Тимчасові режими захисту населення у випадку ускладнення обстановки на аес

Номер режиму	Сила експозицій­ної дози, мР/год	Режимні заходи щодо захисту населення
1	0,1—0,3	Укриття дітей, герметизація приміщень, укриття та упакування продуктів харчування. Обмежене перебування на відкритому повітрі дорослих. Обладнання санітар­них бар'єрів на входах у квартирі.
2	0,3—1,5	Заходи першого режиму, йодна профілактика дітей, об­межене перебування на вулицях всього населення. Об­ладнання санітарних бар'єрів на сходах будинку.
3	1,51—15	Заходи попередніх режимів, йодна профілактика всього населення, часткова евакуація (дітей і вагітних).
4	15,1—100	Заходи 1,2, 3-го режимів. Евакуація всього населення, крім контингенту, задіяного в аварійно-рятувальних ро­ботах.
5	Більше 100	Повна евакуація населення.

Сирени і переривчаті гудки підприємств та транспортних засобів — це сигнал «Увага всім!». Необхідно негайно ввімкнути приймачі радіотрасляційної мережі, радіоприймач або телевізор; уважно слухати інформацію про надзвичайну ситуацію та інструкції про порядок дій, не користуватись без потреби телефоном, щоб за необхідності можна було вільно зв'язатися з вами. У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках протирадіаційних укриттях або евакуюється. Слід зберігати спокій. Час для ретельного виконання заходів захисту буде достатньо. Необхідно попередити сусідів, надати допомогу інвалідам, дітям та людям похилого віку Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на забрудненій радіо- активними речовинами місцевості, то необхідно: вжити заходів щодо змен­шення проникнення радіаційних речовин у квартиру (будинок), щільно зачи­нити вікна і двері, щілини заклеїти. Підготувати запас питної води, набрати воду в ємності, що закриваються, підготувати найпростіші засоби санітарної обробки (наприклад, мильний розчин для оброблення рук), перекрити крани. Не виходити з приміщення без крайньої потреби, час перебування на вулиці максимально обмежити; під час перебування на вулиці використовувати засо­би індивідуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття). На забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, ку­рити, споживати їжу і т. ін. їжу можна споживати тільки в закритих примі­щеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5 % розчином харчової соди; не споживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю. Провести йодну профілактику.

Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації, що визначається шля­хом оцінювання радіаційної обстановки. Щоб зменшити дію радіації на орга­нізм людини, необхідно знати радіаційну обстановку у місці проживання, ро­боти, господарської діяльності і дотримуватись заходів радіаційної безпеки.

Радіаційною обстановкою називають сукупність наслідків радіоактивно­го забруднення місцевості, що впливають на діяльність виробничого персона­лу об'єктів господарювання, сил цивільної оборони і населення. Радіаційна обстановка характеризується масштабами і характером радіоактивного за­бруднення. Оцінка радіаційної обстановки включає визначення масштабів і характеру радіоактивного забруднення, аналіз впливу їх на життєдіяльність об'єктів, сил цивільної оборони і населення та вибір найдоцільніших варіантів дій, при яких виключається радіаційне ураження людей. Ступінь небезпеки і можливий вплив наслідків радіоактивного забруднення оцінюють за допомо­гою розрахунків очікуваних доз опромінення, які будуть взяті за основу для визначення найдоцільніших способів захисту і дій людей. Окрім розрахунків очікуваних доз опромінення під час оцінювання радіаційної обстановки мо­жуть вирішуватися й інші завдання, наприклад визначення масштабів радіо­активного забруднення; допустимого часу початку і тривалості робіт на за­брудненій ділянці; втрат серед людей від зовнішнього (комбінованого) опро­мінення і т. ін. Необхідність вирішення того чи іншого завдання визначається характером робіт на забрудненому об'єкті та радіаційною обстановкою. Роз­рахунки, пов'язані з оцінкою радіаційної обстановки, виконують штаб цивіль­ної оборони, служба радіаційного і хімічного захисту та командири форму­вань.

