Поширення кейнсіанства в різних країнах.

Поширення ідей кейнсіанства у Франції

Прикладом поширення ідей кейнсіанства є програмування капіталістичної економіки. Індикативне планування набуло розвитку у Франції, а французьку концепцію опрацював Франсуа Перру (1903-1979 рр.), надавши перевагу державному регулюванню кейнсіанськими методами через програмування економічного розвитку країни. Також Ф. Перру відносять до засновників соціологічної школи інституціоналізму, яка розглядає економіку як невід’ємну частину інституціональної системи, що розвивається під впливом НТП, політики, ідеології тощо.

Теорія Ф. Перру, викладена в працях “Капіталізм і соціальний контроль” (1938 р.), “Капіталізм” (1948 р.), “Економіка ХХ століття” (1961 р.), включає три концепції:

- “домінуюча економіка” – тенденція до корпоратизації економіки, що веде до зникнення агресивної конкуренції;

- “гармонізоване зростання” - програмування економіки через соціальний діалог, що веде до перетворення капіталізму в суспільство соціальної гармонії;

- “загальна економіка” – суцільна економічність всіх ланок господарства.

Ф. Перу поряд з іншими представниками соціологічної школи (Франсуа Симіанд, Гаетан Піру) брали участь у формуванні концепції економічного дирижизму (державного втручання в економіку) та індикативного планування (рекомендованого планування, що формується у вигляді планів, які являють собою компромісний варіант суспільно-господарського розвитку, де інтегровані інтереси влади, бізнесу та громади). Зокрема, концепція індикативного планування включає механізми:

а) короткострокового регулювання (за методикою Кейнса);

б) довгострокового регулювання – індикативні плани, які створюються як компроміс між класами підприємців і робітників, корпораціями та державою (планувались державні інвестиції, ціни, зарплати н..).

Концепція індикативного планування мала великий вплив на економічний розвиток Франції та практично реалізувалася в першому 5-річному плані 1947 р. Така практика існувала і надалі.

Поширення ідей кейнсіанства у Швеції

Гуннар Мюрдаль (1898-1987 рр.) являється найяскравішим представником шведської школи, а тому його вчення близькі як до кейнсіанства, так і до інституціоналізму.

Він досліджував, як очікування невизначених ринкових умов у майбутньому вплине на поведінку фірм. Для цього він ввів у економічний аналіз поняття очікувана величина економічної змінної (ex ante) та фактична, реалізована величина економічної змінної (ex post). Два цих терміни мають вирішальне значення в теорії економічної динаміки, розробленій в Стокгольмі в 30-х роках ХХ ст. Споживачі або фірми засновують свої рішення на очікуванні економічних змін, тим самим впливаючи на їх фактичну реалізацію.

В його знаменитій праці “Економічні результати фіскальної політики” (1934 р.) містяться пропозиції, як активізувати фіскальну політику для подолання Великої депресії, зокрема підвищити суспільну довіру до уряду внаслідок стабілізації бюджету за рахунок покриття бюджетного дефіциту бюджетним надлишком, який утворюється під час наступного після депресії періоду. Ця праця містила рецепти виходу з кризи, подібні до кейнсіанських.

Його інституціоналізм полягав у забезпеченні всезагальної рівності, еволюції світового розвитку, а ідеалом для досягнення цього бачив повне об’єднання (інтеграція) всіх народів Землі. Здійснення національної, а потім і міжнародної інтеграції пропонував здійснювати за принципом «кумулятивної причинності» (коли стрімкий розвиток однієї ланки викликає ланцюгову реакцію по всій системі) – ліквідувати національну, а потім і міжнародну відсталість шляхом цілеспрямованої державної політики, а на міжнародному рівні – за допомогою міжнародних політичних інститутів (НАТО, ООН, МВФ, ЄС).

Суть інтеграції – країни, що розвинуті, повинні приймати активну участь у розвитку тих країн, що повільнішими темпами розвиваються за рахунок тісної взаємодії з приводу обміну досвідом, спільного вирішення екологоекономічних проблем, стабілізації демократичних устоїв та підвищення стандартів якості життя.

