Тема: Розв’язування експериментальних задач.



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

Тема: Розв’язування експериментальних задач.



Мета: Повторити і закріпити знання по темі “Азотовмісні органічні речовини”.

Хід роботи:

Завдання 1. Що спільного і чим відрізняються аміни від аміаку?

(Відповіді підтвердити рівнянням реакцій).

Завдання 2. Що спільного і чим відрізняються аміні і амінокислоти?

(Відповіді підтвердити рівнянням реакцій).

Завдання 3. Як пояснити, що ароматичні аміни (анілін) мають слабкіші основні

властивості ніж аміни насиченого ряду?

Завдання 4. Як добути анілін, маючи як вихідну речовину карбід кальцію?

Наведіть схему перетворень.

Завдання 5. Як хімічним способом відрізнити аміни від амінокислот?

Завдання 6. Що спільного і чим відрізняються оцтова і амінооцтова кислота?

Завдання 7. Як, виходячи з метану, добути амінооцтову кислоту?

Наведіть рівняння реакцій.

Завдання 8. Складіть структурні формули всіх ізомерних:

а) аміномасляних кислот;

б) аміновалеріанових кислот.

 

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1.Дайте порівняльну характеристику амінам та аміаку.

2.Порівняльна характеристика амінів та амінокислот.

3.Чим відрізняються оцтова та амінооцйетова кислота.

4.Ізомерія.Наведіть приклади ізомерів аміномасляної та аміновалеріанової

кислот.

Тести

1. Дивініловий каучук – це:

а) ізопреновий каучук; б) натуральний каучук;

в) бутадієновий каучук стереогуляторної будови;

г) бутадієн-стирольний каучук.

2. Високомолекулярні органічні сполуки одержують за допомогою реакцій:

а) поліконденсації; б) полімеризації; в) дегідрадації;

г) полімеризації та поліконденсації.

3. Низькомолекулярні речовини, з яких синтезують високомолекулярні речовини, називають: а) полімерами; б) димерами; в) мономерами; г) тримерами.

4. Яка з наведених високомолекулярних сполук належить до термопластичних?

а) поліетилен; б) фенол формальдегідна смола; в) епоксидна смола;

г) поліефірна смола.

5. Капрон добувають з: а) капронової кислоти б) е- аміноетанової кислоти;

в) е- амінокапронової кислоти; г) терефталевої кислоти.

6. До поліамідних волокон належать:

а) ацетатне; б) віскозне; в) найлон; г) бавовняне.

7. При поліконденсації як побічні продукти виділяються:

а) вода; б) водень в) галоген; г) амоніак.

 

Лабораторна робота № 9

Тема:Вивчення властивостей полімерів.

Мета: Закріпити знання високомолекулярних сполук, шляхом експерименту.

Реактиви і обладнання: Зразки полімерів, пластмас, хімічних і натуральних

волокон, спиртівка, сірники, тигельні щипці.

Хід роботи

Дослід 1.Розпізнавання пластмас.

Користуючись таблицею, визначаємо вид пластмаси. Для дослідження пластмасу вносимо у полум’я спиртівки. Якщо воно горить, то зверніть увагу на характер горіння, запах продуктів горіння.

Завдання: Опишіть властивості пластмаси.

Дослід 2. Розпізнавання природних і хімічних волокон.

Користуючись довідковою таблицею, досліджуємо властивості, одержаних волокон. Результати порівнюємо з даними таблиці.

Завдання: Опишіть кожний зв’язок волокна.

 

Запитання до захисту лабораторної роботи:

1.Дайте характеристику натуральним волокнам. наведіть приклади.

2.Вплив на синтетичні волокна лугу та кислот.

3.Наведіть приклади пластмас.

4.Дайте характеристику поліетилену та полістиролу.

 

Техніка безпеки:

1. Зразки волокон, пластмас нагріваємо обережно над полум’ям спиртівки, використовуючи тигельні щипці.

2.Спиртівку гасимо за допомогою ковпачка.

 

 

Тести:

1. Дивініловий каучук – це:

а) ізопреновий каучук; б) натуральний каучук;

в) бутадієновий каучук стереогуляторної будови;

г) бутадієн-стирольний каучук.

2. Високомолекулярні органічні сполуки одержують за допомогою реакцій:

а) поліконденсації; б) полімеризації; в) дегідрадації;

г) полімеризації та поліконденсації.

