Методичні пояснення до виконання завдань теми

"Обчислення та аналіз собівартості продукції"

 

Визначення собівартості продукції (5.1) передбачає розрахунок витрат на її виготовлення, які виникають внаслідок використання окремих видів матеріалів, палива, електроенергії тощо. Найбільш простою для сприйняття є наступна послідовність дій:

- розрахунок фонду заробітної плати (ФЗП). Цей фонд складається із двох частин – зарплати робітників відрядників та зарплати працівників інших категорій;

- визначення розміру соціальних відрахувань із заробітної плати – 45 % від ФЗП.

- розрахунок витрат на матеріали (ліс) виходячи з питомих витрат на одиницю обсягу продукції, вартості та виробничої програми (500 000+10*№ одиниць);

- витрати на паливо та електроенергію приймаються незалежно від обсягів виробництва;

- розрахунок амортизаційних відрахувань слід здійснювати за групами основних засобів та амортизаційними нормами, передбаченими Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств";

- розмір інших витрат розраховують виходячи з загального обсягу виробництва.

Структурний аналіз обчисленої собівартості (5.2), результати розрахунку якої в завданні (5.1) занесені в таблицю, передбачає визначення питомої ваги (%) кожної калькуляційної статті витрат в загальному їх обсязі (100%). Стосовно отриманої структури слід зробити висновки про перевагу одних витрат над іншими, визначити виробництво як трудомістке, енергомістке або матеріаломістке матеріалоємне. Результати розрахунків треба навести в табл. 9.

Таблиця 4.3

Калькуляція собівартості продукції

 

Стаття затрат	Витрати	Питома вага, %
грн./рік	грн./од.
Фонд заробітної плати (ФЗП)
Нарахування на зарплату (45% від ФЗП)
Матеріали
Паливо
Енерговитрати
Амортизація
Інші
Собівартість

Визначення точки беззбитковості виробництва (3.) слід починати із розподілення калькуляційних статей витрат на умовно-постійні та умовно-змінні відповідно до коливання обсягів виробництва. Як зазначено в умовах завдання 3.3. інші витрати мають як постійну, так і змінну частини, тому їх треба розділити. Розрахунок крапки беззбитковості здійснюють за формулою:

Б=В_{пост.заг./}(Ц_од-В_{зімн.од}),

де В_{пост.заг} – витрати постійні загальні (на весь обсяг продукції); Ц_од – ціна одиниці виробу; В_{змін.од} – витрати змінні на одиницю обсягу (питомі).

Аналіз точки беззбитковості передбачає визначення мінімального обсягу доходу від реалізації продукції, рівня завантаженості виробничих потужностей, запасу фінансової сталості.

 

 

Вихідні дані

роботи основних технологічних систем для розробки проекту подальшого розвитку шахти

 

№ п/п	Найменування	Пропускна можливість системи	Характеристика
	Система очисних робіт
2	Система підготовчих робіт
	Підземна технологічна система транспортування вугілля: а) від очисного вибою до магіс-
	трального транспорту б) магістральний транспорт в) комплекс навколостволових виробок: розвантаження і завантаження вугілля в скіпи г) підйом вугілля по стволу і розвантаження у поверхневому технологічному комплексі
	Технологічна система транспортування допоміжних вантажів та людей: а) спуск в шахту і підйом на поверхню вантажів у допоміжних стволах б) прийом і відправка на робоче місце
	Експлуатаційний стан гірничих виробок: а)стволи: головний допоміжний б) навколостволові виробки в) основні розкриваючі виробки в) підготовчі виробки
	Вентиляційна система шахти
	Інші підземні технологічні системи
	Поверхневі технологічні сис-
	теми
	Найбільше критичні виробничі місця: а) б) в)

 

4.2.2. Змістовий модуль №2 «2. Розрахунок пропускної спроможності усіх технологічних ланок шахти», кількість годин – 4

Практичне заняття №2

Кількість годин – 4

Мета практичної роботи: Навчитися технологічних ланок і виділяти вузьки місця на конкретному прикладі шахти або рудника.

Форма проведення практичних занять: теоритичний огляд питань тематики, розрахункові та графічні вправи.

