Тема 7:аналіз виробничо – фінансового левериджу

 Процес оптимізації структури активів і пасивів підприємства з:тою збільшення прибутку та підвищення рентабельності дістав зву леверидж.

розрізняють такі види левериджу:

• виробничий;

• фінансовий;

• виробничо-фінансовий.

Виробничий леверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток підприємства, змінюючи структуру собівартості продукції та обсяг її випуску.

Розраховується рівень виробничого левериджу відношенням тем­пів приросту валового прибутку до темпів приросту обсягів продажу в натуральних одиницях. При високому його рівні навіть незначні зміни виробництва продукції призводять до суттєвих змін прибутку.

фінансовий леверидж — це потенційна можливість впливати на прибуток, змінюючи обсяг і структуру власного та залученого капіталу.

Його рівень вимірюється відношенням темпів приросту чистого прибутку до темпів приросту валового прибутку. Незначні зміни валового прибутку і рентабельності авансованого капіталу в умовах високого фінансового левериджу можуть призвести до значних змін чистого прибутку, що небезпечно при падінні обсягів виробництва.

Виробничо-фінансовий леверидж — загальний показник, що являє собою добуток рівнів виробничого і фінансового левериджу. Він відображає загальний ризик, пов'язаний з можливим браком коштів для відшкодування виробничих і фінансових витрат.

 

ТЕМА 8. АНАЛІЗ ДІЛОВОЇ АКТИВНОСТІ ТА ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПРИВАБЛИВОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті виявляється передусім у швидкості обороту його засобів. Аналіз її полягає у досліджуванні рівнів і динаміки фінансових коефіцієнтів оборотності, які є відносними показниками фін – х результатів діяльності господарюючого суб’єкта.

Загальна оборотність усіх засобів складається з часткових показників оборотності окремих елементів цих засобів.

Розглянемо показники, що характеризують ділову активність:

1. Коефіцієнт загальної оборотності капіталу (Коз) – це відношення виручки від реалізації (ВР) до середньої вартості загального капіталу за певний період(Зк), характеризує швидкість обороту (кількість оборотів за період) загального капіталу підприємства. Його зростання означає прискорення кругообігу засобів підприємства або зростання цін (у випадках пониження рентабельності фірми та рентабельності необхідних активів).

2. Коефіцієнт оборотності мобільних засобів (Ком) – відношення виручки від реалізації до середньої за період величини мобільних засобів(запаси, грошові кошти, розрахунки і інші оборотні активи) по балансу (МК)

Коефіцієнт оборотності мобільних засобів показує швидкість обороту

всіх мобільних (як матеріальних так і нематеріальних засобів підприємства.

Зростання усього показника характеризується позитивно, якщо воно

Збігається із зростанням коефіцієнта оборотності матеріальних оборотних засобів і негативно, якщо Комз зменшується.

 

3. Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів (К омз) – відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості запасів по балансу

Коефіцієнт оборотності матеріальних оборотних коштів характеризує

число оборотів запасів і витрат господарюючого суб’єкта за аналізований

період. Зниження цього коефіцієнта свідчить про відносне збільшення

виробничих запасів, незавершеного виробництва або про зниження попиту на

готову продукцію (у випадку зменшення оборотності готової продукції).

 

4. Коефіцієнт оборотності готової продукції (Когп) – відношення виручки від реалізації до середньої за період величини готової продукції.

Коефіцієнт оборотності готової продукції визначає швидкість обороту

готової продукції. Його зростання виявляє підвищення попиту на продукцію

підприємства, а зниження збільшенню залишків готової продукції у зв’язку із

зниженням попиту.

 5. Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості (К одз)- відношення

виручки від реалізації до середньої за період дебіторської заборгованості (ДЗ):

6. Середній термін обороту дебіторської заборгованості (тривалість періоду

обороту в днях) (Тобд) – відношення календарного фонду часу за певний

період (наприклад, за рік – 365 днів) до коефіцієнта оборотності дебіторської

заборгованості (Кодз)

7. Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості (Кокз) – відношення

виручки від реалізації до середньої за період кредитної заборгованості (КЗ)

8. Середній термін обороту кредиторської заборгованості (Тобк) – відношення календарного фонду часу за певний період до коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості цей самий період (Кокз)

Коефіцієнт оборотності дебіторської та кредиторської заборгованості -

характеризує розширення або зниження комерційного кредиту, що надає

підприємство (ДЗ) або надається підприємству (КЗ). Зростання коефіцієнта

оборотності дебіторської заборгованості означає збільшення швидкості

сплати заборгованості підприємства, зменшення продажу в кредит, а його

зниження - збільшення обсягу кредиту, що надає підприємство, тобто

зростання купівлі продукції в кредит покупцям. Зростання коефіцієнта

оборотності кредиторської заборгованості виявляє підвищення швидкості сплати заборгованості підприємства, а зниження – зростання купівлі продукції в кредит.

