Права і зобов'язання принципала.

До зобов'язань принципала можуть бути віднесені:

- зобов'язання по передачі агенту матеріалів, які необхідні для здійснення його діяльності (на безкоштовній основі чи за певну плату);

- по передачі інформації щодо заключених на його території угод;

- про своєчасне повідомлення агента стосовно прийнятих замовлень чи замовлень, які не можуть бути прийняті та виконані.

Принципал має право:

- на зміну ціни;

- на здійсненні контролю за рівнем цін по угодам, які агент заключає від його імені;

- на реєстрацію торгових марок товарів, які реалізує че рез торгових агентів.

 

Тема 8. Міжнародна торгівля на біржах, торгах та аукціонах

1. Міжнародні товарні біржі

2. Міжнародні аукціони.

3. Міжнародні торги (тендери)

Міжнародні товарні біржі

Міжнародні товарні біржі (англ. -exchange; фр.-bourse; нім. -Borse) - це особливий вид постійно діючого ринку, на якому відбуваються угоди купівлі-продажу товарів на масові сировинні і продовольчі товари, які володіють певними родовими ознаками, є якісно однорідними і взаємозаміняємими.

На біржі товар відсутній, він продається і купується без огляду, згідно встановлених стандартів і зразків. Заключення оборудок відбувається на основі типових біржових контрактів, які жорстко регламентують якість і терміни поставок. На біржі продається і купується не певна партія товару, а біржові контракти, які містять встановлену біржею кількість товару певного сорту, типу, марки. Продавець на біржі передає покупцеві не товар, а документ, який підтверджує право власності на товар. Таким документом є варрант (складське свідоцтво, яке підтверджує здачу продавцем товару на біржовий склад).

По сферам діяльності, виконуваним функціям і ролі у світовій торгівлі біржі поділяють на міжнародні і національні. Міжнародні біржі обслуговують конкретні світові товарні ринки. Вони забезпечують вільний переказ прибутків від біржових операцій; на них проводяться арбітражні операції (спекулятивні угоди з метою отримання прибутку на різниці котирувальних цін бірж різних країн світу). Міжнародний характер бірж забезпечується відповідним валютним, торговим, податковим режимом країн, на території яких вони розташовані.

На біржі укладаються два основних види угод: угоди на реальний товар і термінові (ф’ючерсні) угоди.

Угоди на реальний товар (physical transactions, actual transactions, spot transactions) передбачають передачу товару від продавця до покупця. Тобто продавець повинен мати цей товар, фактично поставити його в обумовлений контрактом термін і передати його покупцеві на одному з складів біржі. Угоди на реальний товар в залежності від термінів поставки поділяються на угоди з терміновою поставкою і угоди з поставкою в майбутньому.

Угоди з терміновою поставкою називаються угодами на наявний товар («кеш» або «спот» - «cash», «spot»). Продаваємий товар повинен перебувати на одному з складів біржі і терміново передається покупцю після заключення угоди (під «терміново» розуміється термін від 1 до 15 днів у залежності від правил біржі).

Угоди на товар з поставкою в майбутньому переважно називаються угодами на термін або «форвард» (forward transactions, forwards). Вони передбачають поставку продавцем реального товару в термін і по ціні, які фіксується в контракті на дату його заключення. Тривалість цього терміну встановлюється біржею.

Продавець реального товару поставляє товар на один із складів, кий затверджено біржею, в термін, обумовлений контрактом. При поступленні товару на склад біржа чи уповноважена нею експедиційна фірма видає продавцю складське або охоронне свідоцтво (варрант), який є товаророзпорядчим документом супроти якого виконуються угоди на біржі та розрахунки. Продавець зберігає варрант і своєму банку і передає його покупцеві при настанні терміну поставки (оплативши вартість зберігання товару на складі і вартість його страхування). Покупець отримує варрант проти чека на користь продавця.

До угод з подальшою поставкою відносяться угоди на товар, який знаходиться в шляху, угоди на товар з подальшим прибуттям. Переважно контракти на кожну партію товару з подальшим прибуттям багато раз перепродуються до моменту кінцевої поставки товару.

Термінові (ф’ючерсні) угоди (terminal transactions, future transactions, paper transactions)на відміну від угод на реальний товар не передбачають зобов’язань щодо поставки чи прийняття реального товару, а пропонують купівлю-продаж прав на товар (паперові угоди). Ф’ючерсний контракт не може бути просто анульовано чи ліквідовано. Заключений контракт може бути ліквідовано, або шляхом заключення протилежної угоди на рівну кількість товару, або поставкою обумовленого товару в термін, який передбачено контрактом. Результатом таких оборудок є не передача реального товару, а виплата чи отримання різниці між ціною контракту в день його заключення і ціною в день виконання.

