Сутність та особливості економічної інформації

Основні поняття дисципліни

Економічний об’єкт – люди, різні предмети, явища чи факт про який можуть бути зібрані дані.

Економічні інформаційні системи – людино-машинні системи, що збирають, накопичують, зберігають і видають по запиту чи вимозі інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об'єктом.

Інформаційна база - сукупність інформації, що використовується для фун­кціонування системи і поділяється на зовнішню і внутрішню машинну базу.

Зовнішня машинна інформаційна база – частина інформаційної бази, що являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, що призначені для безпосереднього сприйняття людини.

Внутрішня машинна інформаційна база- частина інформаційної бази, що є сукупністю інформації, що використовується в інформаційній системі на ма­ши­н­них носіях даних.

Інформаційне забезпечення (ІЗ)- сукупність форм документів норматив­ної бази і реалізованих рішень по обсягах, розміщенню і формам існування ін­фор­мації, що використовується в інформаційній системі при її функціонуванні.

Структура ІЗ: методичні інструктивні матеріали (сукупність державних стандартів), система класифікації і кодування інформації, інформаційна база (зо­в­­нішня: нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, внутріш­ня –  інформаційні масиви).

Основні принципи створення ІЗ: цілісність, імовірність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація й уніфіка­ція, адаптивність, мінімізація введення і висновку інформації.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої постійної інформації на носіях даних.

Інформаційний виріб - інформаційний засіб, що пройшов іспит і пере­дається замовнику разом із програмним забезпеченням його ведення.

Предметна область – визначена якимись ознаками сукупність еконо­мічних об'єктів: це знання і дані про процес, проблему, організацію.

Користувач – особистість, що бере участь у функціонуванні предметної області, чи використовує результати її функціонування.

Особистість приймаюча рішення – фахівець, керівник, що виконує функцію керування економічним об’єктом.

Класифікатор – офіційний документ, що представляє систематичний пе­ре­лік найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об’єктів класифікації.

Види класифікаторів: державний, галузевий, підприємства.

Мета дисципліни

Дати основні теоретичні положення створення інформаційних сис­тем, ознайомитися із сучасними підходами, складом і змістом основних операцій створення інформаційних систем, методами керування проце­сом створення ІС і побудови ІС.

 

Тема 1. Економічна інформація як об'єкт комп'ютерної обробки. - 1 година

Поняття та види економічної інформації. Властивості та структура економічної інформації. Вимоги до економічної інформації, як об’єкта комп’ютерної обробки. Особливості економічної інформації.

Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відпо­ві­дних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбу­лися або мають відбутися.

Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації: прог­но­зна, планово-договірна, облікова, нормативна, розцінкова, довідкова, таблична.

Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твер­дження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Напри­клад, прогнозований розмір прибутку за рік.

Планово-договірна інформація пов'язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають від­бутися в заданому часовому періоді. Наприклад, планований обсяг ви­пу­ску продукції конкретного найменування за місяць, кількість матеріалів конкретного найме­нування, які постачаються за договором.

Облікова інформація пов'язана з функціями опера­тивного, бухгалтерського, статис­ти­чного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу.

Нормативна інформація пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регла­мен­тує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення скла­ду та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь.

Розцінкова інформація включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи. Ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскуран­тні, відпускні, оптові, роздрібні. Наприклад, планова ціна на продукцію конкретного найме­нування.

Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства.

Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені зна­чен­ня. Наприклад, розмір податку з оподатковуваної суми заробітку.

Нормативна, розцінкова, довідкова, таблична інформація є загально функціональною, призначена для прийняття всіх управлінських рішень. Ця інформація ведеться сумісно й утво­рює в умовах автоматизованого оброблення інформації фонд нормативно-довідкової інформації (НДІ).

Економічна інформація є не тільки інструментом, а й елементом управління. За техно­логічного підходу до управління, коли воно подається як інформаційний процес, інформація є об'єктом збирання, передачі, збереження, оброблення. При цьому "сира" (необроблена) інфор­мація є предметом праці в інформаційному процесі управління, а "готова" (оброблена) — про­дуктом праці.

За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну ін.­формацію поділяють на такі види:

Початкова — інформація, що надходить до об'єкта, який регулюється (вхід).

Внутрішня — інформація, що виникає в процесі виробниче-господарської діяльності об'єкта, який регулюється.

