Дати визначення видам аспі у відповідних клітинках

Зони й елементи бібліографічногоопису. Загальні правила їх наведення

7. Скоротити назву згідно правил:

Наприклад, твір Ш. де Костера "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і ЛаммеГудзага у Фландрії та інших країнах"

Записуємо результат скорочення

9. Дати, що належать до основноїназви, але граматично не пов'язані з нею, подають в описі через кому, якщоїх не вказано в документі у круглих дужках. Навести приклад і записати.

10.Зробити загальнепозначенняматеріалу:

Мисливські господарства України?

11.Оформити паралельну назву:

Африканські казки та оповідання =

 

12. Зробити Відомості про видання:

Напр: Факс. вид.

Передрук з вид. 1885 р.

13. Записатипорядковий номер видання:

3-тє вид. Вид. 8-е

 

14. Записати відомості про відповідальність, щостосуютьсязапропонованого видання:

Вид. 4-е / перероб. з 3-го вид. С. Самійленка.

Зберегти результати роботи на зовнішньому

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Виконати відповідне варіанту завдання (Ознайомитись зі змістом книги, виявити про що в ній ідеться, тобто її предмет. У ході подальшого аналізу з'ясувати, що є основним аспектом предмету. Для характе­ристики твору в цілому зазначити його призначення, форму (навчальний посібник, підручник, науково-популярне видання…) — ознаки, які виявлено в ході аналізу. Назвати рубрику).

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Чому існує потреба у згортанні інформації про документи?

2.У чому суть процесу згортання документної інформації? Які види згортання вам відомі?

3.Які види обробки документів доцільно зарахувати до аналітико-синтетичної?

Що таке бібліографічний опис? Які функції він виконує?

5.Які вимоги ставляться до бібліографічного опису і за­вдяки чому їх задовольняють?

Коли і чому виникла потреба у бібліографічних описах?

 

Література:

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4. Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

 

 

Лабораторна робота № 2

Тема: СПЕЦІАЛЬНА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ОПИСІВ

Мета роботи: Ознайомитись із спеціальною методикою складання бібліографічних описів та здобути практичні навики.

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

 

Теоретичні відомості

Сучасні документні фонди складаються з найрізноманіт­ніших за носіями інформації, формою, призначенням, оформ­ленням та іншими ознаками документів. Розглянути методи­ку складання бібліографічних описів їх усіх у цьому підруч­нику неможливо, тому далі викладатимемо правила складан­ня описів документів, які є в більшості документних фондів. Засвоєння їх дасть змогу розібратися в методиці складання бібліографічного опису будь-якого документа.

Для творів, які мають авторів, найважливішою ознакою виступає прізвище автора. Автор — це особа, яка відповідає за художній та смисловий зміст документа, тобто створила твір самостійно або з іншими особами. Так, автором є пись­менник, що написав художній твір; учений, який написав наукову працю за результатами своїх досліджень; публіцист, журналіст, політичний або громадський діяч, який висловив у своєму творі думку про сучасне політичне становище, гро­мадське життя й т. ін.

Бібліографічні описи творівнародногоепосуй анонімнихкла­сичнихтворівскладаютьсяза загальними правилами. В опи­сах для каталогівневеликихбібліотек, бібліографічнихпо­кажчиків, списків першим елементомвиступаєосновнана­зва.

Видання, складені з окремих творів одного чи декількох авторів, офі­ційних, наукових або інших документів, називаються збір­никами. За оформленням їх поділяють на два види: збірки, які мають загальну назву, і збірки, що не мають загальної назви.

Тво­ри, виданівідіменідержавних, політичних, громадськихуста­нов і організаційвважаютьсявідомчими. Такіматеріалирізно­манітні за змістом, оформленням, значенням, але цікаві й важ­ливі для багатьохкористувачівінформацією. Організації, щовидаютьсвоїдокументи, можуть бути постійнодіючими (КабінетМіністрівУкраїни, Чернівецькийдержавнийуніверси­тетім. Ю. Федьковича) і тимчасовими, тобто такими, щодіють у межах певногозаздалегідьвстановленого часу (з'їзд, кон­ференція, сесія).

Багаторівневий бібліографічний опис складають на доку­менти, видані у двох і більше томах, частинах, випусках, номе­рах тощо. Це багатотомні та серійні видання.