З метою максимального прискорення процесу заключення термінових угод та полегшення ліквідації контрактів, спрощення розрахунків по ним біржами були розроблені повністю стандартизовані форми ф ’ ючерсних контрактів. Кожний ф’ючерсний контракт укладається на чітко визначену біржовими правилами кількість товару (коливання фактичної ваги не повинно перевищувати 3%). Тому ці угоди укладаються не на кількість товару, а на число контрактів. При заключенні ф’ючерсного контракту узгоджуються лише ціна і позиція (термін поставки). Всі інші умови стандартизовані і визначаються біржовими правилами.

Кожна із сторін має право в односторонньому порядку ліквідувати даний контракт шляхом заключення офсетної угоди на таку ж кількість товару. Якщо ф’ючерсний контракт не був ліквідований до закінчення його терміну шляхом заключення офсетної угоди, то продавець може поставити реальний товар, а покупець прийняти його на умовах, які визначені правилами біржі.

По принципу організації розрізняють два типи товарних бірж: біржі, які мають публічно-правовий і приватноправовий характер.

Біржі, які мають публічно-правовий характер, знаходяться під контролем держави і організуються на основі закону про біржі. Членом такої біржі може стати будь-який підприємець. До здійснення операцій на таких біржах можуть допускатись особи, які не являються членами біржі і діють на основі придбаних ними разових квитків. Такі біржі поширені у Франції, Бельгії, Нідерландах та інших країнах континентальної Європи.

До бірж, які мають приватноправовий характер, відносяться англійські і американські біржі по зерну, бавовні, кольоровим металам. На ці біржі відкрито доступ лише для вузького кола осіб, які входять в біржову корпорацію. Біржова корпорація являє собою компанію з публічною звітністю і обмеженою кількістю її членів. Основний капітал біржі (вказаний в статуті біржі) ділиться на певну кількість паїв (біржових сертифікатів). Кожен член повинен бути власником хоча б одного сертифікату, який дає право на заключення угод в приміщенні біржі.

Біржа від свого імені ніяких угод купівлі-продажу не заключає. Це є функцією членів біржі, які виконують роль брокерів при заключенні біржових контрактів. Не члени біржі можуть заключати угоди лише через брокерів, які є членами біржі.

Учасниками біржових операцій можуть бути торгові фірми (які виконують оборудки від свого імені за свій рахунок), промислові фірми (які реалізують продукцію своїх підприємств), переробні фірми(які виступають споживачами біржових товарів), сільськогосподарські підприємства-виробники, брокери, маклери (які виступають в ролі посередників).

 

Міжнародні аукціони.

Міжнародні товарні аукціони (англ. -auction; фр.-vente aux-encheres; нім. -Auction) - це спеціально організовані, періодично діючі у певних місцях ринки, на яких шляхом публічних торгів в наперед обумовлений час і в спеціально призначеному місці відбувається продаж попередньо оглянутих покупцем товарів, які переходять у власність покупця, котрий запропонував найбільш високу ціну.

На аукціонах здійснюється реалізація товарів з притаманними їм індивідуальними, специфічними властивостями та характеристиками. Це виключає можливість заміни партій однакових за назвою товарів (оскільки вони мають різні властивості: якість, зовнішній вигляд, смак і т.п.). Тому товари до продажу на аукціоні повинні бути попередньо оглянуті і дегустовані покупцем. Після продажу товару з аукціону організатори торгів і продавці не приймають жодних претензій стосовно якості товару (за виключенням прихованих дефектів).

Основними предметами торгів на міжнародних аукціонах виступають хутряні товари (сировина і перероблені), немита шерсть, щетина, чай, тютюн, овочі, фрукти, квіти, риба, тропічні породи лісу, худоба. Для таких товарів як хутро, немита шерсть, чай, тютюн аукціон є основною формою реалізації на міжнародному ринку.

Техніка проведення аукціонів по різним товарам має свої специфічні особливості, які визначаються характером товару. Але в цілому включає 4 стадії: підготовка аукціону, огляд товарів, аукціонний торг, оформлення та виконання аукціонної оборудки.

