Технологія створення Web-сторінок

Спочатку всіма компаніями була прийнята така техно­логія. HTML-текст кожного документа містив однакові блоки, які описували дані та потребували ідентичного оформлення. Група працівників фірми, які займалися Web-сервером, готувала і передавала іншим її співробітникам шаблони Web-документів, в яких вже були заповнені розділи, що потребували однакового підходу. Службовцям залишалося тільки включити в скелет Web-документа потрібний зміст і передати результат на публікацію у WWW.

На зміну описаній прийшла фреймова технологія, розроблена фірмою Netscape. Вікно Web-броузера поділяється на фрейми — незалежні частини. У кожному фреймі розташовується окремий документ. Завдяки фреймам автор Web-документа може контролювати реальний його вигляд, розташування та розміри елементів у вікні броузера. Творець документа працює у звичному середовищі майже візуального проектування, де немає необхідності замислюватись над особливостями оброблення HTML-документів конкретним броузером.

Фрейми реалізують роздільне існування документа, який міститься, та його зовнішніх атрибутів типу назви установ, навігаційної панелі, відомостей про автора. За допомогою фреймів кожний структурний елемент Web-документа може бути розміщений в окремому файлі. Якщо розробнику треба змінити навігаційну панель документів серверу, то йому не треба проводити цю операцію з кожним із документів, розташованих на Web-сервері. Досить змінити тільки файл, який містить меню, і всі документи на сервері одержать новий навігаційний блок. Тіло доку­мента стає окремим файлом, що зручно як для розробників, так і для користувачів.

Спрощується робота користувача з документом. Незалежно від довжини документа, який читається, у користувача завжди буде навігаційна панель, що дає змогу легко переміщатися від одного документа до іншого. Крім того, в момент завантаження нового документа немає потреби "перекачувати" по мережі вміст навігаційного фрейму, а це економить і час, і кошти.

Однак фреймова технологія не тільки розширила можливості розробників Web-документів та організаторів Web-серверів, а й спричинила ряд проблем. Web-документи, оформлені за допомогою фреймів, неможливо зберігати повністю в одному файлі (вони складаються з кількох незалежних піддокументів: назви фірми, меню і власне змісту). Користувачеві потрібно зберігати всі складові Web-документа і тільки після цього можна зберегти май-стер-документ, що є каркасом, на якому кріпляться піддокументи. Потім необхідно перевірити правильність гіпер-текстових посилань в майстрові-документі, які пов'язують окремі документи його структури. Крім того, неможливо повністю надрукувати Web-документ, створений за допомогою фреймів. Можна надрукувати спочатку зміст, потім — меню та ін. Тому втрачається стрункість документа паперової копії.

Доступ до Internet можна здобути, використовуючи різні можливості:

— користувач працює на фірмі, що надає доступ до Internet. У цьому разі він з'єднується з Internet через свою локальну мережу;

— користувач може звернутися до офіційного постачальника послуг Internet — провайдера — і працювати в мережі за допомогою телефонної лінії. Тоді йому будуть доступні всі служби Internet;

— користувач може підключитись до діалогової інформаційної мережі, що надає доступ до Internet. У цьому разі можуть бути надані не всі послуги Internet.

Основний параметр, який характеризує підключення до Internet, є співвідношення послуги/ціна. За цим показником моделями підключення до Internet в установі є: шлюз ЕП, емуляція комутованого сполучення, комутований SLIP і виділений SLIP.

Користувач повинен зв'язати своє локальне обладнання з регіональним провайдером. Щоб установити зв'язок, більшість користувачів застосовує модем і телефонну лінію. Багато користувачів для підключення до Internet з установи використовують її локальну мережу, безпосередньо підключену до серверу регіонального провайдера Internet через високошвидкісний канал зв'язку. Локальний (місцевий) і віддалений сервери, як правило, зв'язані з Internet за допомогою високошвидкісних каналів зв'язку.

Такий механізм взаємодії з Internet можна охарактеризувати як класичний варіант системи "клієнт — сервер".

Залежно від співвідношення потужності та функціональності ЕОМ користувача (клієнта) й ЕОМ регіонального провайдера (серверу) можливими є два варіанти розподілу функцій між сервером і клієнтом.

Клієнт і сервер частково міняються ролями. При цьому забезпечуються такі самі технологічні можливості, але швидкість роботи системи істотно збільшується, оскільки основне обчислювальне навантаження припадає на ЕОМ користувача.