Суть багаторівневого опису полягає в тому, що незалежно від кількості фізичних одиниць на видання складають єди­ний бібліографічний опис, який містить відомості про ви­дання в цілому і про кожну окрему фізичну одиницю. Такий опис зручніший і для користувачів (за його допомогою легше ознайомитися з кількома томами багатотомного видання), і для складачів опису (дає змогу зекономити час і спростити складання описів, зменшити обсяг пошукового масиву).

Багаторівневий опис має дві частини: загальну (перший рівень), в якій Цодаються відомості про все видання в цілому, та специфікацію (другий і наступні рівні), що містить дані про кожну окрему фізичну одиницю, яка входить до складу багаточастинного документа. Відомості різних рівнів, а також про кожну фізичну одиницю записують з нового рядка або розділяють знаком ". —".

 

Описи бага­тотомних видань мають деякі особливості. Головними джере­лами інформації є загальні титульні аркуші, які висвітлюють Дані про видання в цілому, і титульні аркуші, що містять відо­мості про окремі томи. Описи можуть доповнюватися заго­ловком бібліографічного запису відповідно до загальних правил. Окремі томи багатотомного видання можуть бути написані різними авторами, тоді опис складається під основною назвою багатотомника.

 

Хід роботи:

Запустіть програму MicrosoftWord

 

Створити текстовий документ

3.Скласти бібліографічних описів документів, що мають

індивідуальних авторівна зразок:

Карпенко-Карий, І.К. Хазяїн [Текст]: комедія на 4 дії / І.К. Тобі­левич (Карпенко-Карий). — К.: Мистецтво, 1974. — 107 с.

 

4.Скластиопис книгидвох і трьохавторів на зразок:

 

Жупанин. С.І. Освітянин-добротворець [Текст); про наук.-пед. творчість проф. В. Гомонная / СІ. Жупанин, В.В. Расул, М.І. Талапканич. — Ужгород: Закарпаття, 1999. — 91 с: ілюстр. — Бібліогр.: с. 67—82. — 200 пр. — ISBN 5-87116-066-2: б. ц.

 

5. Скласти бібліографічний опис збірників на зразок:

Борисфен 90 [Текст]: фантастика, пригоди, історія: повісті, оповід., нариси: збірка. — Д.: Січ, 1991. — 248 с. — (Румби фантастики). — Зміст: Володарі / В. Головагсв. Вакула; Хамсін; Той, що повернувся,/ В. Савченко. Недвигайлов міняє паспорт / М. Ларін та ін. — 50 000 пр. — ISBN 5-775-02865-5 (в опр.): З крб.

11.Зберегти результати роботи на зовнішньому носії

 

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Виконати відповідне варіанту завдання

 

 

Контрольні питання:

1.За якими напрямами здійснювалася уніфікація бібліо­графічних описів протягом усього розвитку теорії та прак­тики бібліографічного опису документів?

2.Чим зумовлена необхідність стандартизації складан­ня бібліографічних описів у національному та міжнародному масштабах?

3.Які види бібліографічних описів вам відомі?

4.З яких зон і елементів складається однорівневий бібліо­графічний опис?

5. Яке призначення специфічних розділових знаків у
бібліографічному описі?

6.Що таке "заголовок бібліографічного запису"? Роз­крийте його значення. Назвіть види заголовків.

7.На які етапи поділяється процес складання бібліографічного опису?

 

Література

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4. Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

 

 

Лабораторна робота №3

Тема. Анотування документів

Мета роботи: Навчитись складати анотації

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

 

Теоретичні відомості

За формулюванням, наданим у ДСТУ 2394-94, анотація — це "стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа". Проте більш вдалим є визначення анотації з "Короткого термінологіч­ного словника із бібліографознавства та соціальної інформати­ки", згідно з яким анотація — коротка характеристика доку­мента з погляду його змісту, призначення, форми та інших особ­ливостей. Анотація містить узагальнену характеристику пер­винного документа, вона не переказує його зміст, на відміну від реферата, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Більшість анотацій дають оцінку первинному документу, вказують на його значення, місце серед інших. Складання анотацій, мабуть, найбільш твор­чий і суб'єктивний процес з усіх процесів аналітико-синтетичної обробки документів, він найменше формалізований і тому вимагає від анотатора найвищого професіоналізму.