Зовнішня — інформація, що виникає за межами об'єкта, який регулюється. Необроб­ле­на — інформація, що не підлягає ніяким перетворенням і в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. Інша — оброблена.

Вхідна — інформація, що вводиться для оброблення.

Похідна — заново створена інформація.

Проміжна — інформація, що знову надходить для чергового оброблення.

Змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожному її фік­суванні (реєстрації), відображає господарську діяльність і зміни, що в ній відбуваються. Вико­ристовується в одному циклі оброблення.

Умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого періоду. Термін її застосування великий і використовується в багатьох циклах оброблення.

Вихідна — видається системою наприкінці оброблення або після закінченні окремих її етапів. До її одержання задається мета функціонування ІC. Вихідна інформація може бути для зовнішнього використання в системах управління більш високого рангу або партнерів, а також для внутрішнього використання — це власне інформація для управління об'єктом.

MRP/ERP- системи

Сьогодні для українських підприємств найбільш актуальними є такі концепції КІСП, як MRPII і ERP, що фактично стали світовими стандартами. Вони являють собою набори загальних правил, які сформульовані відповідно на початку 80-х і 90-х років XX ст. Американським товариством з управління виробництвом і запасами (American Production and Inventory Control Society — APICS), котре об'єднує провідні американські компанії.

Сучасні автоматизовані системи організації та матеріально-технічного забезпечення виробництва беруть свій початок від систем планування матеріальних потреб MRP, що виникли в кінці 60-х — на початку 70-х років XX ст. Вони були спрямовані на вирішення проблем, які є актуальними сьогодні для українських підприємств, а саме: облік, оцінка потреб у сировині, матеріалах і управління збутом готової продукції. За допомогою цих систем можна планувати закупки або виробництво всіх компонентів кінцевого продукту, проводити оцінку матеріальних запасів з врахуванням незавершеного виробництва і прогнозів з реалізації.

До кінця 80-х років ідея створення єдиної моделі даних у межах підприємства стала привертати увагу міжнародних промислових компаній, котрі шукали спосіб спростити управління виробничими процесами. І MRP стали першим кроком у цьому напрямі. У міру розвитку MRP-систем стало зрозумілим, що для успішного управління підприємством необхідно забезпечити більш тісний зв'язок і координацію всіх підрозділів виробництв, які відповідають за проектування, виготовлення, постачання, сервісне обслуговування, реалізацію та маркетинг. Це зумовило появу нового покоління програмних продуктів під назвою систем планування виробничих ресурсів — MRP II (Manufacturing Resource Planning). Поряд з функцією планування потреб у матеріалах, системи MRP II мають інші функції (автоматизоване проектування, управління технологічними процесами, імітаційне моделювання тощо). Концепція MRPII — це методологія детального планування виробництва підприємства що включає облік, планування завантаження виробничих потужностей, планування потреб в усіх ресурсах виробництва (матеріали, сировина, комплектуючі, обладнання, персонал), планування виробничих затрат, моделювання ходу виробництва, його обліку, планування випуску готових виробів, оперативне коригування плану і виробничих завдань. І все це будується на основі єдиної, інтегрованої бази даних.

MRP згодом перетворилося в планування ресурсів підприємства (Enterprise Resource Planning — ERP), яке іноді ще називають плануванням ресурсів у масштабі підприємства (Enterprise-wide Resource Planning). В основі ERP також лежить принцип створення єдиного сховища даних (repository), що містить усю ділову інформацію, накопичену організацією в процесі ведення ділових операцій включно з фінансовою інформацією, дані, пов'язані з виробництвом, управлінням персоналом, або будь-які інші відомості. Це усуває необхідність передачі даних від підсистеми до підсистеми. Крім того, будь-яка частина інформації підприємства стає доступною одночасно для всіх працівників, котрі мають відповідні повноваження.

Концепція ERP стала дуже популярною у виробничому секторі, оскільки планування ресурсів дало можливість скоротити час випуску продукції, знизити рівень товарно-виробничих запасів, а також поліпшити зворотний зв'язок із споживачем за одночасного скорочення адміністративного апарату. ERP-системи забезпечують виконання всіх перелічених функцій обліку й контролю, причому не лише для однорідних і локально розміщених виробництв, а й для багатопрофільних підприємств та корпорацій, які мають філії і підрозділи в багатьох містах і країнах.