В Internet використовуються такі IT:

— мультимедіа (через World Wide Web);

— пошук за допомогою систем меню (Gopher);

— гіпертекстові технології;

— ущільнення даних;

— технологія передачі через модеми і комунікаційні лінії;

— технології, що забезпечують санкціонований доступ до інформації, та криптографія;

— технологія комп'ютерного способу передачі інформаційних повідомлень (ЕП);

— цифрові відео і звук.

Значний обсяг інформації, що передається в мережі Internet, займає ЕП, яка є однією з найпопулярніших її служб.

На вузлі провайдера Internet для користувача виділяється спеціальна поштова скринька, в яку потрапляють усі листи, що надходять для нього. Коли користувач підключається до вузла, листи з цієї скриньки передаються на його ЕОМ. Система проходження ЕП по мережі Internet така, що потребує наявності двох програм-серверів. Сервер SMTP (простий транспортний поштовий протокол) займається розсиланням листів в Internet. Усі листи абонентів вузла Internet спочатку потрапляють на цей сервер.

Сервер РОРЗ (поштовий протокол) здійснює приймання листів з Internet.

До поштових клієнтів для роботи з поштою Internet належать програми Outlook Express, Messenger, Eudora та Forte Agent.

World Wide Web (WWW) — одна з найпоширеніших мережних служб (ресурсів, інструментів) Internet, що забезпечує зручний інтерфейс для пошуку й одержання інформації з БД, яка зберігається в десятках тисяч джерел у

всій мережі у вигляді документів, файлів, систем колективної роботи, віртуальних бібліотек, аудіо- і відеотек, поштових повідомлень та новин.

Система гіпертексту надає доступ до безлічі текстів (документів, сторінок), пов'язаних між собою нелінійно. В документах WWW не використовуються ієрархічні меню або списки каталогу, вони містять посилання на інші документи. Перехресні посилання допомагають користувачеві швидко звернутися до документа за додатковою інформацією з питання, що його цікавить, а після цього продовжити читання вхідного тексту. Абревіатура WWW перекладається з англійського як "всесвітня павутина", тому що її гіпертекстові посилання пов'язують інформацію, розташовану в різних місцях, подібно до павутиння паву­ка. При цьому не принципово, де в Internet розміщено документ, на який вказує посилання.

Зазначена властивість робить WWW єдиною інформаційною структурою. Так, WWW трансформувала Internet, об'єднавши віддалені сервери як частину єдиного глобального гіпертексту. При цьому зв'язок є повністю однобічним. Створена сторінка WWW може бути змінена тільки автором, але прочитати її може будь-хто, тобто WWW пропонує зв'язок одного з багатьма. Велике значення має те, що користувач не зобов'язаний знати, де знаходиться документ.

У WWW доступним є практично кожний з елементів мультимедіа, тобто в інформацію, подану у вигляді сторінок тексту і рисунків, можна включати звуки та відеозоб-раження. Таким чином, WWW забезпечує гіпермедійне (гіперсередовищне) подання інформації.

Альтернативними назвами WWW є Web або W3.

Web — великий ресурс унікальної інформації. Система Web може використовуватися не тільки для розповсюдження, а й для збирання інформації. За допомогою спеці­ального ПЗ можна створювати бланки та форми, що заповнюються користувачами.

Web ґрунтується на кількох протоколах, включаючи TCP/IP і НТРР, але доступними є кілька, включаючи FTP (File Transfer Protocol — протокол передачі файлів) і NEWS (групи новин).

Web побудовано на основі технології "клієнт — сервер". На Web-серверах (або вузлах Web) інформація зберігається у вигляді гіпертекстових документів і надається Web-клієнтам. Під Web-сервером залежно від контексту слід розуміти програму, встановлену на ЕОМ, саму ЕОМ або їх об'єднання. Таким чином, вузол Web — це звичайна ЕОМ, на якій встановлено спеціальне ПЗ — програма-сер-вер. За його допомогою ЕОМ користувача з'єднується з Web. Web-клієнти запрошують інформацію, одержують її і відображають. Як клієнт Web виступає програма, яка називається Web-броузером.

Технологія роботи з Web включає два етапи:

— роботу з програмою Web-сервер, що дає змогу установам й окремим особам створювати та зберігати свої інформаційні Web-вузли, до яких можуть звертатися користувачі програм перегляду і, таким чином, публікувати інформацію на відміну від друкованої інформації.

— роботу з програмою-броузером, що надає доступ до інформації Web.

Доступ до Web, перегляд даних і маніпулювання ними здійснюються за допомогою Web-броузера.

