Заглавная страница Избранные статьи Случайная статья Познавательные статьи Новые добавления Обратная связь КАТЕГОРИИ: АрхеологияБиология Генетика География Информатика История Логика Маркетинг Математика Менеджмент Механика Педагогика Религия Социология Технологии Физика Философия Финансы Химия Экология ТОП 10 на сайте Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрацииТехника нижней прямой подачи мяча. Франко-прусская война (причины и последствия) Организация работы процедурного кабинета Смысловое и механическое запоминание, их место и роль в усвоении знаний Коммуникативные барьеры и пути их преодоления Обработка изделий медицинского назначения многократного применения Образцы текста публицистического стиля Четыре типа изменения баланса Задачи с ответами для Всероссийской олимпиады по праву Мы поможем в написании ваших работ! ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?
Влияние общества на человека
Приготовление дезинфицирующих растворов различной концентрации Практические работы по географии для 6 класса Организация работы процедурного кабинета Изменения в неживой природе осенью Уборка процедурного кабинета Сольфеджио. Все правила по сольфеджио Балочные системы. Определение реакций опор и моментов защемления |
Принципи формального підходу до індивідуальності
У вивченні індивідуальності формальний підхід – це сукупність методів аналізу структури стійких універсальних властивостей особистості. Конструкт «формальний підхід» дозволяє провести необхідну для цілей дослідження межу між найбільш типовими, стабільними, що відтворюються в життєвій практиці та експериментальній ситуації індивідуально-типологічними особливостями й іншою безкінечною різноманітністю унікальних комбінацій, що характеризують неповторність окремої людської індивідуальності. Наприклад, агресивність яку носить спрямованість, конструктивну чи деструктивну? В рамках формального підходу для опису структури психіки використовуються такі психодинамічні конструкти як темперамент, стиль, здібності, характер тощо. Питанням «ЩО?» дослідники визначають змістові компоненти психіки, а питанням «ЯК?» – прояви психодинамічної сторони психіки. Пошуки відповіді на питання «ЯК?» пов’язані з розвитком уявлень про способи, або форми функціонування психічних процесів, властивостей та індивідуальності в цілому. Г. Олпорт визначав найважливішим параметром особистості – рису, – вдаючись до поняття «стійких, еквівалентних форм адаптації та експресивної поведінки», що відтворюються індивідуальною системою в якості функціональних еквівалентів подразливих дій. Формальну сторону індивідуальності називають також інструментальною, розуміючи під цим характеристику суб’єкта з точки зору способів – своєрідних «знарядь» або «інструментів», – які він використовує для освоєння світу. Наприклад, творчість можна розглядати як інструмент для зниження конкурентності. Або маніпуляція як форма адаптації: випрошування, вимагання. В останніх психологічних теоріях наголошується, що змістова сторона поведінки і діяльності, що є результатом засвоєння етичних та культурних норм, і формально-динамічна характеристика людини зливаються в одну гармонічну універсальну структуру. При цьому біологічно обумовлені базисні властивості, або тенденції, часто стають фактором, що обмежують число ступенів свободи в процесі формування і розвитку психологічних структур. Іншими словами, змістовні характеристики потрапляють під дію соціально обумовлених законів культурного контексту, в той час як механізми формальних характеристик індивідуальності підкорені еволюційно-генетичним законам, опиняючись у значній частині під впливом крос-ситуативних, стійких у часі і толерантних до контекстуального типу, факторів. При цьому взаємодія форми і змісту зворотні та релятивні.
Змістовні характеристики виховуються, а темперамент підпадає під еволюційно-генетичні закони, але обидва співвідносяться, розвиваються. Формальний аналіз індивідуальності заснований на використанні таких базиснихпринципів: – принцип ієрархічності – розгортання і наступне співвіднесення між собою рівнів аналізу досліджуваного явища (існують принципи та компроміси): 1) відповідність носія та його властивостей; 2) диференційованість структур в процесі розвитку; – принцип інваріантності – визначення міри стабільності-змінюваності досліджуваних структур, а також типу джерела детермінації конкретних індивідуальних властивостей (постійність у характері): 1) консистентність властивостей; 2) ізоморфізм основних тенденцій; – принцип координації – взаємодія найбільш суттєвих для розуміння природи людини інтеграції ефектів оптимальності і компенсаторності поведінки (недорозвинуті ділянки мозку компенсуються): 1) співвідношення автономії функціонування структур з діапазоном їх ступенів свободи; 2) ефекти оптимальності та компенсаторності; – принцип індивідуальної єдності – ніяка з індивідуальних властивостей не інтегрується без врахування цілісної природи феномену індивідуальності, пов’язаної з інтегративними ефектами адаптивності і результативності (індивідуальна доцільність): 1) взаємообумовленість властивостей; 2) інтеграція властивостей в цілісну структуру, що забезпечує ефекти адаптивності та результативності. Кожен з принципів пов’язаний з положеннями, які утворюють своєрідний теоретичний гештальт, що визначає специфіку формального підходу.
|
|||||
Последнее изменение этой страницы: 2021-08-16; просмотров: 45; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы! infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.216.190.167 (0.005 с.) |