Видатки на освіту, їх склад і структура

Система освіти здійснює форму­вання знань та умінь молодого покоління, його виховання та підготовку кадрів. Це безпосередньо пов´язаний між собою комплекс послідовного навчально-виховного процесу: дошкільна освіта, загальна середня освіта та професійно-технічна, вища і післядипломна освіта.

До основних принципів державної політики щодо освіти належать:

- доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надають державні освітні заклади;

- рівність умов для повної реалізації кожною людиною її здібнос­тей, таланту, всебічного розвитку;

-  пріоритетність загальнолюдських духов­них цінностей;

- органічний зв´язок із світовою та національною історією, куль­турою, традиціями;

- незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій.

 

Фінансування установ, закладів та заходів освіти, що здійснюєть­ся на нормативній основі, не обмежується коштами державного і місцевого бюджетів, галузей економіки, підприємницьких структур. При збереженні орієнтації в основному на державне фінансування освіти навчальним закладам надано широкі права для самостійного заробітку грошей на своє утримання, вишукуючи і використовуючи альтернативні, позабюджетні кошти.

Додаткове фінансування освіти включає такі джерела:

- кошти, одержані за підготовку, підвищення кваліфікації та пе­репідготовку кадрів згідно з укладеними договорами;

- плата за надання додаткових освітніх послуг;

- кошти, одержані за науково-дослідні роботи (послуги) та інші роботи, виконані навчально-виховним закладом на замовлення підприємств, установ, організацій і громадян;

- доходи від реалізації продукції навчально-виробничих майсте­рень, цехів, підприємств та від надання в оренду приміщень, споруд, устаткування;

- кредити банків;

- добровільні грошові внески, матеріальні та інші цінності, отри­мані від підприємств, установ, організацій та окремих громадян.

Оперативно-сітьові показники функціонування закладів освіти поділяються на дві групи:
1) виробничі показники, які характеризують профільну діяльність даної установи (наприклад, кількість учнів у школі), що, в свою чергу, розмежовуються на:

А) вихідні — об’єктивно існуючі на даний період;

Б) похідні — визначаються за певними нормами (наприклад, кількість класів у школі залежить від кількості учнів і норми граничної наповнюваності класів);

2) загальні показники, які характеризують будівлю бюджетної установи (наприклад, площа приміщень, кубатура будівлі, санітарно-технічний устрій).
    Основну частину видатків бюджету на освіту складає фінансування середніх загальноосвітніх шкіл.     Видатки на загальноосвітні школи складаються з поточних та капітальних.

У середньому загальноосвітньому закладі утворюється фонд загального обов’язкового навчання – фонд всеобучу, який формується з урахуванням матеріально-побутових потреб учнів за рахунок коштів бюджету в розмірі не менше 1% відсотка витрат на його поточне утримання, а також за рахунок коштів, залучених з інших джерел. Кошти фонду загального обов'язкового навчання зберігаються на рахунку цього навчального закладу в установі банку і витрачаються відповідно до кошторису, що затверджується директором. Невикористані кошти фонду за звітний період вилученню не підлягають і використовуються за призначенням у наступному році. Облік і використання коштів фонду загального обов'язкового навчання здійснюється цим навчальним закладом відповідно до законодавства. Витрачання коштів фонду здійснюється згідно з наказом директора, який видається на підставі рішення ради цього закладу. Контроль за правильним витрачанням коштів фонду загального обов'язкового навчання здійснюють органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування та органи управління освітою.

При плануванні затрат на загальноосвітні школи насамперед визначається контингент учнів (кількість учнів), а потім кількість класів. Ці показники відображені у кошторисі на дві дати: 1 січня планового року і 1 вересня.

Кількість учнів на 1 січня планового року приймається на рівні контингенту на 1 вересня поточного року. Кількість учнів на 1 вересня планового року визначається з урахуванням повного переходу учнів з класу в клас. Наприклад, кількість учнів 2-х класів на 1 вересня дорівнює кількості учнів 1-х класів на 1 січня. Кількість учнів 1-х класів на 1 вересня поточного року встановлюється на основі перепису дітей у районі функціонування школи. Кількість учнів 10-х класів визначається з урахуванням вступу до ПТУ і коледжів випускників 9-х класів.

Кількість класів встановлюється по групах класів: I-IV, V-IX, X-XI і визначається на кожну дату, виходячи з нормативів наповнюваності одного класу. Вони встановлені на такому рівні:

1) I-IX класи — 30 учнів;

2) X-XI класи — 35 учнів.

Оскільки бюджетний рік не збігається з навчальним, окрім показників на 1 січня і 1 вересня, розраховуються середньорічна кількість класів  (учнів) за такою формулою:

К_ср=К₁*8:12+К₂*4:12,

де К_ср — середньорічна кількість учнів (класів);

К₁ — кількість учнів (класів) на початок календарного року (1 січня);

К₂ — кількість учнів (класів) на початок навчального року (на 1 вересня).

Віходячи із середньорічної кількості класів, визначаються видатки на заробітну плату вчителів сільських шкіл та інші видатки. Планування цих видатків у міських школах має деякі особлівості, пов’язані з тим, що заробітна плата вчітелям міських шкіл за другу половину грудня поточного року виплачується у січні наступного року. Тому в поточному році вони отримують заробітну плату за 3,5 місяця. Середньорічна кількість класів для розрахунку фонду заробітної плати міських шкіл розраховується за такою формулою:

К_ср=К₁*8,5:12+К₂*3,5:12

Система зарплати вчителів складається з трьох складових:

а) оплата навчальних годин;

б) доплата за перевірку зошитів;

в) додаткові доплати.

Основним елементом виступає оплата навчальних годин, яка визначається за такою формулою:

,

де С — ставка зарплати вчителя. Встановлюється залежно від освіти (середня, середня спеціальна, неповна вища, вища) і кваліфікаційних категорій (вчитель, вчитель-методист, заслужений вчитель, народний вчитель);

К_г — кількість годин педагогічного навантаження на тиждень;

Н_г — норма педагогічного навантаження вчителя на тиждень.

Норма навчального навантаження вчителя на тиждень ста­новила донедавна для І—IV класів — 20 год, для V—XI —18 год, нині — для всіх класів — 18 год.

Педагогічна ставка — це умовна розрахункова ставка, що відповідає нормативу педагогічного навантаження. Кількість педагогічних ставок за певною групою класів (К) у середніх школах визначається за формулою:

К=К_г:Н_г,

де К_г—загальна кількість годин навчальних занять за тиждень за планом;

Н_г — норма навчального навантаження вчителя на тиждень.

Розрахунок зарплати вчителів здійснюється у спеціальному документі — тарифікаційному списку, в рядках якого відображаються дані по кожному вчителю.

Місячна заробітна плата вчителя за навчальні години (ОН_г) розраховується за формулою:

ОН_г=С*К_г:Н_г,

де С — встановлена тарифна ставка з урахуванням підвищень;

К — фактична кількість годин роботи вчителя на тиждень;

Н_г— норма навчального навантаження вчителя на тиждень.