Запобігання й усунення графічних помилок першокласників

 

Для того, щоб першокласники навчилися писати красиво й правильно, вчитель повинен приділяти особливу увагу перевірці зошитів і аналізу учнівських робіт. На кожному уроці вчитель має робити аналіз графічних помилок, указувати на їх причини, пояс­нювати дітям способи виправлення. Така робота має проводитися як колективно, так і індивідуально.

Серед характерних графічних помилок учнів перших класів найчастіше трапляються такі:

«Перевертання» та «дзеркальне зображення» елемента букви пояснюється особливістю сприймання дітьми форм предметів або їх зображень незалежно від положення в просторі, тобто незрілою просторовою уявою. Проблема сприйняття графічного знака загос­трюється внаслідок поверхового засвоєння першокласниками тих чи інших елементів та букв. Для усунення таких недоліків учитель має звертати увагу школярів на конструктивні особливості літер, елементи, з яких вони складаються.

Деформація зображень писемних літер відбувається у зв'язку з недостатньо сформованим умінням дітей координувати рухи пальців, руки й ока, а також невмінням аналізувати власні графічні зображення, порівнювати їх зі зразком. Спотворені форми найчастіше спостерігаються в буквах х, л, м, т, ж, к. У них порушуються пропорції по ширині та висоті, нахилу елементів. Крім того, неправильне графічне зображення однієї літери призводить інколи до написання іншої. Так, наприклад, якщо перший елемент букви м школярі починають писати дуже високо, то ця буква стає більш подібною на ш.

Основним прийомом запобігання помилок такого типу є систе­матичне уважне спостереження першокласників за якістю написання букв, складів і слів, визначення помилок у зображенні. Це зумовлено тим, що дитяче сприймання є особливо точним і конкретним. Головне, щоб зауваження школярів були правильни­ми, об'єктивними і коректними.

Неправильний напрямок рухів руки під час написання літер пояснюється, здебільшого, виробленим ще до школи рефлексом руки, коли учень виконував будь-які графічні вправи без нагляду старших і проводив лінії в них у вільному напрямку. Такі помилки виправляються без будь-яких ускладнень, якщо вчитель вчасно їх помічає. Для усунення зазначеного недоліку необхідно не тільки розглядати з учнями готові зразки написання літер, а й показувати на дошці процес написання, супроводжуючи його детальним поясненням.

Пропуски елементів в окремих буквах зустрічаються там, де є подібні літери (ш-и, м-л, т-п, є- с). Щоб ліквідувати ці помил­ки, вчитель повинен звернути увагу учнів на кількість елементів, порахувати їх, прописати з учнями ці літери в парах.

Першокласники часто пропускають букви, особливо ті, що позначають голосні звуки. Це пояснюється тим, що в добукварний період учні недостатньо міцно засвоїли знання про складотворну роль голосного звука у слові. Пропуски букви, що позначає приголосний звук, певною мірою, можна пояснити близькістю розташування звуків у слові в артикуляційному плані. Для усунення таких помилок учитель має приділяти більше уваги звуковому аналізу слів і навчанню дітей складоподілу з урахуванням кіль­кості голосних звуків у слові.

Змішування та заміна подібних літер відбувається через недос­татньо сформоване вміння зіставляти букви, знаходити в них спільне й відмінне. Учні виділяють у слові звук, але не позначають його відповідною літерою. Причиною такої помилки можуть бути прогалини у навчанні письма подібних букв: відсутність зіставлення й протиставлення графічної будови літер, поелементного їх аналізу, поверхове засвоєння першокласниками тих чи інших елементів і букв.

Для запобігання й усунення змішування учнями подібних літер необхідно проводити їх правильний аналіз. Наприклад:

- Порівняйте між собою великі літери Е і 3. Чим вони подібні, а чим відрізняються?

- Із якого елемента починаємо писати літеру Е1 (3 верхнього правого.) А букву 31 (3 верхнього лівого.)

- Покажіть у повітрі, як буде рухатися ваша рука під час напи­сання літери 3. (Півовали пишуться праворуч.)

- А тепер покажіть, як ви будете писати букву Е. Куди буде рухатися рука? (Півовали пишуться ліворуч.)

Недописування окремих елементів літер призводить до перекручування змісту слова. Вироблений стереотип неправильно­го відтворення графічного образу літери можна пояснити неуважні­стю, але більшою мірою - недостатнім засвоєнням особливостей і різноманітності написання рядкових і великих, рукописних і дру­кованих літер.