Середній термін обороту дебіторської заборгованості характеризує середній

термін її погашення. Позитивно оцінюється зниження цього коефіцієнта.

Середній термін обороту кредиторської заборгованості відповідає середньому термінуповернення боргів підприємства.

9. Фондовіддача основних засобів та інших необхідних активів (ФПВ) –

відношення виручки від реалізації до середньої за період величини

необоротних активів (НОА): Характеризує ефективність використання необхідних активів. Позитивно оцінюється зростання цього показника, тобто збільшення величини продажу, що припадає

на одиницю вартості засобів.

10. Коефіцієнт оборотності власного капіталу ( Ковк) – відношення виручки від реалізації до середньої за період вартості власного капіталу (ВС)Характеризує швидкість обороту власного капіталу, тобто його активність. Різке зростання цього показника означає підвищення рівня продажу, суттєве його зниження виявляє тенденцію до бездіяльності частини власних коштів.

 

Ділова активність характеризується і якісними показниками. До них

можна віднести широту ринку збуту продукції на експорт, наявність

продукції на експорт, репутацію підприємства(наприклад, популярність

продукції або послуг підприємства у користувачів).

 

Аналіз і оцінювання ефективності діяльності та інвестиційної  привабливості підприємства - кінцевий етап фінансового аналізу. Ефективність діяльності господарюючого суб’єкта вимірюється в один із двох способів,

що виявляють результативність його роботи відносно його величини авансованих ресурсів або величини їх споживання(витрат) у процесі виробництва

Економічне зростання виробництва може бути досягнуто ефективним або інтенсивним шляхом. Перевищення темпів зростання продукції над темпами зростання ресурсів (витрат) свідчить проінтенсивний шлях розвитку підприємства.

            Для оцінювання ефективної діяльності підприємства використовуються показники дохідності (рентабельності) капіталу та його складових, продукції. Рентабельність підприємства показує ступінь привабливості його діяльності. Аналіз ділової активності та рентабельності посягає у досліджуванні рівнів і динаміки різнобічних коефіцієнтів оборотності та рентабельності, що виступають відносними показниками фінансових результатів діяльності господарюючого суб’єкта.

              Після оцінювання ефективності діяльності підприємства постає

питання щодо аналізу його інвестиційної привабливості.

              Під інвестиційною привабливістю підприємства розуміється

доцільність вкладання в нього вільних коштів. Вона аналізується зовнішніми

суб’єктами з метою вибору найкращого варіанта вкладання вільних коштів.

Проте й господарюючий суб’єкт повинен виявити свої можливості для

залучення зовнішніх інвестицій. Тому оцінка інвестиційної привабливості

досліджується як у зовнішньому так і внутрішньому фінансовому аналізі.

Для аналізу використовується певна система показників, яка охоплює структуру активів підприємства, джерел їхнього формування, ліквідність і фінансова стійкість, якість прибутку, дохідність і оборотність капіталу. Розглядаються рівень і динаміка кожного показника за 3-5 років.

             Додатково у процесі аналізу інвестиційної привабливості

досліджуються й показники ефективності виробничих ресурсів

            продуктивність праці;

            фондовіддача й

             матеріаловіддача й матеріаломісткість

           Обов’язково треба звертати увагу на форму власності підприємства

на галузеву його належність, на зв'язок у загальноекономічними обставинами

в державі. Оцінка інвестиційної привабливості має базуватися на комплексному підході до суб’єкта господарювання як об’єкта дослідження в конкретних макро і мікро середовищах.

 

ТЕМА 9: АНАЛІЗ ФІНАНСОВОГО СТАНУ НЕПЛАТОСПРОМОЖНИХ ПІДПРИЄМСТВ

 

 

Під неплатоспроможністю розуміється неплатоспроможність суб’єкта підприємницької діяльності виконати грошові зобов’язання перед кредиторами після настання встановленого терміну їх сплати, у тому числі щодо заробітної плати, а також виконувати зобов’язання щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів) не інакше як через поновлення платоспроможності.

Боржник – це суб’єкт підприємницької діяльності, неспроможний виконати свої грошові зобов’язання перед кредиторами, у тому числі зобов’язання щодо сплати податків і зборів, (обов’язкових платежів), протягом трьох місяців після настання встановленого темпу сплати.