Підготовка аукціону включає такі види робіт: поставка товару на склад аукціонної компанії; сортування і підбір товару по однорідним якісним ознакам; розбивка товару на лоти (окрема партія практично ідентичного за своїми характеристиками товару; його ємність залежить від товару та його вартості); підготовка та організація виставки товарів. Кожному лоту присвоюється номер, під яким він заноситься в каталог даного аукціону з вказанням сорту і кількості одиниць товару в даному лоті. Згідно нумерації, вказаній в каталозі, відбувається продаж товарів на аукціонних торгах. На початку каталогу звичайно приводиться перелік виставлених на торги товарів і умови аукціонної продажі (порядок огляду товарів, порядок продаж, порядок заключення контрактів, порядок зняття товару з торгів, порядок оплати придбаних товарів, відшкодування організаторам торгів, порядок вирішення спірних питань).

До даного етапу відноситься і повідомлення потенційних учасників-покупців про місце і час проведення аукціону. Для цього відповідні оголошення публікуються в загальній пресі та спеціалізованих виданнях. Постійним покупцям висилають рекламні проспекти, де приводяться основні умови даного аукціону і додається запрошення на участь в торгах.

Огляд товарів покупцями - це другий етап проведення аукціону. Кількість днів, які підводяться для ознайомлення з аукціонною колекцією, залежить від її розмірів і раціональної організації огляду. Скорочення термінів досягається шляхом вдосконалення обладнання оглядових залів. На аукціонах чаю та тютюну проводиться дегустація відібраних покупцем зразків. Крім того, покупці під час огляду можуть придбати зразки для додаткової перевірки їх якості.

Аукціонний торг - третій етап проведення аукціону. Техніка проведення аукціону зводиться до наступного: ведучий аукціону оголошує номер чергової партії-лота, який виставляється на продаж, і одночасно на спеціальному табло загорається названий номер. Аукціоніст оголошує початкову ціну (приблизна ринкова ціна).Якщо ніхто з покупців не подає знак про свою згоду купити товар, аукціоніст знижує ціну до тих пір поки один з покупців не висловить бажання купити товар. Якщо один чи кілька покупців одночасно виявлять своє бажання купити товар, ведучий підвищує ціну. Надбавка до ціни стандартна і встановлюється до проведення торгу.

На деяких аукціонах застосовуються інші способи проведення аукціону. Найчастіше використовують «спосіб підвищення», при якому аукціоніст поступово підвищує ціну поки не буде досягнута найвища ціна, по якій укладається оборудка. В деяких країнах використовують «спосіб зниження» ціни. Це так звані «голландські аукціони». Суть цього способу полягає в тому, що ведучий аукціону назначає максимальну ціну (яка загорається на циферблаті) і знижує її до тих пір, поки один з учасників не виявить бажання заключити угоду (натиснувши кнопку на закріпленому за ним місці). Натиснувши кнопку, він зупиняє стрілку циферблату, на якому появляється номер даного покупця. Така система проведення аукціонного торгу широко використовується на аукціонах по продажу овочів, фруктів, риби. В Голландії ця механізована система використовується при проведенні 150 аукціонів, широко використовується в Данії, Німеччині, Бельгії, менше - у Франції, Італії, Канаді.

Заключна стадія аукціону - оформлення аукціонної угоди і передача товару покупцю. Під час аукціону чи на наступний день адміністрація аукціону передає покупцю контракти на придбаний товар; ці контракти підписуються покупцем і є для нього обов’язковими до виконання. Контракт має типову форму, в яку вноситься найменування фірми-покупця, товар, номер лоту, кількість товару, ціна і загальна сума угоди. Покупець також вказує вид транспорту, місце призначення, на чиє ім’я виписується рахунок. Після підписання контракту покупець виписує письмове доручення про відправку товару. Оплата товару переважно виконується частинами: 30-35% вноситься при підписанні контракту, решта - при отриманні товару чи після його відгрузки, але не пізніше визначеного терміну. Терміни вивозу товару з аукціонного складу залежать від товару (квіти, овочі, риба.. - негайно після підписання контракту, деякі - через 2-3 дні залежно від умов аукціонної торгівлі).

В залежності від характеру діяльності фірми, які займаються аукціонною торгівлею, можна умовно розбити на три групи: спеціалізовані фірми, брокерсько-комісійні фірми, аукціонні фірми, які належать кооперативам чи союзам фермерів.

Спеціалізовані фірми займаються організацією аукціонів і продажем на них аукціонних товарів за свій рахунок або на комісійних началах. Аукціонні фірми беруть на себе виконання всіх функцій по підготовці та проведенню аукціону. Часто надають продавцям позики і кредити під їх товари, які передані на продаж з аукціону.

