Огляд меню середовища Turbo Pascal

Кожна команда головного меню має один або декілька (вкладених одне в одне) підменю.

1) File (Alt-F) - розділ меню містить команди для відкриття файлів, завантаження та збереження їх на диску, зміни каталогу, виходу з ТР:

- Open (F3) - вибір файлу для відкриття у діалоговому вікні.

- New - відкриття нового текстового вікна для вводу нової програми без імені (початкове ім’я - NONAME00.pas).

- Save (F2) - запис файлу, що вже має ім’я, з активного вікна під тим самим старим іменем на диск. Якщо файл із активного вікна має ім'я noname.pas (без імені), тоді запис файлу на диск буде відбуватися за сценарієм команди Save as.

- Save as - команда збереження файлу з активного вікна на диску під новим іменем та, можливо у новому каталозі. Використовується для запису на диск новостворених файлів або для перейменування-переносу файлів, що колись уже були записані.

- Save all - записує на диск усі файли з усіх відкритих вікон.

- Change dir - команда зміни поточного каталогу для прискорення процесу запису на диск та зчитування з диску.

2) Edit (Alt-E) - розділ меню містить команди для роботи з блоками тексту. При роботі з цим пунктом меню використовується «вікно вставок» Clipboard, або «кишеня». У цю «кишеню» можна занести на збереження попередньо виділений фрагмент (блок) тексту програми, а потім копіювати цей фрагмент у будь-яке програмне вікно. Копіювання готових блоків економить час набору тексту програм. Виділення фрагмента тексту (блока) - Shift+< стрілочки >

Cut (Shift-Del) - вирізувати Copy (Ctrl-Ins) - копіювати Paste (Shift-Ins) - вставити Clear (Ctrl-Del) - очистити

3) Run - секція містить підменю команд для запуску програми на виконання, проведення сеансу налагодження.

- Run (Ctrl-F9) — завантаження програми на виконання.

4) Compile - секція містить підменю команд для компіляції та виконання програми. Після компіляції при запуску програми на виконання в машинних кодах за командою Run на виконання подається саме ця програма. Якщо до тексту програми на Паскалі вносилися зміни, то програму перед запуском треба заново скомпілювати.

- Compile (Alt-F9) - компіляція файлу з активного вікна. При виникненні помилок під час проведення компіляції з’являється повідомлення. Помилку треба виправити, після чого повторити компіляцію.

5) Windows - розділ меню для керування вікнами у ТР.

- Tile - команда, що розміщує всі відкриті вікна так, що вони не перекривають одне одне (мозаїка).

- Cascade - команда, що розміщує всі відкриті вікна так, що вони перекривають одне одне, але всіх їх видно на екрані.

- Close all (Alt-F3) - команда, що закриває всі вікна.

- Size/Move (Ctrl-F5) - команда зміни положення та розмірів активного вікна:

- Zoom (F5) - команда розгортання активного вікна до максимального розміру або поновлення його розміру, якщо розмір вікна вже є максимальний.

- Next (F6) - команда, що робить активним наступне вікно з переліку відкритих вікон.

- Previous (Shift -F6) - команда, що робить активним вікно, яке було активним перед цим.

- List (Alt- № ) - команда розгортає діалогове вікно Windows List, у якому подано список всіх відкритих вікон. Команда застосовується для швидкого переходу до потрібного вікна за його номером.

- Аlt-<номер> - зміна активного вікна.

6) Help - команда, що розгортає підменю команд для роботи з системою підказок.

Порядок створення твого програмного файлу

- Завантажити ТР.

- Ввійти в головне меню.

- Виконати команду File.

- Вибрати і виконати команду New. На екрані з’явиться порожнє вікно редактора з умовною назвою Noname.pas.

- Набрати текст програми, натискаючи клавішу Enter наприкінці кожного рядка.

- Виконати програму, натиснувши комбінацію клавіш Ctrl-F9 або виконати команду Run головного меню.