Радіаційну обстановку з'ясовують і оцінюють за даними прогнозу та радіа­ційної розвідки. Прогноз радіаційної обстановки потрібен для розроблення планів захисту виробничого персоналу і населення, а також для прийняття необхідних рішень з організації захисту виробничого персоналу і населення на початковому етапі радіаційного забруднення. Надалі сили радіаційної розвід­ки з'ясовують фактичну радіаційну обстановку — потужність доз і ступінь ра­діоактивного забруднення в окремих пунктах місцевості. За даними фактичної радіаційної обстановки уточнюють прийняті раніше рішення і проводять за­ходи, спрямовані на зменшення радіоактивного ураження людей і забруднен­ня довкілля.

Прогнозовану радіаційну обстановку після аварії на АЕС з'ясовують і оці­нюють за певними вихідними даними, що можуть бути зведені у три групи: перша — дані про АЕС, друга — метеорологічні, третя — додаткові дані.

Дані про АЕС включають: тип ядерного енергетичного реактора (ЯЕР), його електричну потужністьW, МВт; кількість (л) аварійних ЯЕР; координати ЯЕР або АЕС; час початку аварії — Тав, діб, год; частку викинутих із ЯЕР радіоак­тивних речовин —, %.

Метеорологічні дані — це відомості про швидкість вітру на висоті 10 м — о₁₀, м/с, напрямок вітру — a₁₀ в градусах на цій же висоті та стан хмарності — хмар немає, середня або суцільна хмарність. Додаткова інформація може включати: час початку роботи на забрудненій території, її тривалість, коорди­нати об'єкта і т. ін. Щоб оцінити радіаційну обстановку на об'єкті за результа­тами радіаційної розвідки, потрібні такі вихідні дані:

Ø час ядерного вибуху (аварії), від якого виникло радіоактивне забруд­нення;

Ø рівні радіації на об'єкті та час їх вимірювання;

Ø значення коефіцієнтів ослаблення радіації спорудами, будовами, схови­щами, укриттями, транспортними засобами тощо;

Ø допустимі дози опромінення, встановлені для людей, які працюють у зоні забруднення.

Під час прогнозування припускають, що напрямок осі поширення сліду ра­діоактивної хмари збігається з вибраним напрямком вітру. Зони забруднення місцевості зображують у вигляді еліпсів на горизонтальній площині.

Вихідними даними для з'ясування та оцінювання радіаційної обстановки за даними радіаційної розвідки є рівень радіації в окремих пунктах на місце­вості та час його вимірювання. Ці дані є основою для нанесення меж фактич­них зон забруднення. Для цього на схемах позначають точки, де вимірювали рівень радіації, з однаковими або близькими за значеннями на межах зон М, А, Б, В, Г, сполучають між собою плавними лініями відповідного кольору.

Оцінку радіаційної обстановки в будинку (квартирі), на садовій ділянці можна визначити за допомогою побутових дозиметричних приладів-радіо- метрів «Сосна», «РКСБ», «Прип'ять», індикатора гамма-випромінювання «Белла» та ін. Ці прилади можна придбати через торговельну мережу.

Підготуватися до можливої евакуації означає підготувати документи, цін­ності та гроші, речі першої потреби, необхідні ліки (обов'язково йодопрепара- ти), мінімум білизни та одягу, запас консервованих продуктів на 2—3 доби. Речі упакувати і покласти у найбільш захищеному від проникнення зовніш­нього забруднення приміщенні Дізнатися у місцевих органах державної влади та місцевого самоврядуван­ня про місце збору мешканців для евакуації. Від'єднати всі споживачі елек­тричного струму від електромережі, вимкнути газ. Слід швидко зібрати необхідні документи (паспорт, військовий квиток, до­кументи про освіту і спеціальність, свідоцтва про шлюб і народження дітей), цінності, ліки, продукти та гроші, речі першої необхідності, білизну, одяг, за­пас консервованих продуктів на 2—3 доби. Речі упакувати і зберігати в най­більш захищеному від проникнення зовнішнього забруднення приміщенні.