Гуннар Мюрдаль зазначив, що у різко деструктурованому суспільстві відсутня інституціональна рівновага, яка провокує обернене до інтеграції явище - економічну дезінтеграцію. Інституціональна рівновага встановлюється як результат взаємодії суспільних інститутів (економічних, соціальних, духовних, політичних, культурних, сімейних, виховних, військових тощо). Цей стан характеризується ним також як “економічна інтеграція”. Під цим терміном Мюрдаль розуміє створення гармонійного, високорозвиненого господарства, раціонально організованого і свідомо регульованого, у якому реалізовано ідеал рівності можливостей. У країнах, які досягли високого рівня економічної інтеграції, реальна економіка не функціонує винятково на принципах саморегуляцій; ринки і механізми цін регулюються й обумовлюються діями суспільства та зацікавлених груп. Використовуючи різні інституційні форми регулювання цін і доходів шляхом укладання договорів, організовані групи визначають умови функціонування ринку. Держава ж здійснює верховний нагляд над “множиною органів добровільного та колективного примирення суперечливих інтересів”.

 

Поширення кейнсіанства в Англії та США

Дослідження проблеми темпів економічного зростання набули популярності в 40-50-х рр. ХХ ст. – періоді змагання двох систем (капіталістичної і соціалістичної).

Кейнс у своєму дослідженні розглядав тільки стаціонарний стан економіки (вихід з кризи), проте мало уваги приділяв саме циклічності економічного розвитку (запобіганню криз) - це завдання взяли за основу американські неокейнсіанці Євсей Домар і Елвін Хансен та англійські неокейнсіанці Рой Харрод і Джон Хікс.

Модель економічного зростання Р. Харрода:

Рой Харрод в праці «До теорії економічної динаміки» (1948 р.) ввів у наукову літературу термін «гарантований темп економічного зростання» – це оптимальний темп, який дає змогу існувати рівноважному розвитку економіки без циклів, при повній зайнятості інвестицій і потужностей виробництва і не допускає надлишкового нагромадження капіталів, а заощадження прямують до інвестицій (S=I). Модель має наступний вигляд:

,

де: g_w – гарантований (оптимальний) приріст продукції, або темп економічного зростання, s’ – схильність до заощаджень, с_r – капіталоємність продукції або коефіцієнт, що показує яка кількість інвестицій припадає на 1 приросту продукції. Умовою моделі Харрода є нейтральний характер науково-технічного прогресу, звідси випливає, що с_r - величина постійна.

Пригадаємо, що схильність до заощаджень (s’) визначається так:

,

де: S – сукупні заощадження, Y – сукупний продукт (ВВП, НД).

Нагадаємо, що темп економічного зростання (g) визначається так:

.

Капіталоємність продукції (с_r) визначається так:

.

Отже, перетворимо перше рівняння і підставимо дані формул:

,

,

.

Отже винайдена рівність, при якій обсяги заощаджень дорівнюють обсягам інвестицій і забезпечує гарантований темп економічного зростання, при якому не відбуватимуться кризи. А от щоб перетворити заощадження на інвестиції Харрод пропонував використовувати механізми грошово-кредитного та бюджетно-фінансового регулювання, розроблені Дж. Кейнсом, так звані «вбудовані стабілізатори».

Темп економічного зростання буде нарощуватись, якщо схильність до заощаджень буде падати (тобто інвестиції зростатимуть), а капіталоємність продукції зменшуватись (тобто віддача від інвестицій зростатиме).

Аналогічна модель економічної динаміки, запропонована Євсеєм Домаром:

g = s’×В,

де: g – стійкий темп економічного зростання протягом тривалого часу, s’ – схильність до заощаджень, В – продуктивність інвестицій.

Пригадаємо, що продуктивність інвестицій (В) є показником оберненим до капіталоємності продукції і визначається наступним чином:

, звідси:

,

.

Домар вважав інвестиції основною рушійною силою економічної динаміки у зв’язку з їх подвійним ефектом:

- „дохідний ефект” – (акцентував Кейнс) – інвестиції, що впливають на ефективний споживчий попит;

- „виробничий ефект” – (неокейнсіанці) – інвестиції, що впливають на ефективну пропозицію (виробництво), завантаження виробничих потужностей і робочої сили (інвестиційний попит).

Висновок: капіталістична система не в змозі самостійно долати циклічний характер економічного розвитку (рівноважний стан є випадковою ситуацією в череді постійних відхилень), отже, необхідне втручання держави. Харрод пропонує такі заходи:

1) антициклічна політика короткострокового плану (кейнсіанські методи державного регулювання);

2) політика довгострокового стимулювання темпів економічного зростання на основі:

- створення „буферних запасів” – товарно-матеріальних цінностей, що не псуються з часом, підтримка рівноважних цін, шляхом вилучення товарно-матеріальних цінностей у період спаду (коли пропозиція більше попиту) і їх розпродаж у період буму (дефіциту);

- пропонував знизити процент або взагалі ввести нульову ставку проценту, що приведе до стійкого економічного зростання при повній зайнятості (відбудеться знищення „психологічного закону”, що забезпечить максимум інвестиційного попиту).

