Тема: предмет, метод і система АП України.

План

1.Предмет АП.

2.Метод АП.

3.Принципи АП.

 4.Система АП

 5. Наука АП

1.

В теорії держави і права до предмета АП відносять суспільні відносини, які виникають у сфері публічної діяльності держави, у сфері державного управління. Зокрема особливістю АП при визначенні предмета виступає наявність певного кола відносин, що потребують адміністративно-правового регулювання. Основними складовими частинами АП виступають такі основні категорії, як норма, суспільні відносини, делеговані повноваження державного управління та юридична відповідальність:

1. Державне управління здійснюють з метою упорядкування всіх суспільних процесів у відповідності до наявних юридичних правил, що мають вираження в законі (нормативно-правових актах). Здійснення такої діяльності неможливо без наявності юридичних норм, що окреслюють регульване коло, яке підпадає під адміністративно-правове регулювання.

Норма АП регулює відносини, що виникають в прцесі реалізації виконавчої влади та здійснення державного управління за межами цієї гілки влади.

2.В Україні управлінські функції виконавчої влади здійснюють не лише державні органи управління.Відповідно до чинного законодавства

(стаття 143 КУ) органам місцевого самоврядування можуть надаватися певні права щодо здійснених функцій державної виконавчої влади.

Ці констутиційні положення знаходять свій практичний вид в ЗУ "Про місцеве самоврядування",в якому деталізовано визначається список повноважень,що можуть делегуватися місцевими органами України.Фактично функції виконавчої влади можуть надаватися і недержавним  громацькими (ЗУ "Про охорону громадського порядку","Про участь громадян в охороні громадського порядку і державного кордону").Вищезазначені положення підкреслюють основну мету державного управління в адміністравтивній сфері-це підтримання режиму законності та порядку,профілактика адміністративних правопорушень та протидія злочину.Предмет АП включає суспільні відносини,що виникають із здійсненням недержавними органами влади функцій державної влади в межах делегованих їм повноважень.

3.В ЗУ "Про місцеве самоврядування",визначається перелік власних (самоврядних)делегованих повноважень органів виконавчої влади,

що покладаються на орган місцевого самоврядування.Основною ознакою цих повоноважень є відсутність принципової різниці між ними.

Реалізуючи власні і делеговані повноваження в сфері державного управління такі органивпливають на різноманітні процеси,які відбуваються

на певній території шляхом прийняття таких рішень,що обов`язкові до виконання та забезпечуються примусовою силою держави.Метою такого впливу є створення сприятливих умов для реалізації громадянами своїх прав та обов`язків,які гарантуються державою в межах

чинного законодавства.

Таким чином змістом управлінських відносин,що виникають в процесі діяльності місцевих органів самоврядування є захист та інтересів громадян в адміністративній галузі,і фактично цей зміст однорідний з діяльністю державних органів виконавчої влади.

4.Одним з видів юридичної відповідальності є адміністративна відповідальність.Питання про притягнення розглядається органами виконавчої влади,місцевого самоврядування та судами.Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення судді керуються нормами АП,тобто здійснюють правосуддя у формі адміністративного судочинства,також є судовим предметом АП.

Підсумовуючи вищевикладене можна дати розширене визначення предмету АП.

  Предмет АП-це суспільні відносини,що виникають з метою реалізації,захисту прав громадян,створення нормальних умов для функціювання

суспільства і держави та пов`язані із:

1.Діяльністю органів виконавчої влади.

2.Внутрішньо-організаційною діяльністю інших державних підприємств.

3.Управлінською діяльністю органів місцевого самоврядування.

4.Здійсненням недержавними суб`єктами делегованих їм повноважень в галузі державного управління.

5.Здійсненням правосуддя у формі адміністративно-правового судочинства.

                                                                                       

                                                     2.

 Метод АП - це спосіб впливу норм цієї галузі на суспільні відносини,що регулюються.Характеристика метода АП,випливає з наступного:

1.Правове положення кожного з учасників відносин,що врегульовані адміністративно-правовими нормами.

2.Підстави винекнення,змінення і припинення АП відносин.

 

1.Учасники суспільних відносин,що становлять предмет АП,перебувають у стані влади підпорядкування.Це означає,що один суб`єкт наділений правами щодо іншого суб`єкту.Фактично,це закріплення забов`язання суб`єкта управління відреагувати на вимогу владного суб`єкта.

2.АП відносини виникають,припиняються і змінюються на підставі юридичних фактів яким є чинне законодавство,або діючий закон.Такими юридичним фактами виступає прийняте водносторонньому порядку рішення або припис,що обов`язково до виконаня та забезпечення примусової сили держави.

3. Норми адміністративного права передбачають різні форми захисту прав громадян, в адміністративному та судовому порядку. Ця ознака адміністративного права визначає наявність паритету (рівності) між особою та державою.

