моделі, які показують придбання насіння, кормів, палива, виплати заробітної плати, фінансової операції з утворення стартового капіталу, фінансової операції з утворення стартового капіталу, фінансові операції з оновлення основних засобів, їх оренди, руху запасів та ін.

Мета складання прогнозованої фінансової звітності – показати майбутній фінансовий стан підприємства через визначений проміжок часу. Окремі моделі прогнозованої фінансової звітності можуть різнитися складом активів і зобов’язань залежно від поставленої мети. Модель прогнозованої фінансової звітності концентрує розрахункову інформацію прогнозованого бухгалтерського балансу, прибутків і збитків, потоку грошових коштів, структури капіталу, аналізу критичного обсягу продажу та ін. Отже, для прогнозування фінансових показників особливе значення має балансовий метод.

Також широко застосовуються методи: нормативний, розрахунково аналітичний, оптимізації планових рішень, економіко-математичне моделювання.

Вкладені основи складання прогнозу засновані тільки на прогнозі реалізації. Усі показники – витрати, джерела фінансування, прибутки, податки – розраховують виходячи із прогнозованої цифри реалізації на майбутній період. Такий підхід застосовують, коли внутрішне середовище бізнесу відносно стійке і зовнішні умови діяльності піддаються прогнозування.