Неокейнсіанську інвестиційну теорію циклу також детально викладено в праці Е. Хансена “Економічні цикли та національний дохід” (1958) та статті Дж. Хікса “Містер Кейнс і класики” (1937). Вчені спільно розробили модель IS-LM (інвестицій, заощадження – ліквідність, маса грошей), в якій показали, що капіталістична система здатна до врівноваження і виходить на такий рівень доходу, якому відповідає норма проценту і маса грошей (рис. 1). Чим більше зменшується процент, тим більше зростає прибуток, а значить і національний доход, але чим більший національний дохід тим більша його частина заощаджується, а відтак виникає і більша потреба в грошах для здійснення інвестицій, тому для росту економіки необхідно, щоб зростання національного доходу дорівнювало зростанню сукупних інвестицій.

Ситуацію загальної рівноваги, коли інвестиції дорівнюють заощадженням і одночасно попит на гроші їх пропозиції, розуміють як одне із тимчасових станів ринкової економіки, а тому обстоюють політику державного втручання задля наближення до рівноважного стану.

Хансен зазначив, що причина циклічності (постійно виникають кризи та безробіття) полягає у коливаннях динаміки інвестицій, яку викликає:

1) вичерпання автономних інвестицій – таких, що не пов’язані із доходами (це інвестиції, пов’язані з НТП, зростанням населення, капіталу);

2) зменшення похідних інвестицій – це інвестиції, що напряму залежать від доходу і пов’язані із споживанням („психологічний закон”).

Модель IS (інвестиції, заощадження) – LM (ліквідність, маса грошей) показує, що рівновага обох ринків забезпечується рівноважною ставкою процента (r_o), яка зумовлює існування рівноважного доходу на товарному і грошовому ринках (рис. 1).

0

Рис. 1. Неокейнсіанська модель IS-LM

 

Хансен доповнив концепцію мультиплікатора концепцією акселератора, а саме з’ясував, що із збільшенням доходів збільшуються й інвестиції:

а = D I/ D Y

Отже, темп економічного зростання національного доходу залежить від k, а, та автономних інвестицій. Прослідити цей механізм дозволяє принцип надмультиплікатора:

Y_t = A_t + k× Y_t-1 + a× (Y_t-1 - Y_t-2)

де: Y_t, Y_t-1, Y_t-2 - національний дохід в періоді, A_t - автономні інвестиції, k – мультиплікатор, a – акселератор.

Висновок: неокейнсіанці вважали цикл – явищем притаманним економіці, що розвивається і „невидима рука” не в змозі подолати цикли, а отже необхідні державні заходи антициклічного регулювання, а саме «вбудовані» стабілізатори (керована програма бюджетного компенсування та кредитно-грошового регулювання) та вкладання грошей в освіту, як основне джерело автономних інвестицій.

Висновки: поширення ідей Дж. Кейнса знайшло своє відображення в працях Ф.Перру, Г. Мюрадля, Є. Домара, Р. Харрода, Дж. Хікса, Е. Хансена та ін. Зокрема, згадані науковці розвинули кейнсіанську теорію державного управління економікою в концепціях «індикативного планування», «гарантованого та стійкого темпів економічного зростання», «інвестиційних циклів», «економічної динаміки», «акселератора» тощо.

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ ЗНАНЬ:

Контрольні запитання:

1. Назвіть основні причини та наслідки «Великої депресії» 1929-1933 рр.

2. Розкрийте зміст реформ, здійснюваних Ф. Рузвельтом у 1933-1938 рр.

3. Охарактеризуйте економічний розвиток провідних країн світу до і після світової економічної кризи 1929-1933 рр.

4. В чому полягає зміст кейнсіанської революції?

5. Розкрийте зміст теорії ефективного попиту Дж. Кейнса.

6. Поширення ідей кейнсіанства у Франції та Швеції.

7. Поширення ідей кейнсіанства в Англії та США.

8. Концепції мультиплікатора, акселератора та принцип надмультиплікатора.

 

Тестові завдання:

 

1. Який факт найбільше сприяв виходу з “Великої депресії” США?