Завдання для практичної роботи. розраховувати пропусну спроможність на конкретному прикладі шахти або рудника.

Методичні рекомендації до виконання практичної роботи.

 

РОЗРАХУНКИ ПРОДУКТИВНОСТІ (ПРОПУСКНОЇ ЗДАТНОСТІ) ОКРЕМИХ ТЕХНОЛОГІЧНИХ ЛАНОК ШАХТИ

 

Очисні роботи

4.2.2.1.1. Безпосереднім розрахункам продуктивності (пропускної здатності) окремих технологічних ланок шахт передує розробка календарного плану технічно можливого розвитку гірничих робіт, графіків введення і виведення лав з експлуатації. На основі детального аналізу гірничотехнічних умов (можливості одночасної розробки пластів, оптимального співвідношення видобутку залежно від зольності розроблюваних пластів, вибоїв та ін.) розглядаються варіанти необхідної кількості одночасно працюючих очисних вибоїв протягом планованого року.

4.2.2.1.2. Продуктивність кожного очисного вибою визначаємо за технічними можливостями засобів вибійної механізації з урахуванням природних умов (а _т); приймається за діючими нормативами і технологічними схемами. Якщо фактичне навантаження очисного вибою регулярно упродовж календарного року перевищує нормативну для даних умов величину, то а _т приймається за найкращими показниками, які досягнуті за цей період.

4.2.2.1.3. У тих випадках, коли фактичні гірничотехнічні умови роботи лави не враховані діючими нормативами, розрахунок продуктивності виконується за формулами, що враховують специфіку очисного вибою.

4.2.2.1.4 Продуктивність очисних вибоїв за умовами провітрювання визначається з урахуванням фактичного розподілу повітря і забезпечення нормального провітрювання гірничих виробок при виконанні норм “Правил безпеки…” (ПБ), що регламентують швидкість руху повітряного струменя у виробках і граничний вміст метану.

Продуктивність очисних вибоїв, обладнаних виймальними машинами за газовим фактором, визначається:

- для лав, що проектуються згідно технологічних схем;

- для діючих лав за формулою

 

, т/доб (3.1)

 

де Т – тривалість роботи виймальної машини упродовж доби, хв. (приймається на основі планованого коефіцієнта машинного часу та прийнятого режиму роботи лави з видобутку);

V_П.Б. – допустима ПБ максимальна швидкість руху повітря в лаві, м/хв.;

S – вільна площа поперечного перерізу лави, м²;

d – допустима ПБ максимальна концентрація метану на вихідному струмені з лави, %;

q_в – відносна метаноємність привибійного простору лави, м³/т;

k_п.п. – коефіцієнт, що враховує притоки повітря на вентиляційний штрек через відпрацьований простір, який безпосередньо прилягає до лави. Приймається з урахуванням гірничо-геологічних умов експлуатації очисного вибою, та наведений у табл. 4.4.

При застосуванні дегазації, а також у разі підсвіження вихідного струменя або відведення його у дренажних виробках і при вихідному провітрюванні для визначення продуктивності очисного вибою за газовим фактором необхідно користуватися [4].

 

Таблиця 4.4

Спосіб управління покрівлею	Породи безпосередньої покрівлі	Значення kп.п.
Повне обвалення	Піщаник	1,30
Те ж саме	Піщанисті сланці	1,25
Те ж саме	Глинисті сланці	1,20
Плавне опускання	-	1,25
Часткове закладення	-	1,10
Повне закладення	-	1,05

 

Потужність гідрошахти за фронтом гірничих робіт визначається за максимальною продуктивністю обладнання (гідродвигуна або механогідравлічної машини).

Результати розрахунків з очисних робіт наводяться в табл. 4.5.

