Нормування радіаційної безпеки

Усі країни, що використовують атомну енергію, мають норми і правила радіаційної безпеки, що базуються на рекомендаціях  Міжна­родної комісії з радіаційного захисту (МКРЗ), їхня мета — запобігти несприятливим наслідкам опромінення людей у процесі застосуван­ня, збереження і транспортування радіоактивних речовин і джерел іонізуючих випромінювань.

В Україні нині основоположним документом є Норми радіацій­ної безпеки України (НРБУ-97). Згідно з НРБУ-97 встановлено три категорії осіб, які піддаються опроміненню:

категорія А (персонал) — особи, які постійно чи тимчасово пра­цюють безпосередньо з джерелами іонізуючих випромінювань;

категорія Б (персонал) — особи, не зайняті безпосередньо робо­тою з джерелами іонізуючих випромінювань, але через розміщення робочих місць у приміщеннях і на промислових площадках об'єктів з радіаційно-ядерними технологіями можуть одержати додаткове опромінення;

категорія В — усе населення.

Числові значення доз опромінення встановлені на рівнях, що виключають виникнення детерміністичних і одночасно гарантують низьку імовірність виникнення стохастичних ефектів, прийнятих як для окремих осіб, так і для суспільства в цілому.

Під час виникнення радіаційної аварії, крім термінових робіт зі стабілізації радіаційної обстановки, повинні бути вжиті заходи, спря­мовані на:

Ø зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які піддають­ся аварійному опроміненню;

Ø запобігання опроміненню чи зниження індивідуальних і ко­лективних доз опромінення;

Ø запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, об'єктів навколишнього середо­вища (повітря, води, грунту, рослин та ін.), а також будинків і споруд.

 

Ліміти доз опромінення (МЗв/год)     Категорія осіб, Найменування які піддаються опроміненню А Б В Ліміт ефективної дози 20   2 1 опромінення         Ліміт еквівалентної дози         опромінення:         - для кришталика ока; 150   15 15 - для шкіри; 500   50 50 - для кистей та стоп 500   50 —

 

Заходи захисту населення під час радіаційних аварій

З цією метою слід дотримуватися наступних правил поведінки і норм безпеки.

У випадку аварії на АЕС оповіщають населення всіма доступни­ми способами. Передається приблизно такий текст:

«Увага! Говорить штаб ЦО. Громадяни! Виникла аварія на АЕС. У районі станції і населених пунктів (називаються конкретні пункти) очікується випадання радіоактивних опадів. У зв'язку з цим насе­лення, що проживає у зазначених населених пунктах, повинне пере­бувати в приміщеннях. Терміново провести додаткову герметизацію житлових приміщень і місць перебування домашніх тварин, прийня­ти препарати йоду. Далі діяти відповідно до вказівок штабу ЦО».

У разі одержання сигналу про аварію населення ховається в будинках, протирадіаційних укриттях або евакуюється. Якщо обставини змушують людей тимчасово залишатися на за­брудненій радіоактивними речовинами (РР) місцевості необхідно.

Якнайшвидше виконати роботи щодо герметизації житлових приміщень:

ü закрити вікна щільною тканиною, замазати щілини, щільно зачинити двері, при виявленні підвищених рівнів радіації

провести дезактивацію;

ü відкриті харчові продукти і воду помістити в щільно закриту тару (поліетиленову плівку, щільний папір, клейонку); м'ясні і рибні продукти можна зберігати в холодильниках, воду — у термосах, гра­финах, бідонах.

При такому способі зберігання харчові продукти можна використовувати після обмивання тари теплою водою;

ü не виходити з приміщення без крайньої необхідності, час пере­бування на вулиці максимально обмежити;

ü під час перебування на вулиці використовувати засоби індиві­дуального захисту (респіратори, плащі, головні убори, рукавиці, взуття);

ü на забрудненій території не можна роздягатися, сідати на землю, палити, вживати їжу і т. ін.;

ü їжу можна вживати тільки в закритих приміщеннях, перед цим ретельно вимити руки і прополоскати рот 0,5 % розчином хар­чової соди;

ü не вживати харчові продукти і воду, якщо вони не пройшли дозиметричного контролю.

Обсяг захисних заходів залежить від рівня радіації, що визна­чається шляхом оцінки радіаційної обстановки.

Оцінювання радіаційної обстановки в будинку (квартирі, на дачі, садовій ділянці) можна провести за допомогою побутових приладів «Прип'ять», «Десна», «Сосна», індикатора гамма-випромінювання «Белла» та ін. Для цього необхідно виміряти рівень радіації в кількох місцях на висоті одного метра від підлоги (поверхні землі). У місцях, де рівень радіації перевищує природний фон (16—18 мкР/год), необ­хідно провести дезактивацію забруднених приміщень, ділянок.

При дезактивації внутрішніх поверхонь варто обмести стелю, стіни, меблі вологими щітками чи віником на довгому ціпку. М'які меблі, килими, доріжки можна обробити пилососом, потім вологою ганчіркою. Ретельно промити столовий і кухонний інвентар. Якщо обстановка дозволяє, необхідно винести на вулицю, вибити і просу­шити постільну білизну. При цьому потрібно використовувати засо­би захисту органів дихання.

