ФІНАНСУВАННЯ ЗА РАХУНОК ВИПУСКУ ОБЛІГАЦІЙ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

ФІНАНСУВАННЯ ЗА РАХУНОК ВИПУСКУ ОБЛІГАЦІЙ



 

Облігація -- це цінний папір, що засвідчує внесення його власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою доходу, порядок визначення якого передбачається умовами випуску

 

Облігації підприємств повинні мати такі реквізити:

 

найменування цінного папера -- «облігація»,

 

фірмове найменування і місцезнаходження емітента облігацій;

 

фірмове найменування або ім'я покупця (для іменної облігації);

 

номінальну вартість облігації;

 

строки погашення, розмір і строки виплати процентів (для процентних облігацій);

 

місце і дату випуску, а також серію і номер облігації;

 

підпис керівника емітента або іншої уповноваженої на це особи, печатку емітента

 

До основних переваг фінансування на основі емісії облігацій можна віднести такі:

 

диверсифікація капіталодавців, зокрема кредиторів;

 

залучення коштів здійснюється на довгостроковий період;

 

податкові переваги, оскільки проценти за облігаціями відносяться на зменшення оподаткованого доходу емітента;

 

порівняно з акціями облігації є менш ризиковим об'єктом вкладення коштів для інвесторів.

 

Серед найсуттєвіших недоліків цього інструменту фінансування найчастіше наводяться такі:

 

порівняно високий рівень накладних витрат, пов'язаних із випуском облігацій;

 

ризик сплати завищених процентів, передбачених умовами випуску облігацій, у разі зменшення ставок на ринку капіталів;

 

через значну кількість держателів облігацій і широку географію їх знаходження можуть виникнути труднощі ведення переговорів з капіталодавцями у разі необхідності пролонгації строків погашення.

 

На відміну від акцій, курс емісії облігацій (за винятком конвертованих облігацій) може збігатися з номіналом, бути вищим чи нижчим за нього.

 

Акціонерні товариства випускають облігації на суму не більше 25 % від розміру статутного капіталу і лише після повної оплати всіх випущених акцій. ОСОБЛИВОСТІ ЗАЛУЧЕННЯ КОМЕРЦІЙНИХ КРЕДИТІВ

 

Одним з джерел формування позичкового капіталу підприємства є комерційні кредити. Комерційний кредит -- це форма кредиту, яка характеризує відносини позички між двома суб'єк-тами господарської діяльності, що виникають у результаті одержаних авансів у рахунок наступних поставок продукції (робіт, послуг) чи одержання товарів з відстрочкою платежів. Ці кредити принципово відрізняються від банківських, оскільки кредитором виступають комерційні партнери підприємства. До основних різновидів комерційних кредитів належать:

 

* товарні кредити; *одержані аванси.

 

У результаті залучення товарного кредиту у підприємства виникає кредиторська заборгованість за товари (роботи, послуги). Здебільшого товарні кредити мають короткостроковий характер і спрямовуються на фінансування оборотних активів, як правило, запасів.

 

Основною метою надання товарних кредитів є стимулювання збуту продукції та прив'язка окремих перспективних клієнтів до постачальника

 

Важливим питанням, пов'язаним з комерційним кредитуванням, є вартість кредиту. Ця вартість залежить від таких основних чинників:

 

*рівня знижки до базової ціни (сконто) товару у разі здійснення дострокових розрахунків;

 

* періоду, протягом якого надаються знижки;

 

* періоду відстрочення платежів.

 

Ефективна ставка процента для позича-льника (Re) за товарним кредитом може розраховуватися за такою формулою:

 

Re = · 360, (6.3)

 

де SK -- величина знижки (%); h -- період дії знижки (днів); z -- тривалість відстрочки платежу (днів).