При написанні слова учні мають дотримуватися не лише правильного зображення елементів і букв, а й уважно стежити за правильністю поєднання їх між собою. Крім того, під час написа­ння слів і речень учні мають дотримуватися рівномірних відстаней між словами, однакового розміщення слів у рядку, рівномірного розташування слів та речень на відповідній сітці зошита, домагати­ся певних натисків і похилого написання.

Причиною порушень у написанні можуть бути неуважність і неохайність, а також відсутність навичок самоконтролю. Учитель не має задовольнятися тільки констатуванням успіхів або невдач дітей, він повинен усвідомлювати причини графічних помилок учнів, намагатися їх попереджати й методично грамотно виправля­ти.

Система вправ, спрямованих на запобігання й усунення графіч­них (фонетико-графічних) помилок, має наступні завдання:

- вдосконалення вмінь бачити схожість між формами літер, написанням і поєднанням;

- вдосконалення вмінь співвідносити акустико-артикуляційний образ звука з відповідною літерою;

- вдосконалення вмінь контролювати руховий процес. Приклади вправ:

- Порівняйте літери, підкресліть рукописні.

- Обведіть пари літер, які починають писатися однаково.

- На слух визначте звуки, яких не вистачає в словах. Запишіть ці слова.

- Знайдіть у реченні букви, які починають писатися з такого руху. Запишіть їх.

Увага до графічної навички письма з боку вчителя привчає дітей писати з максимальною старанністю, дбати про акуратність, роз­бірливість, писати не поспішаючи, зосереджено.

Із метою контролювання процесу формування графічної навички письма в учнів першого класу можна проводити творчі завдання на списування та диктанти.

 

додаток №2 до лекції № 2

В. А. Трунова,

канд. пед. наук, в. о. професора ООІУВ, «Відмінник освіти України»,

Н. М. Боднар,

канд. пед. наук, в. о. доцента ІДГУ

удосконалення навичок правильного письма учнів початкової школи. виправлення індивідуальних помилок у почерку дітей

Подальше вдосконалення системи освіти значною мірою зумовлено покращенням методичної підготовки майбутніх спеціалістів, застосуванням найефективніших дидактичних методів, які відповідають сучасним вимогам життя, забезпеченням школи новими навчальними посібниками, бо «…вчитель сьогодні не просто джерело і провідник інформації, а творчо мисляча людина, яка має допомогти учневі самому сформулювати завдання і шукати шляхи його розв’язання» [3].

Варто зазначити, що створена система основ­них елементів письма і самих літер є сталою і стійкою. Нам необхідно лише розібратися, як врахувати особисті хиби учнів відповідно до сучасних вимог навчання в школі [6]. Увага до цього аспекту «необхідна не лише в процесі виконання учнями спеціальних вправ у написанні окремих літер, їхніх елементів, буквосполучень, слів під час виконання всіх інших письмових робіт (списування, письмо під диктування, з пам’яті тощо» [1, 16], а й тому, що «робота над каліграфією, технікою письма не обмежується періодом навчання грамоти, а продовжується в наступних класах» [там само].

Безумовно, перший рік навчання дітей вважається для вчителя найважчим і найвідповідальнішим. Помилки, що їх припускають вчителі й учні на перших уроках, даються взнаки у післябуквений період і пізніше. Виправити їх нелегко, навіть враховуючи копітку і творчу роботу вчителя початкових класів. Значна частина учнів помиляється під час письма, що зумовлено психофізіологічними особливостями, а це не залежить від роботи вчителя.

Труднощі в навчанні письма зумовлені також складністю психофізіологічної структури графічної навички письма, бо процес письма не є простим моторним актом. Перед учнем постає багато різноманітних завдань: технічного, графічного та орфографічного характеру, і кожне з них має свої особливості. Так, щоб їх врахувати, учень повинен провести велику аналітико-синтетичну роботу, але оскільки у нього відсутня чітка диференціація, виконання вправ буде здійснюватися по-різному. Якесь одне завдання в певний момент поглинає всю увагу учня, тоді як інші залишаються забутими. Допомога вчителя повинна бути своєчасною і постійною. Вчитель має зосередити увагу на тому, що гірше засвоюється, стимулювати самоконтроль, визначати систему вправ, які б проводилися систематично і постійно.

Роль графічних навичок у навчально-виховному процесі надзвичайно велика, бо без оволодіння графікою неможливе вивчення будь‑яко­го навчального предмета.