Дезактивацію зовнішніх поверхонь можна робити за допомогою води зі шланга. Слід щільно зачинити двері, вікна, кватирки, щоб вода не потрапила усередину приміщення. Струменем води промити також паркан, доріжки, садові дерева, кущі, скопати садову ділянку і внести мінеральні добрива з розрахунку 0,3—0,5 кг/м². Для запобі­гання ураженню шкіри при виконанні цих робіт можна використо­вувати плащ з каптуром, гумові рукавички, щільне взуття.

Після проведення дезактивації необхідно провести дозиметрич­ний контроль. Якщо рівень радіації усе ще перевищує припустимі норми — дезактивацію варто повторити.

Радіаційне забруднення місцевості та зараження повітря на АБС

Особливе місце у забрудненні довкілля посідає радіоактивне забруднення. Чорнобильська катастрофа стала наслідком радіоактивного забруднення тери­торії України, Білорусі та Росії. Загальна площа радіоактивного забруднення становить понад ЗО тис. км².

Випадання радіоактивних речовин простежувалось і в державах Західної Європи, підвищився радіоактивний фон у Скандинавії, Японії та СІЛА. Через 15 міс. після Чорнобильської катастрофи у Великій Британії, яка, здавалося б, далеко розташована від України, були виявлені надзвичайно велике забруд­нення рослинності радіоактивними опадами, підвищений вміст цезію у м'ясі овець. Слід зазначити, що атомна енергетика на сьогодні є екологічно чистіша і дешевша, ніж теплова. У розвинутих країнах вона забезпечує від 15 до 70 % усієї електроенергії, що виробляється (Франція — 70 %, СІЛА — 17, Швеція — 50, Канада — 15 %). Однак у разі аварії атомні станції становлять дуже сер­йозну небезпеку для людей та довкілля. За час експлуатації АЕС у світі стали­ся три значні аварії: 1961 р. — в Айдахо-Фолсі (СІЛА); 1979 р. — на АЕС  Тримайл - Айлєнд» у Гарисберзі (СІЛА), 1986 р. — на Чорнобильській АЕС. Аварії на АЕС відрізняються від ядерних вибухів більшою тривалістю вики­дів, що змінює напрямок потоків повітряних мас, тому практично немає мож­ливості прогнозувати розміри зон ураження.

Радіоактивне забруднення довкілля діє на людину шляхом зовнішнього і внутрішнього опромінення.

Зовнішнє опромінення — це опромінення за рахунок радіоактивного за­бруднення місцевості. Воно підлягає контролю і залежить від рівня радіації на місцевості. Унаслідок Чорнобильської катастрофи на території України радіа­цією забруднені місцевості 12 областей, 86 адміністративних районів, 2311 на­селених пунктів, де загалом мешкає близько 2 млн 600 тис. жителів, у тому числі — 600 тис. дітей. Забруднено радіонуклідами і понад 7 млн гектарів зем­лі, серед яких 3 млн гектарів сільськогосподарських угідь та 2 мли лісових м сивів. Викид радіонуклідів унаслідок вибуху реактора негативно вплинув і здоров'я населення України. У результаті пливу радіоактивних речовин виникли в організм у багатьох людей ураження щитоподібної залоза, виникла променева хвороба. Нині спостерігається тенденція до збільшення онколо- гічних захворювань, захворювань ендокринної системи, систем кровообігі, травлення, а також захворювань, пов'язаних з розладами імунної системі У зв'язку з тим що в продуктах викиду переважають стійкі радіонукліди - цезій-137 (ЗО років), стронцій-90 (28 років), плутоній-239 (20 000 років), зараження буде тривалим.

Верховна Рада України ухвалила Закон, який визначає чотири зони радіактивного забруднення:

 

1. Зона періодичного радіоактивного контролю (низьке забрудненні 0,5—1 Кі/км²). Дозволено збирання грибів, ягід, лікарських рослин, а також заготівлю деревини без обмежень. Полювання, рибальство у природних водоймах і річках дозволяється відповідно до правил, що діють на території Украни, з обов'язковою перевіркою м'яса і риби на вміст у них радіоактивних речовин. У підсобних господарствах ніяких обмежень щодо годівлі та утримання сільськогосподарських тварин і птиці не запроваджується.

 

2. Зона посиленого радіоактивного контролю (середнє забруднення 1—5 Кі/км²). Дозволено збирання, заготівлю грибів, ягід, лікарських рослин сіна з обов'язковим попереднім дозиметричним контролем. Заготівля деревини і використання продуктів її переробки проводиться без обмежень. У підсобних господарствах рекомендується періодичний вибірковий контроль м'ясних і молочних продуктів, кормів.

 

3. Зона гарантованого добровільного відселення (високе забруднення 5—15 Кі/км²). У цій зоні заготівлю грибів, ягід, хвойної деревини і виробництво хвойно-вітамінного борошна заборонено.

