Тема : державні службовці в системі АП України.

План.

1. Поняття та види державної служби.

2. Правове регулювання державної служби.

3. Посади і посадова особа.

4. Державні службовці та їх види.

5. Обов'язки та права державних службовців.

6. Порядок проходження державної служби.

7. Відповідальність державних службовців (дисциплінарна, адміністративна, кримінальна ).

 

1.

     Державна служба в Україні органічно пов’язана з виконанням державою своїх завдань, щодо управління життям суспільства та впливом на ці відносини. В діяльності державних службовців в повному об’ємі реалізуються завдання та функції держави, оскільки кожна посада – це коло службових повноважень, які складають частину компетенції відповідного ДОВ.

 

Види державної служби – це класифікація службової діяльності, в залежності від форми діяльності:

1)Державна служба в апараті законодавчих ОВ (ВРУ або відповідні комітети ВРУ).

2)Державна служба в ОВВ (прокуратура, органи МВС, та ін.)

3)Державна служба в судових органах.

 

Основним завданням державного апарату є організація виконання державних функцій у політичній, господарській, соціально – культурній та інших сферах, вплив на всі сторони життя суспільства, розв’язання найважливіших справ державного і громадського життя.

Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апаратах з метою практичного виконання завдання і функцій держави та отримують заробітну плату за рахунок державних коштів.

 

Елементи змісту службової діяльності:

 

1)Державна служба в Україні – це професійна діяльність осіб, що займають посади в державних органах та їх апаратах.

2)Вона є частиною організації діяльності держави.

3)Цю організаційну діяльність спрямовану на комплектування осіб складу державних органів, інше організаційне правове регулювання державної служби.

4)Зміст діяльності державних службовців, полягає в практичному виконанні, завдань та функцій держави.

5)Особливості державної служби пов’язані з оплатою праці осіб, що нині перебувають на посадах державних службовців за рахунок коштів з державного бюджету.

Основні принципи державної служби:

 

Фундаментальні положення та основні вимоги до державної служби, що визначаються нормами права і вимогами суспільства до такої діяльності:

1)Рівності (принцип Конституції) – КУ визначає право на основі рівності всіх громадян на доступ до державної служби;

2)Гарантування (доступу до державної служби) – згідно статті 4 ЗУ «Про державну службу» право на державну службу мають всі громадяни України незалежно від походження, соціального стану расової та національної приналежності, статі, політичних поглядів, релігійних переконань та місця проживання, які одержали професійну освіту і підготовку та пройшли конкурсний відбір або за іншою процедурою передбаченою КМУ;

3)Служіння народу України;

4)Демократизму і законності;

5)Гуманізму і соціальної справедливості;

6)Пріоритету прав людини і громадянина.;

7)Компетентності та професіоналізму;

8)Ініціативності чинності та відданості справі;

9)Персональної відповідальності за виконання службових обов’язків;

 10)Дисциплінованість;

 11)Дотримання законних інтересів та прав органів місцевого самоврядування, підприємств, установ;

 12)Взаємної відповідальності.

 

Принципи етичної поведінки державних службовців:

Це сформовані правила поведінки відповідно до яких державний службовець повинен сумлінно виконувати свої службові обов’язки, шанобливо ставитись до громадян та інших суб’єктів АП, дотримуватись високої культури спілкування, не допускати дій і вчинків, що можуть зашкодити інтересам суспільства, вплинути на життя суспільства.

 

                                                         2.

 

Правове регулювання державної служби – нормативне забезпечення та правова база за допомогою якої врегульовується порядок державної служби та реалізація прав і обов’язків державних службовців, їх вплив на суспільні відносини в державі. Практична реалізація правового регулювання здійснюється через наявність відповідних джерел права, що регулюють порядок проходження державної служби, підставою відповідальності службовців, а також їх права та обов’язки.

 

Джерела права умовно можна розділити на дві категорії:

1)Загальні ДП та спеціальні ДП.

