АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ПЕРЕРОБКА ІНФОРМАЦІЇ



Мы поможем в написании ваших работ!


Мы поможем в написании ваших работ!



Мы поможем в написании ваших работ!


ЗНАЕТЕ ЛИ ВЫ?

АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ПЕРЕРОБКА ІНФОРМАЦІЇ



АНАЛІТИКО-СИНТЕТИЧНА ПЕРЕРОБКА ІНФОРМАЦІЇ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання лабораторних робіт №1-8

з дисципліни “Аналітико-синтетична переробка інформації”

для студентівбазового напряму “Документознавство та інформаційнадіяльність”

спеціальності “Документознавство та інформаційнадіяльність”

 

Затверджено

на засіданні кафедри

соціальних комунікацій та інформаційної діяльності

Протокол №1 від 30 серпня 2012 р.

 

Львів – 2012

 

 

УДК 94(477)

ББК 32.973.26-018.2я73

М. 73

 

 

Аналітико-синтетична переробка інформації: Методичні вказівки до виконання лабораторних робіт № 1-8 з дисципліни “Аналітико-синтетична переробка інформації ” для студентів базового напряму “Документознавство та інформаційна діяльність” спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність” / Нац. ун-т «Львівська політехніка»; Уклад.: Мина Ж.В. – Львів, 2012.

 

Укладачі

Мина Ж.В., к.іст.н.,ст..викл.

 

Відповідальний за випускПелещишин А.М., д.т.н., доц.

Рецензенти

Швець А.І.,канд., філол. наук,

Старший науковий співробітник

Львівського відділення Інституту літератури

Мені Т.Г.Шевченка НАН України

Ярка У.Б., канд. фіз.-мат. наук, доц.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Методичні вказівки призначені для студентів базового напряму “Документознавство та інформаційна діяльність” спеціальності “Документознавство та інформаційна діяльність” для забезпечення підготовки до лабораторних робіт з предмету Аналітико-синтетичнапереобка інформації. У виданні відображено теоретичний курс з вказаної дисципліни відповідно до навчальної програми.

 

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА ДО ПРЕДМЕТУ

Мета та завданнядисципліни,їїмісце у навчальному процесі

Мета викладаннядисципліни

Метою вивченнядисципліни "Аналітико-синтетична переробка інформації" є формування у студентівнеобхіднихтеоретичних і методичних знаньпро різні види, процеси, технології АСПІ; набуття практичних умінь та навичок інформаційного аналізу та синтезу документів, здійснення методів згортання інформації, представлення її в стандартному вигляді в традиційних та автоматизованих системах, у видах інформаційної продукції (традиційному та електронному вигляді) як результату АСПІ та доведенню її до користувачів шляхом здійснення пошуку в інформаційних системах та комп’ютерних мережах.

Завданнявивченнядисципліни

В результатівивченнядисципліни Аналітико-синтетична переробка інформації фахівець повинен знати:

-різні види, процеси, технології АСПІ;

- інформаційний аналіз та синтез документів;

-методи згортання інформації ;

-представлення інформації в стандартному вигляді в традиційних та автоматизованих системах, у видах інформаційної продукції (традиційному та електронному вигляді) як результату АСПІ

 

Підготовленийфахівець повинен вміти:

- здійснювати макроаналітичне згортання інформації (бібліографічний опис, анотування);

- здійснювати мікроаналітичне згортання інформації (реферування, реферативні та аналітичні огляди, індексування)

Лабораторна робота № 1

Типове навчальне завдання.