3. Низькомолекулярні речовини, з яких синтезують високомолекулярні речовини, називають:

а) полімерами; б) димерами; в) мономерами; г) тримерами.

4. Яка з наведених високомолекулярних сполук належить до термопластичних?

а) поліетилен; б) фенол формальдегідна смола; в) епоксидна смола;

г) поліефірна смола.

5. Капрон добувають з:

а) капронової кислоти б) е- аміноетанової кислоти;

в) е- амінокапронової кислоти; г) терефталевої кислоти.

6. До поліамідних волокон належать:

а) ацетатне; б) віскозне; в) найлон; г) бавовняне.

7. При поліконденсації як побічні продукти виділяються:

а) вода; б) водень в) галоген; г) амоніак

 

Завдання:

1. Вуглекислий газ об’ємом 44,8 л (н.у.) утворюється внаслідок:

(1) бродіння глюкози масою 180 г;

(2) згоряння метанолу масою 64 г;

(3) згоряння метану об’ємом 20 л.

2. Складання рівняння реакцій за схемами:

А + В → СН4; СН4+Д →Н2О+?

Х + Н2О→ природна органічна сполука.

 

 

Лабораторна робота № 10

Тема: Порівняння властивостей мила і СМЗ. Видалення забруднень із поверхні тканини.

Мета: Порівняти властивості мила і СМЗ. Навчитися виділяти забруднення із поверхні тканин.

Теоретичні відомості

Милом є солі вищих карбонових кислот. Як і жири, мило можна класифікувати за агрегатним станом у звичайних умовах. Так, розрізняють тверде мило (натрієві солі вищих карбонових кислот) і рідке мило (калієві солі вищих карбонових кислот). Відповідно, формула мила: С Н₃₅COONa – натрій стеарат та C₁₇H₃₅COOK – калій стеарат.

Для добування мила з жиру в промисловості замість лугу використовують соду Na₂CO₃. Мило, добуте безпосередньо внаслідок цієї реакції, називається ядровим милом і відоме як господарське. Туалетне мило відрізняється від господарського наявністю добавок: барвників, запашних речовин, антисептиків тощо.

Мийна дія мила – складний фізико-хімічний процес. Мило є посередником між полярними молекулами води і неполярними часточками бруду, нерозчиненого у воді. Якщо позначити вуглеводний радикал буквою R , то склад мила виражається формулою R – COONa. За хімічною природою мило – це сіль, йонна сполука. Крім полярної частини – COO⁻ Na⁺, у його складі є неполярний радикал –R , до складу якого можуть входити 12-17 атомів Карбону. Під час миття молекули мила так орієнтуються на забрудненій поверхні, що полярні групи зведені до полярних молекул води, а неполярні вуглеводневі радикали – до неполярних часточок бруду. Останні ніби потрапляють в оточення молекул мила і легко змиваються з поверхні водою.

Синтетичні мийні засоби, за всієї різноманітності їх хімічного складу, мають подібну до мила будову молекул, в яких є розчинена у воді полярна частина і нерозчинений неполярний вуглеводневий радикал. Але вони, на відміну від мила, є солями іншої хімічної природи й у твердій воді не утворюють нерозчинних сполук. У цьому полягає перевага синтетичних мийних засобів над звичайним милом.

Мило і синтетичні мийні засоби належать до так званих поверхнево-активних речовин (ПАР). Їхнє широке застосування часто пов’язують із забруднення навколишнього середовища, зокрема водойм. Річ у тім, що до мийних засобів додають фосфати, які у водоймах перетворюються на речовини, що живлять мікроорганізми, чиє бурхливе розмноження може спричинити заболочення водойми. Через це сучасні ПАР повинні хімічно й біологічно розкладатися після використання на нешкідливі речовини, що не забруднюють стоки.

Реактиви та обладнання:пробірки,господарське мило, пральний порошок, дистильована вода, тверда вода, соняшникова олія, бромна вода, перманганат калію.

Дослід 1.Порівняння властивостей мила і синтетичного мийного засобу.

Приготуйте в колбі або хімічному стакані по 20-25 мл розчинів (1%-х) господарського мила і будь-якого прального порошку в дистильованій воді. У дві пробірки налийте по 2-3 мл твердої води. Добавте в одну пробірку розчин мила, в іншу – розчин прального порошку, струсіть вміст пробірок.