Ознаки, за якими характеризується документ в анотації, називаються інформаційними елементами. Зазвичай це відомості про автора, тематику твору, територіальні й хронологічні межі, про структуру, форму і призначення, мову, стиль, графічне оформлення, наявність таблиць, графіків тощо. Відбір інформаційних елементів здійснюється _відповідно до характеру первинного документа, а також від-гньиднодо конкретного призначення анотації. Залежно від призначення (для бібліографічних покажчиків, орієнтованих на різні категорії користувачів; для вміщення в первинному документі; для бібліотечних каталогів і т. ін.) різниться зміст, характер викладу відомостей, їхній обсяг в анотаціях. Тому не можна переймати анотації з одних джерел для використання в інших.

Анотації є засобом повідомлення користувачів про існу­вання документів певного змісту й характеру, вони сприяють о;аснтації в документних потоках. Завдяки їм значно полегшується пошук потрібних документів, оскільки користувач заздалегідь одержує відомості про зміст, форму і призначення, особливості, наукову й художню цінність творів.

Анотування найширше використовується для характери­стики документів у бібліографічних покажчиках, бібліотеч­них каталогах та інших сферах бібліотечної діяльності, а та­кож у видавничій справі, книжковій торгівлі з метою інфор­мації та реклами творів друку.

Функції анотацій остаточно не визначені й не сформульо­вані, але більшість фахівців вважають, що для них характерне виконання загальних функцій бібліографічної інформації, а саме: пошукової, комунікативної, оцінної. Пошукова функція здійснюється при визначенні місцезнаходження докумен­ті певні ознаки якого відомі користувачеві. Суть комунікативної функції полягає в повідомленні користувача про. зання невідомих йому документів, зміст яких відповідає ¹.о інформаційним потребам. Обидві зазначені функції реалізуються насамперед через наявність в анотованому бібліо-граафічному записі бібліографічного опису, але наявність з^чгаціїсуттєво підвищує пошукові та комунікативні властивостізапису.

Оцінна функція властива саме анотації, вона проявляєть­ся в наявності позитивної чи негативної оцінки документа, рекомендації його певній категорії користувачів. В основі анотації, складеної на високому професійному рівні, завжди лежить оцінка твору. Об'єктивний аналіз первинного доку­мента, що здійснюється в процесі анотування, вимагає від ано-татора виявлення позитивних властивостей і недоліків цього документа. Оцінні елементи іноді є в тексті анотації, але не завжди. Часто оцінка проявляється вже у виборі документів для анотування. Наявність оцінної інформації в анотації сприяє прийняттю користувачем безпомильного рішення щодо необхідності звертання до первинного документа.

Щоб функції анотацій максимально реалізувалися, вони мають задовольняти певні вимоги, найважливіші серед яких змістовність і доступність. Змістовність передбачає повноту передачі змісту документа, тобто вичерпний перелік розгля­нутих у ньому питань та особливостей їхнього розгляду і ви­кладу. Разом з тим в анотації не слід повторювати відомостей, що містяться в назві документа й інших елементах бібліогра­фічного опису. Змістовність анотації невіддільна від її об 'єк­ тивності. Анотація має точно передавати тематику твору й позицію автора, а не думку анотатора. У разі принципових неузгоджень між автором твору й анотатором в анотації по­дають спеціальне застереження.

Вимога доступності задовольняється завдяки чіткості та логічності викладу відомостей, використанню загальноприйня­тої сучасної термінології, простоті й зрозумілості мови анотацій.

Анотація має бути лаконічною, конкретною, в ній слід за­значити необхідні факти, імена, дати. Обсяг анотацій встанов­люється залежно від їхнього типу та призначення.

Вимогу індикативності розуміють як відповідність тек­сту анотації потребам її конкретного призначення і характе­ру первинного документа. Вирішальне значення має мета скла­дання анотації, характеристики того посібника, у якому її буде вміщено. Так, складаючи анотації для бібліографічного по­кажчика з певної теми, доцільно зосередитися на змісті творів, для персонального — на їхньому місці в творчості автора, історії створення. У видавничих анотаціях, які мають насамперед рекламну мету, характеризують не тільки зміст творів, а й видання, тому вони містять відомості про ілюстративні матеріали, науково-довідковий апарат і т. ін.

 

Хід роботи