1.Запустіть програму MicrosoftExcel

 

2. Створити та оформити таблицю з наступними заголовками стовпців:

-суцільна:згортання інформації;

-дві окремо:семантичне згортання, лексичне

 

3.Оформити опис семантичного та лексичного згортання інформації у відповідних клітинка

 

4.Створити таблицю Види наукової (аналітико-синтетичної) обробки документів. Стовпці:

1:бібліографічний опис документів

2:індексування

3:анотування

4:реферування

Дати визначення видам АСПІ у відповідних клітинках

Зони й елементи бібліографічногоопису. Загальні правила їх наведення

7. Скоротити назву згідно правил:

Наприклад, твір Ш. де Костера "Легенда про героїчні, веселі і славетні пригоди Уленшпігеля і ЛаммеГудзага у Фландрії та інших країнах"

Записуємо результат скорочення

9.Дати, що належать до основноїназви, але граматично не пов'язані з нею, подають в описі через кому, якщоїх не вказано в документі у круглих дужках. Навести приклад і записати.

10.Зробити загальнепозначенняматеріалу:

Мисливські господарства України ?

11.Оформити паралельну назву:

Африканські казки та оповідання =

 

12.Зробити Відомості про видання:

Напр: Факс. вид.

Передрук з вид. 1885 р.

13.Записатипорядковий номер видання:

3-тє вид. Вид. 8-е

 

14.Записати відомості про відповідальність, щостосуютьсязапропонованого видання:

Вид. 4-е / перероб. з 3-го вид. С. Самійленка.

Зберегти результати роботи на зовнішньому

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Виконати відповідне варіанту завдання (Ознайомитись зі змістом книги, виявити про що в ній ідеться, тобто її предмет. У ході подальшого аналізу з'ясувати, що є основним аспектом предмету. Для характе­ристики твору в цілому зазначити його призначення, форму (навчальний посібник, підручник, науково-популярне видання…) — ознаки, які виявлено в ході аналізу. Назвати рубрику).

 

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ:

1.Чому існує потреба у згортанні інформації про документи?

2.У чому суть процесу згортання документної інформації? Які види згортання вам відомі?

3.Які види обробки документів доцільно зарахувати до аналітико-синтетичної?

Що таке бібліографічний опис? Які функції він виконує?

5.Які вимоги ставляться до бібліографічного опису і за­вдяки чому їх задовольняють?

Коли і чому виникла потреба у бібліографічних описах?

 

Література:

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4.Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

 

 

Лабораторна робота № 2

Тема: СПЕЦІАЛЬНА МЕТОДИКА СКЛАДАННЯ БІБЛІОГРАФІЧНИХ ОПИСІВ

Мета роботи: Ознайомитись із спеціальною методикою складання бібліографічних описів та здобути практичні навики.

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

 

Теоретичні відомості

Сучасні документні фонди складаються з найрізноманіт­ніших за носіями інформації, формою, призначенням, оформ­ленням та іншими ознаками документів. Розглянути методи­ку складання бібліографічних описів їх усіх у цьому підруч­нику неможливо, тому далі викладатимемо правила складан­ня описів документів, які є в більшості документних фондів. Засвоєння їх дасть змогу розібратися в методиці складання бібліографічного опису будь-якого документа.

Для творів, які мають авторів, найважливішою ознакою виступає прізвище автора. Автор — це особа, яка відповідає за художній та смисловий зміст документа, тобто створила твір самостійно або з іншими особами. Так, автором є пись­менник, що написав художній твір; учений, який написав наукову працю за результатами своїх досліджень; публіцист, журналіст, політичний або громадський діяч, який висловив у своєму творі думку про сучасне політичне становище, гро­мадське життя й т. ін.

Бібліографічні описи творівнародногоепосуй анонімнихкла­сичнихтворівскладаютьсяза загальними правилами. В опи­сах для каталогівневеликихбібліотек, бібліографічнихпо­кажчиків, списків першим елементомвиступаєосновнана­зва.

Видання, складені з окремих творів одного чи декількох авторів, офі­ційних, наукових або інших документів, називаються збір­никами. За оформленням їх поділяють на два види: збірки, які мають загальну назву, і збірки, що не мають загальної назви.