Дослід 2. Відношення рідких жирів до бромної води і водного розчину перманганату калію.

Дослід проводять у двох пробірках, в які попередньо вносять по 2-3 краплі соняшникової олії(або іншого рідкого жиру). Потім у одну пробірку добавляють 3-4 краплі 1%-го розчину перманганату калію. Реакційні суміші в пробірках енергійно перемішують. Спостерігають, як знебарвлюються бромна вода і розчин перманганату. Отже, рідкий жир(олія) – це складний ефір гліцерину і вищих ненасичених кислот, тому він має властивості ненасичених сполук.

 

Запитання для захисту лабораторної роботи:

1. Де утворюється стійкіша піна?

2.Якого засобу добавляти більше для утворення стійкої піни?

 

 

Техніка безпеки

1.Фізіологічні дії реактивів, що використовуються:

Перманганат Калію викликає опіки шкіри.

Бромна вода при попаданні в шлунок може викликати отруєння.

Фосфати шкідливо впливають на забруднення зовнішнього середовища(зокрема водойм). Можуть викликати алергічні захворювання.

2. Міри безпеки:

Не допускати попадання кислот, лугів, солей на шкіру або одежу,

Працювати в халатах.

Не пробувати реактиви на смак.

Використовувати роботу, відповідно до інструкції. Брати реактиви в невеликій кількості.

3.Правила першої допомоги:

Уражене місце кислотою помити великою кількістю води;

При опіках лугом - помити 1% розчином оцтової кислоти;

При опіках кислотами - помити 2% розчином питної води.

 

Хімія та здоров’я людини

Життя сучасної людини характеризується помітним впливом техногенних – антропогенних факторів, що призводить до забруднення продуктів харчування, води й повітря.

Сміливо можна стверджувати, що кожний з нас із їжею, водою і повітря отримує кілька грамів речовин, які не належать до харчових.

Хімічні елементи та їх сполуки відіграють певну роль у природі та життєвих процесах людини. Нестача чи надлишок якогось із них впливає на перебіг біохімічних реакцій в організмі людини. Відсутність деяких елементів може виявитись катастрофою для організму. І навпаки: невелика доза елемента, додана до їжі, рятує організм від хвороби. Отже, інформація про біологічну роль деяких хімічних елементів дозволить розібратися в проблемах збереження та покращення здоров’я. Природа наділила людину досконалим функціональним організмом. Проте, здоров’я постійно змінюється, тому необхідно стежити та підтримувати його, адже здоров’я – це найбільше багатство людини.

Розвиток техніки в другій половині XX століття на початку XXI століття, забруднення ґрунту, води, атмосфери, соціальні фактори (безробіття, низький рівень життя, постійні стресові ситуації) зумовили різке погіршення здоров’я населення й ослаблення генофонду країни, тому сьогодні існує два шляхи запобігання цьому процесу:

- покращення екологічного середовища;

- повноцінне харчування.

Харчування – важливий фактор, який визначає стан здоров’я людини, тому всі знання, одержані на сьогоднішньому уроці, ви використаєте для того, щоб ваші харчові раціони були збалансованими. У них повною мірою вистачало вітамінів, мінеральних речовин, багатьох мікроелементів, харчових волокон, щоб дефіцит будь-якого із цих компонентів не призвів до захворювань та патологічних змін в організмі людини. Ми – діти Землі, у прямому та переносному значенні цього слова, тому що побудовані з тих елементів, що й наша планета, її атмосфера і все те, що знаходиться на Землі.

Озон

Він отруйний для людини, тварин і рослин. Невеликі концентрації озону в повітрі створюють відчуття свіжості й разом з тим вдихання повітря навіть із зовсім малою концентрацією озону викликає подразнення дихальних шляхів, кашель, блювоту, запаморочення, стомлення.

Проте озон може бути не лише шкідливим, а й корисним.

Застосування озону зумовлене його винятковими окисними властивостями. Озон використовується для озонування питної води, що значно ефективніше, ніж хлорування; для знешкодження промислових стічних вод, вибілювання тканин, мінеральних масел; як дезінфікуючий засіб у медицині; як окисник ракетного палива.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 18.210.12.229 (0.01 с.)