 

Таблиця 4.5

 

Показники	Пласт, марка вугілля*	У цілому по шахті
Фактично за рік	При встановленній потужності	Фактично за рік	При встановленній потужності
Балансові запаси, тис.т
Промислові запаси, тис.т
Продуктивність пласта, т/м^3
Річний видобуток, тис.т
У тому числі з очисних робіт, тис.т
Видобуток із підготовчих виробок, % до заг. видобутку
Уся очисна лінія вибоїв, м
У тому числі діюча, м
Кiлькiсть очисних вибоїв, усього
У тому числі діючих
Навантаження на діючий вибій, т/добу
Середньодобовий видобуток шахти, т
Річна потужність шахти за фронтом гірничих робіт

 

П Р И М І Т К А * - дається на кожний пласт.

Підземний транспорт

4.2.2.1.2.1. Розрахунку пропускної здатності ланок підземного транспорту передує визначення його технічної продуктивності по кожній ланці.

Перепускна здатність підземної транспортної системи, що складається із різних взаємозв’язаних видів транспорту (конвеєрного, електровозного, канатного й ін.) визначається на основі комплексної системи.

4.2.2.1.2.2. Продуктивність електровозного відкочення (Q_т^е) визначається для кожного транспортного ланцюга за формулою

, т/добу; (4.2)

де: Т – час роботи електровозного відкочення упродовж доби по вивезенню вугілля, хв.;

t_п – час заняття перегону (ланцюга) одним електровозом з потягом, хв.

t_п = , хв;

де L_тр – довжина частини шляху транспортного ланцюга, м;

m_тр – коефіцієнт, який залежить від кількості відкотних шляхів у виробці, приймається для одноколійних виробок m_тр = 2, для двоколійних – m_тр = 1;

G – вантажопідйомність електровозного потягу, т; визначається множенням кількості вагонеток у потязі на вантажопідйомність однієї вагонетки;

V – середньо-технічна швидкість відкочення вантажів, хв;

k_e – коефіцієнт, що враховує експлуатаційні умови праці електровозного відкочення (кількість стрілок, які проходить електровоз, стан виробок і колії та інші фактори, які знижують продуктивність електровоза на ланцюгу).

Примітка. Величина коефіцієнта k_e приймається згідно з умовами роботи транспорту, але на рівні не нижче 0,85 та узгоджується холдінгом (об’єднанням) відповідно до рекомендацій басейнового науково-дослідного інституту або проектної організації.

Технічна продуктивність електровозного відкочення транспортної дільниці, яка складається з декількох ланцюгів, визначається на початок планованого періоду на ланці з найменшою продуктивністю і за умови проведення організаційно-технічних заходів.

Технічна продуктивність електровозного відкочення на “збірних” дільницях не повинна бути менша суми продуктивності дільниць, по яким надходить вантаж на “збірну” дільницю. Потужність шахти з електровозного транспорту визначається як сума продуктивності з цього виду транспорту дільниць, прилеглих до пристовбурного двору (приймальної площадки). Дані з електровозного відкочення зведені до табл. 4.6.

4.2.2.1.2.3. При конвеєрному транспорті продуктивність конвеєрів з урахуванням їх типів та умов експлуатації визначається за формулою

 

, т/добу (4.3)

 

де А _п.к. – паспортна продуктивність конвеєра, т/год.;

Т – тривалість роботи конвеєра на протязі доби, год.;

k_к – коефіцієнт, що враховує умови експлуатації конвеєра (кут нахилу, кут істотнього відкосу матеріалу та ін.);

k_и – коефіцієнт регламентованого використання конвеєра.

Дані зводяться до табл.4.7

Таблиця 4.6

 

Найменування транспортного ланцюгу	Довжина транспортного ланцюга Lтр , м	Середня швидкість V, м/хв	Характеристика виробки, mтр	Час перегону поїзда tп, хв	Кількість вагонеток у потязі, шт.	Час роботи електровоза за добу Т, хв.	Вагопідйомність вагонетки,т	Вагопідйомність електровозного складу Q, т	Коефіцієнт регламентованого використання	Продуктивність електровозного транспорту, т
Ланцюг № 1
Ланцюг № 2
Збірна дільниця
Ланцюг...
Збірна дільниця
Шахта

 

Таблиця 4.7.

 

Найменування виробки

Марка конвеєра

Паспортна продуктивність конвеєра, т/год.

Тривалість роботи конвеєра на протязі доби, рік.

