Види і характеристика осередків ураження сильнодіючими отруйними речовинами .

Під час аварій на ХНО виникають зони хімічного зараження (3X3). Це територія зараження СДОР у небезпечних для життя людей межах. 3X3 включає місце безпосереднього виливу СДОР унаслідок аварії (зона розливу) і територію, на яку поширилися пари СДОР в уражуючих концентраціях (зона зносу). Розміри 3X3 визначаються кількістю викиду СДОР унаслідок аварії, їхніми фізико-хімічними властивостями, метеорологічними чинниками та ін.

На території 3X3 можуть утворитись один чи кілька осередків хімічного ураження (ОХУ). Це територія, у межах якої внаслідок впливу СДОР виникли масові ураження людей і сільськогосподарсь­ких тварин.

Залежно від виду СДОР, викинутих унаслідок аварії, розрізняють чотири види осередків хімічного ураження:

1. Осередок ураження нестійкими швидкодіючими СДОР (кис­лота синильна, аміак, бензол, водню фторид, дихлоретан та ін.).

2. Осередок ураження нестійкими повільнодіючими СДОР (фос­ген, метилбромід, гранозан та ін.)

….вітру, вертикальна стійкість атмос­фери), характер місцевості тощо

3. Осередок ураження стійкими швидкодіючими СДОР (деякі ФОС, аміак, анілін, фурфурол та ін.).

4. Осередок ураження стійкими повільнодіючими СДОР (кис­лота сульфатна та ін.).

Осередки хімічного ураження, утворені швидкодіючими СДОР, характеризуються:

Ø одномиттєвим (хвилини, десятки хвилин) ураженням великої кількості людей;

Ø швидким виникненням інтоксикації, в основному з важкими ураженнями;

Ø необхідністю надання медичної допомоги ураженим у макси­мально короткий термін, як в осередку, так і за його межами (особ­ливого значення набуває надання само- і взаємодопомоги);

Ø потребою в терміновій евакуації уражених з осередку.

Особливості осередку хімічного ураження, утвореного СДОРуповільненої дії:

ü поступове формування санітарних втрат;

ü необхідність активного виявлення уражених серед населення;

ü евакуація уражених у міру їхнього звертання і виявлення.

Для осередків ураження стійкими СДОР характерно:

v тривалість небезпеки ураження людей;

v можливість ураження людей, які потрапили в осередок після його виникнення;

v небезпека ураження після виходу з осередку за рахунок випа­ру СДОР (із зараженого одягу, волосся, шкірних покривів) чи кон­такту із зараженими предметами;

v необхідність проведення в короткий термін санітарного оброб­лення;

v небезпека уражених, які не пройшли санітарного оброблення, для оточуючих;

v необхідність проведення дегазації території осередку, одягу, взуття, засобів захисту уражених, а також транспортних засобів та ін.

Дегазація і санітарне оброблення в осередках, утворених нестійки­ми СДОР, як правило, не проводяться.

 Основний прин­цип дегазації СДОР полягає в тому, що речовини кислого характеру дегазуються речовинами, що мають лужну реакцію, і навпаки. Деякі СДОР вступають у реакцію з дегазуючими речовинами і виділяють під час цього велику кількість тепла, що може призвести до пожеж і вибухів. У таких випадках для дегазації використовують суміші ре­човин, що дегазують, з піском і землею. Деякі речовини, що дегазу­ють, токсичні для людей і вимагають під час роботи з ними застосунання засобів захисту органів дихання і шкіри.

Правила поведінки населення під час аварій на хімічно небезпечних об'єктах

На всіх ХНО повинні бути заздалегідь створені локальні системи оповіщення робітників та службовців цих об'єктів, а також керів­ників підприємств, організацій і населення, що перебувають поблизу об'єкта(електросирени, різні засоби гучномовного зв'язку, радіо­трансляційна і телефонна мережі, телебачення та ін.). При аваріях, наслідки яких не виходять за межі об'єкта, оповіщаються чергові зміни аварійних служб (газорятівники, пожежна та медична служби, воєнізована охорона), персонал цехів, що потрапляє в зону хімічного зараження, керівництво об'єкта, штаб ЦО. Крім того, оповіщаються керівники підприємств, установ (у першу чергу дитячих), органи місцевої влади, населення, які перебувають поблизу ХНО.

Для залу­чення уваги робітників, службовців і населення доінформації про аварію подають сигнал «Увага всім!» шляхом включення електросирен. По цьому сигналу необхідно увімкнути радіо і телевізійні прий­мачі і слухати повідомлення.

Потім штаб ЦО передає приблизно такий текст звертання:

«Увага! Говорить штаб ЦО міста. На (найменування об'єкта) від­булась аварія з викидом (найменування СДОР). Хмара зараженого повітря поширюється в напрямку (найменування об'єкта, району міста, населеного пункту).

