Тема 7. Економічна ефективність природних заходів

Проблеми екології необхідно вирішувати в постійному взаємозв’язку з економікою, бо за допомогою економічних показників можна зацікавити про­мислові підприємства та інші організації у комплексному підході до освоєння й використання мінеральних ресурсів, створення безвідхідних технологій, розробки ресурсозберігаючих технологій і техніки тощо. На це спрямовані розрахунки економічної ефективності природоохоронних заходів.

На охорону навколишнього природного середовища і раціональне його ви­користання потрібні чималі витрати. Ці витрати необхідні для розробки й реалізації заходів, спрямованих на:

усунення або зниження викидів до гранично допустимих норм;

нейтралізацію шкідливих факторів забруднення;

зменшення шкідливого впливу забруднення на реципієнтів.

До першої групи заходів належать:

удосконалення технологічних процесів у напрямі зменшення викидів у навколишнє середовище;

перехід у всіх видах виробництва на ресурсозберігаючі, маловідхjдні технології;

постійне поліпшення якості використовуваного природного ресурсу;

установка та вдосконалення очисних споруд з наступною утилізацією відходів;

перехід на комплексне використання сировини;

постійний жорсткий контроль за забрудненням і зменшенням викидів.

Друга група заходів:

зменшення концентрації шкідливих речовин та їх агресивності при роз­бавленні промислових викидів і стічних вод;

суворе дотримання вимог щодо встановлення санітарних охоронних зон навколо промислових виробництв, проведення та збереження озеленення міст і селищ;

максимально можлива нейтралізація викидів, їх захоронення або консервація;

вибір оптимального розташування промислових виробництв і транспортних магістралей з точки зору збереження навколишнього середовища;

здійснення раціонального планування міських споруд і будинків з метою провітрювання, зниження шумового навантаження;

створення системи охорони природних територій та доцільне використання фізико-хімічних процесів впливу на природне середовище, наприклад, виклик штучних опадів.

До третьої групи заходів слід віднести:

створення умов для доочистки елементів навколишнього середовища перед їх використанням;

установка кондиціонерів у приміщеннях;

здійснення доочистки води перед використанням;

застосування під час будівництва, реконструкції і модернізації нових, більш стійких матеріалів;

виведення нових сортів і видів сільськогосподарських культур, тварин, більш стійких до забруднення навколишнього природного середовища;

проведення профілактичних заходів, спрямованих на зниження шкідливого впливу забруднення середовища на сільськогосподарські угіддя, культури й тварин.

Вивчення проблеми оцінки економічної ефективності природоохоронних заходів дає змогу виділити ряд особливостей:

природоохоронні заходи не завжди дають можливість отримати конкретний прибуток;

результат цих заходів часто проявляється не одразу, а через досить три­валий період часу;

нерідко позитивний результат або його частку отримує не той, хто впро­вадив природоохоронний захід;

ефект у природі, як правило, має властивість накопичуватись.

Під збитками розуміють можливі або фактичні втрати, які вини­кають у результаті яких-небудь подій чи явищ, зокрема, як негативні зміни у природному середовищі внаслідок антропогенного впливу.

Види збитків:

економічні;

екологічні;

еколого-економічні;

соціальні;

соціально-економічні;

психологічні;

морально-етичні;

естетичні.

З найбільшою достовірністю оцінці та обліку піддається економічний збиток, під яким розуміють виражені у грошовій формі можливі або фактичні втрати природних ресурсів і негативні зміни у природному середовищі, що від­буваються в результаті активної діяльності людини, а також трудові й матеріальні витрати, необхідні для ліквідації антропогенних наслідків.

Економічні збитки можуть бути прямими й непрямими

Чистий економічний ефект природоохоронних заходів розраховують за фактичними й очікуваними (плановими, проектними, прогнозованими) результатами. Під час розробки та вибору варіанта природоохоронного заходу необхідно вибирати той, що забезпечить досягнення максимального розміру чистого економічного ефекту при дотримані встановлених вимог до якості навколишнього природного середовища.