ERP-системи вирізняють такі основні особливості порівняно з MRP II:

а) універсальність. Ці системи мають усі необхідні засоби для організації інтегрального процесу управління і планування виробництва незалежно від його розмірів, характеру продукції, що випускається, та географічного розміщення;

б) підтримка різноманітних типів виробництва. В ERP-системи початкове входять такі модулі: виготовлення на склад (Make To Stock — MTS), виготовлення на замовлення (Make To Order — МТО), збирання на замовлення (Assemble To Order — АТО), проектування на замовлення (Engineer To Order — ЕТО). Слід відзначити, що в процесі розвитку виробництва звичайно відбувається зміна типів, наприклад, з ЕТО, характерного для початкових етапів розвитку нового бізнесу, на MTS, типового для виготовлення стандартизованої продукції. Програмне забезпечення ERP-систем забезпечує підтримку трансформації типів та їх співіснування на одному підприємстві;

в) космополітизм. Часто філії і підрозділи підприємства розміщенні в багатьох країнах, отже, виникають мовні бар'єри, а також необхідність врахування специфіки законодавства і валютних систем цих країн. У подібних ситуаціях усі турботи про забезпечення коректних перетворень для правильного виконання бізнес-трансакцій бере на себе ERP-система.

Відповідно до матеріалів асоціації APICS, сучасна система управління підприємством, що відповідає концепції ERP, має включати:

· управління ланцюжком постачань (Supply Chain Management, SCM, раніше — DRP, Distribution Resource Planning);

· удосконалене планування і складання розкладів (Advanced Planning and Scheduling, APS);

· модуль автоматизації продажів (Sales Force Automation, SFA);

· автономний модуль, відповідальний за конфігурування (Stand Alone Configuration Engine, SCE);

· остаточне планування ресурсів (Finite Resource Planning, FRP);

· бізнес-інтелект (Business Intelligence, BI), технологію оперативної аналітичної обробки (Online Analytical Processing, OLAP);

· модуль електронної комерції (Electronic Commerce, EC)-,

• управління даними про виріб (Product Data Management, PDM).

Концепція ERP дозволяє відслідковувати не лише виробничі,

а й інші ресурси підприємства (фінансові, збутові тощо). Ця концепція має велику функціональність, у ній значна увага приділяється фінансам і засобам підтримки прийняття рішень. Вона дає можливість планувати й управляти не лише виробничими процесами, а й усією діяльністю (бізнесом) підприємства, домогтися її оптимізації за ресурсами і часом.

Досить часто всю властиву концепції ERP сукупність завдань реалізує не одна інтегрована система, а певний комплект програмного забезпечення. В основі такого комплекту, як правило, лежить базовий ERP-пакет, до якого через відповідні інтерфейси підключено спеціалізовані продукти третіх фірм.

У будь-якому разі, у системі класу ERP слід чітко виділяти три базових блоки:

а) формування основного плану на основі замовлень клієнтів І прогноз попиту. Це організаційно-алгоритмічний процес, який включає процедуру швидкої перевірки виконуваності плану з ресурсів, так зване “приблизне планування потужності” (Rough Capacity Planning);

б) планування потреб, тобто формування плану-графіка виготовлення партій виробів власного виробництва і плану-графіка закупівлі матеріалів та комплектуючих. При цьому працюють цілком визначені алгоритми розрахунку розмірів замовлень і дат запуску замовлень на основі сітьових моделей. На цьому етапі виконують також розрахунок завантаження ресурсів або балансування плану-графіка з ресурсів — процедуру планування потужності (Capacity Planning);

в) оперативне управління. Процедури перевірки укомплектованості і запуску замовлень, управління процесом виробництва через механізми виробничих циклів, пріоритетів, розмірів замовлень, при цьому ведеться облік виконання операцій і замовлень та складський облік.

До систем класу ERP мають входити засоби, що дозволяють змоделювати весь хід виробництва при даному варіанті основного плану, щоб побачити можливі майбутні проблеми і вузькі місця. ERP-системи мають підтримувати методи Just-In-Time (точно в строк). Вони також мають планувати діяльність служб збуту, постачання і виробництва як наскрізний графік взаємозалежних замовлень. Такі системи мають охоплювати засоби бюджетування і розвинуту систему управлінського обліку та фінансового планування, а також систему бухгалтерського обліку або інтерфейс з такою системою, що працює як в українських, так і в західних (GAAP, IAS) стандартах бухгалтерського обліку і звітності.