1) територіальна агресія та національна мобілізація;

2) кейнсіанська політика;

3) колонії і домініони;

4) етатизація.

2. Який факт найбільше сприяв виходу з “Великої депресії” Англії?

1) територіальна агресія та національна мобілізація;

2) кейнсіанська політика;

3) колонії і домініони;

4) етатизація.

3. Який факт найбільше сприяв виходу з “Великої депресії” Франції?

1) територіальна агресія та національна мобілізація;

2) кейнсіанська політика;

3) колонії і домініони;

4) етатизація.

4. За рахунок чого Рузвельт організував наповнення бюджету США (виділіть неправильний пункт)?

1) підвищення мита;

2) підвищення податків;

3) запровадження акцизів;

4) зниження зарплат службовцям.

5. В чому криється причина виникнення “Великої депресії”?

1) аграрна криза;

2) гіперінфляція;

3) крах на Нью-Йоркській фондовій біржі;

4) воєнний конфлікт.

6. “Новий курс” Рузвельта був практичним втіленням рекомендацій…?

1) неолібералістів;

2) кейнсіанців;

3) маржиналістів

4) марксистів.

7. Чим зумовлений був крах на Нью-Йоркській фондовій біржі у 1929 році?

1) неправомірно роздутим курсом акцій біржовими брокерами;

2) банкрутством в промисловості;

3) неврожайним роком;

4) новою інвестиційною політикою уряду США.

8. Що стало наслідком краху на Нью-Йоркській фондовій біржі в 1929 році?

1) спад виробництва, безробіття та падіння зарплат;

2) дефляція;

3) криза недоспоживання;

4) всі перераховані відповіді.

9. Яку догму розвіяла “Велика депресія”?

1) про неспроможність політики економічного дирижизму;

2) про неспроможність політики етатизації;

3) про неспроможність політики економічного лібералізму;

4) про неспроможність політики автаркії.

10. Яке положення не відповідає “Новому курсу” Рузвельта?

1) організація громадських робіт;

2) державне регулювання за допомогою кредитно-грошової та фіскальної політики;

3) політика фритредерства;

4) політика протекціонізму.

11. Який факт найбільше сприяв виходу з “Великої депресії” Японії?

1) територіальна агресія та національна мобілізація;

2) кейнсіанська політика;

3) колонії і домініони;

4) етатизація.

12. В чому криється зміст аграрної політики у складі “Нового курсу”?

1) компенсація державою фермерських втрат та скорочення обсягів с/г виробництва;

2) нарощування обсягів сільськогосподарського виробництва екстенсивним методом;

3) поширення державної власності у сфері сільського господарства;

4) інтенсифікація сільського господарства за рахунок залучення іноземних фахівців та техніко-технологічних інновацій.

13. Який факт найбільше сприяв передкризовому розвитку США?

1) державні інвестиції;

2) відсутність конкурентів;

3) злиття приватного та державного капіталів;

4) контрибуції і репарації.

14. Який факт найбільше сприяв передкризовому розвитку Франції?

1) державні інвестиції;

2) відсутність конкурентів;

3) злиття приватного та державного капіталів;

4) контрибуції і репарації.

15. Який факт найбільше сприяв передкризовому розвитку Англії?

1) державні інвестиції;

2) відсутність конкурентів;

3) злиття приватного та державного капіталів;

4) контрибуції і репарації.

16. Який факт найбільше сприяв передкризовому розвитку Японії?

1) державні інвестиції;

2) відсутність конкурентів;

3) злиття приватного та державного капіталів;

4) контрибуції і репарації.

17. Коли виникло кейнсіанство?

1) 30 рр. 20 ст.;

2) 30 рр. 19 ст.;

3) 60 рр. 20 ст.;

4) 90 рр. 19 ст.

18. Назвіть представника неокейнсіанства?

1) Р. Харрод;

2) Дж. Кейнс;

3) Дж. Робінсон;

4) А. Маршалл.

19. В якій країні кейнсіанство набуло великого значення?

1) Німеччині;

2) США;

3) Англії;

4) СРСР.

20. Кейнс був прихильником …?

1) концепції “laissez faire, laissez passer”;

2) стимулювання пропозиції;

3) стимулювання попиту;

4) мікроекономічного дослідження.

21. Виділіть закон Кейнса …?

1) будь-яка пропозиція породжує адекватний їй попит;

2) попит породжує пропозицію;

3) пропозиція породжує багатство;

4) попит породжує заощадження.

