Державне управління у сфері митної справи

Література:

· Ківалов

· Дьоміна.

Митна справа – порядок переміщення через митний кордон України товарів і транспортних засобів, митне регулювання, пов’язане зі встановленням і справлянням податків і зборів, процедури митного оформлення та контролю, боротьба з контрабандою та порушеннями митних правил, що спрямовані на реалізацію митної політики в Україні. Митна справа є складовою зовнішньополітичної та зовнішньоекономічної діяльності України.

Засади митної справи, податки та збори, перелік товарів, експорт та імпорт яких через територію України забороняється, визначається виключно законами України.

Митною політикою є система принципів та напрямів діяльності держави у сфері забезпечення своїх економічних інтересів і безпеки за допомогою митно-тарифних та нетарифних заходів регулювання зовнішньої торгівлі. До основних принципів митного регулювання віднесено, зокрема:

· Принцип виключної юрисдикції України на її митній території;

· Принцип виключної компетенції митних органів щодо здійснення митної справи;

· Законності;

· Єдиного порядку переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України;

· Системності та ефективності;

· Додержання прав і законних інтересів фізичних і юридичних осіб;

· Гласності та прозорості.

Особливістю законодавства є те, що воно включає закони (Митний кодекс України), але є велика кількість підзаконних нормативних актів, що створює проблеми при застосуванні.

Безпосередньо здійснення митної справи покладається на митні органи. Саме вони реалізовують митну політику України. На митні органи покладено виконання таких завдань:

1. Виконання та контроль за додержанням законодавства з питань митної справи;

2. Захист економічних інтересів України;

3. Забезпечення виконання зобов’язань, передбачених міжнародними договорами України з питань митної справи;

4. Сприяння захисту інтелектуальної власності учасників зовнішньоекономічних зв’язків, інших осіб;

5. Застосування заходів тарифного та нетарифного регулювання;

6. Здійснення митного контролю та митного оформлення товарів і транспортних засобів, що переміщуються через митний кордон України;

7. Удосконалення форм і методів їх здійснення;

8. Контроль за переміщенням валютних цінностей через митний контроль;

9. Боротьба з контрабандою та порушенням митних правил;

10. Міжнародне співробітництво.

Митна служба України – це єдина загальнодержавна система, що складається з митних органів та спеціалізованих митних установ і організацій.

Митні органи – це спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері митної справи, регіональні органи та митниці.

Центральний орган – Державна митна служба України. Повноваження в МКУ та інших ЗУ, а також в Положенні «Про державну митну службу України» - Указ ПУ від 12 травня 2011 р. №582/2011.

Регіональна митниця – митний орган, який на території закріпленого за ним регіону в межах своєї компетенції здійснює митну справу та забезпечує комплексний контроль за додержанням законодавства України з питань митної справи, керівництво та координацію підпорядкованих йому митниць та спеціалізованих митних установ і організацій. Створення їх покладається на спеціально уповноважений орган.

Митниця – митний орган, який забезпечує виконання законодавства з питань митної справи, справляння податків і зборів, виконання інших завдань, покладених на Митну службу України. Підпорядковується митниця регіональній митниці та Митній службі України. Створення покладається на Держмитслужбу України.

У складі митниці в пунктах пропуску через митний контроль можуть створюватися митні пости.

До системи митних органів входять ще спеціалізовані органи для виконання певних завдань:

· Експлуатаційні;

· Транспортні;

· Інформаційно-аналітичні;

· Кінологічні установи;

· Освітні організації.

Також у Митній службі створюється Центральна митна лабораторія та митні лабораторії, що є структурними підрозділами регіональних митниць і митниць.

Створюються та діють спеціальні підрозділи митних органів – Митна варта – призначені для боротьби з порушеннями митних правил для охорони територій, будівель і споруд митних органів, охорони та супроводу товарів, зон митного контролю.

Митний контроль передбачає проведення митними органами мінімуму митних процедур, необхідних для додержання законодавства. Підлягають нагляду всі товари та ТЗ.