Тво­ри, виданівідіменідержавних, політичних, громадськихуста­нов і організаційвважаютьсявідомчими. Такіматеріалирізно­манітні за змістом, оформленням, значенням, але цікаві й важ­ливі для багатьохкористувачівінформацією. Організації, щовидаютьсвоїдокументи, можуть бути постійнодіючими (КабінетМіністрівУкраїни, Чернівецькийдержавнийуніверси­тетім. Ю. Федьковича) і тимчасовими, тобто такими, щодіють у межах певногозаздалегідьвстановленого часу (з'їзд, кон­ференція, сесія).

Багаторівневий бібліографічний опис складають на доку­менти, видані у двох і більше томах, частинах, випусках, номе­рах тощо. Це багатотомні та серійні видання.

Суть багаторівневого опису полягає в тому, що незалежно від кількості фізичних одиниць на видання складають єди­ний бібліографічний опис, який містить відомості про ви­дання в цілому і про кожну окрему фізичну одиницю. Такий опис зручніший і для користувачів (за його допомогою легше ознайомитися з кількома томами багатотомного видання), і для складачів опису (дає змогу зекономити час і спростити складання описів, зменшити обсяг пошукового масиву).

Багаторівневий опис має дві частини: загальну (перший рівень), в якій Цодаються відомості про все видання в цілому, та специфікацію (другий і наступні рівні), що містить дані про кожну окрему фізичну одиницю, яка входить до складу багаточастинного документа. Відомості різних рівнів, а також про кожну фізичну одиницю записують з нового рядка або розділяють знаком ". —".

 

Описи бага­тотомних видань мають деякі особливості. Головними джере­лами інформації є загальні титульні аркуші, які висвітлюють Дані про видання в цілому, і титульні аркуші, що містять відо­мості про окремі томи. Описи можуть доповнюватися заго­ловком бібліографічного запису відповідно до загальних правил. Окремі томи багатотомного видання можуть бути написані різними авторами, тоді опис складається під основною назвою багатотомника.

 

Хід роботи:

Створити текстовий документ

3.Скласти бібліографічних описів документів, що мають

індивідуальних авторівна зразок:

Карпенко-Карий, І.К. Хазяїн [Текст]: комедія на 4 дії / І.К. Тобі­левич (Карпенко-Карий). — К.: Мистецтво, 1974. — 107 с.

 

4.Скластиопис книгидвох і трьохавторів на зразок:

 

Жупанин. С.І. Освітянин-добротворець [Текст); про наук.-пед. творчість проф. В. Гомонная / СІ. Жупанин, В.В. Расул, М.І. Талапканич. — Ужгород: Закарпаття, 1999. — 91 с: ілюстр. — Бібліогр.: с. 67—82. — 200 пр. — ISBN 5-87116-066-2: б. ц.

 

5. Скласти бібліографічний опис збірників на зразок:

Борисфен 90 [Текст]: фантастика, пригоди, історія: повісті, оповід., нариси: збірка. — Д.: Січ, 1991. — 248 с. — (Румби фантастики). — Зміст: Володарі / В. Головагсв. Вакула; Хамсін; Той, що повернувся ,/ В. Савченко. Недвигайлов міняє паспорт / М. Ларін та ін. — 50 000 пр. — ISBN 5-775-02865-5 (в опр.): З крб.

11.Зберегти результати роботи на зовнішньому носії

 

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Література

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4.Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

 

 

Лабораторна робота №3

Тема. Анотування документів

Мета роботи: Навчитись складати анотації

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

 

Теоретичні відомості

За формулюванням, наданим у ДСТУ 2394-94, анотація — це "стислий коментар чи пояснення щодо документа чи його змісту, а іноді навіть його короткий опис, що додається, як правило, у вигляді примітки після бібліографічного опису документа". Проте більш вдалим є визначення анотації з "Короткого термінологіч­ного словника із бібліографознавства та соціальної інформати­ки", згідно з яким анотація — коротка характеристика доку­мента з погляду його змісту, призначення, форми та інших особ­ливостей. Анотація містить узагальнену характеристику пер­винного документа, вона не переказує його зміст, на відміну від реферата, а розкриває тематику твору, його читацьку адресу, інші ознаки, які можуть цікавити користувачів. Більшість анотацій дають оцінку первинному документу, вказують на його значення, місце серед інших. Складання анотацій, мабуть, найбільш твор­чий і суб'єктивний процес з усіх процесів аналітико-синтетичної обробки документів, він найменше формалізований і тому вимагає від анотатора найвищого професіоналізму.