 

До основних переваг товарного кредиту належать:

 

* відносна швидкість і технічна зручність отримання;

 

* кредитори здебільшого не вимагають додаткового кредитного забезпечення, окрім застереження щодо заборони застави майна під інші кредити;

 

* вимоги до кредитоспроможності позичальника є нижчими, ніж при банківському кредитуванні (кредитори, як правило, не здійснюють оцінку кредитоспроможності позичальника);

 

* порівняно легший процес узгодження пролонгації кредиту.

 

Слід враховувати також типові недоліки залучення товарних кредитів:

 

* процентна ставка, як правило, перевищує вартість банківського кредиту;

 

* небезпека високої залежності від постачальників;

 

* застереження щодо заборони надавати в заставу майно під інші кредити, що є типовим видом забезпечення товарних кредитів, звужує кредитні рамки позичальника;

 

* знижується контроль за ефективністю використання позичкового капіталу.

 

Оцінка вартості залучення короткострокових авансів здійснюється за тією ж методологією, що і товарних кредитів. Одним з чинників виникнення поточної заборгованості за авансами одержаними є уникнення ризику неплатежів за поставлені товари.

 

Довгострокові аванси як джерело формування позичкового капіталу використовуються при виконанні крупних замовлень, зокрема в будівництві, суднобудуванні, великому верстатобудуванні та в деяких інших галузях. Аванси від замовників відіграють такі функції:

 

* фінансування та підтримання ліквідності позичальника;

 

* перевірки платоспроможності замовника;

 

* гарантії, що замовник викупить замовлення у разі його готовності.

 

З метою зменшення ризику нецільового використання авансів і невиконання замовлення в зарубіжній практиці замовники за кредитне забезпечення, як правило, вимагають надання банківських гарантій

 

Учасники кредитних відносин при комерційному кредиті можуть регулювати свої господарські відносини та створювати платіжні засоби у вигляді векселів -- зобов'язань боржника сплатити кредитору зазначену суму у визначений термін. У разі оформлення комерційного кредиту за допомогою векселя інших угод про надання кредиту не укладається.

 

Погашення комерційного кредиту, оформленого з допомогою векселя, може здійснюватися шляхом:

 

* сплати боржником за векселем;

 

* передачі (індосаменту) векселя іншій юридичній особі (крім банків та інших кредитних установ);

 

· врахування векселя -- придбання векселя банком до настання строку платежу за ним у векселедержателя за грошові кошти з дисконтом (переоформлення комерційного кредиту на банківський).

РЕОРГАНІЗАЦІЯ ЯК СПЕЦИФІЧНИЙ НАПРЯМ

ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

 

Реорганізація -- це повна або часткова заміна власників корпоративних прав підприємства, зміна організаційно-правової форми організації бізнесу, ліквідація окремих структурних підрозділів або створення на базі одного підприємства кількох, наслідком чого є передача або прийняття його майна, коштів, прав та обов'язків правонаступником

 

Серед основних причин реорганізації здебільшого виокремлюють такі:

 

суттєве розширення діяльності підприємства, його розмірів;

 

згортання діяльності;

 

необхідність фінансової санації;

 

необхідність зміни повноти відповідальності власників за зобов'язаннями підприємства;

 

диверсифікація діяльності;

 

податкові мотиви;

 

необхідність збільшення власного капіталу (з метою покриття потреби в капіталі та підвищення рівня кредитоспроможності).

 

За формальними ознаками розрізняють такі три напрями реорганізації (рис. 7.1):

 

1) спрямована на укрупнення підприємства (злиття, приєднання, поглинання);

 

2) спрямована на подрібнення підприємства (поділ, виділення);

 

3) без змін розмірів підприємства (перетворення).

 

Реорганізація підприємства проводиться з дотриманням вимог антимонопольного законодавства, за рішенням власників, а у деяких випадках -- за рішенням власників та за участю трудового колективу або органу, уповноваженого створювати такі підприємства, чи за рішенням суду або господарського суду.

 

Ключовим документом, який складається під час реорганізації підприємств, є передатний або роздільний баланс

УКРУПНЕННЯ ПІДПРИЄМСТВА

 

До основних форм реорганізації, результатом яких є укрупнення підприємств, належить злиття кількох підприємств в одне, приєднання одного або кількох підприємств до одного, вже функціонуючого підприємства, а також придбання підприємства.

