Рада національної Безпеки та оборони України

КУ, ЗУ – ст. 107 КУ.

РНБОУ координує та контролює діяльність ОВВ у сфері нац.. безпеки і оборони. Голова – ПУ, який формує персональний склад. За посадою входять прем’єр-міністр, Міністр оборони, ГСВУ, МЗС, МВС. Може брати участь ГВРУ. Рішення вводяться в дію указами ПУ.

Функції:

· Внесення пропозицій ПУ щодо реалізації засад внутрішньої та зовнішньої політики у сфері національної безпеки та оборони.

· Координація та здійснення контролю за діяльністю ОВВ

Служба Безпеки України

Не є центральним органом виконавчої влади.

ЗУ – держ. Правоохоронний орган спец. Призначення, що забезпечує держ. Безпеку України. Підпорядковується ПУ.

Функція – захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного та оборонного потенціалу України, законних інтересів держави, прав громадян від розвідно-підривної діяльності інших спеціалізованих служб, посягань з боку окремих організацій, груп, осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці.

ü Центральне управління СБУ

ü Підпорядковані йому регіональні органи

ü Органи військової контррозвідки

ü Військові формування

ü Навчальні та інші заклади СБУ

П. 22 ч. 1 ст. 85 КУ – ВРУ

ГСБУ – призначається/звільняється ПУ

Національна Рада України з питань телебачення та радіомовлення

КУ, ЗУ.

Конституція: постійно діючий колегіальний орган, метою діяльності якого є нагляд за дотриманням законів у сфері… та здійснення регуляторних повноважень.

Склад: 8 членів (4-ВРУ, 4 – ПУ). 6 років – 5р.

Апарат ВРУ

Є самостійним органом.

Національні комісії – у сфері зв’язку та інформації, цінних паперів і фінансових послуг.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформації; комунальних послуг; з цінних паперів та фондового ринку.

Регулятор – здійснює регулювання діяльності комісій у сфері енергетики.

ЗУ «Про НК регулювання ринку комунальних послуг» було передбачено, що комісія утворюється як державний колегіальний орган виконавчої влади.

КУ, ЗУ «Про об’єднання громадян», низка підзаконних НПА, якими регламентується порядок створення реорганізації, ліквідації об’єднань громадян.

Відповідно до ЗУ, об’єднання громадян – добровільні громадські формування, створені на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянам своїх прав і свобод. Об’єднання громадян можуть бути у вигляді політичної партії або громадської організації.

Політична партія – об’єднання громадян-прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, що мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого самоврядування та представництв у їх складі.

Громадська організація – об’єднання громадян для задоволення та захисту своїх законних соціальних, економічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших спільних інтересів.

Об’єднання громадян створюються та діють на основі добровільності, рівноправності їх членів, самоврядування, законності та гласності. Об’єднання громадян самостійно обирають напрями своєї діяльності. Відповідно до ст. 9 ЗУ, об’єднання громадян утворюються та діють із всеукраїнським, місцевим і міжнародним статусом.

Всеукраїнські об’єднання – об’єднання, діяльність яких поширюється на всю територію України та які мають місцеві осередки у більшості її областей.

Місцеві об’єднання – об’єднання, діяльність яких поширюється на територію певної адміністративно-територіальної одиниці або регіону, що вони обирають самостійно.

Міжнародне об’єднання – її діяльність поширюється на територію України та хоча б однієї іншої держави.

Політичні партії діють виключно з всеукраїнським статусом.