Ознаки, за якими характеризується документ в анотації, називаються інформаційними елементами. Зазвичай це відомості про автора, тематику твору, територіальні й хронологічні межі, про структуру, форму і призначення, мову, стиль, графічне оформлення, наявність таблиць, графіків тощо. Відбір інформаційних елементів здійснюється відповідно до характеру первинного документа, а також від-гньиднодо конкретного призначення анотації. Залежно від призначення (для бібліографічних покажчиків, орієнтованих на різні категорії користувачів; для вміщення в первинному документі; для бібліотечних каталогів і т. ін.) різниться зміст, характер викладу відомостей, їхній обсяг в анотаціях. Тому не можна переймати анотації з одних джерел для використання в інших.

Анотації є засобом повідомлення користувачів про існу­вання документів певного змісту й характеру, вони сприяють о;аснтації в документних потоках. Завдяки їм значно полегшується пошук потрібних документів, оскільки користувач заздалегідь одержує відомості про зміст, форму і призначення, особливості, наукову й художню цінність творів.

Анотування найширше використовується для характери­стики документів у бібліографічних покажчиках, бібліотеч­них каталогах та інших сферах бібліотечної діяльності, а та­кож у видавничій справі, книжковій торгівлі з метою інфор­мації та реклами творів друку.

Функції анотацій остаточно не визначені й не сформульо­вані, але більшість фахівців вважають, що для них характерне виконання загальних функцій бібліографічної інформації, а саме: пошукової, комунікативної, оцінної. Пошукова функція здійснюється при визначенні місцезнаходження докумен­ті певні ознаки якого відомі користувачеві. Суть комунікативної функції полягає в повідомленні користувача про . зання невідомих йому документів, зміст яких відповідає 1.о інформаційним потребам. Обидві зазначені функції реалізуються насамперед через наявність в анотованому бібліо-граафічному записі бібліографічного опису, але наявність з^чгаціїсуттєво підвищує пошукові та комунікативні властивостізапису.

Оцінна функція властива саме анотації, вона проявляєть­ся в наявності позитивної чи негативної оцінки документа, рекомендації його певній категорії користувачів. В основі анотації, складеної на високому професійному рівні, завжди лежить оцінка твору. Об'єктивний аналіз первинного доку­мента, що здійснюється в процесі анотування, вимагає від ано-татора виявлення позитивних властивостей і недоліків цього документа. Оцінні елементи іноді є в тексті анотації, але не завжди. Часто оцінка проявляється вже у виборі документів для анотування. Наявність оцінної інформації в анотації сприяє прийняттю користувачем безпомильного рішення щодо необхідності звертання до первинного документа.

Щоб функції анотацій максимально реалізувалися, вони мають задовольняти певні вимоги, найважливіші серед яких змістовність і доступність. Змістовність передбачає повноту передачі змісту документа, тобто вичерпний перелік розгля­нутих у ньому питань та особливостей їхнього розгляду і ви­кладу. Разом з тим в анотації не слід повторювати відомостей, що містяться в назві документа й інших елементах бібліогра­фічного опису. Змістовність анотації невіддільна від її об'єк­тивності. Анотація має точно передавати тематику твору й позицію автора, а не думку анотатора. У разі принципових неузгоджень між автором твору й анотатором в анотації по­дають спеціальне застереження.

Вимога доступності задовольняється завдяки чіткості та логічності викладу відомостей, використанню загальноприйня­тої сучасної термінології, простоті й зрозумілості мови анотацій.

Анотація має бути лаконічною, конкретною, в ній слід за­значити необхідні факти, імена, дати. Обсяг анотацій встанов­люється залежно від їхнього типу та призначення.