На основі наведеного можна зробити висновок, що метод АП базується на відносинах субординації між учасниками суспільних відносин – імперативний метод регулювання.

Диспозитивний метод АП побудований на координації цілей та інтересів учасників суспільних вілносин.

Метод АП – це сукупність зафіксованих у нормах цієї галузі прийомів впливу на суспільні відносини, що складають її предмет застосування яких дозволяє створити належні умови для реалізації прав, нормального функціонування громадського суспільства і держави.

 

3.

Принципи АП – це основні ознаки, які відображають особливості і тенденції формування та функціонування адміністративного законодавства, його норм, є вираженням об`єктивних потреб, які народ України пред`являє до регулювання ВВ в державі. Принципи умовно можна розділити на зовнішні та внутрішні.

Внутрішні принципи АП – це базові засади побудови АП з метою формування соціально справедливого АП в регулюванні організації державного вивчення і усунення характерних для ньго суперечностей.

До внутрішніх принципів можна віднести:

1. Відновідності прав на положення КУ. Реалізація цього принципу визначає пріорітет КУ в державній системі правових норм, врахування норм КУ при прийнятті законів та НПА. Прийняття АПН, що суперечить КУ є непростимим, може призвести до необгрунтованого обмеження прав і свобод людини і громадянина.

2. Принцип верховенства АП закону в системі законодавчих актів, які містять правові норми. Верховенство АПЗ виявляється у тому, що він прийнятий з дотриманням усіх необхідних процедур, має вищу юридичну силу, не може бути обмежений жодним підзаконним актом.

3. Принцип наявності власного підгрунтя і формування розвитку. Принцип формування розвитку означає, що розвиток АП повинен відбуватися в обов’язковому співпаданні з появою суспільних відносин, які вимагають врегулювання АП, при практичній реалізації норм АП. Прийняття адміністративних законів фактично є базовим підгрунтям формування і рожвитку АП.

4. Принцип спеціалізації, визначає, що адміністративні норми повинні врегульовувати лише ті відносини, що відбуваються в адміністративному полі. Розвиток АП повинен мати логічну та послідовну структуру, щодо сіспільних відносин, які регулюються.

5. Принцип відповідності АПУ положенням міжнародно-правових актів. Принцип міжнародності означає, що інтеграційні процеси України повинні знаходити відображення в адаптації норм АП, до вимог міжнародного законодавства, врахуванням усіх ратифікованих Україною міжнародних угод та договорів.

 

Зовнішні принципи – це фактичні галузеві принципи АП які регулюють функціонування відповідних частин інститутів АП. ці принципи формуються в площині взаємовідносин суспільства і держави. Такими принципами є:

1. Служіння ОВВ інтересам та народу України. Усі норми АП, як і практична їх реалізація повинна виходити з того, що суспільні інтереси реалізуються через права і законні інтереси, потреби окремих соціальних груп і держав. Держава захищає права та інтереси всіх верств населення незалежно від положення суспільства.

2. Обмеженість втручання адміністрації в громадське і особисте життя людини. Цей принцип визначає умовну мету між суспільним та приватним в системі релізації охоронюваних державою провоохоронних та суспільних інтересів.

3. Повнота прав і свобод громадянина в адміністративній сфері – реалізація цього принципу повязана з правом звернення громадянина до будь-якого ОВВ з метою встановлення або відновлення порушених прав.

4. Принцип взаємної відповідальності – громадянин несе відповідальність за порушення АЗ в межах КПАП. Посадова особа ОВВ за неналежне виконання несе дисциплінарну відповідальність, як різновид АВ.

5.Принцип визначення мінімально необхідних повноважень ОВВ – без наявності законодавчо закріплених механізмів реалізації норм примусу ОВВ не можуть впливати на суспільні процеси з метою їх регуляції.

6. Принцип оптимального доповнення прямих і делегованих повноважень ОМС – виявляється в можливостях надання максимальної автономії МОС, щодо адміністративних компетенцій.-

 

4.

Система АП – це сукупність АПН та інститутів обєднаних єдиним предметом і методом, принципами та цілями, та розташованих в певній логічній послідовності. Визначає наявність в АП двох основних частин: загальної та особливої. Загальна містить норми які мають універсальний характер, застосовується до будь-яких управлінських відносин, ці норми закріплюють:

l Принципи здійснення державного управління;

l правове становище суб`єктів АП.

l форми і методи управлінської діяльності;

l адміністративно-правові режими;

l засоби забезпечення режиму законності та порядку;

Норми особливої частини врегульовують відносини, які виникають в окремих галузях упавління державою:

l управління народним господарством;

l управління соціально-культурною сферою;

l сфера адміністративно-політичного будівництва.

 

5-на самоопрацювання

 

Лекція 4