Шляхом:

1. Перевірки документів і відомостей;

2. Митного огляду (огляду та переогляду товарів і ТЗ, особистого огляду громадян)

3. Обліку товарів і ТЗ, що переміщуються шляхом усного опитування громадян і посадових осіб підприємств;

4. Шляхом перевірки систем звітності та обліку товарів;

5. Своєчасності, достовірності, повноти нарахування до сплати податків і зборів, що справляються під час перетину митного контролю України;

6. Огляду територій і приміщень складів тимчасового зберігання, митних ліцензійних складів, спеціальних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться/можуть знаходитися товари та ТЗ, провадиться підконтрольна діяльність.

Це були форми митного контролю.

Створюються зони митного контролю. Порядок їх створення, функціонування затверджені Постановою КМУ від 25 грудня 2002 р. № 1947.

Подання документів і відомостей, необхідних для здійснення митного контролю (подаються митним органам під час перетину, декларування товарів і ТЗ, повідомлення митних органів про намір здійснити товари та ТЗ через митний кордон України тощо).

Огляд/переогляд поклажі та багажу громадянина:

Порядок – ст. 56 МКУ. Якщо є підстава вважати, що в ручній поклажі чи багажі громадянина заходяться товари, які підлягають відповідних процедурам, або якщо ці товари заборонено, митний орган має право провести митний огляд/переогляд. Огляд і переогляд проводиться в присутності особи.

За відсутності особи лише в таких випадках:

1. Якщо є підстави вважати, що несупроводжувані товари становлять небезпеку для життя, здоров’я людей, тварин, довкілля.

2. Якщо громадянин або уповноважена ним особа протягом місяця не з’явилися;

3. Якщо товари пересилаються у м/н поштових/експрес відправленнях.

4. У разі залишення на території України ручної поклажі або багажу з порушенням зобов’язання про їх транзит.

Огляд проводиться в присутності організації, що здійснює перевезення поклажі.

Особистий огляд

Виняткова форма митного контролю. За письмовою постановою керівника митного органу або особи, що його заміщує, якщо є достатні підстави вважати, що громадянин, що прямує через митний контроль, приховує предмети контрабанди чи товари, які є безпосередніми предметами порушення митних правил або заборонені.

Може проводитися за письмовою постановою керівника поста або особою, що його заміщує з повідомленням протягом доби про підстави та результати огляду.

Посадова особа зобов’язана видати письмову постанову, ознайомити його з правами та обов’язками, запропонувати добровільно пред’явити відповідні товари. Проводиться в ізольованому приміщенні посадовою особою митного органу однієї статі з особою у присутності не менш як 2 понятих тієї ж статі. Поняті – не заінтересовані особи.

Певні категорії осіб не підлягають:

1. Президент України;

2. Голова ВРУ;

3. Народні депутати України;

4. Голова та судді ВСУ, КСУ;

5. Міністр закордонних справ;

6. Генеральний прокурор України.

67 МКУ. Глава 10-11 МКУ.

Порядок митного контролю та митного оформлення електроенергії, що переміщується через митний кордон України – Постанова КМУ 10 грудня 2003 р. № 1909.

Ліцензійні умови провадження посередницької діяльності митного… Наказ Держмитслужби №89/445 від 13 травня 2009 р.

Митні режими

МКУ виділяє наступні:

1. Імпорт – митний режим, відповідно до якого товари ввозяться на митну територію України без обмеження строку їх перебування та можуть використовуватися без будь-яких митних обмежень;

2. Експорт – митний режим, відповідно до якого товари вивозяться за межі для вільного обігу без зобов’язання їх повернення та без встановлення умов їх використання;

3. Реімпорт-експорт;

4. Транзит – митний режим, відповідно до якого товари та ТЗ переміщуються під митним контролем між двома митними органами або в межах діяльності одного органу без будь-якого використання цих товарів на митній території України;

5. Тимчасове вивезення/ввезення;

6. Митний склад;

7. Спеціальна митна зона;

8. Дьюті-фрі (магазин безмитної торгівлі);

9. Режим переробки на митній території України;

10. Режим знищення або руйнування;

11. Відмови на користь держави.

Ст. 185 МКУ.

Порушення митних правил

Їх види визначені в МКУ, там визначені заходи відповідальності.