Вимогу індикативностірозуміють як відповідність тек­сту анотації потребам її конкретного призначення і характе­ру первинного документа. Вирішальне значення має мета скла­дання анотації, характеристики того посібника, у якому її буде вміщено. Так, складаючи анотації для бібліографічного по­кажчика з певної теми, доцільно зосередитися на змісті творів, для персонального — на їхньому місці в творчості автора, історії створення. У видавничих анотаціях, які мають насамперед рекламну мету, характеризують не тільки зміст творів, а й видання, тому вони містять відомості про ілюстративні матеріали, науково-довідковий апарат і т. ін.

 

Хід роботи

Створити текстовий документ

3.Скласти таблицю класифікацій анотацій за функціональною ознакою:

А н о т а ц і я
Поділ за функціональною ознакою Зміст Приклад
Довідкові    
Рекомендаційні    

Отримуємо:

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Література

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4.Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

Лабораторна №4

Теоретичні відомості

Процес анотування, один з найскладніших і найбільш тру­домістких в обробці документів, потребує не лише відповідних знань і навичок, а й творчого підходу. Загальна методика ано­тування містить основні положення щодо здійснення процесу анотування і головні вимоги до тексту анотації, які слід ура­ховувати, формуючи його. Оскільки загальна методика не може передбачити всіх можливих варіантів, що потребують у кож­ному окремому випадку конкретних рішень, розробляють спеці-а'п.німетодики анотування. Вони розглядають різноманітні мелодичні прийоми, які доцільно використовувати, складаю­ча анотації на документи різних видів, з різних галузей знан­ня, документи, що мають різне громадське й читацьке призна­чання. Проте неможливо передбачити всі можливі й найкращі с; к-обивикладу інформації при анотуванні конкретного до-к;, мента, тому не може бути жорстких однозначних правил, і спеціальна методика здебільшого є рекомендацією щодо та­кихспособів, аналізом накопиченого досвіду.

Тепер в Україні функціонує система центрів, які займа­ються бібліографуванням документів і відповідно їхнім ано­туванням. Це найбільші державні бібліотеки. У межах цієї системи діє певна спеціалізація, яка здійснюється на підставі видових та змістових ознак документів, їхнього цільового й читацького призначення. Так, пропагуванням кращої літера­тури для самоосвіти, розширення світогляду, виховання орієн­тації на загальнолюдські цінності засобами рекомендаційної бібліографії у сфері культури і мистецтва, художньої літера­тури, а також поширенням соціально-економічних і сільсько­господарських знань займається Національна парламентська бібліотека.

Аналізуючи документ, передусім ознайомлюють з його титульним арку­шем, звертаючи увагу на формальні ознаки: автора, назву, ппназву, вихідні дані, потім переглядають видавничу анота­цію, зміст, передмову, вступну статтю, післямову, примітки, ко­ментарі, резюме, побіжно переглядають текст твору. Особливу користь анотатору можуть дати висновки, зроблені автором у кінці твору, в кінці розділів, глав, оскільки в них зосереджено найголовніші його думки, результати роботи. Важливо розуміти, що не всі відомості, одержані на цьому етапі анотування, мо­жуть входити до анотації, адже ці відомості можуть бути по­верховими, недостатніми для глибокого розкриття змісту і значення документа. Навіть назва твору і назви окремих розділів не завжди дають повне уявлення про його зміст. Тому важливо ознайомитися з повним текстом твору, особливо при складанні рекомендаційної анотації. Для цього звертають увагу на необхідні змістові елементи, цитати, осмислюють прочита­не, з'ясовують ідейні позиції автора, головні та побічні теми, логічну структуру твору, його соціальну цінність і значення, типологічні, жанрові та стильові особливості, цільове і читаць­ке призначення, якість поліграфічного оформлення.

Анотація має бути стислою, її обсяг становить приблизно 500 знаків, це 70 слів. Проте обсяг рекомендаційних анотацій не регламентується, вони більш розгорнуті. Лаконічність не може ставати на заваді розкриттю змісту.