Надати допомогу дітям, інвалідам та людям похилого віку. Вони підляга­ють евакуації в першу чергу. По можливості слід негайно залишити зону ра­діоактивного забруднення. Перед виходом з будинку вимкнути джерела елек- тро-, водо- і газопостачання, узяти підготовлені речі, одягнути протигаз (респі­ратор, ватно-марлеву пов'язку), верхній одяг (плащ, пальто, накидку), гумові чоботи.

З прибуттям на нове місце перебування про­вести дезактивацію засобів захисту, одягу, взут­тя та санітарну обробку шкіри на спеціально об­ладнаному санітарно-обмивочному пункті або ж самостійно (зняти верхній одяг і, ставши спиною проти вітру, витрусити його; повісити одяг на пе­рекладину чи мотузку, віником або щіткою змес­ти з нього радіоактивний пил та вимити водою; обробити відкриті ділянки шкіри водою або роз­чином з індивідуального протихімічного пакета (ІПП-8), який буде виданий кожному. Для оброблення шкіри можна використовувати вату, марлю чи просто рушник. Необхідно дізнатися у місцевих органів державної влади та місцевого самоврядування адре­си організацій, що відповідають за надання допомоги потерпілому населенню.

Слід дотримуватися таких правил:

Ø використовувати для харчування лише консервовані молоко і продукти, що зберігалися у зачинених приміщеннях й не зазнали радіоактивного забруд­нення;

Ø не пити молоко від корів, які пасуться на забруднених пасовищах;

Ø не споживати овочі, які росли на забрудненому радіоактивними речови­нами ґрунті;

Ø не пити воду з відкритих джерел та з мереж водопостачання після офі­ційного оголошення радіаційної небезпеки; колодязі накрити плівкою або кришками;

Ø уникати тривалого перебування на забрудненій території, особливо на пильних дорогах та на траві, не ходити до лісу, не збирати у лісі ягоди, гриби та квіти, не купатися у водоймах;

Ø у приміщеннях, що призначені для перебування людей, щодня робити вологе прибирання, бажано з використанням мийних засобів;

Ø знімати взуття перед входом у приміщення, мити його водою або витира­ти вологою ганчіркою, верхній одяг витрушувати та чистити вологою щіт­кою;

Ø у разі перебування на відкритій, забрудненій радіоактивними речовина­ми місцевості обов'язково використовувати засоби захисту (особливо під час вітру);

Ø захищати органи дихання, шкіру та волосся. Засоби індивідуального за­хисту можна не використовувати у приміщеннях, у тиху погоду без вітру та після дощу;

Ø по можливості користуватися індивідуальними засобами промислового виробництва для захисту органів дихання і шкіри, фільтрувальним або ізолю­вальним протигазом, респіратором типу Р-2, У-2К, ватно-марлевою пов'язкою, протипиловою пов'язкою ПТМ-1 із тканини, у крайньому разі — зволоженою марлевою пов'язкою, носовою хустинкою; спеціальним захисним одягом типу ОЗК, Л-1, у крайньому разі — плащем з каптуром, накидкою, комбінезоном, гумовим взуттям і рукавицями.

При дезактивації внутрішньої поверхні необхідно обмести стелю, стіни приміщень, столи, стільці, шафи щіткою (віником) і протерти зволоженою ганчіркою. М'які меблі, килими спочатку обробити пилососом, а потім зволо­женою ганчіркою.

Матраци, ковдри, подушки добре вибити, старанно вимити столовий, чай­ний посуд і кухонне приладдя. Під час виконання цієї роботи обов'язково ви­користовувати засоби захисту органів дихання (ватно-марлеву пов'язку).