Звернемо увагу — чіткість і темп письма є дуже важливими факторами в навчанні, адже нечітке письмо уповільнює читання рукопису і водночас ускладнює розуміння змісту написаного. Прискорене письмо є необхідною умовою успішного формування думки, повноти і точності її писемного викладу.

Питання виправлення хиб у почерку тих, хто навчається письма, посідає надзвичайно важливе місце. Одним із основних недоліків у формуванні почерку учнів є недостатня загальна підготовка вчителя з графічного письма. Для більш чіткого уявлення про графічні похибки в почерку дітей необхідно зупинитись на суттєвих графічних недоліках з їхніми специфічними ознаками та способами виправлення.

Першим недоліком є деформація основних елементів малих і великих літер. Щоб виправити це, вчителю слід систематично демонструвати правильні зразки письма на дошці, а для цього треба добре знати єдине написання літер і цифр, прийняте в Україні як стандарт [6; 9].

Характерними порушеннями, що трапляються у письмі школярів, є перевертання ними елементів літер, самих літер чи цифр. Дослідження показали, що особливо у дітей дошкільного віку та першокласників часто спостерігається сприймання форм предметів «перевернутим» незалежно від положення, яке займає малюнок на парті. Згадаємо, як дошкільник розглядає книжку: книжка догори перевернута нижньою частиною, а малюк розглядає її та ще й показує, де заєць, лисичка і т. ін. Більш того, діти можуть малювати предмети у перевернутому вигляді. Однак пізніше ці явища майже зникають, але спостереження показують, що деякі учні в добуквений період знову повертаються до перевернутого зображення на папері. Вони можуть читати і писати замість із — зі, замість за — аз і т. ін.

Які ж причини породжують таке явище? Це може трапитись лише внаслідок поверхового засвоєння учнями тих чи інших літер, складів і слів. Для усунення таких недоліків слід звертати увагу учнів на конструктивні особливості літер. Так, у великої літери З є два півовали — верхній і нижній. Починаємо писати велику літеру З з верхнього лівого півовалу… Літера Е також має два півовали, але починаємо писати з верхнього правого півовалу. Варто показати ще й рух руки при написанні літер в одному й іншому випадках (у повітрі, сухим пером тощо).

Крім того, деякі учні не лише спотворюють літери, а й дзеркально їх відображають, особ­ливо при слабкій сформованості розумових дій. Якщо вказати учню усно на помилку, щоб її виправити, він довго буде розглядати написане, але своєї помилки не побачить і не виправить. Учень її не розуміє. Це трапляється внаслідок ще незрілої просторової уваги. Допомагаючи дитині, вчитель має взяти її руку у свою і, притримуючи її, писати, коментуючи і виправляючи написане у зошиті. Можна показати написання, стоячи поряд, а потім простежити за самостійним виправленням дитиною написаного.

Щоб це надолужити, варто на кожному уроці проводити вправи на аналіз, синтез, порівняння, на різні рухи пальців і руки, бо саме нездатність диференціювати рухи руки викликає заміну літер, знижує працездатність, що призводить до порушення гігієнічних правил письма.

Відомо, що учні помічають кожну дрібницю у класі, особливо, коли вчитель привчає до такої спостережливості. Так, уже в основний період, коли учні навчаються писати літеру, наприклад, П, можна провести таку роботу: вчитель пише на дошці друковану П, потім додає ліве заокруглення. — Що вийшло? (Літера Л) Далі вже до останньої літери дописує праве заокруглення, …додаємо верхній елемент — «капелюшок», … — Що ми написали? (рукописну літеру П)

Спостерігаючи за друкованими літерами, учні, під керівництвом вчителя, вже можуть зробити висновок:

1) є літери схожі між собою: О, С, Х; П, Т; п, т, р і т. ін.;

2) щоб написати літери у слові, треба знати їх елементи і поєднання між ними.

Такі завдання на розвиток спостереження привчають перетворювати в уяві друковані літери в рукописні, розвивають уміння порівнювати, уявляти, розвивають окомір, творчі здібності, допомагають вивчати конфігурацію складних літер.

Розглянемо один з прикладів написання речення на дошці. Наприклад, речення: Ми пишемо красиво і правильно. Учні тут же будуть вказувати на хиби, допущені вчителем при письмі: — А Ви..! А ви… А ви… Причому, всі їхні зауваження будуть правильними і об’єктивними. Отже, можна переконатися, що дитяче сприймання є особливо точним і конкретним.