Текст анотації прагнуть зробити доступним, щоб його лег­ко і правильно сприймали користувачі. Тому в анотації уни­кають надмірних подробиць і деталей, відомостей, які є в бібліо­графічному описі, використовують узагальнені формулюван­ня. Мова анотації точна, конкретна і зрозуміла, образні вира­зи, епітети, стилізовані та специфічні слова, які надають тек­сту суб'єктивного характеру, вживати не рекомендується. Син­таксис анотації має бути простим, доцільно використовувати короткі прості речення, які складаються з 6—17 слів.

Хід роботи

Створити текстовий документ

3.Скластидовідковуанотацію на зразок:

Горліс-Горський, Ю. Холодний Яр: роман / Ю. Горліс-Гор-ський. — Л.: Червона калина, 1992. — 341 с. — (Іст. б-ка).

Основу роману становлять події 1918—1922 pp. у Холодному Яру на Чигиринщині.

Кулешов, С.Г. Концепції документа як засобу соціальних комунікацій / С.Г. Кулешов // Бібліотекознавство. Докумен-тознавство. Інформатика: зб. наук, праць. — X., 1999. — С. 81— 88. — (Вісн. Харк. держ. акад. культури; вип. 1).

Відомий український фахівець у галузі документознавства викладає свій погляд на проблему відмінності документа й книги із застосуванням комунікативного підходу. Визначено поняття "динамічний" і "статичний" документи.

 

4.Скласти рекомендаційнуанотацію на зразок:

 

Дашкієв, М.О. Страчена пісня: роман / М.О. Дашкієв; ху-дож. оформл. В.І. Харченка. — К.: Дніпро, 1997. — 501 с.

Історичний роман Миколи Дашкієва (1921—1976) присвя­чено життю і творчості талановитого українського композитора XVIII ст. Максима Березовського, який лишив яскравий слід в історії вітчизняної музики. Перед читачем проходять роки його перебування і навчання в Україні, у Петербурзі, в Італії, зокре­ма в Болонській філармонічній академії, де йому присвоїли зван­ня академіка-композитора. З великою любов'ю автор вивів ціка­ву постать митця, якого зламала рутина.

 

5.Скластивидавничу й книготорговельнуанотацію на зразок:

 

Яценко, О.С. Діаграми Гротріана однократних іонів / О.С. Яценко. — К., 1995. — 148 с.

У монографії зібрано й систематизовано схеми енергетич­них рівнів та радіаційних переходів (діаграми Гротріана) одно­кратних іонів усіх хімічних елементів періодичної системи Мен­делєєва.

Для фізиків, інженерів та студентів, що займаються питан­нями атомної спектроскопії, плазми, квантової електоніки й астрофізики.

 

 

6.Зберегти результати роботи на зовнішньому носії

 

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Література

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4.Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

 

 

Лабораторна №5

Теоретичні відомості

Здійснення ефективного пошуку документів можливе лише за умови певної організації зберігання самих документів і відомостей про них. Інакше кажучи, необхідно дотримувати­ся зручного порядку в розташуванні документів у фондосховищах та їхніх бібліографічних записів у пошукових маси­вах. Для цього доцільно групувати документи і бібліографічні записи їх за певними ознаками. Ознаками групування мо­жуть виступати формальні характеристики документів (прізви­ща авторів, назви творів, роки видання тощо), але для здійснення тематичного бібліографічного пошуку, тобто пошуку документів за їхнім змістом, як основні мають виступати саме ознаки змісту. Групування документів відповідно до їх тематики, га­лузі знання і забезпечує індексування.

Суть індексування полягає в тому, щоб передати зміст до­кументів, а в разі необхідності й деякі формальні ознаки у вигляді коротких закодованих повідомлень, так званих пошу­кових образів документів (ПОД). Наявність ПОД забезпечує подальший пошук документів завдяки зіставленню ПОД із пошуковим приписом.