Брокерсько-комісійні фірми отримали широке застосування при торгівлі хутром, шерстю, чаєм, тютюном і т.п. Переважно вони організують аукціони і продають на них товари по дорученню клієнтів на комісійних началах. Брокерська фірма може одночасно виступати представником продавця і покупця. В такому випадку вона отримує комісійну винагороду від обох сторін. При чому продавець може не знати покупця, а покупець - продавця, обидва знають лише брокера. При продажах чаю, брокерські фірми можуть самостійно скуповувати товар і виступати на аукціоні його власниками. Фермери-виробники чаю до участі в аукціонах не допускаються. Брокери часто кредитують виробників чаю.

Аукціонні фірми, які належать кооперативам чи союзам (асоціаціям) фермерів отримали широке застосування в Скандинавських країнах. В кожній з країн (Данії, Норвегії, Швеції) є певна фірма, яка займає монопольне становище в аукціонній торгівлі певним товаром (зокрема - хутром).

 

Міжнародні торги.

Міжнародні торги (international bid, tenders) - це спосіб закупки товарів, розміщення замовлень і видачі підрядів, який передбачає залучення пропозицій кількох постачальників чи підрядчиків різних країн і заключення контракту з тим, пропозиція якого буде найбільш вигідною для організаторів торгу (по ціні і іншим комерційним умовам).

В сучасних умовах торги набули широкого використання. Вони відіграють важливу роль при пошуку і відборі контрагентів для заключення угод на поставку машин та обладнання, будівництва об’єктів «під ключ». Як метод закупок найчастіше використовуються країнами, які розвиваються (80% проводимих за кордоном торгів на машини і обладнання). Це пов’язане з посиленням державного втручання в сфери виробництва і зовнішньої торгівлі. В більшості випадків діючі законодавства цих краї зобов’язує закуповувати за кордоном товари, вартість яких перевищує певну суму, лише через торги.

В залежності від способу проведення розрізняють відкриті (публічні) і закриті (обмежені, негласні) торги.

До участі в відкритих торгах допускаються всі бажаючі фірми та організації (місцеві і іноземні). На цих торгах розміщаються замовлення на стандартне і універсальне обладнання, на невеликі по об’єму підрядні роботи.

Для участі в закритих торгах запрошуються певні фірми, яким висилаються спеціальні запрошення. На закритих торгах розміщуються замовлення на унікальне, складне і спеціальне обладнання, комплектні підприємства і т.п. Їх також використовують у випадках розташування термінових замовлень.

В практиці проведення торгів на обладнання іноді зустрічаються одиничні торги. Їх організатори звертаються до однієї фірми без залучення конкурентів, але з дотриманням зовнішньої форми торгів і процедури торгів по правилам даної країни. Проводяться у випадках прямої заборони з боку законодавства на заключення звичайного контракту державними організаціями.

Інформація про торги може представлятися по різному:

· при проведенні відкритих торгів публікуються оголошення в національних періодичних виданнях (переважно урядових), іноземних джерелах економічної інформації; ця інформація дається за кілька місяців до проведення торгів;

· при проведенні закритих торгів повідомлення отримують лише окремі фірми, які добре відомі організаторам або добре відомі фірми з хорошою репутацією.

У проведенні торгів можна виділити кілька етапів: підготовка торгів, представлення пропозицій учасниками торгів, вибір постачальника, підписання контракту.

Підготовка торгів включає: розробку технічних і комерційних умов торгів (тендерна документація). На основі тендерного законодавства своєї країни замовник (він же і організатор торгів) визначає види і форми тендерних документів, вимоги по їх заповненню, терміни подачі пропозицій, критерії оцінки пропозицій і порядок заключення контракту з переможцем торгів.

Для розробки тендерних документів організатор може залучати спеціалістів інженерно-консультаційних чи інженерно-будівельних фірм або займатися цим самостійно. В комплект тендерної документації як правило входять тендерні умови чи проформа тендеру, умови проведення торгу (інструкція), загальні і спеціальні умови торгу, техніко-економічна документація, перелік видів робіт, методів виконання робіт, програма і графіки виконання робіт, проформа контракту, форми початкової і кінцевої гарантій та їх суми.

Тендерні документи можуть бути прямо включені в пропозицію (тендер) оферента (учасник торгу) або стати складовою частиною майбутнього контракту. Свої зобов’язання по виконанню тендерних умов оферент підкріплює внеском гарантійної суми. Комплект тендерних документів продається майбутнім учасникам торгів; його ціна встановлюється пропорційно витратам на розробку пакету чи проведення торгу.