Звідси висновок: письмо вчителя на дошці та в зошиті має бути бездоганним.

Другим недоліком почерку є порушення принципу безвідривності при написанні. Отже треба повсякчас наголошувати на безвідривності при письмі, робити відповідні виправлення, давати зразки поєднання елементів і самих літер між собою, час від часу проводити перевірку теоретичних питань.

Третій недолік. Діти припускаються графічних похибок й іншого характеру. Так, вчитель пояснює, пишучи на дошці, написання довгої прямої похилої лінії згори вниз. Дехто з учнів сприймає це інакше: пише знизу вгору. Зазначимо, що ця помилка зумовлена виробленим рефлексом правої руки ще до навчання в школі: дитина писала на асфальті чи на папері якісь лінії, кривулі, малюнки без нагляду дорослих і завжди проводила лінії знизу вгору. Це треба вчасно помітити ще в підготовчий період. Помилка легко виправляється: радимо зробити збільшену розліновку і написати на цьому папері елементи (передній плавний елемент і довгу пряму похилу з поворотом вліво), показавши, що вони не паралельні.

Зверніть увагу, якщо продовжити лінії вгору, то вони не перетинаються, а тому пишемо їх по-різному (вгору та вниз).

Учні в цьому разі швидко розуміють різницю в написанні цих елементів — передній плавний елемент (пишемо у Л, М, Я, А, Ґ) і довга пряма похила з поворотом ліворуч (Г, П, Т, У) — проблема буде «знята» назавжди.

Четвертий недолік зустрічається у почерку, коли неправильно поєднані літери у словах. Процес поєднання літер відбувається у складних психічних умовах, бо треба дотримуватися не лише правильного зображення літер, а й рівномірних відстаней між ними. Простежити за кількістю таких графічних помилок краще після письмової роботи з каліграфії. Всі деформації, пропуски елементів, неправильне розташування і помилки в поєднанні варто зафіксувати червоним кольором, проаналізувати з учнем і порадити переписати всю роботу ще раз.

Треба завжди пам’ятати три види поєднань:

— верхнє поєднання: ти, ит, ри, ир, иш, ши …;

— середнє: уд, ус, ба, аб, че, де;

— нижнє: ря, ля, дя, мл, ом, ся … До того ж, можна писати поєднуючи літери у склади безвідривно (природне поєднання) і з відривом пера.

До уроку варто добирати літери, слова з ними, враховуючи специфіку поєднання. Це поступово буде закріплювати матеріал на всі правила написання і поєднання.

П’ятий недолік — трапляються пропуски схожих елементів: недописали лінію із заокруг­ленням внизу у літери ш, втратили петлю у літери ц, не зробили поєднання між літерами пл тощо. Варто зазначити — це помилки вчителя. Він не звернув увагу на кількість елементів тієї чи іншої літери. Так, коли навчаємо писати малу ш, треба визначитися: у літери три елементи — 1) коротка пряма похила із заокругленням внизу, 2) ще одна коротка пряма похила із заокругленням внизу, 3) третя коротка пряма похила із заокругленням внизу…

Шостий недолік. Часто зустрічаються спотворені форми літер, особливо це стосується літер х, л, м, т, ж, к. Так, у літер л, м часто перший елемент розпочинають писати високо, і тоді літера може не торкатися нижньої рядкової лінії або порушується плавність. У такому випадку можна прочитати замість л іншу літеру; у літери л треба під час письма переднього плавного елемента (знизу вгору) прогинати лінію через низ, торкаючись нижньої рядкової; літера к має іншу похибку — учні викривлюють передній плавний елемент у лівий бік, дописуючи таким чином кривого «носа». У літер х, ж неточності півовалів: один недописано до верхньої рядкової — він нижчий у рядку, другий написано вище верхньої рядкової лінії, а як наслідок цього — літера перекошена; у малої літери т верхні заокруглення то вище, то нижче або навпаки, у великої Т  — або дов­гий верхній елемент, або зовсім короткий, або немає його початку — просто лежить лінія на надрядковій. Це недолік у недотриманні певної висоти літер у тому ж самому слові чи неточність у називанні елементів. До того ж, часто зустрічаються недоліки в написанні першого елемента великих літер Г, П, Т; Л, М, А тощо. Так, якщо у літер Г, П, Т перший елемент пишемо згори вниз — це довга пряма похила лінія з поворотом ліворуч (термін В. Трунової), то у літер Л, М, А — це передній плавний елемент, який пишемо знизу вгору ледве прогнувши.