Коли користувач запрошує у Web інформацію з будь-якої початкової сторінки, він запускає Web-броузер на своїй ЕОМ і дає модему команду з'єднатися з місцевим провайдером послуг Internet. Через деякий час, коли встановиться з'єднання, відповідним комунікаційним протоколом інформація пакетами надсилається на ЕОМ користувача і перетворюється на початкову сторінку про­вайдера послуг користувача. На цій сторінці, як правило, користувач може знайти посилання на корисні Web-сто­рінки. Після цього користувач побачить на екрані монітора великий список посилань на Web-сторінки, поділені на категорії. Наприклад, якщо користувач перегляне початкову сторінку певної категорії, то він побачить посилання на інші сторінки, присвячені цій категорії.

Проглядаючи далі сторінки Web за допомогою броузера, користувач бачить інформацію з поточними посиланнями на документи. Перехресні посилання, як правило, виділяються іншим кольором або підкреслюванням. Посиланням може бути будь-яке зображення або звуковий фраґмент. Щоб скористатися посиланням, користувач клацає лівою клавішею миші на виділеному тексті або рисунку, завдяки чому одержує інформацію стосовно вибраного предмета. Якщо він бачить, що ця інформація його не цікавить, то можна легко повернутися до попередньої сторінки. Для одержання більш докладної інформації користувач може клацнути мишею на іншому посиланні. Ця форма зв'язку застосовується також для графічних зображень. Ще одна ключова особливість інтерфейсу користувача — це зміна положення курсора в той момент, коли він указує на гіперпосилання.

Типові технологічні процедури Web-броузерів:

— вмикати і вимикати відображення зображень. Це особливо зручно для користувачів, які працюють в Internet за модемом. Користувач може вимкнути зображення, не очікуючи, доки графічна інформація буде передана по телефонній лінії;

— відображати першу сторінку тексту в той момент, коли ще триває передача іншої частини початкової сторінки;

— записувати початкові сторінки в спеціальну область на диску, що дає змогу користуватися ними без ще однієї передачі;

— створювати закладки, за допомогою яких можна перейти до певної початкової сторінки;

— записувати початкові сторінки у файл;

— друкувати початкову сторінку на принтері;

— копіювати початкову сторінку в буфер обміну Windows;

— виділяти переглянуті раніше гіпертекстові зв'язки;

— показувати, яку частину (скільки відсотків) початкової сторінки вже одержано.

Серед відомих броузерів найкращою програмою є Netscape Navigator, яка дає змогу проглядати документи Web з елементами мультимедіа. Вона була розроблена для забезпечення оптимальної продуктивності та простого використання під час подорожі по Web.

Цей броузер реалізує такі технологічні процедури: дає змогу відображати і взаємодіяти з завантаженими документами; забезпечує захист при з'єднанні з сертифікованими Web-серверами; дає змогу завантажувати кілька зображень та текстів водночас, що збільшує продуктивність і швидкість системи; підтримує кешування документів та зображень для зменшення навантаження на мережу; забезпечує інтерфейс, який конфігурується користувачем, із рядком статусу, панеллю інструментів та рядком для зображення каталогу; підтримує закладки, що дають змогу спростити повторний доступ до Web-вузлів; дає змогу доступу до інших компонентів Internet; забезпечує доступність до ОС різних версій (Macintosh, Windows, Unix X-Windows).

Однак фреймову технологію підтримують тільки броузери Netscape Navigator та Internet Explorer і їхні більш нові версії. Таким чином, обмежується коло потенційних відвідувачів Web-серверу. Тому за бажанням користувача необхідно передати варіант документів з фреймами і без них. Це досягається встановленням гіпертекстового посилання на дерево документів з фреймами в безфреймовому документі.

Система WAIS — Wide Aria Information Servise (інформаційний сервіс широкої області) є альтернативою всесвітньої павутини при здійсненні пошуку. WAIS — це система серверів для вилучення інформації з БД, розкиданих по всьому світу. На відміну від Web, користувач не може пересуватися по WAIS. Замість цього він надає програмі WAIS перелік ключових слів, вона переглядає бібліотеки WAIS і повертає користувачеві перелік документів, знайдених нею у бібліотеках.

Іноді в Internet використовується система Gopher, що перекладається як "ховрашок". Ця система вкладених меню, розгалужених як нори ховрашка, була прообразом всесвітньої павутини. Проглянувши Gopher-меню, користувач знайде пункти, які виводять файл, посилаючи його до іншого Gopher-меню, або запускають ще яку-небудь службу Internet.