- Виправити при необхідності помилки.

- Після виправлення помилок знову виконати програму.

- Переглянути отримані результати, натиснувши комбінацію клавіш Alt-F5.

- Записати текст програми в файл на диск, скориставшись командою File®Save as головного меню або натиснувши клавішу F2. Ввести ім’я файлу і натиснути Enter.

Створення виконуваного exe-файлу

- Ввійти в головне меню, вибрати команду Compile—►Destination-Memory, яка після натискання на клавішу Enter зміниться на Destination-Disk.

- Натиснути комбінацію клавіш Alt-F9.

Редактор дозволяє виконувати різні операції з декількома файлами. Кожен з них розміщується у своєму вікні редактора. В верхній частині вікна записано ім’я файлу, справа від нього - номер вікна. При завантаженні в редактор (при відкритті) наступного файлу він потрапляє у нове вікно. Щоб перейти з вікна у вікно, необхідно натиснути комбінацію клавіш - Alt-N, де N -номер вікна, або натиснути клавішу F6.

Вихід з ТР - Alt-X.

Програмування лінійних алгоритмів

Алфавіт мови програмування. Основні поняття та елементи мови

Алфавіт мови програмування Turbo Pascal включає в себе:

1. 26 великих і малих букв латинського алфавіту, 32 - російського, знак підкреслення.

2. Десяткові цифри 0, 1, …,9.

3. Спеціальні символи: +, -, *, /;

>, <, =;

(), [ ], { }; #, $, ^, @.

4. Комбінації спеціальних символів утворюють складені символи:
:= - присвоєння;

<> - не дорівнює; >= - більше або рівне; <= - менше або рівне;.. - діапазон значень; (..) -альтернатива [ ]; (* *) - альтернатива { }.

5. Службові (зарезервовані) слова:

and — і mod — остача

array — масив nil — нуль

begin — початок not — ні

case — вибір of — з

const — сталі or — або

div - ділення без остачі packed - стиснутий

do — виконати procedure — процедура

downto — униз до program — програма

else — інакше record — запис

end — кінець repeat — повторювати

file — файл set — множина

for — для then — то

function — функція to — до

goto — перейти до type — тип

if — якщо until — доки

in — в var — змінні

label — позначка while — доки та інші.

Службові слова мають раз і назавжди визначену форму запису і зміст. їх можна записувати як великими так і малими літерами. 6. Стандартні імена. Великий набір слів є проміжним між службовими словами та іменами користувача. Це стандартні імена. їх є декілька груп:

1) назви стандартних типів даних: boolean (логічний), char (символьний), integer (цілий), real (дійсний), text (текстовий файл) тощо;

2) назви стандартних сталих: false (хибність), true (істинність), maxint (максимальне ціле), pi (число п) тощо;

3) назви стандартних функцій: abs, arctan, cos, exp, ln, sin тощо;

4) назви стандартних процедур: read, readln, write, writeln тощо.
Імена, які користувач надає величинам (сталим, змінним), програмі,

підпрограмам тощо, мають складатися з латинських літер, цифр, символу «_». В імені цифра не може б 1 ти першим символом. Наприклад, програму можна назвати так: myprogram_.

Структура програми

Програма складається

із заголовка

program < ім ’ я програми >;
розділів описової частини
uses label const type var procedure function	-приєднання бібліотек та модулів; -оголошення міток (позначок); -оголошення сталих; -опис типів; -оголошення змінних; -оголошення процедур користувача; - оголошення функцій користувача;
та виконуваної частини
begin <розділ команд> end.

Заголовок та усі розділи, окрім останнього, є необов'язковими. Розділювачем між конструкціями (командами) програми є символ «;». У кінці програми завжди має стояти крапка.

Заголовок програмі надає програміст. В іменах, які користувач дає своїм програмам та змінним, великі і малі букви рівноправні: імена А та а (або MyName та myname) позначають один і той самий об'єкт.

