Тема4 Аграрні правовідносини (навчальна лекція)

1 Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

2 Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин.

3 Класифікація аграрних правовідносин.

Мета: Розкрити поняття, особливості та види аграрних правовідносин. Підстави їх виникнення, зміні та припинення.

1. Поняття та особливості аграрних правовідносин, їх елементи.

Аграрні правовідносини — це вид суспільних відносин, що врегульовані нормами аграрного права і суміжних з ним галузей права в комплексі, які складаються між суб'єктами в аграрному секторі, об'єднаними одним інтересом щодо виробництва, переробки і реалізації сільськогосподарської продукції та сировини.

Суб’єктами аграрних правовідносин можуть бути як юридичні, так і фізичні особи, які наділені цивільною правоздатністю у сфері виробництво, переробки та реалізації сільськогосподарської продукції, сервісного, фінансового та соціального забезпечення товаровиробників.

Об ’ єктами аграрних правовідносин є:

Ø нерухоме майно;

Ø грошові кошти, в тому числі іноземна валюта, цінні папери, природні ресурси, а саме – ліс, загальнопоширені корисні копалини, водойми;

Ø товарні продукти харчування рослинного і тваринного походження, в тому числі водного та мисливського;

Ø земельні й майнові права;

Ø інші майнові та немайнові права, юридичні дії, що підлягають грошовій оцінці і мають вартість.

Основне місце в системі аграрних правовідносин відведено правовідносинам з використання землі, яка є матеріальною основою і одним з основних засобів сільськогосподарського виробництва.

До суб’єктів правовідносин юридичних осіб відносять:

Ø колективні сільськогосподарські підприємства;

Ø виробничі сільськогосподарські кооперативи;

Ø спілка селян;

Ø сільськогосподарські товаровиробники;

Ø фермерські господарства;

Ø приватні підприємства;

Ø державні аграрні товаровиробники;

Ø спільні аграрні підприємства із залученням іноземного капіталу.

До суб’єктів аграрних правовідносин можна також віднести громадян, які ведуть особисте селянське господарство.

Змістом аграрних правовідносин є права та обов’язки учасників відносин.

Правовою формою, в якій урегульовано права та обов’язки аграрних суб’єктів є чинне законодавство та їх установчі документи.

Розглядаючи аграрні правовідносини як єдність матеріального змісту і правової форми, можна розрізнити такі зв'язки елементів правовідносин:

1) зв'язок прав і обов'язків як закріпленої нормою моделі, що повинна обумовлювати реальну поведінку;

2) реальний зв'язок учасників правовідносин, який повинен відповідати моделі поведінки, закріпленої у відповідній нормі;

3) зв'язок реальної поведінки і моделі, яка знаходить своє вираження в здійсненні прав і виконанні обов'язків.

 

2. Підстави виникнення, зміни та припинення аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини виникають, змінюються і припиняються не самі по собі, а лише з настанням певних життєвих обставин, які називаються юридичними фактами.

Юридичні факти – це певні життєві обставини, з якими закон пов’язує виникнення, зміну чи припинення аграрних прав і обов’язків.

Залежно від характеру перебігу та вольових ознак усі юридичні факти поділяються на:

Ø дії – це життєві обставини, які є наслідками вольової, свідомої поведінки людей;

Ø події – це обставини, настання яких не залежить від волі людини.

У свою чергу дії поділяються на:

Ø правомірні;

Ø неправомірні.

Правомірними є всі дозволені, не заборонені законом дії. І навпаки, дії, які порушують установлені законом заборони, визнаються як неправомірні.

Правомірні дії поділяються на три великі групи:

Ø адміністративні акти;

Ø  правочини;

Ø юридичні вчинки.

Адміністративні акти становлять владні розпорядження державних органів і органів самоврядування, адресовані конкретним суб'єктам аграрних правовідносин, або управлінських органів того чи іншого сільськогосподарського підприємства своїм підрозділам, які спрямовані на виникнення, зміну чи припинення аграрних правовідносин.

Правочинами є дії, спеціально спрямовані на встановлення, зміну або припинення аграрних правовідносин.

 

3. Класифікація аграрних правовідносин.

Залежно від сфери, в якій виникають ті чи інші аграрні правовідносини, вони можуть бути поділені на дві великі групи:

- внутрішні (внутрішньогосподарські);

- зовнішні (зовнішньогосподарські).

Внутрішні (внутрішньогосподарські) правовідносини виникають всередині аграрного підприємства між її структурними підрозділами.

У загальному комплексі внутрішніх правовідносин у сфері сільськогосподарського виробництва чільне місце належить земельним і трудовим правовідносинам.

Головну і найвагомішу частину майнових відносин становлять правовідносини по володінню, користуванню і розпорядженню майном, яке належить їх учасникам на правах власності, повного господарського відання чи оперативного управління.

Зовнішні (зовнішньогосподарські) правовідносини виникають між юридично-самостійними суб’єктами аграрного господарювання.

Зокрема, внутрішньогосподарські відносини на відміну від зовнішньогосподарських відносин регулюються локальними актами господарювання, тим часом, як зовнішні переважно нормативно-правовими актами органів державної влади.

Внутрішні аграрні правовідносини поділяються на:

Ø відносини між підприємством і його працівниками;

Ø трудові і земельні правовідносини;

Ø майнові;

Ø організаційно-управлінські тощо.

Зовнішні аграрні правовідносини охоплюють відносини суб’єктів аграрного виробництва між собою, а також із суб’єктами господарювання, які здійснюють господарсько-виробничу діяльність у різних галузях суспільного виробництва.

Зовнішні аграрні правовідносини поділяються на:

Ø майнові;

Ø податкові;

Ø договірні;

Ø відносини, які виникають внаслідок заподіяння шкоди.