У зону хімічного зараження потрапляють (найменування об'єктів, установ, вулиць, районів). Робітникам і службовцям (найменування об'єктів) негайно надіти протигази, зайняти захисні споруди. Робіт­никам, службовцям і населенню (найменування об'єктів, закчадів, районів, вулиць) перебувати в будинках і зробити герметизацію всіх приміщень. Населенню, що проживає на вулицях (конкретно яких), негайно залишити житлові будинки, приміщення тощо і вийти в рай­он (назва району). Якщо ви не маєте при собі протигаза і не встигли до підходу хмари залишити будинок, то укрийтеся в ньому. Щільно зачиніть вікна, кватирки, двері, запобігайте надходженню повітря ззовні. Сповістіть про аварію своїх сусідів. Надалі дійте відповідно до вказівок штабу ЦО».

Працівники об'єкта, почувши сигнал оповіщення, негайно вико­ристовують засоби індивідуального захисту, потім вживають заходів, передбачених спеціальними інструкціями, укриваються в підготовле­них сховищах чи виходять із зони зараження. Особи, які входять до складу невоєнізованих формувань ЦО, прибувають на пункт збору формувань і беруть участь у локалізації і ліквідації осередку зараження.

Особи, які отримали ураження, звертаються в медичний пункт чи інші медичні установи для надання їм медичної допомоги і визна­чення ступеня ураження.

В усіх випадках під час аварії вхід у виробничі зони приміщень, підвали та інші будівлі дозволяється лише після контрольної пере­вірки наявності в них СДОР.

На об'єкті, де виникла аварія, у першу чергу проводять роботи з припинення подальшого викиду (виливу) СДОР:

v вимикають ушкоджену ділянку;

v перекривають канали й інші запірні пристрої;

v на різні розриви в трубопроводах і ємкостях накладають пла­стирі, муфти, забивають пробки;

v СДОР перекачують з пошкоджених ємкостей до непошкоджених;

v за необхідності проводять підготовку котлованів і обладнання земляних валів.

Район забезпечують охороною.

Під час роботи в осередку СДОР слід суворо дотримуватися правил безпеки:

Ø усі люди, які беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами і захисним одягом;

Ø за необхідності їм видають спеціальні протихімічні пакети й аптечки індивідуальні (АІ-2);

Ø кожен з них повинен уміти користуватись індивідуальними і медичними засобами захисту;

Ø перед початком роботи проводиться ретельний інструктаж;

Ø після закінчення роботи організовується спеціальне санітарне оброблення.

Почувши повідомлення про аварію, усе населення повинне швид­ко використати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри. У квартирі чи службовому приміщенні необхідно негайно зачинити вікна, двері, кватирки, вентиляцію і димоходи, щілини в дверях, вікнах заклеїти папером, скотчем, лейкопластирем, заткнути мокрими ганчірками, відключити газ та нагрівальні прилади, загаси­ти вогонь у печах. Увімкнути місцеві програми радіомовлення і теле­бачення. Якщо є можливість - повідомити про небезпеку сусідам.

Потрібно пам'ятати, що час підходу зараженого повітря до місця перебування населення вкрай обмежений. Він може обчислюватися хвилинами, десятками хвилин. Це залежить від відстані до осередку аварії і швидкості вітру. Потрібно врахувати, що кілька хвилин та­кож буде витрачено на оголошення сигналу «Увага всім!» і повідом­лення штабу ЦО.

Уражуюча дія на людину конкретних СДОР залежить від їхньої концентрації в повітрі і тривалості дії. Тому, якщо немає можливості залишити небезпечну зону до надходження зараженої хмари, необ­хідно не піддаватися паніці і продовжувати вживати заходів захисту.

Під час перебування на вулиці не слід торкатися будь-яких пред­метів. За відсутності протигазів при захисті органів дихання на вулиці й у приміщенні можна використовувати маски з тканини, хутряні чи ватяні частини одягу. При цьому знижується концентра­ція шкідливих домішок у вдихуваному повітрі. Маски (пов'язки) необхідно змочити залежно від виду СДОР. Наприклад, за наявності в повітрі аміаку — 5 % розчином кислоти лимонної; бензолу, арсена­ту водню, пари кислот, сірководню, хлору — 2 % розчином натрію гідрокарбонату.

За відсутності зазначених розчинів можна використовувати воду, а якщо її немає поблизу, - змочити пов'язки власною сечею.

Для захисту шкіри можна надягти рукавички, плащі, шапки або інші предмети одягу. Залежно від виду СДОР треба орієнтуватись, в яких приміщеннях потрібно укритися. Якщо пари СДОР легші за повітр на нижніх поверхах, підвалах, якщо важчі (щільність більше від 1: сірководень, тетраетилсвинець, хлор) — на верхніх по­верхах.

За наявності часу і можливості проводиться евакуація населення в безпечний район. Збір людей у містах відбувається, як правило, по вулицях і під'їздах. Напрямок виходу з небезпечної зони вказують представники ЦО чи міліції. Якщо їх поблизу немає, то потрібно виходити в бік, перпендикулярний напрямку вітру, за можливості на підвищену і добре провітрювану ділянку місцевості. Якщо в будинку є транзисторний радіоприймач, варто захопити його з собою і на­строїти на місцеве мовлення.