Завдання бухгалтерського обліку вирішуються в ERP-системах інтегровано із завданнями планування виробництвом.

Залежно від особливостей виробництва для різних підприємств доцільно використовувати різні концепції управління та інформаційних систем. Умовно є п'ять типів виробництв відповідно до числа видів кінцевої продукції й обсягу випуску в натуральних показниках.

Перший тип — підприємства, які випускають складні вироби на замовлення, тобто це тип одиничного виробництва на замовлення. Його відрізняє потенційно велика різноманітність продукції, що випускається, і штучний випуск. Характеризується універсальним устаткуванням — верстатами з ЧПУ, роботами і гнучкими автоматизованими виробництвами. Персонал — висококваліфіковані наладчики і верстатники широкого профілю.

Другий, третій і четвертий типи — різні варіанти серійного виробництва: дрібносерійне, серійне і великосерійне. Чим вища серійність, тим нижча універсальність устаткування і вужче спеціалізація працівників. Число видів готової продукції менше, обсяг випуску — більший.

П'ятий тип — масове виробництво. Спеціалізоване устаткування, конвейєри, потокові лінії, технологічні комплекси. Мінімальне число видів продукції, що випускається, максимальні обсяги випуску.

Кожному типу виробництва відповідають свої методи управління. Для підприємств першого типу — це різноманітні сіткові моделі: методи PERT і критичного шляху, а також стандарти управління ERP, до яких входять методи сіткових розрахунків. Сьогодні обчислювальні можливості дозволяють застосовувати більш гнучкі та складні алгоритми розвузлування виробництва, що спричинило появу продуктів, котрі підтримують гнучке управління виробничими графіками й виробничими завданнями — APS (Advanced Planning and Scheduling — розширене планування та диспетчерування). Процес формування потреб у ресурсах виконується за їхньою допомогою за хвилини, причому завдання вирішується в умовах обмежених потужностей.

Підприємства другого, третього і четвертого типів — це сфера застосування стандартів ERP. Для підприємств п'ятого типу — масового виробництва — це методи точно в строк (Just-In-Time — JIT). На них можуть працювати також і методи ERP, хоча для досить простого виробництва цього типу ERP занадто потужні.

Вплив програмних систем MRP/ERP на бізнес величезний. Використання ERP сприяє об'єднанню, зменшенню числа непотрібних операцій, скороченню помилок, поліпшує можливості прогнозу і планування, що може забезпечити значне скорочення витрат і поліпшення процесу виробництва. Завдяки тому, що переваги систем планування ресурсів очевидні й діючі, провідні сучасні виробники і далі активно впроваджують MRP і ERP уже протягом більш ніж 25 років.

Основні елементи html help

Незважаючи на всі переваги, мова HTML не дуже придатна для створення контекстно-залежних довідкових систем прикладних програм. У першу чергу це зв’язано з наступними факторами:

· HTML-документи звичайно складаються з великої кількості файлів, інформація в який зберігається в нестислому вигляді. Унаслідок цього дисковий простір використовується неефективно. Крім того, це може викликати певні проблеми при поширенні додатків;

· у HTML-документах немає засобів створення змісту, пошуку по ключових словах, а також повнотекстового пошуку;

· звичайні браузери мало придатні для перегляду файлів довідки;

· немає можливості створювати різні типи вікон для винесення тексту довідки.

Для усунення перерахованих недоліків Microsoft доповнила стандартну мову HTML такими засобами:

· компілюємим файлом формату (chm), що передбачає стискання і об’єднання усіх файлів HTML-документа в єдиний файл;

· стандартними засобами навігації: змістом, предметним покажчиком і засобами повнотекстового пошуку;

· інтерфейсом, що настроюється, який нагадує інтерфейс WinHelp, вікнами, що налагоджуються, і панелями інструментів;

· контекстно-залежними API для організації взаємодії з прикладними програмами.

Усі ці доповнення роблять HTML Help дуже схожим на WinHelp.

Тема 5. Організація автоматизованих інформаційних систем у менеджменті на основі сучасних засобів обчислювальної техніки.                                                                        - 4 години

Загальні особливості автоматизованих інформаційних систем. Структура автоматизованих інформаційних систем. Архітектура автоматизованих інформаційних систем.