Індексування здійснюється на основі певних інформаційно-­пошукових мов. Інформаційно-пошукова мова (ШМ) — це спеціалізована штучна мова, призначена для передачі змісту і формальних ознак документів, а також інформаційних запитів пошуку потрібних документів. Як будь-яка мова, ШМ має абет­ку (система графічних знаків для запису слів і виразів), лек­сику (сукупність слів, якими користується мова), граматику (засоби, правила, якими користуються для побудови і поєднання слів). Індексуючи документ, здійснюють переклад відомостей про нього з природної мови на штучну — інформаційно-пошукову.

Залежно від ШМ, яка використовується в тому чи іншому пошуковому масиві, документи підлягають обробці за такими видами індексування:

систематизація, предметизація, координатне індексування.Усі ці види індексування пов'язані з розподілом документів за певними класами. Далі розглядатимуться ШМ класифіка­ційного типу, на яких базуються предметизація та системати­зація і які більше поширені. ШМ, покладені в основу коорди­натного індексування, використовуються в автоматизованій інформаційно-пошуковій системі (АІПС) і розглядатимуться в курсах інформатики.

Початковим, найпростішим методом розподілу сукупності певних об'єктів є метод групування, тобто розчленування цієї сукупності на групи якісно однорідних об'єктів. У групи об'єк­ти об'єднуються за найпростішими, зазвичай зовнішніми ознаками, які не розкривають природу і суть досліджуваних явищ, наприклад, групування людей за зростом або кольо­ром волосся. Документи та бібліографічні записи їх також можуть групуватися, наприклад, за абеткою прізвищ авторів, номерами, місцями або роками видання й т. ін.

На більш високому рівні розвитку дослідницького проце­су стоїть класифікація. У науці під класифікацією розуміють процес розподілу чисельності об'єктів на підчисельності (кла­си, підкласи). Оскільки такий розподіл здійснюється за істот­ними, найважливішими ознаками об'єктів, виникають взаємо­пов'язані класи, встановлюються зв'язки між окремими об'єк­тами. Таким чином, для класифікації характерне більш гли­боке проникнення в суть досліджуваних об'єктів, що визна­чається усвідомленням їхніх загальних ознак, властивостей і відношень. У результаті розподілу об'єктів створюється си­стема супідрядних понять (класів). Якщо класи відобража­ють поняття якоїсь галузі знання або

діяльності людей, така система також називається класифікацією.

Класифікація широко використовується в науковій і прак­тичній діяльності людей. Це метод дослідження, який дає змогу впорядкувати явища, предмети і тим самим полегшує процес їх вивчення, допомагає розкрити внутрішні законо­мірності об'єктивного світу. Кожна наука розробляє класи­фікацію об'єктів свого вивчення, без чого неможливе узагаль­нення закономірностей їх розвитку.

Кожен предмет, явище, процес мають багато ознак. Навіть такий простий предмет, як стіл, може мати ознаки форми (круглий, квадратний, овальний), призначення (письмовий, обідній, журнальний), матеріалу (дерев'яний, металевий, плас­тмасовий) тощо. Істотність ознаки, обраної для класифікації об'єктів, визначається завданнями і метою дослідження, тобто з усіх ознак обираються ті, що найбільше сприяють вирішен­ню поставлених дослідником завдань. Ознака, за якою здійснюється класифікація об'єктів, називається основою ділення. Так, класифікуючи художню літературу, основою ділення найчастіше обирають національну ознаку — украї­нська література, польська література, французька літерату­ра. Кожну з національних літератур, у свою чергу, можна по­ділити на прозові твори й поетичні, а далі на жанри, наприк­лад, романи, оповідання, нариси тощо.

Важливе значення має класифікація у бібліотечній, бібліо­графічній, видавничій, архівній, книготорговельній, науково-інформаційній та інших видах діяльності. Об'єктом класифі­кації в названих галузях виступають документи, тому класи­фікації називаються доку ментними.