 

До основних мотивів, які можуть спонукати суб'єктів господарювання до реорганізації шляхом укрупнення, можна віднести такі:

 

1. Ефект синергізму. Синергізм -- це умова, за якої загальний результат є більшим за суму часток.

 

2. Прагнення заволодіти ліцензіями, патентами, ноу-хау, які є в розпорядженні іншого підприємства.

 

3. Отримання надійного постачальника факторів виробництва (наприклад, сировини чи комплектуючих).

 

4. Зменшення ризику при виході на нові ринки збуту та збільшення їх кількості.

 

5. Зменшення кількості конкурентів.

 

6. Податкові переваги. Прибуткова фірма може придбати компанію, яка має від'ємний об'єкт оподаткування, і таким чином отримати економію на податкових платежах.

 

7. Придбання активів за ціною, яка нижча за вартість заміщення, передачі технологічних і управлінських знань і навичок (технологічні трансферти) тощо.

 

8. Диверсифікація активів та діяльності з метою зменшення ризиків і підвищення потенціалу прибутковості.

 

9. Попередження захоплення компанії крупними корпоративними «хижаками» та збереження контролю над підприємством.

 

10. Особисті мотиви вищої ланки менеджерів, авторитет і престиж яких підвищуються зі збільшенням розмірів компанії, якою вони керують.

 

Злиття означає припинення діяльності двох або кількох підприємств як юридичних осіб та передачу належних їм активів і пасивів (майнових прав і зобов'язань) до правонаступника, який створюється в результаті злиття. Бухгалтерські баланси підприємств при цьому консолідуються.

 

Приєднання означає припинення діяльності одного підприємства як юридичної особи та передачу належних йому активів та пасивів (майнових прав та зобов'язань) до іншого підприємства (правонаступника). Таким чином, головна різниця між злиттям та приєднанням полягає в тому, що у випадку злиття всі майнові права та обов'язки кількох юридичних осіб концентруються на балансі одного підприємства, яке є наново створеним, а при приєднанні -- на балансі вже функціонуючого на момент прийняття рішення про приєднання підприємства.

 

Необхідним елементом злиття чи приєднання є складання передатного балансу. Передатний баланс -- це баланс підприємства, що реорганізується, на день припинення його діяльності. Цей баланс складається за правилами, передбаченими стандартами бухгалтерського обліку.

 

Деяких завдань реорганізації підприємств (диверсифікація, вступ на ринок, одержання доступу до ресурсів, створення концернів, холдингів тощо) можна досягти не лише на основі злиття чи приєднання підприємств, а і в результаті придбання значного пакета корпоративних прав інших суб'єктів господарювання (поглинання).

 

Такого роду операції у фінансовій літературі досить часто об'єднують під поняттям «аквізиція» (acquisition).

 

Аквізиція (від лат. acquisitio -- придбавати, досягати) -- це скупка корпоративних прав підприємства, у результаті чого покупець набуває контролю над чистими активами та діяльністю такого підприємства. Придбання може здійснюватися в обмін на передачу активів, прийняття покупцем на себе зобов'язань. Покупцем вважають суб'єкта господарювання, до якого переходить контроль над господарською діяльністю іншого підприємства. Підкреслимо, що в результаті класичної операції аквізиції підприємство -- об'єкт поглинання зберігає статус юридичної особи, існуючу правову форму організації бізнесу, однак змінюються суб'єкти контролю над ним, тобто власники, які контролюють підприємствоПеретворення як особлива форма

реорганізації підприємства

 

Перетворення –

це спосіб реорганізації, який передбачає зміну форми власності або організаційно-правової форми юридичної особи без припинення господарської діяльності підприємства. При перетворенні одного підприємства в інше до підприємства, яке щойно виникло, переходять усі майнові права та обов'язки колишнього підприємства. Найпоширенішими прикладами перетворення підприємств є:

 

товариство з обмеженою відповідальністю реорганізується в акціонерне товариство;

 

приватне підприємство реорганізується в товариство з обмеженою відповідальністю;

 

закрите акціонерне товариство перетворюється у відкрите.