22. Виділіть складові “психологічного закону” Кейнса …?

1) мотив ризику, трансакційний мотив, мотив престижу;

2) трансакційний мотив, мотив престижу, мотив самореалізації;

3) спекулятивний мотив, мотив ризику, трансакційний мотив;

4) мотив престижу, мотив самореалізації, мотив ризику.

23. Графік, який відображує граничну схильність людей до заощадження та споживання це …?

1) крива Філліпса;

2) графік Хікса-Хансена;

3) “Кейнсіанський хрест”;

4) крива Лаффера.

24. Виділіть формулу мультиплікатора …?

1) k = ΔY/ΔS;

2) k = ΔY/ΔI;

3) k = ΔI/ΔY;

4) k = ΔI/ΔS.

25. Мультиплікатор це …?

1) дія інвестицій, що примножує національний дохід;

2) дія заощаджень, що примножує інвестиції;

3) дія інвестицій, що зменшує національний дохід;

4) дія заощаджень, що зменшує інвестиції.

26. Формула акселератора – це…?

1) a = ΔI/ΔS;

2) a = ΔS/ΔI;

3) a = ΔY/ΔI;

4) a = ΔI/ΔY.

27. Акселератор відображує …?

1) як збільшаться інвестиції, якщо збільшиться дохід;

2) як збільшаться інвестиції, якщо збільшаться заощадження;

3) як збільшаться заощадження, якщо збільшаться інвестиції;

4) як збільшаться доходи, якщо збільшаться інвестиції.

28. Неокейнсіанська модель Харрода-Домара показує, що…?

1) ринкова рівновага можлива, якщо заощадження будуть більші від капіталовкладень;

2) ринкова рівновага можлива, якщо заощадження будуть менші від капіталовкладень;

3) ринкова рівновага можлива, якщо заощадження будуть дорівнювати капіталовкладенням;

4) жодна відповідь.

29. Крива А. Філліпса відображує наступну залежність …?

1) чим більше інфляція, тим більше безробіття;

2) чим більше інфляція, тим менше безробіття;

3) середню і граничну схильність до споживання;

4) коливання рівня заробітної плати.

30. На що розраховували американські економісти в боротьбі з «Великою депресію»?

1) на зміну уряду;

2) на автоматичне застосування вбудованих стабілізаторів;

3) на закінчення війни;

4) на початок революції.

Завдання на ерудицію:

1. В якій країні кейнсіанство набуло великого значення?

2. Хто ввів у науковий обіг концепцію мультиплікатора?

3. Хто ввів у науковий обіг концепцію акселератора?

4. Хто ввів у науковий обіг концепцію гарантованого економічного зростання?

5. Хто першим запровадив індикативне планування?

6. Яку економічну науку започаткував Кейнс?

7 Яка економічна школа проповідує аналогічні “Новому курсу” Рузвельта ідеї?

8. Хто з кейнсіанців обстоювали здатність ринкової економіки до врівноваження?

9. На честь якого кейнсіанця названа теорія автоматичного зрівноваження заощаджень та інвестицій?

10. Як називається ситуація, коли грошова маса зростає, а відсоток не знижується?

Тема 10. Розвиток національних економік країн Європейської цивілізації в системі світового господарства під впливом науково-технічної революції

(друга половина ХХ cт.)

Актуальність: У повоєнний розвиток світового господарства, в тому числі країн Європейської цивілізації відбулися кардинальні якісні зміни, пов’язані із розвитком процесів глобалізації, інтеграції та регіоналізації економіки. Особливий інтерес становить геополітика та геоеконміка тієї доби, концентрація зусиль країн-лідерів у побудові світової фінансової, політичної, економічної структури та органітури, яка, наразі, дедалі більше нівелюється через «однобоке» обслуговування національних інтересів певних панівних країн.

Мета:

Вивчити особливості структурної трансформації світового господарства у повоєнний період, з’ясувати становлення та розвиток процесів економічної глобалізації та інтеграції, в тому числі утворення ЄС, дослідити етапність та характерні риси інституціоналізму як сучасного напрямку економічної теорії.

Закріпити та розвинути в практичному арсеналі студента низку історично-вивірених економічних реформ, що сприяли стрімкому розвитку економік визначених країн, так званому «економічному диву», ряд економічних, організаційних та інституційних важелів й інструментів, здатних раціоналізовувати процес прийняття та реалізації господарських рішень.