Сьомим недоліком у формуванні почерку є недотримання правильного нахилу в написанні літер у словах та слів у реченнях. Таке письмо гальмує процес виконання записів; воно негативно впливає і на читання.

Загальними причинами таких порушень у процесі письма можуть бути неуважність і не­охайність школярів або ще не сформована навичка самоконтролю. Часто можна спостерігати, що вчитель застосовує не ті прийоми навчання писати відповідно до літери, чи недостатньо уваги приділяється виховному впливу на дитину через неглибокі знання вчителем дитячої психології.

Корекційна робота учнів першого класу щодо усунення графічних недоліків, викликаних несформованістю просторового сприймання, не повинна обмежуватись уроками письма, бо в 1-му класі у дітей, в основному, формуються чотири види навички письма. Це:

— письмо, яке не має розбіжностей з вимовою, тобто, як чуємо, так і пишемо;

— письмо під диктування з літерами я, ю, є в різних позиціях. Воно розвиває окомір під час запису слів;

— запис слів з літерами, схожими за вимовою і графічним зображенням, типу: б-п, р-п-т, а-я.

У першому класі, доки школярі не почнуть вільно читати, практикується звукова вимова літер, що позначають приголосний звук. Така робота потрібна, щоб уникнути помилок, пов’язаних із звуко-буквеним аналізом. Вона триває приблизно до кінця першого семестру, бо в даному разі учні можуть сприймати літеру як два звуки: / б / / е /, адже назва її «бе». Зрозуміло, що відносно цієї проблеми можна дискутувати.

— Запис слів з апострофом, із знаком м’якшення, сполученнями йо, ьо, дж, дз, подовженими і подвоєними приголосними.

Ці навички доцільно відпрацьовувати шляхом списування з дошки чи з індивідуальних карток. Для перевірки закріплених написань спочатку треба прочитати текст хором, проаналізувати окремі випадки, стерти з дошки чи забрати картки і записати потрібне в зошит під диктовку вчителя. Після цього зробити перевірку, якщо треба виправити і обговорити ще раз такі написання.

Восьмий недолік. Інколи у першокласників спостерігаються «дрижачі» лінії, елементи літер виходять за межі рядка, поєднання може бути зовсім відсутнє, нахил порушено. Це пов’язано з фізіологічними особливостями розвитку дитини — незавершене окостеніння кисті руки, через що дитина швидко втомлюється.

Таким дітям не можна давати велике навантаження при письмі. Нерозвиненість пальців і кисті руки, недосконалість координації рухів, незріле просторове сприймання є причиною скутості, непластичності рухів. Слід вирішити, чи такій дитині краще ще «пересидіти рік» у дитячому садку або в тому ж класі, чи слід попрацювати з нею більше в малюванні зі штриховкою, у відтворенні різних безвідривних написань.

Якщо всі першокласники відвідували дитячий садок і готові до уроків письма, вчитель може використовувати і нетрадиційні прийоми роботи. Коли така підготовка відсутня, тоді слід працювати за традиційною методикою, бо треба поступово готувати руку дитини до письма, навчати знаходити робочий рядок, уміти називати основ­ні й додаткові елементи, навчати каліграфічно писати літери, склади, слова і речення.

Отже, вчителю слід чітко визначитись у використанні підходів до розв’язання проблеми каліграфічного і грамотного письма, не забуваючи при цьому про фізкультпаузи між письмовими завданнями, стежити за здоров’ям першокласників.

У першому класі добре виділяються чотири самостійні етапи:

1) відпрацювання зображення елементів літер;

2) написання літер на повному алфавіті;

3) написання поєднань літер у складах і буквосполученнях;

4) написання слів та речень.

Тривалість кожного етапу письма відповідає часу, потрібному для формування конкретного вміння.

Починаючи з 2-го класу, навчання каліграфічного письма проводиться на уроках рідної мови — це так звані «каліграфічні хвилинки». Зміст занять з каліграфії може бути підпорядкованим до теми уроку з рідної мови. У цей період діти продовжують вправлятися з розвитку окоміру, написанні літер з поступовим ускладненням, тобто за ступенем збільшення труднощів. Краще, коли в каліграфічні хвилинки включають написання складних літер чи поєднань (це 2–3 рядки) і переходять до написання слів, речень і зв’язних текстів. Отже, школярі навчаються писати всі літери абетки і поєднують їх у слова за групами. Така послідовність має бути у I півріччі 2-го класу (див. «Робочий зошит школяра» — I семестр [10], і II семестр [11]).