 

Важливим є те, що розмір частки (у процентах) кожного засновника (учасника, акціонера) в статутному капіталі підприємства, що реорганізується, повинен дорівнювати розміру його частки в статутному капіталі товариства, створеного в результаті перетворення.

 

При перетворенні закритого акціонерного товариства у відкрите, і навпаки, номінальна вартість та кількість акцій акціонерного товариства, створеного в результаті перетворення, повинна дорівнювати номінальній вартості та кількості акцій акціонерного товариства на момент прийняття рішення про реорганізацію, якщо рішенням про перетворення не передбачено збільшення статутного капіталу підприємства.

 

. Реорганізація здійснюється шляхом реєстрації випуску акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінні папери і фондову біржу, з одночасним внесенням відповідних змін до статуту підприємства.

 

Перший етап.

 

Вищий орган товариства з обмеженою відповідальністю приймає рішення про перетворення, яке оформлюється протоколом. Протокол в обов'язковому порядку має містити рішення про формування статутного капіталу та випуск акцій, а також інші відомості про емітента та умови розміщення акцій. Після цього здійснюється реєстрація в ДКЦПФР інформації про відкриту підписку на акції та публікація даної інформації.

 

Другий етап.

 

Обмін свідоцтв учасників про внесення вкладу до статутного капіталу підприємства--товариства з обмеженою відповідальністю на тимчасові свідоцтва (письмові зобов'язання) про видачу відповідної кількості акцій акціонерного товариства, яке створюється в результаті перетворення. Після цього в ДКЦПФР по-ається звіт про результати обміну та підписки на акції з метою реєстрації емісії. До дня скликання установчих зборів акціонерного товариства акціонери мають внести не менше 30 % номінальної вартості акцій, що відносяться до суми збільшення статутного капіталу (якщо це передбачається умовами перетворення).

 

Третій етап.

 

Скликання установчих зборів акціонерного товариства, на яких приймається рішення про створення АТ та затвердження у новій редакції засновницьких документів. Установчі збори відкритого акціонерного товариства підбивають під-сумки проведеної підписки на акції і засвідчують створення відкритого акціонерного товариства, обирають виконавчий орган і ревізійну комісію. В установчих документах новоствореного внаслідок перетворення підприємства в обов'язковому порядку має бути зазначено, що воно створюється внаслідок перетворення ТОВ у ВАТ, яке бере на себе всі його майнові права та обов'язки і є його правонаступником.

 

Четвертий етап.

 

Перереєстрація в державних органах реєстрації підприємства, створеного в результаті перетворення.

 

П'ятий етап.

 

Обмін письмових зобов'язань і тимчасових свідоцтв на акції АТ, створеного в результаті перетворення.

 

Фінансовий механізм перетворення підприємств із залученням нових інвесторів розглянемо на умовному прикладі . СУТНІСТЬ І КЛАСИФІКАЦІЯ ФІНАНСОВИХ ІНВЕСТИЦІЙ ПІДПРИЄМСТВА

Загалом інвестиції -- це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

 

Досить часто під інвестиціями розуміють лише довгострокові вкладення підприємств з метою отримання прибутку. Хоча залучений капітал може бути інвестований як у необоротні (довгострокові), так і в оборотні (короткострокові) активи

 

Приймаючи рішення щодо вкладання коштів у той чи інший об'єкт інвестицій, потенційні інвестори повинні визначитися з такими основними питаннями:

 

1) цілі інвестування;

 

2) сума коштів, яку вони можуть інвестувати;

 

3) строки, на які кошти можуть бути заморожені в інвестиційні вкладення;

 

4) собівартість окремого об'єкта інвестицій;

 

5) сума доходів (процентів, дивідендів), на яку вони можуть розраховувати, вклавши кошти в об'єкт інвестицій;

 

6) можливі вигоди та доходи від альтернативного використання капіталу;

 

7) ризики, пов'язані з інвестуванням;

 

8) ліквідність фінансових інвестицій, тобто швидкість і спроможність їх трансформації у грошові кошти.