Необхідний особливий режим сільського господарства: обмежене землеко- ристування (скорочення рільництва, зменшення обробітку земель), переспеціа лізація товарного сільського господарства та насінництва, вирощування тех- нічних культур (льон та ін.), розвиток тваринництва, інтенсивне конярство тощо.

Випас худоби на лісових пасовищах цієї зони здійснюється при досягненні висоти травостою не менше 10 см. При щільності забруднення понад 15 Кі/км^: заготівля деревини допускається тільки у зимовий час і за наявності снігового покриву. Використання деревини як палива, заготівля пнєвого смолу і дьогтю заборонені. Заборонено випасати молочну, м'ясну худобу, а заготовляти сіно дозволяється тільки як корм для робочих коней. Використання гною як добри­ва також заборонено.

 

4. Зона відчуження (надзвичайно високе забруднення). Це дослідницький полігон для боротьби з наслідками ядерних катастроф. Так, серед риби, вилов­леної в річках «зони жорсткого контролю» і у верхів'ях Київського водосхови­ща, близько 15—20 % не відповідає вимогам. Уся риба, виловлена у цих водой­мах, підлягає обов'язковому радіометричному контролю.

Усі країни, що використовують атомну енергію, мають норми і правила ра­діаційної безпеки, що ґрунтуються на рекомендаціях Міжнародної комісії з радіаційного захисту, їхня мета — запобігти несприятливим наслідкам опро­мінення людей у процесі застосування, збереження і транспортування радіо­активних речовин та джерел іонізаційних випромінювань.

В Україні нині основоположним документом є Норми радіаційної безпеки України (НРБУ-97).

Під час виникнення радіаційної аварії крім термінових робіт зі стабілізації радіаційної обстановки мають бути вжиті заходи, спрямовані на:

— зведення до мінімуму кількості осіб з населення, які зазнають аварійно­го опромінення;

— запобігання опроміненню чи зниження індивідуальних і колективних доз опромінення;

— запобігання чи зниження рівнів радіоактивного забруднення продуктів харчування, питної води, об'єктів навколишнього середовища (повітря, води, ґрунту, рослин та ін.), а також будинків і споруд.

Ступінь  радіаційної небезпеки для населення визначається залежно від кількості і складу радіонуклідів, викинутих у довкілля, метеорологічних умов, відстані від місця аварії і пори року під час аварії.

Серед радіонуклідів, викинутих в атмосферу, бувають короткожитні (йод-131) і довгожитні (цезій-437 та стронцій-90). Потрібно мати на увазі, що короткожитні радіонукліди, такі як йод-131, небезпечні протягом перших восьми діб, довгожитні — шкідливо діють на людину протягом кількох деся­тиліть.

Ураження людини радіоактивним випромінюванням можливе внаслідок як зовнішнього, так і внутрішнього опромінення. Зовнішнє опромінення ство­рюється радіоактивними ре                                                                   човинами, що знаходяться в навколишньому се­редовищі, а внутрішнє — у результаті попадання радіонуклідів в організм лю­дини з пилом, продуктами харчування і водою. Внутрішнє опромінення більш небезпечне, ніж зовнішнє. Від зовнішнього опромінення людину захищають, спеціальні засоби захисту: приміщення, одяг. Радіонукліди, що потрапили в організм, шкідливо діють на незахищені тканини внутрішніх органів, іонізую­чи їх та порушуючи основні функції організму.

 

Аварія з викидом (виливом) радіоактивних речовин — це аварія на радіа­ційно небезпечному об'єкті, яка спричинила викид (розлив) радіоактивних речовин за межі встановлених захисних бар'єрів, і/чи потужність дози іонізаційного випромінювання перевищує встановлені норми та загрожує дов­кіллю.

Радіаційне забруднення — забруднення поверхні землі, атмосфери, води, продуктів харчування, харчової сировини, кормів та різних предметів радіо­активними речовинами у кількості, що перевищує рівень, встановлений стан­дартами, нормами і правилами радіаційної безпеки.

Виникнення аварій (катастроф) на транспортних підприємствах та енерге­тичних установках з викидом радіоактивних речовин становить серйозну не­безпеку. Фактори небезпеки викиду (виливу) радіоактивних речовин: забруднення навколишнього середовища, небезпека для всього живого, що опинилися у забрудненій місцевості (загибель людей, тварин, знищення посівів та ін.) крім того, унаслідок можливого атомного вибуху виникнення сильних руйнувань на значній території.

Слід знати заходи, необхідні кожній людині, яка може опинитися у районі можливої аварії з викидом (виливом) радіоактивних речовин. Досвід ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС показав високу ефективність цих заходів.

 

Заходи захисту населення під час радіаційних аварій

Для захисту населення у випадку ускладнення радіаційної обстановки і АЕС передбачені тимчасові норми (режими захисту), наведені у таблиці. У Законі України НР 15/98-ВР «Про захист людини від впливу іонізуючих випро мінювань», прийнятому 14 січня 1998 р., визначені заходи щодо укриття людей, тимчасової евакуації та йодної профілактики населення.