Виховати у студентів розуміння глибинних основ трансформації світового господарства у другій половині ХХ століття, пов’язаних із винайденням атомної та інформаційної зброї, посиленням екологічної небезпеки, вичерпанням природно-ресурсного потенціалу планети.

Внутрішньо-предметні та міжпредметні зв’язки: науково-теоретичний та методико-методологічний апарат розкриття даної теми тісно перекликається із знаннєвими ємностями теми 9 (в розрізі забезпечення подальшої хронології розвитку господарського життя та економічної думки), а також відповідних тем інших дисциплін («Історія України і світу», «Політична економія», «Макроекономіка», «Міжнародна економіка», «Національна економіка», «Державне регулювання економіки», «Гроші і кредит», «Сучасні економічні системи», «Фінанси», «Інституціональна економіка»), що розкривають природу економічних явищ і процесів, зародження яких бере початок з першої половини 20 ст.

ЕЛЕМЕНТИ БАЗИ ЗНАНЬ:

І. Структурно-логічна схема теми та теоретичні знання:

Лекційне заняття 14 (2 год.)

1. Структурні зміни світового господарства у ІІ пол. ХХ ст. План Маршала. Бреттон-Вудська угода.

2. Утворення та розвиток ЄЕС.

3. Зародження та загальна характеристика інституціоналізму.

Література: [2-6; 8; 9; 11; 14-16; 19; 27; 33; 36; 37]

Семінарське заняття 13 (2 год.)

1. Структурні зміни світового господарства у другій пол. ХХ ст. План Маршала. Бреттон-Вудська угода.

2. Утворення та розвиток ЄЕС.

3. Зародження інституціоналізму.

4. Теорії системної трансформації капіталізму.

Література, ресурси: [2-6; 8; 9; 11; 14-16; 19; 27; 33; 36; 37; 38; 40; 49-53; 55]

Лекційне заняття 15 (2 год.)

1. Теорії системної трансформації капіталізму.

2. Економічне зростання у післявоєнний період.

3. Теорії економічного зростання.

4. «Економічне диво» Німеччини.

Література: [2-6; 8-11; 13-19; 22; 27]

Семінарське заняття 14 (2 год.)

1. Економічне зростання у післявоєнний період.

2. Теорії економічного зростання.

3. Антикризова політика у реформуванні окремих країн Західної Європи (Німеччина, Франція).

Література, ресурси: [2-6; 8-11; 13-19; 22; 27; 38; 40; 49-53; 55]

ІІ. Перелік завдань, практичні навички та вміння:

Обов’язкові до виконання:

1. Студент повинен розуміти суть таких понять та категорій:

- до семінарського заняття 13: деколонізація, «холодна війна», державно-монополістичний капіталізм, Бреттон-Вудська угода, ЄАВТ, ЄОВС, демократизація власності, глобальна американізація, МВФ, МБРР, СОТ, «ноу хау», ТНБ, ТНК, ФПГ, дотація, субсидія, інститут, «абсентіївська власність», «буденний клас», «ефект Веблена», «гарвардський барометр», економічна кон’юнктура, економічна інтеграція, конвергенція, дифузія власності, «тройська унція», НАТО, ООН, МОП.

- до семінарського заняття 13: концепція «дифузії власності», концепція «революції менеджерів», концепція «революції в доходах», концепція «соціального партнерства», ринковий соціалізм, економічна конвергенція, диверсифікація виробництва, конгломерат, «білі комірці», «сині комірці», іпотека, енергетична криза, нафтове ембарго, дефіцит торгового балансу, стагфляція, програмування економіки, націоналізація економіки, деномінація, нуліфікація, ревальвація, дедоларизація, економічний дирижизм, держава-рантьє, японський патерналізм, «примусова економіка», «чорний» ринок, прогресивний податок, субсидія, соціально-ринкова економіка, подавлений споживчий попит, виробнича функція Кобба-Дугласа, «золоте правило» Фелпса.

2. При вивченні даної теми необхідно зв ернути увагу на:

- до семінарського заняття 13: характерні зрушення у структурі світового господарства у повоєнний період, основні винаходи НТР-ІІІ, зміст та особливості реалізації Плану Маршалла, історію створення та основні етапи розширення ЄС, сучасні проблеми ЄС, особливості зародження та розвитку інституціональної економічної теорії, інституційне вчення Т. Веблена, Дж. Комонса, У. Мітчела, теорії народного та колективного капіталізму, концепцію економічної конвергенції та нового індустріального суспільства.