Слід зауважити, що надмірне чергування й різноманітні комбінації літер та елементів запобігають зниженню інтересу до навчання. Учні швидко засвоїли, що красивого письма можна досягти лише доклавши певних зусиль, але це за умови, якщо вчитель приділяє велику увагу зразкам.

Тривалість кожного етапу відповідає часу, який потрібний для формування конкретного вміння. У II півріччі 2-го класу доцільно більше вправлятись у розвитку окоміру, написанні літер за порядком ускладнення або у безвідривному письмі. Наприклад, можна виконати такі завдання:

1 рядок — написання літери ш, Шш у поєднанні;

2 рядок — слова — мило, шило, лини, лани, рис;

3 рядок і в подальшому — текст:

Шпак шипить шпачисі гнівно:
— Шершень захопив шпаківню!
Швидше шибеника гнати,
Шпаченят обороняти!

А можна вірш прослухати, проаналізувати й записати нові слова. Переконані, що виконання таких завдань варто проводити паралельно з роботою над новими словами (шершень, шибеник, шпаченята …) і проведенням роботи з розвитку мовлення та виховання дітей.

Радимо використовувати вправи творчого характеру. Наприклад:

1) Допоможіть моїй Мурці утворити словосполучення:

Гарний................... дівчинка
Весела.................... спортсмен
Радісна................... людина
Сумна..................... настрій
Серйозний............. вчителька

Утворені словосполучення обговорюють, деякі записують, з окремими можна скласти речення.

2) «Підкори вершину». Хто більше складе слів? Що означають ці слова, коли їх застосовують у мовленні?

Вік... ри... ли... ва... зе
... но... ба... па... га... та

(вікно, нори, риба, газета, липа, рили, бали, пава, вага; парили, варили,...)

У II півріччі 2-го класу продовжуємо навчання каліграфічного письма, варто перейти на лініювання зошита в одну лінію. Другокласники одноразово перейдуть до зменшеного письма, спочатку познайомившись і відпрацювавши написання малих і великих літер у цьому зошиті, згодом напишуть слова і речення (див. одну із сторінок «Робочого зошита школяра» — II півріччя [11, 23–24]).

У зв’язку з переходом до такого лініювання зошита, де треба визначати на око висоту і ширину, дотримуючись нахилу, каліграфічні хвилинки варто проводити за генетичним методом.

Слід зазначити, що одночасне переведення учнів до письма в одну лінію призводить іноді до негативних результатів. Тому переводити школярів до письма в новий зошит треба групами або індивідуально, хоча спочатку варто дати змогу попрацювати в цих зошитах всім і, як виняток, когось «повернути» до попереднього лініювання зошита [11].

Зауважимо! Якщо навчання письма у першому класі в зошиті в одну лінію зовсім неможливе, бо з одного боку — важко орієнтуватися, а з іншого — основна маса дітей йде до школи зовсім непідготовленими, у шестирічної дитини рука ще не готова до письма [12], то у 2-му класі діти вже добре пишуть, рука готова до написання і можна переходити до зошита № 3 (в одну лінію), але за певних умов:

1) у дитини має бути розвинений окомір;

2) зошити в одну лінію мають бути зі зразками літер;

3) в учня мають бути розвинені пальці рук, тобто йому вже не менше 7 років.

Так, коли було проведено експериментальну роботу щодо написання другокласниками літер в зошиті в одну лінію, не всі вчителі Одеської області схвалили цей перехід у кінці року [8]. Чому?

— Лякає необхідність прописувати зразки літер у таких зошитах, бо зошитів із друкованою основою в одну лінію немає.

— Вчителеві треба докладати багато зусиль: необхідно вміти писати зразки в цьому зошиті й пояснювати написання згідно з лініюванням.

— У поясненнях плутаються самі вчителі, бо мало конкретних методичних порад.

Але основна причина, на нашу думку, полягає у слабкій методичній підготовці вчителя як у теорії, так і на практиці.

Велика кількість вчителів не була обізнана з цією дисципліною, бо більше п’ятнадцяти років не було «Каліграфії» як навчального предмета у державних галузевих планах педагогічних факультетів. Вчителів з вищих навчальних закладів випускали зовсім необізнаними з методикою навчання каліграфії (введено цю навчальну дисципліну у ВНЗ з 2012/2013 навчального року).