Порушення митних правил – це адміністративне правопорушення, яке є протиправним, винним діянням, що посягає на встановлені правила переміщення через митний контроль, і за які МКУ передбачає адміністративну відповідальність.

Види стягнень:

1. Попередження;

2. Штраф;

3. Конфіскація.

Глава 57. Порушення режиму зони митного контролю, неподання документів, видача товарів і ТЗ без дозволу митного органу, не зупинення транспортного засобу, відправлення транспортного засобу без дозволу митного органу, недекларування товарів і ТЗ, переміщення товарів через митний контроль з порушенням прав інтелектуальної власності та цілий ряд інших порушень.

Особливості провадження: д/з

Концепція реформування митної служби «Обличчям до людей». Прозоре прийняття рішень, однаковість вимог і ставлення до всіх споживачів митних послуг, дієвий захист суспільства від нечесної та нелегальної поведінки, загроз здоров’ю громадян, ризиків тероризму у співпраці з іншими державними органами, доброчесність прийняття рішень, мінімальні фінансові та часові витрати на проходження митних процедур, підтримка балансу між митним контролем та сприянням бізнесу.

В блокноті КОНСПЕКТ

Державне управління в галузі ПЕК здійснює Міністерство енергетики та вугільної промисловості України, Держгеонадра, Держгірпромнагляд, Державне агентство з енергозбереження та енергоефективності України, Державна інспекція ядерного регулювання України.

МЕВП – Положення про МЕВП – Указ ПУ від 6 квітня 2011 р. № 382/2011.

МЕВП є головним органом в системі ЦОВВ у формуванні та забезпеченні реалізації державної політики в електроенергетичному, ядерно-промисловому, вугільно-промисловому, торфодобувному та нафтогазовому комплексах.

МЕВП здійснює:

1. Визначає пріоритетні напрями розвитку ПЕК;

2. Здійснює нормативно-правове регулювання ПЕК (ЗУ «Про ЦОВВ» НПР здійснюється лише Міністерствами);

3. Погоджує інвестиційні програми ліцензіатів з передачі та постачання електричної енергії, видає дозволи на виведення з експлуатації магістральних нафтопродуктних проводів, нетрадиційних джерел і видів сировини, продуктів їх переробки. Джерел та шляхів постачання ядерних матеріалів, забезпечує реалізацію гарантій МАГАТЕ, здійснює управління корпоративними правами держави, затверджує галузеві програми розвитку ПЕК, здійснює контроль за їх виконанням, здійснює ряд інших повноважень, спрямованих на реалізацію функцій і завдань.

Держгеонадра діє на підставі Положення – Указ ПУ від 6 квітня 2011 № 391/2011. Є ЦОВВ. Завдання – реалізація політики у сфері використання надр.

Повноваження:

1. Здійснює державний облік родовищ, запасів і проявів корисних копалин, веде державний кадастр родовищ і проявів корисних копалин, видає спеціальні дозволи на геологічне вивчення, в тому числі дослідно-промислову розробку, видобування корисних копалин, виконання робіт (здійснення діяльності), передбачених угодою про розподіл продукції.

Держгірпромнагляд – Положення – Указ ПУ від 6 квітня 2011 р. № 408/2011.

Завдання:

· Організація та здійснення державного нагляду за додержанням законів та інших НПА з питань промислової безпеки, охорони праці, безпечного ведення робіт юридичними та фізичними особами, що використовують найману працю, геологічного вивчення надр, їх використання та охорони, використання та переробки генеральної сировини, трубопровідного транспорту, функціонування ринку природного газу.

Державна інспекція ядерного регулювання України (ДІЯР) – Положення – Указ ПУ від 6 квітня 2011 р. № 403/2011.

Завдання:

1. Здійснення державного регулювання безпеки використання ядерної енергії;

2. Здійснення повноважень компетентного органу захисту ядерних установок, відповідно до Конвенції про такий захист;

3. Повноваження з перевезення матеріалів;

4. Аварійного оповіщення про ядерну аварію;

Державне агентство енергоефективності та енергозбереження України – Положення – Указ ПУ від 13 квітня 2011 р. № 462/2011.

