Відбір проб пластових флюїдів та випробовування пластів

Значного прискорення і підвищення ефективності розвідувального буріння можна досягти завдяки проведення випробування перспективних на нафту і газ пластів у міру їх розкриття при бурінні, без кріплення свердловини. Для випробування в процесі буріння застосовують випробувачі пластів на трубах і випробувачі пластів на кабелі. Геофізичні організації застосовують випробувачі на кабелі.

Випробувачі пластів на кабелі складаються з прижимного пристрою ПП, герметизуючого башмака ГВ і камери К для пластового флюїду, яка заповнена у вихідному положенні повітрям під атмосферним тиском (мал. 187). Після встановлення приладу в інтервалі випробування запалюють пороховий заряд П31 і пускають у хід гідравлічну систему, яка притискає герметизуючий башмак до стінки свердловини. Башмак закриває частину стінки свердловини та ізолює невелику ділянку, яка рівна площі отвору в башмаку. При підключенні камери до герметизуючого башмака за рахунок великого перепаду тисків у пласті та балоні ГБ рідина або газ із пласта починають надходити у випробувач. При цьому герметизація ділянки випробування поліпшується, тому що до зусилля прижимної системи додається дія гідростатичного тиску, яка дає на середніх глибинах силу притискання в кілька сотень кілограмів. Кумулятивним перфоратором, розміщеним у випробувачі, може бути простріляний канал для поліпшення умов відбору проби в породі.

Після відбору проби флюїду камеру К герметизують за допомогою порохового заряду П32 та клапану Кл. Одночасний тиск під башмаком зрівнюють з гідростатичним, без чого було б важко відірвати башмак від стінки свердловини. Керування роботою приладу здійснюється за допомогою порохових зарядів, які займаються електричним струмом, що подається за допомогою кабелю. Після підйому приладу на поверхню вимірюють тиск у камері, витягають пробу і проводять її дослідження.

Дані випробувачі пластів дозволяють: 1) виділяти в розрізі породи-колектори і неколектори; 2) визначати характер насичення пластів; 3) визначати положення ВНК, ГВК і ГНК; 4) оцінювати гідродинамічні характеристики пласту.

Випробування пластів апаратами на бурильних трубах проводиться комплектом випробувального інструмента (КВІ) і здійснюється працівниками промислово-геофізичної служби разом з буровою бригадою в процесі буріння свердловин і після закінчення їх буріння у відкритому обсадженому або перфорованому стовбурі. Випробування пластів КВІ передбачають:

1) виклик припливу флюїду із пласта в свердловину; 2) відбір проб флюїду; 3) визначення типу флюїду (нафта, газ або вода їх суміші); 4) визначення термобаричних і гідродинамічних параметрів пласта (пластовий тиск, температура, гідропровідність, коефіцієнти проникності та продуктивності та ін.).

Комплект випробувального інструмента складається з фільтра, пакеру, яса гідравлічного, випробувача пластів, запірно-обертового, циркуляційного та заливального клапанів, перевідника та глибинних приладів, які реєструють, (манометрів і термометра). Фільтр служить для очищення рідини, що надходить із пласта, або газу від механічних домішок. Пакер призначений для ізоляції підпакерної ділянки стовбура свердловини від верхньої його частини. Призначення яса гідравлічного – звільнення інструмента за рахунок гідравлічного удару у випадку його прихоплення. Випробувач пластів призначений для герметизації порожнини бурильних труб при спуску і підйомі інструмента, з’єднання їх з підпакерним простором при випробування пластів, регулювання депресії на пласт, вирівнювання тиску в просторах над пакером і під пакером під час спуско-підйомних операцій, передачі розтягу, стискуванню і обертових зусиль від бурильних труб до нижніх вузлів КВІ. Запірний обертовий клапан закриває доступ рідини або газу з випробувача пластів у бурильні труби під час відновлення тиску та підйому інструмента. Циркуляційний клапан дозволяє відновити пряму або зворотну циркуляцію рідини в стовбурі свердловини. Заливний клапан використовується для автоматичного заливання бурового інструмента при спуску випробувача. Перевідник призначений для підвіски на елеватор коротких вузлів КВІ та розміщення у них глибинних манометрів, термометрів і пробовідбірників.

За допомогою КВІ можна випробувати на герметичність роздільні мости та обсадні колони.

Глибинним манометром, який є основною частиною КВІ, одержують діаграму зміни тиску в процесі випробування пласта. За допомогою кривих відновлення тиску розраховують пластовий тиск, гідропровідність, коефіцієнти проникності та закупорки присвердловинної зони, а також дебіт пласта.

Лекція № 21

ТЕХНІКА БЕЗПЕКИ, ПРОМИСЛОВА САНІТАРІЯ І ПРОТИПОЖЕЖНІ ЗАХОДИ

 

Геофізичні роботи мають ряд специфічних особливостей, які пов'язані з використанням і перевезенням вибухових речовин, застосуванням електричної енергії та радіоактивних речовин, постійними переїздами на автотранспорті, виконанням робіт на відкритому повітрі, застосуванням спуско-підйомних і вантажно-розвантажувальних механізмів, свердловинної апаратури та кабелю в умовах високих температур і тисків та ін. Це вимагає розробки специфічних заходів щодо техніки безпеки і протипожежних мір, тверде знання і виконання яких працівниками геофізичних партій і забезпечує безаварійну роботу.

Відповідальність за безпеку праці по геофізичному тресті покладається на головного інженера тресту, по промислово-геофізичній конторі (базі) — на головного інженера контори. У допомогу головним інженерам для організації роботи з техніки безпеки і промислової санітарії створюється відділ охорони праці або призначаються інженери по техніці безпеки, або дані обов'язки покладаються на одного з інженерно-технічних працівників. У геофізичних партіях (загонах) за виконання вимог по безпеці праці відповідають їхні керівники.

Усі знову прийняті працівники можуть бути допущені до виконання робіт тільки після проходження спеціального інструктажу з безпечного ведення даного виду робіт. Інструктаж із загальних питань техніки безпеки проводить інженер по техніці безпеки, а з питань безпечного ведення конкретних робіт — начальник виробничої ділянки або партії.