Правовий режим основних, оборотніх та інших фондів державних та комунальних аграрних підприємств.

За цільовим призначенням і правовим режимом, майно що використовується в процесі сільськогосподарського виробництва, поділяється на основні фонди і оборотні кошти, а також інші цінності (спеціальні фонди, грошові кошти), віртість яких відби­вається на самостійному балансі підприємства. Залежно від цільового призначення роз­різняються основні виробничі фонди і фонди невиробничого (со­ціального) призначення. На такі ж різновиди поділяються й обо­ротні кошти. Правовий режим майна залежить як від форм влас­ності, так і від призначення майна у виробництві або використання в невиробничій (соціальній) сфері.

Основні виробничі фонди — це засоби праці, тобто товарно-матеріальні цінності, що використовуються в процесі праці про­тягом декількох виробничих циклів, зберігаючи при цьому нату­ральну форму. Вони поступово, частинами переносять свою вар­тість на виготовлену продукцію.

До основних виробничих фондів відносять земельні ділянки, капітальні витрати на покращання земель, споруди, передавальні пристрої, верстати, машини, обладнання, транспортні засоби, ро­бочу і продуктивну худобу, багаторічні насадження і деякі інші матеріальні цінності¹. До оборотних виробничих фондів відносять предмети праці, які повністю споживаються в кожному виробни­чому циклі, змінюючи чи втрачаючи при цьому натурально-речо­ву форму, і повністю переносять свою вартість на вироблену про­дукцію (сировина, матеріали, напівфабрикати тощо).

Основні невиробничі фонди становлять житлові будинки, са­наторії, пансіонати, лікарняні установи та інші об'єкти соціально-культурного і оздоровчого призначення.

До спеціальних фондів союзним законом про державне під­приємство (об'єднання) 1987 року були віднесені фонд розвитку виробництва, науки і техніки; фонд соціального розвитку і фонд заохочення (фонд економічного стимулювання); ремонтний фонд та ін. У нормативних актах і літературі останнього часу застосову­ються терміни «фонд накопичення» і «фонд споживання». Поділ майна на згадані фонди має за мету регулювання процесу спряму­вання коштів підприємства на ці основні напрямки витрат.

До фонду накопичення на рівні підприємства відносять части­ну створеної вартості, яка йде на розширення виробництва. Сюди направляються відрахування від чистого прибутку, як правило, на збільшення основних і оборотних фондів, створення і поповнен­ня резервного фонду тощо.

Фонд споживання — це частина вартості, створеної на рівні підприємства, яка використовується для задоволення матеріальних і соціальних потреб працівників.

Сільськогосподарське підприємство здійснює оперативний і бух­галтерський облік майна і наслідків своєї діяльності. Порядок веден­ня бухгалтерського обліку визначається законом України від 16 лип­ня 1999 року «Про бухгалтерський облік і звітність в Україні»².

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою створення єдиних правил ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності, які є обов'язковими для всіх підприємств і гарантують та захища­ють інтереси користувачів.

Головне завдання бухгалтерського обліку полягає в тому, щоб забезпечити контроль за виконанням зобов'язань, наявністю і ру­хом майна, використанням матеріальних і фінансових ресурсів; своєчасне запобігання негативним явищам у фінансово-госпо­дарській діяльності, виявлення і мобілізацію внутрішньогосподар­ських резервів; формування повної, достовірної інформації про гос­подарські процеси і результати діяльності підприємства, необхідної для оперативного керівництва та управління, а також для її викори­стання інвесторами, постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими, податковими, статистичними і банківськими устано­вами та іншими зацікавленими органами і організаціями.

При проведенні бухгалтерського обліку підприємства повинні забезпечити повноту відображення за звітний період усіх госпо­дарських операцій і результатів інвентаризації майна. Записи в реє­страх бухгалтерського обліку провадяться на підставі первинних документів, що фіксують здійснення господарських операцій.

Інвентаризація майна забезпечує достовірність бухгалтерсько­го обліку, її проведення є обов'язковим при передачі майна державного підприємства в оренду або при його приватизації, при пере­творенні підприємства в акціонерне товариство, а також у деяких інших випадках, передбачених законодавством.