Представлення пропозицій учасникам торгів - другий етап проведення торгів. Пропозиції, які поступають на торги, називаються «тендер»(tender) або «бід» (bid). Порядок і спосіб передачі пропозицій визначається організаторами торгів.

В міжнародній практиці використовують різні способи представлення пропозицій:

1. оферент заповнює і підписує всі сторінки проформи тендеру, вказуючи свою ціну та інші умови;

2. представлення тендера, який складено самим оферентом і повністю відповідає тендерним умовам чи тендерній документації.

Якщо оферент вважає за доцільне внести певні зміни чи уточнення в техніко-економічну частину тендерних умов, він може їх викласти окремо як додаток до свого тендеру (внесення змін в уже представлений тендер не допускаються). Тендери при відкритих торгах подаються переважно в письмовому вигляді (заказаним листом чи передаються під розписку уповноваженою особою). Важливе значення має представлення пропозицій в обумовлений термін (в протилежному випадку пропозиція не допускається до участі в торгах).

На вимогу організаторів фірма, яка прислала тендер, повинна представити відомості про фірму (статут, фінансові та технічні можливості, раніше виконувані замовлення, уповноважені особи); свідоцтво торгової палати, банку чи іншого авторитетного закладу про те, що дане підприємство здатне виконати замовлення; довідку банку країни, де організовуються торги, про внесення задатку.

Вибір постачальника - третій етап проведення торгів. У призначений день і час організатор торгів розпечатує отримані пропозиції; ознайомлюється з ними; визначає їх відповідність тендерним умовам; порівнює пропозиції по комерційним умовам; вивчає адміністративне і ділове досьє фірм-оферентів.

Процедура конкурсного вибору переможця торгів завжди проводиться в закритому порядку, не залежно від виду торгу. Вибір постачальника і присудження замовлення може відбуватись безпосередньо після ознайомлення з тендерними пропозиціями або через певний період часу. Практика торгів також допускає окремі уточнення тендерів після ознайомлення з пропозиціями, а в деяких випадках - вторгування окремих умов тендерів.

При конкурсному відборі враховується ціна, інші комерційні умови, якість товару, прийнятні для замовника терміни виконання контракту, порядок виконання робіт, можливість залучення кваліфікованих субпостачальників чи субпідрядників. Крім цього приймаються до уваги окремі законодавчі положення чи адміністративні вказівки стосовно залучення постійних для даної країни ділових партнерів, надання певних пріоритетів окремим фірмам, місцевим виробникам (так допускається підвищення цін місцевих фірм від 5 до 20%; найбільш відкриту форму місцеві преференції дістали в США).

Рішення про вибір постачальника повинно бути прийняте на протязі обумовленого правилами терміну (3-4 місяці від дати розгляду пропозицій). До цього оференти зв’язані своїми пропозиціями і не можуть бути відкликані. Оферент, пропозиція якого була прийнятою, отримує відповідне повідомлення. Решта учасників не повідомляються. В деяких країнах результати торгів публікуються в спеціальних бюлетенях чи газетах.

Оферент-переможець повинен внести гарантійний залог (5-10% вартості замовлення), який повертається після виконання замовлення. Спосіб повернення може бути різним: або повністю після поставки, або частинами пропорційно поставкам чи по мірі виконання робіт. Організатори торгів (замовник) також має право використати цей залог для покриття окремих претензій, які виникають при виконанні замовлення.

Підписання контракту - четвертий етап торгів. Умови цих контрактів практично не відрізняються від умов звичайних контрактів купівлі-продажу, але можуть включати деякі специфічні умови (спосіб перевезення, використання торгового флоту своєї країни і т.п.). Заключення угоди по результатам торгів може відбуватися шляхом прийняття (акцепту) пропозиції оферента без подальшого підписання сторонами контракту.

Організаторами торгів виступають переважно державні органи і заклади (міністерства, їх управління, закупочні організації), а також муніципалітети і у виключних випадках приватні фірми. Це пояснюється відсутністю у них власного зовнішньоторгового апарату. Також це позбавляє їх можливості займатися регулярною комерційною діяльністю, вивченням ринків і можливих постачальників чи підрядників. Одночасно залучення значної кількості постачальників дозволяє розраховувати на максимальну конкуренцію і більш вигідні комерційні умови. Форма торгів також більш прийнятна для державних і муніципальних організацій, оскільки дозволяє залучати найбільш крупні, солідні фірми(необхідно внести залог на право участі в торгах, розмір якого коливається від1 до 3% вартості пропонованої оборудки).