І все ж, у ході експериментального навчання було виявлено позитивні результати в письмі у зошитах в одну лінію учнями других класів:

– письмо в одну лінію краще розвиває окомір, привчає до самостійності, сприяє безвідривному написанню;

– завдяки меншому розміру літер у зошитах в одну лінію збільшується обсяг письма, а, отже, і зростає його швидкість;

– немає потреби привчати дітей до роботи в 3-му класі в основному зошиті, адже з першого дня занять з письма учень вже чітко визначає розмір і межі елементів літер.

Це, можна сказати, один із головних аспектів навчання письма, бо поступовий перехід третьокласників до письма у графічній сітці зошита в одну лінію (програма, 2012, с. 50) як того вимагає шкільна навчальна програма [1], це «безлад на уроці в роботі вчителя і учнів», а одночасний перехід до зошита № 3 потрібен для уніфікації праці.

Доречно зауважити, що зазначені вимоги для учнів 1–2-х класів залишаються постійними, але найважливішим у відпрацюванні графічної навички є свідомість навчання. Діти мають знати, яким способом, в якій послідовності пишеться літера, як вона поєднується з іншими; знати, чому слід писати під нахилом і в який спосіб можна одержати похиле письмо, якою має бути висота літери, як тримати ручку і сидіти під час письма тощо.

Свідомість у формуванні графічних навичок сприяє розвитку у дітей умінь помічати й виправляти свої й чужі недоліки. Наприклад, записуємо в зошиті речення: Ось і Оля. Це речення треба розібрати, зробивши якісно-кількісний аналіз: речення складається з трьох слів. Перше слово ось, друге — і, третє — Оля. Кожне слово в реченні пишемо окремо. Перше слово в реченні пишемо з великої літери. Слово Оля також пишемо з великої літери, бо це ім’я дівчинки. У кінці речення ставимо крапку.

У 3–4-му класах особливу увагу слід приділяти темпу і якості учнівського письма, які необхідні в цей період. Саме графічна правильність літер і темп письма позитивно впливають на хід навчального процесу. А для цього можна давати вправи для відпрацювання форми окремих літер.

Наведемо для прикладу урок каліграфії та розвитку мовлення в 4-му класі ЗОШ № 10 м. Ізмаїла (російськомовний клас).

Урок проводить вчитель-методист Т. Осипенко. Тема уроку: «Малі літери I, II, IV групи. Запис твору-опису за наданим планом».

Спочатку було дано вправу для відпрацювання поєднань між літерами, а потім — списування тексту «Червона калина»:

Споконвіку любили українці калину. Садовили її коло хати, в садку, на березі над річкою, ставком.

У калини гарний білий цвіт, пахучий, рясний. А ще більше милують око ягоди калини. Стоїть ото кущ, рум’яний увесь, аж горить.

Калина не боїться, як її кетяги ламають. Вона ще буйніше тоді росте (50 слів).

Дотримуючись таких вимог, учні будуть писати красиво і правильно, написане сприйматиметься і читатиметься легко і швидко, а кінцевою метою навчання дітей каліграфічного письма мають бути чіткість, темп, правильне зображення графічних знаків.

До того ж, якщо в 3-му класі каліграфічне письмо варто продовжувати за генетичним методом, то в 4-му — краще відпрацьовувати на уроках загальні помилки, а вдома — індивідуальні, щоб забезпечити міцні та сталі навички каліграфічного письма.

Як цього досягнути в наступних класах?

По-перше, систематично використовувати відведений програмою час для проведення каліграфічних хвилинок, аналізуючи графічні помилки в учнівських зошитах. Вчитель має говорити про ці помилки, правильно прописувати зразки на дошці й коментувати написання. Відомо, що від коментування письмо дітей покращується в середньому на 96 %, без коментарю — лише на 61 %.

По-друге, слід частіше залучати дітей до письма на класній дошці. Письмо учня аналізують однокласники і вчитель, що в свою чергу розвиває самоконтроль у процесі письма.

По-третє, застосовувати самоаналіз письма у зошитах. Це активізує роботу класу, позитивно впливає на колективне виявлення графічних помилок.