Критерії застосовності ЕС

Застосовані ЕС	Незастосовані ЕС
Логічний характер задач	Обчислювальний характер задач
Наявність кваліфікованих експертів	Відсутність експертів
Евристичні методи	Алгоритмічні методи
Наявність невизначеності та відсутності точних даних	Наявність точних даних і строгих процедур
Метод формальних міркувань	Процедурний метод

 

Найперспективнішими напрямами щодо створення практичних програмних систем вважають:

— інтеграцію EC з традиційними пакетами (табличні процесори, СУБД) і створення гібридних EC. Такий підхід дає змогу використати EC як зовнішню керуючу програму, що здійснює підключення її до потрібного пакета залежно від виду розв'язуваної задачі, дає можливість врахувати якісні фактори у процесі розв'язування кількісних або аналітичних задач;

— створення EC реального часу при управлінні неперервними процесами. Вони сприяють підвищенню надійності й ефективності управління технологічними лініями, ядерними реакторами та ін.;

— побудову розподілених EC, в яких може виконуватися узгоджене оброблення різнорідних знань. Взаємодія між автономними частинами EC здійснюється передачею повідомлень через спеціальний блок (дошку оголошень). Робота розподіленої EC імітує колективні рішення складної проблеми групою фахівців, кожний з яких володіє лише одним її аспектом;

— розроблення динамічних EC. Системи цього класу дають змогу моделювати динамічні ПС. Зміни, що відбуваються в таких сферах після початку розв'язування задачі, впливають на остаточний висновок і тому мають враховуватися безпосередньо у процесі формування висновку. Поява динамічних EC забезпечує автоматизацію важливих задач моніторингу, які не можуть бути розв'язані задопомогою традиційних EC.

Основні сфери застосування EC:

Діагностика — визначення стану EC. Найвідомішими є медичні діагностичні системи, які використовуються для встановлення зв'язку між фактами порушення діяльності організму та можливими причинами виникнення порушень.

Інтерпретація — визначення сутності даних, що спостерігаються. Інтерпретувальні системи можуть робити певні висновки на підставі результатів спостереження.

Прогнозування — визначення наслідків ситуації. Прогнозуючі системи передбачають можливі результати або події на підставі даних про поточний стан об'єкта.

Планування — визначення програми дій відповідно до певного критерію. Планувальні системи призначені для досягнення конкретних цілей при розв'язуванні задач з великим числом змінних.

Контроль й управління — моніторинг і контролінг розвитку ситуації. Інтелектуальні системи можуть приймати рішення, аналізуючи дані, що надходять з кількох джерел. Такі системи застосовують в управлінні фінансо­вою діяльністю підприємства, сприяють прийняттю рішень у кризових ситуаціях.

Навчання — здобуття певних знань й оцінювання результатів. EC можуть входити як складова частина до комп'ютерних систем навчання. EC одержує інформацію про діяльність особи, яка навчається, й оцінює дані, аналізуючи її поведінку.

Основні поняття дисципліни

Економічний об’єкт – люди, різні предмети, явища чи факт про який можуть бути зібрані дані.

Економічні інформаційні системи – людино-машинні системи, що збирають, накопичують, зберігають і видають по запиту чи вимозі інформацію у вигляді даних і знань, необхідних для керування економічним об'єктом.

Інформаційна база - сукупність інформації, що використовується для фун­кціонування системи і поділяється на зовнішню і внутрішню машинну базу.

Зовнішня машинна інформаційна база – частина інформаційної бази, що являє собою сукупність повідомлень, сигналів і документів, що призначені для безпосереднього сприйняття людини.

Внутрішня машинна інформаційна база- частина інформаційної бази, що є сукупністю інформації, що використовується в інформаційній системі на ма­ши­н­них носіях даних.

Інформаційне забезпечення (ІЗ)- сукупність форм документів норматив­ної бази і реалізованих рішень по обсягах, розміщенню і формам існування ін­фор­мації, що використовується в інформаційній системі при її функціонуванні.

Структура ІЗ: методичні інструктивні матеріали (сукупність державних стандартів), система класифікації і кодування інформації, інформаційна база (зо­в­­нішня: нормативно-довідкові документи, інформаційні повідомлення, внутріш­ня –  інформаційні масиви).

Основні принципи створення ІЗ: цілісність, імовірність, контроль, захист від несанкціонованого доступу, єдність і гнучкість, стандартизація й уніфіка­ція, адаптивність, мінімізація введення і висновку інформації.

Інформаційний засіб – комплекс упорядкованої постійної інформації на носіях даних.

