Гіпертекстова та мультимедійна технології

Звичайний текст виглядає як один довгий рядок символів, що читається в одному напрямку (схема 64).

Гіпертекст має нелінійну сіткову форму організації інформаційної одиниці, поділеної на фрагменти, для кожного з яких указується перехід до інших фрагментів за певними типами зв'язків. При встановленні зв'язків можна спиратися на різноманітні ключі. Дотримуючись цих зв'язків, можна читати або освоювати матеріал у будь-якому порядку, а не в єдиному. Кожний видимий на екрані ЕОМ фрагмент тексту, доповнений численними зв'язками з іншими фрагментами, дає змогу уточнити інформацію про досліджуваний об'єкт і рухатися в одному або кількох напрямках відповідно до вибраного зв'язку. Текст втрачає свою замкненість, стає принципово відкритим, в нього можна вставити нові фрагменти, вказуючи для них зв'язок з наявними. Структура тексту не руйнується. У гіпертексті немає заздалегідь заданої структури.

Гіпертекст — нова технологія відображення неструктурованого вільно нарощуваного знання.

Під гіпертекстом розуміють систему інформаційних об'єктів (статей, документів, сторінок), з'єднаних між собою спрямованими зв'язками, що утворюють мережу.

Об'єкти можуть бути текстовими, графічними, з використанням засобів мультиплікації, аудіо- та відеотехніки. Така форма відображення інформації в ЕОМ називається гіпермедіа.

Замість пошуку інформації за допомогою відповідного пошукового ключа гіпертекстова технологія припускає переміщення від одних об'єктів інформації до інших з урахуванням їх семантичної зв'язаності. Для цього кожний об'єкт зв'язується з інформаційною панеллю екрана, на якій користувач може асоціативне вибрати один із зв'язків.

Структурно гіпертекст складається з інформаційного матеріалу, тезауруса гіпертексту, списку головних тем та алфавітного словника.

Інформаційний матеріал поділяється на статті, які складаються з заголовка і тексту. Заголовок містить тему або найменування, що описує об'єкт. Інформаційна стаття містить традиційні визначення та поняття, вона має займати одну панель і бути легкодоступною для огляду. Текст, який включається в інформаційну статтю, може супроводжуватися поясненнями, прикладами, документами, об'єктами реального світу.

Тезаурус гіпертексту — це автоматизований словник, що відображає семантичні відношення між лексичними одиницями дескрипторно-пошукової мови і призначений для пошуку слів за їхнім смисловим значенням. Тезаурус гіпертексту складається із статей, кожна з яких має заголовок та список заголовків родинних тезаурус-них статей із зазначенням типу споріднення. Заголовок тезаурусної статті збігається з найменуванням інформаційної статті і є найменуванням об'єкта, опис якого містить інформаційна стаття.

Існують такі види споріднення або відношень: вид — рід, рід — вид, предмет — процес, процес — предмет, ціле — час­тка, частка — ціле, причина — наслідок, наслідок — причина та ін. Користувач одержує більш загальну інформацію з родового типу зв'язку, а з видового — специфічну інформацію без повторення загальних відомостей із родових тем. Список заголовків родинних тезаурусних статей є локальним довідковим апаратом, в якому вказують посилання тільки на найближчих родичів. Тезаурус гіпертексту можна подати у вигляді мережі, у вузлах якої знаходяться текстові описи об'єкта (інформаційні статті), а ребра вказують на існування зв'язку між об'єктами і на тип споріднення.

Список головних тем містить заголовки всіх довідкових статей, для яких немає посилань типу рід — вид, частка — ціле. Як правило, список займає не більше однієї панелі екрана.

Алфавітний словник має перелік найменувань усіх інформаційних статей за алфавітом.

Гіпертекстову технологію орієнтовано на оброблення інформації не замість людини, а разом із нею, тобто вона є авторською. Користувач сам визначає підхід до вивчення або створення матеріалу з урахуванням своїх індивідуальних здібностей, знань, рівня кваліфікації та підготовки. Гіпертекст містить не тільки інформацію, а й апарат її ефективного пошуку.

Зв'язки встановлюють, виходячи з вимог зручного і швидкого доступу до інформації. Застосовують, як правило, два типи зв'язків: посилальні та ієрархічні. З використанням ієрархічних зв'язків вузли організовують в структури на основі принципу підпорядкування "батько—нащадок". Посилальні зв'язки служать для поєднання структур.

Організація доступу до інформації в гіпертекстових системах може бути забезпечена одним із трьох способів:

— у початкових вузлах гіпертексту розміщується стисла таблиця змісту;

— для перегляду інформації застосовується спеціальна програма;

— проводиться індексація вузлів інформації, а її пошук здійснюється за показаними індексами.

Гіпертексти, сформовані вручну, використовують давно — це довідники, енциклопедії, а також словники, оснащені розвинутою системою посилань. У 60-ті роки XX ст. американські вчені Д.Енгельбарт та Т.Нельсон розвинули ідею гіпертексту і розробили перше покоління гіпертекстових систем. Т.Нельсон ввів термін "гіпертекст", показавши можливість втілення ідей гіпертексту на реальній технологічній основі. В наш час найпоширенішими системами є HyperCard, HyperStudio, SuperCard, QuickTime, HyperText Markup Language (HTML). Системами нового класу є системи "text management systems" (системи управління документацією), в яких поєдналися різноманітні методи схову й оброблення інформації.

Гіпертекст став засобом більш ефективної організації поштової системи, файлових систем електронних дощок оголошень (BBS).

Мультимедіа ("багатосередовищність") — інтерактивна техно логія, що забезпечує роботу з нерухомими зображеннями, відео- зображенням, анімацією, текстом і звуковим рядом.

Файли з мультимедійною інформацією зберігаються на CD-ROM, диску або на мережному сервері. Оцифроване відео зберігається у файлах із розширенням AVI, аудіо-інформація — у файлах із розширенням WAV, аудіо- у формі інтерфейсу MIDI із розширенням MID. Для їх під­тримки розроблено файлову підсистему, яка забезпечує передачу інформації з CD-ROM з оптимальною швидкістю, що істотно при відтворенні аудіо- та відеоінформації.

Мультимедіа-акселератор — це програмно-апаратний засіб, який об'єднує можливості графічних акселераторів (перенесення блока даних, фарбування об'єкта, під­тримка апаратного курсора) з однією або кількома мультимедійними функціями, що потребують установлення в ПЕОМ додаткових пристроїв.

До мультимедійних функцій належать цифрова фільтрація та масштабування відео, апаратний цифровий стиск — розгортка відео, прискорення графічних операцій, пов'язаних із тривимірною графікою (3D), підтримка "живого" відео, наявність композитного відеовходу, виведення TV-сигналу на монітор.

У 1991 р. фірма IBM запропонувала стандарт Multimedia, a Microsoft — стандарт МРС. На даний час розроблено: MIDI-інтерфейс — стандарт для підключення різноманітних музичних синтезаторів, DCI-інтерфейс — інтерфейс із дисплейними драйверами, що дають змогу відтворювати повноекранну відеоінформацію; МСІ-інтерфейс — інтерфейс для керування різноманітними мультимедійними пристроями.

Широке застосування технологія мультимедіа знайшла у сфері освіти, комп'ютерного тренінгу, бізнесу. Створено ігрові ситуаційні тренажери, відеоенциклопедії, діалогове кіно, де користувач може керувати процесом видовища з клавіатури, а також за допомогою промови. Особливі перспективи мультимедіа відкриває для дистанційного навчання.