- до семінарського заняття 14: зміст,спільні та відмінні риси в теоріях системної трансформації капіталізму (теорії народного капіталізму, колективного капіталізму, нового індустріального суспільства, економічної конвергенції), економічні доктрини, за якими відбувався розвиток провідних країн світу у післявоєнний період, особливості економічного розвитку США у післявоєнний період, передумови та наслідки «економічного дива» в Німеччині та Японії, особливості економічного розвитку Франції у повоєнний період, неокласичні доктрини, висвітлені в теоріях економічного зростання.

3. Розкрити зміст питань (законспектувати), винесених на самостійне опрацювання:

- до семінарського заняття 13: «Системи державних гарантій та реалізації прав громадян. Утворення Організації Об'єднаних Націй (ООН) та Міжнародної організації праці (МОП)»;

- до семінарського заняття 14: «Економічна політика голлізму у Франції».

Рекомендовані до виконання:

4. Підготувати реферат за темами:

- до семінарського заняття 13: «Значення плану Маршала в повоєнній стабілізації Європи», «Роль Маастрихтського договору у формуванні нового етапу ЄЕС», «Особливості інституціоналізму Р. Коуза», «Інституціональні теорії Дж.К. Гелбрейта», «Концепції футурології. Г.Канн, Д.Тоффлер, Ж.Фурастьє та їхні контури соціальної організації суспільства майбутнього», «Інституціональна концепція конвергенції двох систем».

- до семінарського заняття 14: «Японське «економічне диво», «Неокласичні модель економічного зростання Р. Солоу та Дж. Міда», «Сучасна економічна політика США», «Сучасна економічна політика Японії», «Сучасна економічна політика ФРН», «Сучасна економічна політика Франції», «Сучасна економічна політика Великобританії».

5. Презентація ІНДЗ за темами:

- до семінарського заняття 13: «Післявоєнна стабілізація фінансово-грошової сфери у Західній Європі та США».

- до семінарського заняття 14: ««Економічне диво» Німеччини», «Економічний, політичний, соціальний, духовно-культурний виміри людини у другій половині ХХ ст.».

6. Написати твір-есе за темами: «Перспективне застосування інституціональної економіки у реаліях українського суспільства», «Трансформація інституціонального порядку в Україні: власний підхід чи запозичення?», «Економічний дирижизм та економічний лібералізм: конфлікт та співіснування», «Сучасна економіка з точки зору можливостей макроекономічної політики».

7. Підготувати доповідь за темами: «Сучасні економічні течії: економічна теорія інформації», «Сучасні економічні течії: еволюційна економіка», «Сучасні економічні течії: поведінкова економічна теорія», «Становлення ТНК та світових фінансових центрів: історія та сьогодення», «Європейський Союз: історія створення і проблеми сьогодні», «Глобалізація та транс націоналізація», «Глобальні економічні інститути (МВФ, СБ, СОТ): історія створення та сучасна практика», «Клуб “Велика вісімка”: історія створення та сучасна практика».

 

ВИКЛАД ОСНОВНОГО МАТЕРІАЛУ:

Лекційне заняття 14 (2 год.)

Структурні зміни світового господарства у ІІ пол. ХХ ст. План Маршала. Бреттон-Вудська угода.

Структурні зміни світового господарства у другій половині ХХ ст.:

- Процеси деколонізації, викликані послабленням європейських метрополій та їх неспроможністю підтримувати колоніальну систему (зокрема, розпад Британської імперії, Французької колоніальної системи).

- Зміна геополітичної ситуації в світі: розподіл світу між комуністичним СРСР і капіталістичним Заходом. До кінця війни розпочалась “холодна війна”, коли західні країни, в основі із США, почали протидіяти спробам СРСР “проковтнути” залишки Європи.

- Змінено кордони європейських держав. Зокрема, Радянський Союз значно розширив сферу свого впливу в Європі і Азії. До його довоєнних придбань на Заході добавились Кенігсберг і частина фінської території, на сході - Курильські острови і південна частина Сахаліну. Порт-Артур знову став руською військово-морською базою. В сферу радянського впливу потрапили Маньчжурія, Північна Корея, Польща, Чехословаччина, Румунія, Угорщина, Болгарія, Албанія, Югославія.

- Розвиток і примноження форм державно-монополістичного капіталізму [345] за рахунок посилення втручання держави в економічне життя.

- Науково-технічна революція – ІІІ (1950-1970 рр.).