Інформаційний виріб - інформаційний засіб, що пройшов іспит і пере­дається замовнику разом із програмним забезпеченням його ведення.

Предметна область – визначена якимись ознаками сукупність еконо­мічних об'єктів: це знання і дані про процес, проблему, організацію.

Користувач – особистість, що бере участь у функціонуванні предметної області, чи використовує результати її функціонування.

Особистість приймаюча рішення – фахівець, керівник, що виконує функцію керування економічним об’єктом.

Класифікатор – офіційний документ, що представляє систематичний пе­ре­лік найменувань і кодів класифікаційних угрупувань і об’єктів класифікації.

Види класифікаторів: державний, галузевий, підприємства.

Мета дисципліни

Дати основні теоретичні положення створення інформаційних сис­тем, ознайомитися із сучасними підходами, складом і змістом основних операцій створення інформаційних систем, методами керування проце­сом створення ІС і побудови ІС.

 

Тема 1. Економічна інформація як об'єкт комп'ютерної обробки. - 1 година

Поняття та види економічної інформації. Властивості та структура економічної інформації. Вимоги до економічної інформації, як об’єкта комп’ютерної обробки. Особливості економічної інформації.

Сутність та особливості економічної інформації

Усі процеси життєдіяльності людського суспільства відбуваються за допомогою інфо­рмації, яка є формою зв'язку між об'єктом, що передає повідомлення, і тим, який прийматиме його.

Інформація — сукупність відомостей (даних), які сприймають з навколишнього сере­довища (вхідна інформація), видають у нав колишнє середовище (вихідна інформація) або збе­рігають всередині певної системи.

Інформація повинна відображати реальний світ, процеси, явища, використовувати при цьому зрозумілу користувачеві мову, бути своєчасною, корисною та необхідною йому.

У теорії автоматизованого оброблення інформації її розглядають як сукупність знань, що є об'єктом нагромадження, реєстрації, передачі, збереження, оброблення.

В економічному комплексі функціонують науково-технічна, економічна, правова, ад­міністративна та інші види інформації.

Економічна інформація — один з найбільш масових різновидів інформації, що відо­бражає процеси виробництва, розподілу, обміну і споживання матеріальних благ та послуг.

Вона чисельно характеризує стан виробничо-господарської та фінансової діяльності об'єкта реальних і вартісних показників, циркулюючи у виробничій та невиробничій сферах, органах управління. За допомогою економічної інформації можна простежити взаємозв'язки між ланками народного господарства, напрями його розвитку, налагодити ефективне управлі­ння ним. Ці особливості суттєво відрізняють її від економічних даних. В об'єктивній економіч­ній реальності постійно відбуваються події, що трактуються як будь-яка зміна стану економі­чного об'єкта. Ці події породжують повідомлення, що можуть бути відображені на будь-якому носію в будь-якій знаковій системі. Сукупність повідомлень про реальні економічні події, факти, не співвіднесену з можливостями їх використання, називають економічними даними.

Економічні дані — відображення економічних явищ, не пов'яза не з конкретним завданням управління із певним споживачем.

Економічні дані стають інформацією, якщо їх споживач розв'язує певне завдання уп­ра­вління. Іншими словами, економічна інформація — це економічні дані, які використовуються в управлінні.

Економічна інформація розглядається в прагматичному, семантичному і синтаксич­ному аспектах. Прагматичний аспект пов'язаний із розглядом цінності, корисності вико­ристання економічної інформації для вироблення правильного управлінського рішення. Це дає змогу відокремити потрібну інформацію для кожного рівня управління. Семантичний аспект забезпечує вивчення значеннєвого змісту (чи змістового навантаження) інформації, визначення зв'язку між її складовими частинами. Синтаксичний аспект дає змогу встано­вити параметри інформаційних потоків, розглянути форми подання інформації, її носії, способи кодування.

Економічна інформація є предметом автоматизованого оброблення. Вона має ряд особ­ливостей, що впливають на способи її збирання, реєстрації та використання. Ці особливості полягають у тому, що, будучи єдиною для всього народного господарства, вона:

— має тенденцію до постійного збільшення обсяг і в даних;

— відображає різнобічну діяльність підприємств, організацій через систему натуральних, вартісних та інших показників;

— є цифровою, алфавітною та алфавітно-цифровою, має лінійну форму подання;

— в основній своїй масі дискретна (від лат.  Discretus — поділений, переривчатий), фіксується на матеріальних носіях;

— характеризується масовістю та великими обсягами, тривалістю збереження і необ­хідністю накопичення, повторюваністю циклів виникнення й оброблення у встановлених часових межах;

— має складну структуру.