Завдання:

· Забезпечує реалізацію ДП у сфері раціонального використання ПЕ-ресурсів, енергозбереження, відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива.

ЗУ «Про альтернативні види палива», ЗУ «Про альтернативні джерела енергії». ВІДНОВЛЮВАНІ, а не поновлювані джерела.

Держенергоефективності - здійснює державний контроль у сфері ефективного використання енергетичних ресурсів, забезпечує збільшення частки відновлюваних джерел та альтернативних джерел в енергетичному балансі України.

Повноваження:

1. Проводить кваліфікацію когенераційних установ;

2. Організовує державну експертизу з енергозбереження;

3. Забезпечує систему енергетичного аудиту та запровадження системи енергетичного менеджменту;

4. Веде реєстр альтернативних видів палива, забезпечує функціонування енергетичного маркування електрообладнання;

5. Проводить інформаційну діяльність з популяризації заходів енергозбереження;

Державне регулювання – Національна комісія, що здійснює державного регулювання у сфері енергетики (регулятор) – 1994 р. НКРЕ

Вимоги до його правового статусу:

· Має бути лише один орган;

· Орган має бути незалежним від галузевого міністерства; від ринку;

· Належна ротація керівництва;

· Звільнення керівництва у випадку невідповідності посаді;

· Належне фінансове забезпечення (автономний бюджет).

ЗУ «Про електроенергетику», ЗУ «Про природні монополії».

Правовий статус регуляторів

Державні колегіальні органи, що утворюються та ліквідацію ПУ. Комісії підзвітні ВРУ.

Голова та 6 членів. Призначаються ПУ, Положення затверджує ПУ.

Строк повноважень – 6 років, не більше 2 строків підряд.

Автономний бюджет. Плата за послуги (за ліцензії) зараховується до Державного бюджету України.

Основні завдання регулятора:

· Державне регулювання діяльності суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, що проводять діяльність у суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання (в частині діяльності з виробництва теплової енергії та теплоелектроцентралях, теплоелектростанціях, когенераційних установах, атомних електростанцій, установ з використанням нетрадиційних або поновлюваних джерел енергії, на ринках природного газу тощо.

· Сприяння розвитку конкуренції, сприяння конкурентному становищу у сфері теплопостачання;

· Забезпечення цінової та тарифної політики, сприяння ефективному функціонуванню товарних ринків на основі функціонування суб’єктів природних монополій та споживачів товарів і послуг, що ними виробляються.

· Захист прав споживачів;

· Надання ліцензій на виробництво електричної енергії;

· Комбіноване виробництво теплової та електричної енергії;

· Передача або постачання електричної енергії та ряд інших напрямів.

Чеховська «Адміністративно-правовий режим детінізації відносин у сфері виробництва та реалізації житлово-комунальних послуг».

Буханевич «Адміністративно-правове забезпечення…»

ЗУ «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», «Про регулювання містобудівної діяльності», «Про благоустрій населених пунктів», «Про житлово-комунальні послуги», «Про питну воду та питне водопостачання».

Міністерство регіонального розвитку та житлово-комунального господарства.

Управління у сфері містобудівної діяльності здійснюється ВРУ, галузевим міністерством, іншими органами, місцевими ДА.

Містобудівна діяльність = містобудування – цілеспрямована діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, ПУО, громадян, об’єднань громадян зі створення та підтримання повноцінного життєвого середовища, яка включає прогнозування розвитку населених пунктів і територій, планування, забудову та інше використання територій, проектування та будівництво об’єктів містобудування, спорудження інших об’єктів, реконструкція історичних населених пунктів, реставрацію та реабілітацію об’єктів культурної спадщини, створення інженерної та транспортної інфраструктури.

ЗУ «Про архітектурну діяльність» - держава забезпечує умови для її здійснення.

Ст. 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про питну воду та питне водопостачання», ЗУ «Про загальнодержавну програму реформування та розвитку житлово-комунального господарства на період від 2009 до 2014 року».

Державне управління здійснюють КМУ, Міністерство, та Державна архітектурно-будівельна інспекція.

439/2011.

Виконання реєстраційних та дозвільних функцій – знати!!!