По-четверте, треба прописувати зразки тих літер, у написанні яких діти припускаються помилок. Так, перевіряючи зошити, вчитель бачить у написанні помилки дітей, виправляє їх, а на полях чи під оцінкою повинен написати правильний зразок літери. І хоча учні 3–4-х класів ніби добре пишуть, та все ж їм потрібна допомога вчителя.

Поданий зразок вчителя учні аналізують і прописують цілий рядок перед виконанням домашньої чи класної роботи. Наочний показ правильного письма зацікавлює дітей, небайдужість вчителя до письма учня говорить про бажання допомогти, а повсякденний і систематичний контроль — це основні фактори для формування учнівських навичок правильного каліграфічного письма.

Гарним підґрунтям для формування правильного і швидкого письма були б додаткові уроки з «Каліграфії та розвитку мовлення», які апробовано в школах Одеської, Миколаївської та Харківської областей. У процесі проведеної роботи за правило було взято: «Проводь експеримент рішуче й обережно. Головним показником є дитина, її навченість і розвиток, а стандарти й авторитет — це головний критерій успіху». Такі уроки заплановано в «Програмі курсів за вибором», кн. 3 [2, 19–33; 7; 8].

Мета уроків «Каліграфії та розвитку мовлення» [7; 8] — сформувати правильне й красиве письмо літер, правильне поєднання їх у словах, забезпечити урахування закономірностей чіткого, швидкого й безвідривного письма та можливості дітей оволодівати цими навичками.

Навчальна діяльність на уроках каліграфії, поряд з навичками письма, повинна бути спрямована і на розвиток мовлення учнів, адже усне та писемне мовлення взаємопов’язані. Тому, працюючи над графічним письмом, варто розвивати уміння дітей точно і змістовно висловлювати свої думки в усній формі та передавати їх за допомогою графічних знаків. Окремими завданнями на цих уроках передбачався розвиток творчих здібностей і образного мислення, удосконалення комунікативних умінь, формування національної свідомості учнів і гармонізації стосунків через ознайомлення їх з надбаннями української культури [7].

Оскільки такий урок складається з двох частин, то у зв’язку з загальними вимогами до навчання каліграфії та розвитку зв’язного мовлення в початковій школі, основний зміст розробленого інтегрованого уроку передбачає:

– прописування окремих літер, письмо за зразком на основі попереднього аналізу;

– письмо літер у чергуванні з подібними за написанням графемами або в чергуванні з допоміжним штрихом для регуляції правильного нахилу, паралельності штрихів, рівномірності розподілу елементів літер;

– письмо буквосполучень зі складними поєднаннями або частотними, як от: нижнє поєднання з літерами л, м, я, ґ, поєднання овалів — ол, об, ов, ож або хо, во, ва, ов і т. ін.;

– письмо слів, речень чи невеликих текстів для закріплення форми літер, їхніх поєднань;

– письмо під швидкий такт або під диктування слів і речень;

– усний переказ тексту за планом, словосполученнями, зачином або заключною частиною, запис текстів у зошитах;

– самостійне письмове висловлення учнів за темою, яка запропонована вчителем;

– складання записок, що містять певну інформацію, прохань тощо, адресованих батькам, вчителю, однокласникам. Використання в цих текстах ввічливих слів, лексем зі складним збігом літер, передбачаючи комунікативну спрямованість уроку, яка включає запис інформації в зошиті [7].

Згідно з загальними вимогами до уроків з «Каліграфії та розвитку мовлення» 1–4 класи МОН України у 2012 році затвердило варіативну складову частину Базового навчального плану у «Програмах курсів за вибором для загальноосвітніх навчальних закладів» [2].

Проводячи такі уроки, слід дотримуватися поетапності у формуванні графічних навичок. До змісту курсу «Каліграфія та розвиток мовлення» авторським колективом (В. Трунова, Н. Боднар, В. Іовчева) розроблено «Додаток до програми для середньої загальноосвітньої школи (2–4 класи)», в якому визначено певні вимоги щодо графічних навичок на кінець кожного навчального року у 2–3–4-х класах [8].

Практика показує, що на цих уроках доцільно виробляти скоропис, але часто вчителі цим зловживають. Коли учень дуже швидко пише, він:

— по-перше, не думає про правильність каліграфічного письма, порушуючи встановлені форми написання малих і великих літер, а також неправильно поєднує їх у словах;

— по-друге, частіше припускає орфографічні помилки. Тому ритм письма треба використовувати у межах розумного, щоб не нашкодити каліграфії й орфографії. Ритмічни