 

Загальні ДП – регламентують права і обов’язки державних службовців, як суб’єктів права:

1. КУ;

2. ЗУ «Про державну службу»;

3. ЗУ «Про ОВВ»;

 

2)Спеціальні закони (галузеві НПА) – регламентують спеціальну компетенцію державних службовців у відповідності до спеціальної компетенції певного органу державної влади:

1. ЗУ «Про міліцію»;

2. ЗУ «Про СБУ»;

3. ЗУ «Про прокуратуру»;

4. ЗУ «Про нотаріат»;

5. ЗУ «Про ЗСУ»;

6. ЗУ «Про освіту»;

 

Реалізація державної служби та її регулювання також здійснюється певними органами державної влади:

1) Загальну державну політику визначає ВРУ, її основними напрямами є:

 

- вивчення цілей, завдань і принципів функціонування, інституту державної служби;

- забезпечення ефективності роботи всіх державних органів відповідно до їх компетенції;

 

2) Головне Управління державної служби України створена для проведення державної політики і функціонального управління державною службою. Напрями діяльності державної служби:

 

- прогнозування потреб державних органів та їх апарату в кадрах;

- забезпечення реалізації загальних напрямів політики держави;

- розробки та подання до КМУ пропозицій щодо вдосконалення державної служби;

- розробка, координація та контроль, здійснення заходів щодо впровадження прийнятих НПА в державній службі;

- підвищення ефективності державної служби та розв’язання питань в діяльності державних службовців;

3) Координаційна Рада з питань державної служби при ПУ:

- визначення шляхів, заходів і форм щодо реалізації основних засобів державної політики в сфері державної службової діяльності;

- об’єднання зусиль ОВВ з метою ефективного підвищення державної служби в Україні;

- координація правових та соціальних важелів з метою стимулювання громадян України для проходження державної служби.

 

Правовий статус державних службовців визначається дільничними НПА та внутрішніми положеннями та інструкціями органів державної влади.

 

3.

 

Посада – визначена структурою, і штатним розписом первинна структурна одиниця державного органу і його апарату на яку покладене установленою нормою права, коло службових обов’язків.

Посадова особа – керівники і замісники керівників державних органів та їх апарату, інші державні службовці на яких законами або НПА покладено здійснення організаційно – розпорядчих функцій. Від посади залежить обсяг форм, методи, участі державного службовця в практичному здійсненні компетенції того державного органу в якому він працює. 

    Посада визначає:

1) обсяг управлінської роботи;

2) форми реалізації повноважень державних функцій;

3) методи впливу на об’єкти управління з метою реалізації завдань державного управління;

4) визначає загальну компетенцію при приктичному здійсненні діяльності в державному управлінні;

4. Державні службовці, їх види.

Закон «Про державну службу» не дає розгорнутого поняття державних службовців, констатуючи, що до них належать особи, які займають посади в державних органах та їх апараті й мають відповідні службові повноваження.

Процес проходження державної служби в сфері виконавчої влади багато в чому залежить від галузі діяльності державного службовця, повноважень і обов'язків окремих службовців. За цими ознаками всіх службовців органів державного управління поділяють на види. В теорії адміністративного права та практиці державного управління найпоширенішою є класифікація державних службовців на види за владними повноваженнями, які закріплюються як у законодавчих актах, так і в інших правових документах — положеннях, статутах, рішеннях тощо.

За такою класифікацією виділяють: допоміжний (технічний) персонал, спеціалістів, посадових осіб і представників адміністративної влад.

Діяльність допоміжного персоналу пов'язано з виконанням матеріально-технічних дій (операцій), які не тягнуть за собою юридичних наслідків, але мають велике значення в управлінській практиці, оскільки в процесі такої діяльності готуються умови для здійснення юридично значущих дій.

До спеціалістів належать службовці, які мають професійні знання в окремих галузях і здійснюють професійну діяльність. Це лікарі, вчені, агрономи, юрисконсульти тощо. Їх посади не пов'язано з керівною діяльністю й не породжують юридичних наслідків.

До посадових осіб, як уже було зазначено, належать ті службовці, на яких покладено здійснення організаційно-розпорядчих і контрольно-дорадчих функцій. Їх дії, пов'язані з виконанням цих функцій, завжди тягнуть за собою юридичні наслідки.

До представників адміністративної влади належать службовці, чиї дії поширено на осіб, їм не підпорядкованих (працівники міліції, державних інспекцій, державної контрольно-ревізійної служби тощо). Вони наділені правом застосовувати адміністративний примус.