У низці випадків передбачається можливість укриття населення в сховищах, обладнаних фільтровентиляційними установками (ФВУ), однак після проходження первинного огляду за несприятливих умов вирішується питання про евакуацію.

Якщо говорити про запобіжні заходи особистого захисту, то ба­жано знати, які ХНО є в тому чи іншому районі і як буде виглядати можлива аварія. Якщо такі дані відсутні, то про всяк випадок слід бути обережним, відчувши незрозуміле гудіння, вибухи й особливо запах, навіть приємний. Наприклад, запах гіркого мигдалю — одна з ознак розливу кислоти синильної.

 (щільність пари менша від 1: аміак, бензин, бензол), укрива­тися необхідно

На всіх ХНО мають бути створені локальні системи оповіщення працівників, керівників цих об’єктів, а також населення. При аваріях оповіщаються чергові зміни аварійних служб (газорятівники, пожежна та медична служби, воєнізована охорона) а також керівники підприємств, закладів (у першу чергу дитячих), органи місцевої влади, населення.

Сирени і переривчасті гудки підприємств – це сигнал "Увага всім!". Потрібно включити радіоприймач, телевізор і слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та порядок дій.

Треба уникати паніки, слід негайно застосувати працівникам об’єкту засоби індивідуального захисту (діяти відповідно інструкцій); укритись у підготовлених сховищах чи вийти із зони зараження. Особи, які отримали ураження, звертаються в медичний пункт.

В усіх випадках під час аварії вхід у виробничі зони приміщень, підвали та ін. будівлі дозволяється лише після контрольної перевірки наявності в них СДОР.

На об’єкті, де виникла аварія, в першу чергу проводять роботи з припинення подальшого викиду (виливу) СДОР:

- вимикають ушкоджену ділянку;

- перекривають канали та ін. запірні пристрої;

- на різні розриви у трубопроводах і ємностях накладають пластирі, муфти, забивають пробки;

- СДОР перекачують із пошкоджених ємностей до непошкоджених;

- за необхідності проводять підготовку котлованів та обладнання земляних валів;

- район забезпечують охороною.

Під час роботи в осередку СДОР слід суворо дотримуватися правил безпеки:

- усі люди, які беруть участь у роботах, повинні бути забезпечені протигазами і захисним одягом;

- за необхідності їм видають спеціальні протихімічні пакети й аптечки індивідуальні (АІ-2);

- кожен з них повинен уміти користуватися індивідуальними і медичними засобами захисту;

- перед початком роботи проводиться ретельний інструктаж;

- після закінчення роботи зорганізується спеціальна санітарна обробка.

Населення після повідомлення повинне негайно застосувати засоби індивідуального захисту органів дихання і шкіри; щільно зачинити вікна, двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води: набрати воду у герметичні ємності, підготувати мийний розчин для оброблення рук. Увімкнути телевізор, радіоприймач.

Уражуюча дія СДОР залежить від їхньої концентрації в повітрі і тривалості дії. Тому якщо немає можливості залишити небезпечну зону до надходження зараженої хмари, необхідно продовжувати вживати заходів захисту. Під час перебування на вулиці не слід торкатися будь-яких предметів. За відсутності протигазів на вулиці й у приміщенні можна використовувати маски з тканини, хутряні чи ватяні частини одягу. Маски (пов'язки) необхідно змочити певним розчином залежно від виду СДОР. За наявності в повітрі:

аміаку – 5% розчином кислоти лимонної;

бензолу, водню арсенату, парів кислот, сірководню, хлору – 2% розчином натрію гідрокарбонату.

За відсутності зазначених розчинів можна використовувати воду, а якщо її немає – змочити пов'язки власною сечею.

Для захисту шкіри – рукавички, плащі, шапки або ін. предмети одягу.

Залежно від виду СДОР треба орієнтуватися, в яких приміщеннях потрібно укритися:

- якщо пари СДОР легші за повітря (густина пари менша за одиницю: аміак, бензин, бензол) – укриватися у підвалах, на нижніх поверхах;

- якщо пари важчі (щільність більше одиниці: сірководень, тетраетил свинець, хлор) – на верхніх поверхах.

За наявності часу і можливості проводиться евакуація населення. Треба підготуватися: упакувати у герметичні пакети та скласти у валізу документи, цінності і гроші, предмети першої необхідності, ліки, мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2-3 доби. Напрямок виходу з небезпечної зони вказують представники цивільної оборони чи міліції (в бік, перпендикулярний напрямку вітру, за можливості на підвищену і добре провітрювану ділянку місцевості). Перед виходом з будинку – вимкнути джерела електро-, водо-, газопостачання, взяти підготовлені речі, надягнути засоби захисту.

У деяких випадках передбачається можливість укриття населення у сховищах, обладнаних фільтровентиляційними установками, однак після проходження первинного огляду за несприятливих умов вирішується питання про евакуацію.