Структура основних фондів та методи їх оцінки.

 

При оцінці основних фондів підприємств побутового обслуговування необхідно враховувати особливості надання послуг населенню службами побуту, які, зокрема, містять додаткові приміщення (порівняно з виробничими підприємствами) для розміщення демонстраційних залів, салонів, місць для очікування замовлень.

Структура основних фондів підприємств побутового обслуговування істотно відрізняється від середньогалузевої структури основних фондів. Відмінності полягають в зміні питомої ваги вартості машин і обладнання, і відповідно, пов’язаною з цим зміною питомої ваги будівель.

Питома вага активної частини основних фондів спеціалізованих підприємств побутового обслуговування:

- ремонт та виготовлення одягу – 24,7%;

- ремонт та пошив взуття – 30,5%;

- хімчистка одягу – 45,0%;

- ремонт побутової техніки – 32,9%;

- ремонт та будівництво житла – 38,0%.

В більшості випадків підприємства побутового обслуговування, що за видами наданих послуг відносяться до однієї галузі, мають різну структуру основних фондів.

Наприклад:

- на підприємствах з ремонту годинників вартість будівель складає менше 50% вартості всіх основних фондів, а робочого, силового обладнання та вимірювальних пристроїв – 28%, інструменту та інвентарю – 22%;

- на підприємствах з ремонту побутової техніки і обладнання вартість будівель складає 60%, активної частини – 33%, а інструменту та інвентарю – 5%.

Така відмінність пояснюється виробничими особливостями вказаних підприємств: підприємствам з ремонту годинників не потрібні великі приміщення, а технічна озброєність робітників складається з інструментів та пристроїв; підприємствам з ремонту побутової техніки навпаки, необхідні значні площі, а засоби праці займають незначну частину вартості основних фондів.

3. Фонди обігу – це частина засобів виробництва, яка не бере участі у виробничих циклах, але авансується підприємством на створення оборотних фондів: матеріалів, сировини, деталей, палива та ін. У цьому полягає основна схожість й відмінність між оборотними фондами та фондами обігу, до яких належать:

1) товарно-матеріальні цінності (готова продукція на складах підприємства);

2) кошти на розрахунковому рахунку підприємства в банку;

3) кошти наявні в касі;

4) кошти в розрахунках із замовниками (дебіторська заборгованість);

5) відвантажені товари та надані послуги.

Сукупність грошових коштів, вкладених в оборотні виробничі фонди і фонди обігу з ціллю забезпечення безперервності процесу виробництва і реалізації продукції складає оборотні кошти. У своєму кругообігу оборотні кошти проходять послідовно три стадії: грошову, виробничу і товарну.

Структура обігових коштів тим прогресивніша, чим більша їх частина зайнята у сфері виробництва.

Усі оборотні кошти підприємства класифікуються за трьома основними принципами:

1. за місцем та роллю в процесі виробництва (оборотні фонди та фонди обігу);

2. за джерелами утворення (власні, позичкові, залучені);

3. за способами планування або нормування (нормовані, ненормовані).

Нормовані оборотні кошти забезпечують мінімум обігових коштів, необхідний для безперебійного функціонування підприємства. До них відносять товарно-матеріальні запаси, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення витрати майбутніх періодів, а також готова продукція на складі, продукція підготовлена на складі, продукція підготовлена до відвантаження, але не оформлена документально для передачі її на оплату в банк.

Ненормовані оборотні кошти – це додаткові кошти, що направляються, як правило на розширення виробництва. До них відносять продукція відчужена споживачу, але не оплачена, грошові засоби, дебіторська заборгованість, інші оборотні кошти.

Нормування оборотних коштів являє собою процес розробки і встановлення нормативів тобто мінімальних, але повністю достатніх сум оборотних коштів, що забезпечують нормальну безперебійну роботу виробництва в плановому ритмі виробництва.

Норматив оборотних коштів у виробничих запасах, що відносять до оборотних фондів, визначаються шляхом множення середньоденного споживання матеріалів у вартісному виразі на норму їх запасу в днях.

                               ,                                             

де Н_в.з. – норматив власних виробничих запасів, грн.

М_д – середньодобове споживання матеріалів, грн.

З_дн – норматив запасу, дні.

Середньоденне споживання матеріалів визначається за формулою:

                                      ,                                                   

де М_заг – загальна річна потреба в даному виді ресурсів у натуральних одиницях виміру.

Норматив оборотних коштів у залишках готової продукції визначається добутком випуску продукції (за виробничою собівартістю) на норму запасу готової продукції на складі в днях

                                  ,                                 (2.72)

де Н_г.п. – норматив залишків готової продукції, грн.;

П_д – середньоденний випуск продукції, грн.;

З_дн – норма запасу готової продукції на складі, днів.