Коефіцієнт регламентованого використання конвеєра, kи

Коефіцієнт, що враховує умови експлуатації конвеєра, kк

Продуктивність конвеєра, т/добу

 

4.2.2.1.2.4. Продуктивність канатної транспортної установки та похилої виробки під час доставки вугілля у вагонетках з глухим коробом, у скіпах або в саморозвантажувальних вагонетках визначається за формулами

- при кінцевій відкатці

 

, т/добу (4.4)

 

- при нескінченній відкатці

 

, т/добу (4.5)

 

де Т – години роботи установки за добу, хв;

Т_{доп .} – витрати часу на виконання допоміжних операцій, хв;

t_Р – тривалість рейсу скіпа або складу вагонеток (при обслуговуванні декількох ярусів t_Р, приймається як середньозважена за кількістю вантажів, с), для двокінцевого відкочення з горизонтальними заїздами або відкочення у скіпах:

;

 

- для однокінцевого відкочення з горизонтальними заїздами або відкочення у скіпах:

 

;

 

- для однокінцевого відкочення у вагонетках з похилими заїздами:

 

,

 

де L_в – довжина прямолінійної дільниці похилої виробки, м;

V – максимальна швидкість руху поїзда на прямолінійній дільниці, м/сек;

t₁; t₂ – тривалість пауз на нижній та верхній приймальних площадках, с;

l_{д.з .}– довжина шляху похилого заїзду, м;

l_В – довжина вагонетки з розтягнутими зчепленнями (однотонної – 2,1 м, двотонної – 2,8 м; тритонної – 3,8 м), м;

n_к.в. – кількість вагонеток у потязі;

q_с.в. – вантажопідйомність скіпа або потяга вагонеток при транспортуванні вугілля, т;

q_в.в. – вантажопідйомність вагонетки на вугіллі, т;

t_і.п.в. – інтервал часу між причепленням вагонеток, мінімально допустимий за умов експлуатації, с;

k_к.в. – коефіцієнт регламентованого використання канатного відкочення.

 

4.2.2.1.2.5. Перепускна здатність вантажного каната визначається за формулою

 

, т/добу (4.6)

 

де Т – час роботи вантажного пункту на протязі доби, хв;

n_к.в. – кількість вагонеток у потязі;

t_в – тривалість навантаження вагонетки, сек.;

t_м – додаткові витрати часу на маневрові операції у вантажному пункті, с;

q_.в.в. – вантажопідйомність вагонетки на вугіллі, т;

k_в.п. – коефіцієнт регламентованого використання вантажного пункту.

 

4.2.2.1.2.6. У результаті розрахунків продуктивності сполучень ланцюгів ураховується виробнича потужність (перепускна здатність) шахти на підземному транспорті – добова (в тоннах) та річна (в тис. т);

4.2.2.1.2.7. Перепускна здатність пристовбурного двору або обмінного пункту визначається з умови

 

,

 

де a_{П.Д .} – перепускна здатність виробок пристовбурного двору (обмінного пункту)

, т/добу;

, т/добу

де Т – час роботи пристовбурного двору за добу, хв;

– такт роботи пристовбурного двору (обмінного пункту), приймається за хронометражними спостереженнями з умови раціональної організації робіт;

а_ПЗП – перепускна здатність перекидача

, с;

– такт роботи пристовбурного двору при надходженні потягу з вугіллям чи із змішаними вантажами, с;

j_зм – відношення кількості змішаних потягів до загальної кількості потягів, які прибувають до пристовбурного двору, %;

G – вантажопідйомність електровозного потягу, т;

Q_вуг; Q_п – кількість вугілля чи породи, які надходять до пристовбурного двору, т/добу;

t_пер – тривалість циклу роботи перекидача з урахуванням витрат часу на “подачу – виштовхування” вагонетки (приймається за технічним паспортом або за даними хронометражних спостережень), с;

k_в.в.п. – коефіцієнт регламентованого використання виробок пристовбурного двору та перекидача.