Документі класифікації в органах НТІ забезпечують доведен­ня інформаційних повідомлень до абонентів інформації і, відпо­в1г;но, впровадження останніх досягнень науки у виробництво, поширення цінного досвіду. У бібліотечних фондах зібрано до­кументи, які відображають духовні надбання людства, і метою бібліотечних класифікацій є сприяння прилученню читачів до цих надбань, сприянняїхньому вихованню і навчанню, культур­ному розвитку суспільства. У видавничій, книготорговельній справі класифікація дає змогу забезпечити публікацію документів з різноманітних галузей науки, сфер діяльності, тем і проблем, довести інформацію про опубліковані видання та видання, що готуються до друку, до зацікавлених споживачів.

Хід роботи

Створити текстовий документ

3.Предметизаціядокументівсуспільно-політичної і гума­нітарної тематики.

ПредметизуватиЗаконодавчіматеріалисесійВерховної Ради

4.Охарактеризувати ЗаконВерховнї Ради України пробібліотечну справу. Визначити предметні рубрики:

5.Сформулюватипредметнурубрику теоретичного аспекту на прикладі:

Стиль у літературі; Оповідання.

Скласти Таблицю 1

Оформити звіт.

Індивідуальне завдання.

Література

1.Библиографическая запись. Библиографическое описа-
ние. Общие требования и правила составления: ГОСТ 7.1-2003.
— Введ. 2004.01.07. — М., 2004.

2.Библиографическая запись. Заголовок. Общие требо­вания и правила составления: межгос. стандарт: ГОСТ 7.80-2000. — Введ. 2001.07.01. — Минск, 2000. — 7 с.

3.Бідбаєр, В. До концепції вітчизняної системи реферу­вання та видання реферативної інформації / В. Бідбаєр, Л. Ко-тенко // Вісн. Кн. палати. — 1998. — № 3. — С. 21—22.

4.Блюменау, Д.И. Проблемы свертывания научной инфор-
мации/ Д.И. Блюменау. — Л., 1982. — С. 11 — 24.

5.Сілкова, Г.В. Інформаційно-аналітичні дослідження як особливий аспект інформаційної діяльності / Г.В. Сілкова // Українська культура: минуле, сучасне та шляхи розвитку: міжвуз. зб. наук. пр. — Рівне, 1997. — С. 188 — 193.

6.Соляник, A.A. Документні потоки та масиви: навч. посіб. / Харк. держ. акад. культури. — X., 2000. — 112 с.

Лабораторна робота №6

Тема:РЕФЕРУВАННЯ ДОКУМЕНТІВ

Мета: Навчитись реферувати документи

Лабораторне і методичне забезпечення:

персональні комп'ютери, роздатковий матеріал.

 

Теоретичні відомості

Результатом реферування документів є вторинні докумен­ти — реферати.

Реферат — це стислий виклад змісту первинного науково­го документа з основними фактичними відомостями та ви­сновками і без інтерпретації чи критики. При реферуванні здійснюється мікрозгортання інформації, і тому реферат більш повно розкриває зміст першоджерела, ніж інші продукти ана-літико-синтетичної обробки документів.

Ознайомлення з рефератами дає змогу оперативно одержа­ти коротку інформацію про зміст первинних документів і завдяки цьому максимально правильно вирішити питання пронеобхідність використання їх. Інколи таке ознайомлення навіть замінює вивчення першоджерела, що особливо важли­во, коли воно з якихось причин недоступне. Реферати також використовуються при формуванні бібліографічних і фак­тографічних пошукових масивів традиційних і автоматизо­ваних ІПС.

Реферати часто розглядають як моделі первинних доку­ментів, оскільки вони не тільки передають зміст, а й зберіга­ють читацьку спрямованість документа, який реферується.



Последнее изменение этой страницы: 2016-04-18; Нарушение авторского права страницы; Мы поможем в написании вашей работы!

infopedia.su Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Обратная связь - 44.192.112.123 (0.037 с.)