Тема 5. Територіально-регіональні особливості природокористування і охорони навколишнього середовища

Кожна окрема територія України є частиною країни і, звичайно, має част­ково загальні екологічні проблеми, які впливають на її стан:

екологічна криза окремих екосистем (водної, повітряної та ін.), що викли­кано негативними довгостроковими тенденціями збільшення забруднення навколишнього природного середовища, існує для значної кількості регіонів;

висока матеріалоємність, енергонасиченість промислових об’єктів є при­чиною зростаючих потреб у споживанні великої кількості природних ресурсів, що призводить до їх зменшення і навіть переходу в розряд невідтворюваних. Це є причиною високих витрат і як наслідок, зростання собівартості продукції, що робить підприємство неконкурентоздатним, а це погіршує еколого-економічний стан у даному регіоні;

значна кількість небезпечних об’єктів на території України робить ці те­риторії потенційно екологічно безпечними, ризиковими та потребує для уникнення аварій і катастроф додаткових коштів;

техногенне навантаження на територіях промислово розвинутих областей погіршує загальний стан природного оточення;

зростання відходів на території більшості регіонів через великі обсяги ви­робництва й застарілі технології, не забезпечує високий ступінь переробки і використання природних ресурсів.

Основні причини розгляду екологічних проблем не тільки в масштабах країни, що звичайно актуально та необхідно, а й у регіональному розрізі викликані такими міркуваннями:

кожен регіон має різні види корисних копалин, які під час поділу праці та спеціалізації сформували свою регіональну промисловість, своє навантажен­ня на екологічну систему;

вирішення еколого-економічних проблем має більш ефективний результат, коли їх вирішення враховує конкретну територію (її розмір, географію, кі­лькість підприємств і їх значимість для даної території, густоту населення, інфраструктуру тощо);

у певних регіонах різні еколого-економічні проблеми або різна ступінь їх значимості й актуальності. доцільно під час розробки природоохоронних заходів та прийняття рішень щодо раціонального використання природних ресурсів даного краю роз­глядати все в комплексі, у системі з іншими заходами з економічного, соціального розвитку регіону з обов’язковою прив’язкою до особливостей і можливостей природного оточення регіону.

Дослідження та аналіз регіональних екологічних проблем, що пов’язані з наслідками взаємодії людини і природи на конкретній території, дозволили їх розглядати і групувати за різними ознаками.

виникнення тих чи інших проблем у регіонах країни є результатом взаємодії людини з природою, коли активне використання різноманітних природних ресурсів, зростання антропогенного навантаження на територію призводить до порушень природних екологічних систем, руйнує умови до їх поновлення.

Регіональні екологічні проблеми, безумовно, мають спільний характер із загальними екологічними проблемами, що виникли і продовжують накопичуватися в Україні, але в кожному регіоні існують свої особливості.

Серед регіональних екологічних проблем, на наш погляд, треба виділити

такі:

забруднення навколишнього природного середовища, яке загрожує здо­ров’ю населення;

деградація та руйнування природничих комплексів;

висока концентрація виробництва і населення в районах екологічного лиха;

обмежені можливості екологічної саморегуляції через те, що природничо-ресурсний потенціал знаходиться на межі вичерпання;

дефіцит водних ресурсів стримує розвиток виробничих сил;

напружений земельно-господарський баланс.

Економічна оцінка природних територій

Кожний ресурс потребує економічної оцінки. Це відноситься як до приро­дних ресурсів, так і до природних комплексів. За допомогою економічної оцінки визначається суспільна корисність природних ресурсів і територій. Необхідність економічної оцінки викликана вимогами ринку (будь-який любий товар має свою ціну, а природні ресурси також є товаром). Економічна оцінка природних ресурсів потрібна для врахування впливу природного фактора на підвищення ефективності суспільного виробництва, а також як мотивація охорони природного середовища, його раціонального використання, ліквідації наслідків використання та відтворення. Таким чином, економічна оцінка виконує дві функції - облікову і стимулюючу.

У процесі вдосконалення природокористування в регіонах, де існують те­риторіально-виробничі комплекси виділяють три основні напрями.

 Перший напрям пов’язаний із раціональним споживанням (використанням) ресурсів для задоволення постійно зростаючих потреб суспільства в сировині, паливі, енергії, продовольстві тощо.

Другий напрям передбачає конструктивне перетворення природного сере­довища, створення культурних ландшафтів, меліорацію земель, проведення комплексу заходів зі знешкодження відходів виробництва чи зменшення їх шкідливого впливу на природу.

Третій напрям включає безпосередню охорону навколишнього середовища, збереження природних ландшафтів на території заповідників, національних парків, створення територій, де повністю або частково заборонена господарча діяльність.

Усі напрями допомагають вирішувати питання раціонального й ефективного природокористування, тому повинні бути задіяні у процесі створення і розвитку територіально-виробничих комплексів.