 

Інвестиції здебільшого класифікуються за такими ознаками:

 

об'єктами вкладення (фінансові та реальні);

 

строками інвестування (короткострокові, довгострокові);

 

характером участі в інвестиційному процесі (прямі, непрямі).

 

До основних цілей здійснення фінансових інвестицій підприємств належать:

 

одержання прибутку (як правило, довгострокові фінансові інвестиції);

 

поглинання чи здобуття контролю над підприємством-конкурентом, у т. ч. з метою його ліквідації;

 

створення інтегрованих корпоративних структур (концернів, холдингів);

 

поліпшення фінансово-господарських зв'язків з постачальниками сировини (матеріалів, комплектуючих тощо) та споживачами готової продукції;

 

диверсифікація діяльності та одержання доступу до певного сегмента ринку;

 

збереження ліквідних резервів (як правило, поточні фінансові інвестиції). Довгострокові фінансові інвестиції

 

Під довгостроковими фінансовими інвестиціями розуміються фі-нансові інвестиції на період понад один рік, а також усі інші інвестиції, котрі не можуть бути вільно реалізовані у будь-який момент.

 

Отже, довгостроковими інвестиціями можуть бути також і вкладення, які спочатку планувалося здійснювати на термін менше одного року у разі, якщо, виходячи із ситуації на ринку, підприємство визнає за неможливе їх реалізацію протягом короткого періоду. Ідеться про низьколіквідні або неліквідні активи.

 

Об'єктами довгострокового фінансового інвестування можуть бути:

 

цінні папери, які засвідчують право власності (акції);

 

цінні папери, що засвідчують відносини позички (облігації, ощадні та інвестиційні сертифікати, векселі);

 

облігації державних та місцевих позик;

 

вкладення в статутний капітал інших підприємств, створених на території країни та за кордоном.

 

Довгострокові фінансові інвестиції в балансі підприємства-інвестора відображаються за такими позиціями:

 

довгострокові фінансові інвестиції, котрі обліковуються за методом участі в капіталі,

 

інші фінансові інвестиції.

 

До складу довгострокових фінансових інвестицій, що обліковуються за методом участі в капіталі, належать:

 

інвестиції в асоційовані підприємства -- підприємства, в яких інвестору належить блокувальний (понад 25 %) пакет акцій (голосів) і яке не є дочірнім або спільним підприємством інвестора;

 

вкладення у дочірні підприємства -- підприємства, що перебувають під контролем материнського (холдингового) підприємства (контроль -- вирішальний вплив на фінансову, господарську і комерційну політику підприємства з метою одержання вигод від його діяльності). При з'ясуванні питання про віднесення підприємства до категорії дочірніх вирішальну роль відіграє ступінь впливу інвестора при прийнятті рішень стосовно ключових питань господарської діяльності об'єкта інвестування;

 

вкладення в спільну діяльність -- господарська діяльність зі створенням юридичної особи, яка є об'єктом спільного контролю двох або більше сторін відповідно до письмової угоди між ними.

 

До інших довгострокових фінансових інвестицій належать усі інші фінансові вкладення, які можуть бути об'єктами інвестування: облігації, вкладення в корпоративні права підприємств, які не належать до вище перелічених, тощо.

 

Інвестиційні рішення можуть прийматися лише за наявності відповідних фінансових джерел. У противному разі інвестор може стати неплатоспроможним з усіма наслідками, які з цього випливають. Довгострокові інвестиційні вкладення доцільно здійснювати за рахунок власного капіталу, довгострокових позичок чи коштів, які вивільняються в результаті дезінвестицій

 



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-19; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 3.234.211.61 (0.013 с.)