Тема: форми державного управління в АП.

План

1. Поняття форм державного управління.

2. Види форм державного управління.

3. Правові акти державного управління.

4. Класифікація актів державного управління.

5. Дія актів державного управління.

6. Адміністративний договір.

1.

Форми управління – це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються органами ВВ для реалізації поставлених перед ними завдань.

У філософії термін «форма», означає вид, будь-який зовнішній вияв певного змісту. В діяльності ОВВ функції управління розкривають основні напрями діяльності,щодо впливів на суб’єкти управління, а форми управління – це шляхи здійснення такого цілеспрямованого впливу, тобто форма управління показується як практичне здійснення управлінської діяльності.

Особливості форми управління в АП.

1. Ця категорія стосується не тільки діяльності ОВВ, а й усіх вповноважених органів, щодо діяльності в адміністративному аспекті.

2. Форма управління визначають характер відносин в сфері управління, що склалися в процесі здійснення виконавчої та розпорядчої діяльності.

3. Управлінська діяльність в адміністративній сфері може здійснюватись в двох основних формах: 1) форма зумовлює настання юридичних наслідків; 2) форма не зумовлює настання юридичних наслідків та визначає лише соціальний аспект адміністративної діяльності.

4. ОВВ обирають ті форми, які за даних конкретних умов можуть бути найоптимальнішими та найефективнішими, для досягнення управлінського ефекту. Це означає, що посадові особи на основі чинного законодавства самостійно обирають форми впливу на суб’єкти управління. Державне управління в практичній площині – під час практичного виконання завдання, що покладено на апарат управління, вони реалізують розпорядчі повноваження, змістом, яких є виконання вимог закону і організація застосування правових норм, та здійснення адміністративної юрисдикції в порядку, що передбачений законом. Ця діяльність органів управління пов’язана з виконанням правових актів, які тягнуть за собою певні юридичні наслідки.

 Юридичні наслідки (в формах державного управління) – це виконання, зміна, або припинення адміністративних правовідносин між суб’єктом і об’єктом управління.

Правова форма здійснення управлінської діяльності, випливає з того, що органи державного управління наділені повноваженнями державно-владного характеру, з чіткими юридичними приписами, щодо методів їх реалізації.

Не правова форма здійснення управління – це діяльність органів державного управління, що має 2-а основні аспекти:

- ця діяльність не пов’язана з виданням НПА, хоч це і передбачено чинним законодавством;

- така діяльність не тягне за собою правових наслідків для будь-якого учасника управлінських відносин;

Практична реалізація – неправильність форм можлива в таких випадках:

- форма інформаційного впливу (інформаційна форма) – це проведення конференцій, прес-конференцій, інструктаж, проведення нарад,;

- рекомендаційна форма (обґрунтування ефективності виконання управлінських рішень;

- матеріально-технічна дія, щодо забезпечення виконання рішень;

2.

Види форм державного управління – це групування дій ОВВ за певними ознаками, наслідками діяльності в однорідній групі.

За правовою ознакою форми державного управління можна розділити на правові і не правові.

За науковим обґрунтуванням форм управління їх можна розділити на:

1. Практичні (конкретні) – визначають діяльність ОВВ у відповідності до чинного законодавства та практичної реалізації дій, щодо управління.

2. Наукова форма державного управління визначається шляхом альтернативного пошуку рішень щодо суспільних відносин, які потребують адміністративного регулювання. Ця форма пов’язана в першу чергу з постійною змінністю соціального середовища та виникнення нових відносин, що потребують регулювання постійними правилами.

Конкретні форми державного управління є органічно пов’язаними з прямими формами діяльності взагалі: правовстановлюючою, правоохоронною, право виконавчою.

Розрізняють 4 форми:

1. Видання НПА України.

2. Видання індивідуальних актів України (ненормативних, або адміністративних).

3. Проведення організаційних заходів.

4. Здійснення матеріально-технічних заходів.

1-ша і 2-га функції є фактично правовими, 3-я і 4-а – фактично не правовими.

Видання НПА України є особливою формою діяльності ОВВ, яка передбачає розпорядчу діяльність, що спрямована на виконання законним шляхом, встановлення певних правил у сфері державного управління. Встановлена норма права, підзаконного характеру в процесі виконавчої діяльності – це адміністративна правотворчість, яку здійснюють ОВВ у формі видання НА в Україні. Це випливає з того, що загальні НПА та правила поведінки не можуть охопити всі сторони життя суспільства та потреб врегулювання з врахуванням особливостей місцевих умов, їх застосування та деталізації.

Видання індивідуальних актів України. Така діяльність близька до нормативної, але не тотожна їй. Головна відмінність полягає в тому, що індивідуальні акти встановлюють змінення або припинення конкретних, адміністративних правовідносин.

Індивідуальні АП відрізняються від нормативних тим, що що зверненні до конкретного суб’єкта управлінських відносин і їх дія припиняється з встановленням у них прав і обов’язків (після однократного застосування). Наприклад: видача водійських прав, ліцензія на зброю, реєстрація шлюбу.

Проведення організаційних заходів – ці заходи здійснюються систематично і спрямовані на забезпечення чіткої і ефективної роботи ОВВ.

Така діяльність може бути встановлена:

- роз’ясненням з місць мети законодавчих та інших НПА.

- інспекція роботи та інструктаж посадових осіб (підзвітних або підведених);

- розроблення програм підготовки та проведення конференцій, нарад;

Здійснення матеріально-технічних операцій – це здійснення допоміжної діяльності, її основне призначення – обслуговування самого процесу управління, всіх інших форм управлінської діяльності.

Види матеріально-технічних операцій:

- діловодські – пов’язані з виготовленням документації управління та їх належними формами;

- безпосередні – виконання приписів НПА (передача майна, конфіскація).

- реєстраційні (реєстрація фактів і подій у сфері управління).

- інформаційно-довідкові – це роз’яснення і консультація на підставі інформаційних матеріалів, складання та видача довідок;

- систематизації матеріалів (створення інформаційно-комплексних систем для державних служб);

- інформаційно-технологічні – (впровадження інформаційних систем в діяльності управління).

 

 

3.

Акт державного управління – це офіційний припис заснований на законах, прийнятих суб’єктами управління на будь-якому рівні державної ієрархії в порядку одностайного виявлення й у межах його компетенції з додержанням і встановленням процедури і форми, що тягне за собою певні юридичні наслідки.

Основні ознаки та особливості фактів державного управління:

1. Адміністративне управління – це різновид управлінських рішень, за допоміжних, практичних реалізацій повноважень ОВВ.

2. Це підзаконний акт, що точно відповідає закону, входить в систему НПА держави.

3. Його спрямованість на досягнення конкретного оперативного керівництва.

4. Він встановлює правила поведінки, приписи, дозволи, заборони.

5. Є одностайний вольовий акт (не потребує узгодження з іншими суб’єктами).

6. Його приймають лише суб’єкти управління.

7. Залежно від зовнішнього вияву є усними або письмовими.

8. Мають юридичну природу та обов’язкові до виконання тими суб’єктами на яких вони спрямовані.

9. Незалежно від змісту мають носити творчий характер (їх головна мета – зміцнення режиму законності).

10.  діють в системі юридичних актів України.

Відмінність акту України від закону:

1. Закон має вищу юридичну силу.

2. Акт державного управління має бути виданий на основі закону.

3. Акт управління не може скасувати закон.

4. Закон може скасувати або призупинити дію НА.

5. В разі, якщо Акт державного управління суперечить закону діє закон.

 

 

Лекція №14