Законом передбачено обмеження щодо створення та діяльності ОГ. Не підлягають легалізації та діяльність легалізованих об’єднань забороняється в судовому порядку, якщо метою її діяльності є:

1. Зміна насильницьким шляхом територіальної цілісності держави, конституційного ладу

2. Підрив безпеки держави, шляхом ведення діяльності на користь інших держав

3. Пропаганда війни, насильства, жорстокості, фашизму та неофашизму, розпалювання національної та релігійної ворожнечі, обмеження загальновизнаних прав людини

Крім того, забороняється створення та діяльність політичних партій, керівні органи чи структурні осередки яких знаходяться за межами України, а також будь-яких осередків ОГ у Збройних силах, інших військових формуваннях, державних ПУО, державних навчальних закладах. Забороняється обмеження прав і свобод громадян у зв’язку з їх належністю чи неналежністю до об’єднання громадян. Гарантується тим, що ніхто не може примушений до вступу до ОГ.

Вимога щодо зазначення в офіційних документах інформації щодо членства в будь-якому ОГ не допускається.

Засновники ОГ:

· Громадяни України, громадяни інших держав, особи без громадянства

· 18 років (15 років – молодіжні та дитячі організації)

Рішення про заснування приймається установчим з’їздом (конференцією) або загальними зборами.

Членство в ОГ:

· 14 років (дитячі та молодіжні – встановлюється статутом)

Відповідно до ст. 14 ЗУ, легалізація (офіційне визнання) ОГ є обов’язковим і може здійснюватися 2 способами: шляхом реєстрації чи повідомлення про заснування.

Легалізація ОГ – Положення «Про порядок легалізації ОГ», затверджене Постановою КМУ від 26 лютого 1993 р. № 140

Єдиний реєстр громадських формувань.

ПЕРЕПИСАТИ КОНСПЕКТ

На будь-якому рівні державної ієрархії в порядку одностороннього волевиявлення і в межах його компетенції із додержанням встановленої процедури та форми і тягне за собою певні юридичні наслідки. Характерні ознаки правового акту управління є:

1. Підзаконність, що полягає в тому, що правовий акт управління видається на підставі закону, на його виконання і відповідно до актів вищестоящих органів

2. Обов’язковість, або імперативність – правові акти є обов’язковими для всіх адресатів

3. Правомочність – правові акти управління видаються в межах компетенції

4. Офіційність – правові акти управління видаються уповноваженими органами від імені держави.

5. Односторонність – акт є результатом одностороннього владного волевиявлення суб’єкта, що його видав.

6. Належне оформлення – правовий акт управління є письмовим документом конкретного виду, що підготовлений із дотриманням правил юридичної техніки та прийнятий відповідно до встановленої процедури.

7. Офіційно оформлений результат – волевиявлення органів виконавчої влади та інших органів, що здійснюється в односторонньому порядку із дотриманням встановленої процедури та спрямований на досягнення певних конкретних юридичних наслідків.

Чи має бути в ЗУ чітко передбачений обов’язок ОВВ чи іншого суб’єкта державного управління приймати саме такий правовий акт саме з таких питань?

НА чи НПА?

ЗУ «Про загальні засади регуляторної політики у сфері господарської політики» - визначення регуляторного акта.

Класифікація актів державного управління

· За юридичною природою:

1. Нормативні – правові акти управління, які встановлюють, змінюють або скасовують правові норми.

2. Індивідуальні – акти, що стосуються конкретних осіб, їх прав і обов’язків.

3. Змішані (комплексні). Таке розмежування зумовлене виділенням правотворчої та правозастосовної діяльності.

Стадії прийняття:

1. Підготовка

2. Прийняття

3. Доведення до відома виконавця та зацікавлених осіб.

Процедура прийняття актів КМУ.

Поняття та види методів

Методи державного управління – способи здійснення владно-організуючого впливу керуючих суб’єктів на керовані об’єкти.

· За видами засобу управлінського впливу

1. Переконання

2. Примус

3. Стимулювання

· За характером впливу суб’єктів

1. Прямого впливу – «роби, як наказано»

2. Опосередкованого впливу – «роби, як краще» - керований об’єкт має можливість вибору, ініціативи, отже, досягнений результат є більш стабільним.

· Адміністративний економічний

ІІ семестр