- Виникли міждержавні монополістичні організації і картельні об’єднання, створені по офіційній домовленості між країнами з ринковою економікою. Вони охоплювали цілі галузі (наприклад, Європейське об’єднання вугілля і сталі[346]) чи носили більш загальний характер (Європейське економічне співтовариство[347], Європейська асоціація вільної торгівлі[348]).

- Новий уклад системи міжнародних відносин: підписання Бреттон-Вудської угоди[349], створення ООН[350] і блоку НАТО[351].

- Глобальна американізація: поширення долару в світі внаслідок переходу до Бреттон-Вудської валютної системи, кредитування та імпорту американських товарів.

- Розпочався процес становлення нових організаційно-правових структур (інституцій) у сфері міжнародного економічного співробітництва:

а) МВФ – міжнародний валютний фонд (1944р.), який надає кредити на стабілізацію національних валют, які були надмірно девальвовані під час війни.

б) МБРР – міжнародний банк реконструкції і розвитку (1944р.) – надає кредити на реконструкцію і розвиток економіки країн.

в) ГАТТ (1947р.) – генеральна угода про тарифи і торгівлю; члени ГАТТ за допомогою зниження митних тарифів та квот сприяють взаємному економічному розвитку. У 1994 р. ГАТТ увійшла до СОТ – світова організація торгівлі, яка крім митних процедур займається регулюванням торгівлі послугами, особливо в інтелектуальній сфері. Кінцевою метою ГАТТ/СОТ є ліквідація митних тарифів.

г) ОЄЕС - організація європейського економічного співробітництва (1947р.), завданням якої було вироблення спільної програми відбудови Європи. Після того, як у 1960 році до 18 європейських країн приєднались США та Канада, а згодом Японія, Австралія, Фінляндія, ОЄЕС перетворилась на Організацію економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). Ціль ОЕСР – досягнення максимально швидкого економічного зростання при підтримці фінансової стабільності, сприяння розвитку вільної торгівлі (фритредерства) та створення сприятливих умов для розвитку слаборозвинених країн.

-д) ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку.

- Розпочались процеси міжнародної економічної інтеграції [352], зокрема створення різноманітних економічних союзів, таких, як ЛАД[353] (1945), ОАД[354] (1948), Бенілюкс[355](1958) тощо.

Характеристика НТР-ІІІ

Протистояння «Схід-Захід» було можливим тільки на основі економічної могутності, перш за все, супердержав – США і СРСР, тому цей фактор змагання двох систем був постійним «подразником» економічного розвитку, примушував шукати шляхи підвищення віддачі господарських систем, щоб виграти конкуренцію і довести переваги капіталізму чи соціалізму. Починаючи з 50-х рр. ХХ ст. відбулась третя науково-технічна революція.

Головні риси НТР-ІІІ:

- універсальність, оскільки НТР розповсюджується на всі галузі народного господарства;

- бурхливий розвиток науки і техніки;

- зміна ролі людини в процесі виробництва, оскільки підвищуються вимоги щодо рівня кваліфікації трудових ресурсів[356];

- зародилась, як воєнно-технічна революція і продовжувала залишатись такою весь післявоєнний період.

Винаходи:

- 1948 р. – винахід транзисторів – відкриття мало фундаментальне значення спочатку для електронного устаткування, а потім для створення мікрочипів та комп’ютерних технологій загалом;

- винайдення технологій, заснованих на ядерній і термоядерній енергії;

- освоєння навколоземного космічного простору;

- “інформаційна революція": електронні чіпи, мікропроцесори, персональні комп’ютери (1976р.);

- революція в області зв’язку і комунікацій (створення оптико-волоконних кабелів і кабельних мереж, супутниковий зв’язок, цифрові електронні обладнання із застосуванням мікропроцесорів та інтегральних схем для швидкісного одержання і передачі інформації);

- лазерні та плазмові технології;

- автоматизація і роботизація процесів;

- створення біотехнологій і «генної інженерії» (стовбурні клітини, клонування, генетико-модифіковані продукти харчування);

- винайдення штучних матеріалів (синтетичне волокно, пластмаса);

- розвиток нанотехнологій: скануючий тунельний мікроскоп (1982 р.), який дозволив не тільки розгледіти атоми, але й маніпулювати ними; атомно-силовий мікроскоп (1986 р.); силіконова наноелектроніка, що вже скоро дозволить зробити суперкомп’ютер в обсязі цукрового шматочка, із обсягом пам’яті в національну бібліотеку тощо.