Дезактивацію зовнішньої поверхні приміщень проводити водою, краще під тиском. При цьому необхідно добре закрити двері і вікна. Помити водою огоро­жу, доріжки, садові дерева і кущі, переорати присадибну ділянку і внести мі­неральне добриво з розрахунку 0,3—0,5 кг на 1 м², використовуючи при цьому плащ (спецодяг), гумові чоботи, рукавиці. Після дезактивації провести дози­метричний контроль і якщо рівень забруднення вище допустимих норм, усі вищезазначені заходи, крім оранки, повторити.

При проведенні сільськогосподарських робіт обов'язково використовувати засоби захисту органів дихання, а також робочий одяг.

Сільськогосподарську продукцію з індивідуальних господарств, присадиб­них ділянок, особливо молоко, зелень, фрукти і овочі споживати тільки після їх перевірки.

Джерелом проникнення радіоактивних речовин у м'ясо-молочну продук­цію є забруднені пасовища, тому випас тварин необхідно обмежити (стійлове утримання) або випасати їх на чистих пасовищах.

Населення, яке проживає на забрудненій території, повинне проходити диспансерний медичний і радіологічний огляд, а також знати радіаційну об­становку в районі проживання.

Санітарна обробка людей проводиться залежно від обстановки, ступеня за­бруднення людей, наявності часу санітарної обробки і може бути частковою або повною. Часткова санітарна обробка проводиться постраждалими само­стійно, як правило, після виходу із зони радіаційного забруднення. Вона по­лягає у змиванні радіоактивних речовин з відкритих ділянок тіла (обличчя, рук, шиї), одягу, взуття. Спочатку проводять часткову дезактивацію одягу, взуття і засобів захисту, потім миють з милом відкриті ділянки шкіри. Пропо­ліскують рот, горло розчином калію перманганату, після чого проводять до­зиметричний контроль і в разі потреби здійснюють повну санітарну обробку.

Повна санітарна обробка полягає в обмиванні всього тіла теплою водою з милом, обробленні слизових оболонок очей, носа, рота 2 % розчином питної соди. Така обробка проводиться на стаціонарних або рухомих санітарних об- мивочних пунктах (СОП), розгорнутих на базі лазень, санпропускників. Одно­часно з повною санітарною обробкою проводять дезактивацію одягу, білизни і взуття. Повну санітарну обробку слід проводити не пізніше 2—3 год після за­раження.

Літом для санітарної обробки можна використовувати чисті відкриті водой­ми, ще краще — проточну воду. У домашніх умовах для цього можна вико­ристати ванну, душ.

Санітарна обробка вважається закінченою, якщо радіаційний фон не пере­вищує допустимої норми.

Захист продуктів харчування і води. У домашніх умовах основним спосо­бом захисту продуктів харчування і води від зараження є зберігання їх у герме­тичній тарі або використання для цього поліетиленової плівки, клейонки, па­перу.

Хліб, сухарі, кондитерські вироби слід загорнути в папір і скласти в мета­леві каструлі чи поліетиленові пакети. Цукор, борошно, крупу, макаронні ви­роби потрібно зберігати в пакетах із цільного паперу і складати їх в ящики, вистелені клейонкою або іншими плівковими матеріалами. Хороший захист продуктів харчування забезпечують домашні холодильники. Масло і молоко краще зберігати в металевих або скляних банках, закритих кришками.

Для захисту продуктів харчування в сільській місцевості можна викорис­товувати погреби та інші спеціально підготовлені герметичні приміщення. Картоплю, капусту, моркву та інші овочі, які зберігаються на відкритій місце­вості, необхідно накривати соломою і засипати ґрунтом завтовшки 15—20 см або заривати в ями заглибшки 0,5 м і більше.

Для захисту води слід використовувати термоси, графини, відра, бідони, ванни. Увесь посуд треба закривати кришками, а відра і ванни — щільними матеріалами. Необхідний запас води потрібно створювати з розрахунку 3—5 л на добу на одну особу. У містах і населених пунктах, де є система водопоста­чання по трубах, захист води гарантований.

У сільській місцевості широко використовуються колодязі, які мають бути добре закритими спеціальними кришками, за відсутності часу їх можна закри­ти брезентом, плівкою або пилонепроникною тканиною.