У програму можуть входити коментарі. Коментар - фрагмент тексту програми, взятий в фігурні дужки або записаний так (* коментар *), Коментар призначений для пояснення роботи програми і не впливає на виконання команд. Він може бути розташований у довільному місці програми.

Ідентифікатори

Ідентифікатор {ім'я) - центральне поняття мови програмування. За іменем можна звертатися до змінної, константи, процедури, функції. Правилаа запису ідентифікаторів:

1) Ідентифікатори починаються тільки з букви або знаку підкреслення (виняток складають мітки, які можуть починатися з букви і цифри).

2) Ідентифікатор може складатися з букв, цифр і знаку підкреслення.

3) Між двома ідентифікаторами повинен бути хоча б один проміжок.

4) Максимальна довжина ідентифікатора 127 символів, але ЕОМ розрізняє тільки перші 63 символи.

5) Ідентифікатор не повинен співпадати за написанням ні з одним зі службових слів.

6) Великі і малі букви в ідентифікаторах не розрізняються.

Типи даних

Тип даних - це множина значень однакової природи разом із набором операцій, які над ними виконуються. Тип даних задає:

1) область допустимих значень, які може прийняти змінна даного типу (тим самим визначається об'єм пам'яті, що відводиться під зберігання цієї змінної);

2) допустимі правила, операції та функції обробки конкретних типів даних.

Стандартні типи даних

Одним з найважливіших понять у програмуванні є змінна. Змінна - це поіменована ділянка оперативної пам'яті комп'ютера, де зберігається значення деякої величини, значення якої змінюється в процесі виконання програми. Змінна має такі властивості: назву (ідентифікатор), значення, тип. Кількість змінних та їх властивості задає користувач. Тип змінної визначає її допустимі значення, а також операції, які можна над нею виконувати.

Розглянемо стандартні типи даних: числові цілі (табл. 1), числові дійсні (табл. 2), символьний та логічний.

	Таблиця 1. Цілочислові типи
Назва типу	Діапазон значень
byte	0..255
shortint	-128..127
word	0..65535
integer (основний тип)	-32768..32767
longint	-2147483648..2147483647

 

		Таблиця 2. Дійсні типи
Назва типу	Діапазон
single	1.5·10^45..3.4·10^38
real (основний тип)	2.9·10-^39..1.7·10^38
double	5.0·10-^324..1.7·10^308
extended	3.4·10^-4^9^51..1.1·10^4932
comp	-2·10^64.. 2·10^62

 

Розглянемо такі дві змінні: var x:byte; y:integer. Цим змінним можна надати, наприклад, таких значень: х:=65; у:=-5. Зауважимо, що змінна х не може набувати від’ємних значень, оскільки вони не входять до діапазону допустимих значень типу byte.

Дійсні числа можна записувати у форматі з фіксованою крапкою, наприклад, 5.04, -12.109, або у форматі з плаваючою крапкою, наприклад, 5.2Е+2 (це є 520.0), 16.1Е-3 (це є 0.0161). Символи nE + 2 означають множення числа n на 10 у степені +2, тобто в загальному вигляді

nEm = n • 10^m

символьний тип (char) - це множина символів кодової таблиці комп’ютера ASCII. Символьна стала - це символ, взятий у лапки, наприклад, ’а’, ’5’, ’%’.

Логічний тип (boolean) характеризується двома значеннями: false (хибність) та true (істинність).

Усі стандартні типи (окрім дійсного) є впорядкованими, тобто для кожного даного визначені наступне та попереднє значення.

2.4.2 Типовані сталі.

Окрім звичайних, є ще типовані сталі. Вони дають змогу оголошувати змінну й відразу надавати їй значення:

const <ім’я сталої 1>: <тип 1> = <значення 1>;

…

<ім’я сталої n>: <тип n> = <значення n>; На відміну від звичайних, значення типованих стали у програмі можна змінювати.

Приклад типованих сталих: const mysymbol: char = ‘a’;

n: integer = 5;

p: real = 1.73;