Підйом

4.2.2.1.3.1. Продуктивність підйомних установок залежить від їх технічних параметрів, кількості обслуговуваних горизонтів, що виконують функції розподілу та структури вантажів на горизонтах та іншими умовами. З урахуванням цього рекомендуються два варіанти розрахунку продуктивності підйомних установок:

- при попередньо регламентованому на горизонтах часу підйому вантажів;

- за наявності декількох діючих горизонтів без регламентації розподілу часу робіт підйомних установок на горизонтах.

4.2.2.1.3.2. Розрахунок продуктивності кожної підйомної установки (а_ПІД) при попередньо регламентованому часу її роботи за визначенням загальних, допоміжних або загальних та допоміжних операцій (підйом вугілля, спуск-підйом людей, породи та інше) приймається для кожного горизонту, який обслуговується:

 

; т/добу,

 

де Т – час роботи підйомної установки за добу при обслуговуванні горизонту, хв;

t_ц – час роботи циклу підйомної установки; приймається за даними хронометражних спостережень при максимально допустимих швидкостях руху посудини (скіпа) або визначається за формулами

- для двоскіпових та двокліттьових підйомів: t_ц = t_дв · t_{н.р. ;}

- для односкіпових та однокліттьових підйомних установок (або двокінцевих при обслуговуванні горизонту однією місткістю (посудиною)):

t_ц = 2 t_дв · t_н.р

 

де t_дв – тривалість руху підйомної місткості по прямолінійній ділянці стовбура за цикл, с:

- для установок з неперекидними клiтями:

;

- для установок з перекидними клiтями та скіпами:

 

де Н – загальний шлях руху підйомних місткостей, м;

h_Р – шлях, який проходить рама скіпа (кліті) за час ходу вальця у розвантажувальних кривих;

V _max – максимальна швидкість руху підйомної місткості:

V = { V_Т; V_П.Б.; V_Д }

де V_Т – технічно можлива швидкість руху місткості, м/с;

V_П.Б. – швидкість руху підйомних місткостей. При транспортуванні вантажу у вертикальних виробках визначається проектом; на похилих виробках вона не повинна перевищувати 7 м/с при підйомі вантажу в клiтях.

При підйомі чи спуску людей у клітях або у скіпах – клітях у вертикальних виробках V_П.Б. з урахуванням висоти підйому не повинна перевищувати величини:

 

Висота підйому, м	20;	30;	40;	50;	75;	100;	200;	300;	400;	ін.
VП.Б. , м/с	3,5;	4,3;	5,0;	5,6;	6,9;	8,0;	10,5;	11,5;	12,0	12,0

 

при підйомі (спуску) людей у похилих виробках – 5 м/сек.;

V_Д – допустима швидкість руху підйомних місткостей, м/с. Приймається за проектом (при відхиленні фактичного стану армування стовбура значення приймається згідно з актом налагодження підйомної установки);

t_н.р. – витрати часу на навантажувальних – розвантажувальних операціях при обслуговуванні горизонту підйомною місткістю:

t_н.р. = t ₁ + t ₂, сек.; при обслуговуванні горизонту двома ємкостями

с;

t₁; t₂ – витрати часу на горизонті, який обслуговується, та на верхній приймальній площадці, сек.;

q_с – місткість підйомного скіпа;

k_в.п.у. – коефіцієнт регламентованого використання підйомної установки.

Резерв продуктивності підйомної установки визначається як різниця загальної кількості видобутого на горизонті вугілля (Q₁) та продуктивності установки, що розглядається (а_ПІД). Якщо Q₁ – а_ПІД > 0, то виробнича здатність установки використана: При Q ₁ – а_ПІД < 0 резерв продуктивності підйомної установки (Т), що може бути використана для обслуговування наступного горизонту або для виконання інших операцій на даному горизонті.

Розрахунок резерву часу підйомної установки після обслуговування першого горизонту

, хв.

 

Розрахунком по схемі визначається можлива продуктивність підйомних установок шахти на вугіллі, планованого розподілу видобування вугілля на горизонтах, а також резерву часу роботи підйомних установок на горизонтах. Аналогічно проводять розрахунки на всіх установках, які виконують допоміжні операції. При цьому послідовно розглядають всі допоміжні операції з урахуванням сумісності спуску-підйому вантажу.