Грошове зобов’язання – це зобов’язання боржника сплати кредиторові певну грошову суму відповідно до цивільно правового договору і з інших підстав, передбачених цивільним законодавством України. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов”язанний сплатити боржник, визначаються на день подання до арбітражного суду заяви про порушення провадження у справі про банкрутство.

При цьому до складу грошових зобов’язань боржника не зараховуються неустойка (пеня, штраф), визначена на день подання заяви до арбітражного суду, а також зобов’язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров’ю громадян, зобов’язання щодо виплати авторської винагороди, зобов’язання перед засновниками (учасниками) боржника – юридичної особи, що виникають з такої участі.

Слід казати й про те, що у новій редакції Закону дається правильніше визначення банкрутства. Якщо у Законі 1992р. це поняття пов’язане лише з нестачею активів у ліквідній формі і неспроможністю юридичної особи задовольнити у встановлений термін як вимоги кредиторів, так і зобов’язання перед бюджетом, то тепер чітко визначено, що банкрутством є визнана арбітражним судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.

З метою відновлення платоспроможності, задоволення вимоги кредиторів боржника план санації може передбачити продаж майна боржника недержавної власності як цілісного майнового комплексу, що здійснюється відповідно до вимог, вкладених у ст. 19 Закону.

На майбутні фінансові труднощі підприємства та ймовірність його банкрутства, за дослідженнями Комітету з узагальнення практики аудування (Великобританія), можуть вказувати негативні результати, аналіз у динаміки зазначених нижче явищ:

· суттєві втрати в основний виробничій діяльності, що постійно повторюються;

· перевищення деякого критичного рівня простроченої кредиторської заборгованості;

· надмірне використання короткострокових позикових коштів як джерела фінансування довгострокових вкладень;

· стійке низьке значення коефіцієнтів ліквідності;

· хронічна нестача оборотних коштів;

· стійке зростання до небезпечних меж частки позикових коштів у загальній сумі джерел засобів;

· неправильна реінвестеційна політика;

· перевищення розміру позикових коштів над встановленими лімітами;

· хронічне невиконання зобов”язань перед інвесторами, кредиторами та акціонерами (щодо своєчасності повернення позик, виплати процентів і дивідентів);

· висока питома вага простроченої дебіторської заборгованості;

· наявність наднормативних залежалих товарів і виробничих запасів;

· погіршання відносин з установами банківської системи;

· вимушене використання нових джерел фінансових ресурсів на фінансововигідних умовах;

· використання у виробничиму процесі устаткування з термінвми експлуатації, що минули;

· потенційні витрати довготермінових вонтрактів;

· негативні зміни в портфелі замовлень;

До показників і критеріїв, несприятливі значення яких не дають підстав розглядати поточний фінансовий стан як критичний, але водночас вказують на те, що за певних умов ситуація може різко погіршитися, належить:

· втрата професійних співробітників апарату управління;

· вимушені зупинки, а також порушення ритмічності виробничого процесу;

· недостатня диверсифікація діяльності підприємства, тобто надмірна залежність фінансових результатів діяльності підприємства від якогось одного конкретного проекту, типу устаткування, типу активів і т. ін;

· надмірна ставка на можливу і прогнозовану успішність і прибутковість нового проекту;

· участь підприємства в судових процесах з непередбаченим кінцевим результатом;

· втрата ключових контрактів;

· недооцінка необхідності постійного технічного і технологічного оновлення підприємства;

· неефективні довгострокові погоджування;

· політичний ризик, пов’язаний з підприємством в цілому або з його ключовими підрозділами.

Причини виникнення банкрутства підприємства можна поділити на дві групи:

1. ті, які не залежать від підприємства;

2. ті, які залежать від підприємства.

До перших можна внести:

· недосконалість фінансової, грошової, кредитної політики держави;

· недосконалість податкової системи;

· недосконалість нормативної і законодавчої бази реформування економіки країни;

· досить високий рівень інфляції;

до других:

· зниження обсягів продажу за умов недосконалого вивчення попиту, відсутності каналів збуту, реклами;

· зниження обсягів виробництва;

· зниження якості та ціни продукції;

· невиправдано високі витрати;

· низька рентабельність продукції;

· високі борги;

· неспроможність керівництва працювати та обирати ефективну фінансову, цінову, інвестиційну політику в умова їх ринку та конкуренції.

У нинішніх економічних умовах змінюються підходи до управління діяльність підприємств. Велику роль у підвищенні ефективності діяльності господарюючих суб’єктів відіграє фінансовий аналіз. Оволодіння методикою фінансового аналізу допоможе керівництву і спеціалістам підприємства у досягненні високих результатів його роботи, в забезпеченні високої платоспроможності та фінансової стійкості, конкурентоспроможності.