Види економічної інформації

Економічна інформація налічує багато різновидів, що виділяються на підставі відпо­ві­дних класифікаційних схем. Вона може відбивати певні події, явища, процеси, що вже відбу­лися або мають відбутися.

Відповідно до виконуваних функцій управління виділяють такі види інформації: прог­но­зна, планово-договірна, облікова, нормативна, розцінкова, довідкова, таблична.

Прогнозна інформація пов'язана з функцією прогнозування, відображає ймовірне твер­дження про майбутній стан господарських процесів із високим ступенем вірогідності. Напри­клад, прогнозований розмір прибутку за рік.

Планово-договірна інформація пов'язана з функцією планування й описує господарські процеси, що мають від­бутися в заданому часовому періоді. Наприклад, планований обсяг ви­пу­ску продукції конкретного найменування за місяць, кількість матеріалів конкретного найме­нування, які постачаються за договором.

Облікова інформація пов'язана з функціями опера­тивного, бухгалтерського, статис­ти­чного обліку і відбиває господарські процеси, що вже здійснилися, а також їхній фактичний стан. Наприклад, кількість відпущеного матеріалу конкретного найменування зі складу цеху за робочу добу.

Нормативна інформація пов'язана з функцією підготовки виробництва. Вона регла­мен­тує межі витрат матеріальних та трудових ресурсів, рівень запасів і заділів, встановлення скла­ду та структури об'єктів виробництва, послідовність технологічних операцій та ін. Наприклад, норма витрати матеріалу на деталь.

Розцінкова інформація включає ціни, розцінки, тарифи, які встановлено на матеріали, продукцію, виконання роботи. Ціни можуть бути планові, фактичні, договірні, прейскуран­тні, відпускні, оптові, роздрібні. Наприклад, планова ціна на продукцію конкретного найме­нування.

Довідкова інформація призначена для деталізації господарських процесів, їх якісного розшифрування і доповнення різними відомостями. Наприклад, найменування та технічна характеристика виробу, найменування й адреса підприємства.

Таблична інформація містить коефіцієнтні величини або заздалегідь обчислені зна­чен­ня. Наприклад, розмір податку з оподатковуваної суми заробітку.

Нормативна, розцінкова, довідкова, таблична інформація є загально функціональною, призначена для прийняття всіх управлінських рішень. Ця інформація ведеться сумісно й утво­рює в умовах автоматизованого оброблення інформації фонд нормативно-довідкової інформації (НДІ).

Економічна інформація є не тільки інструментом, а й елементом управління. За техно­логічного підходу до управління, коли воно подається як інформаційний процес, інформація є об'єктом збирання, передачі, збереження, оброблення. При цьому "сира" (необроблена) інфор­мація є предметом праці в інформаційному процесі управління, а "готова" (оброблена) — про­дуктом праці.

За технологією оброблення та використання в управлінських рішеннях економічну ін.­формацію поділяють на такі види:

Початкова — інформація, що надходить до об'єкта, який регулюється (вхід).

Внутрішня — інформація, що виникає в процесі виробниче-господарської діяльності об'єкта, який регулюється.

Зовнішня — інформація, що виникає за межами об'єкта, який регулюється. Необроб­ле­на — інформація, що не підлягає ніяким перетворенням і в незмінному вигляді переходить із вхідної у вихідну. Інша — оброблена.

Вхідна — інформація, що вводиться для оброблення.

Похідна — заново створена інформація.

Проміжна — інформація, що знову надходить для чергового оброблення.

Змінна — інформація, що характеризується зміною своїх значень при кожному її фік­суванні (реєстрації), відображає господарську діяльність і зміни, що в ній відбуваються. Вико­ристовується в одному циклі оброблення.

Умовно-стала — інформація, що зберігає свої значення протягом тривалого періоду. Термін її застосування великий і використовується в багатьох циклах оброблення.

Вихідна — видається системою наприкінці оброблення або після закінченні окремих її етапів. До її одержання задається мета функціонування ІC. Вихідна інформація може бути для зовнішнього використання в системах управління більш високого рангу або партнерів, а також для внутрішнього використання — це власне інформація для управління об'єктом.