Поняття державного управління

Підходи до визначення:

1. Козлов, Коренєв, Кулькін – розглядають державне управління через зв’язок виконавчо-розпорядчої діяльності.

2. Атамчук, Сусліков – державне управління здійснюється всіма органами влади.

3. Компромісні визначення – у широкому та вузькому значенні. (Бельський, Ставілов, Тихоміров). У широкому розумінні – всіма органами, у вузькому – передусім органами виконавчої влади, а також державними органами, які не відносяться до органів виконавчої влади та на які покладені функції державного управління.

Стадії управлінського процесу:

1. Прийняття рішення

2. Виконання рішення

3. Контроль виконання

Ознаки державного управління

· Загальнодержавний характер

· Підзаконний характер

· Юридично-владний, розпорядчий характер

· Організуючий, регулюючий характер

· Активність та цілеспрямованість

· Систематичність і безперервність

Державне управління – нормотворча та розпорядча діяльність органів виконавчої влади, інших органів державного управління з метою владно-організуючого впливу на відповідні суспільні відносини та процеси в економічній, соціально-культурній та адміністративно-політичній сферах, а також внутрішньо-організаційна діяльність апарату всіх державних органів, яка здійснюється з метою ефективного виконання завдань і функцій держави.

Функції державного управління

1. Інформаційне забезпечення управлінської діяльності, яке полягає у зборі, обробці інформації.

2. Прогнозування та моделювання ситуацій

3. Планування – визначення напрямів, пропорцій, темпів, якісних і кількісних показників процесів. Результат – програми.

4. Організація

5. Розпорядництво – оперативне регулювання відносин.

6. Керівництво – встановлення правил, нормативів діяльності. Розрізняють загальне керівництво.

7. Координація – узгодження дій різних державних органів, посадових осіб задля ефективного виконання функцій і завдань держави.

8. Регулювання – використання певних методів, способів управління у процесі його здійснення.

9. Облік – фіксація інформації, вираженої у кількісній формі.

10. Контроль – встановлення відповідності або невідповідності фактичного стану справ визначеному стандарту, рівню, вимогам тощо.

Принципи державного управління

Відповідно до Конституції України можна виділити наступні принципи:

· Принцип відповідальності органів виконавчої влади, органів державного управління, їх посадових осіб за доручену справу перед людиною та державою.

· Принцип законності

· Принцип верховенства права

· Принцип участі громадян та їх об’єднань в управлінні

· Принцип рівноправності громадян в управлінні

· Принцип гласності

Принцип відповідальності органів виконавчої влади, органів державного управління випливає зі змісту ст. 3, 17, 19 Конституції України.

Принцип верховенства права випливає зі змісту ст. 8 Конституції України. Конституція є актом найвищої сили в державі. Її норми є нормами прямої дії. А закони та інші нормативно-правові акти повинні прийматися на її основі та повинні відповідати їй.

Принцип законності базується на положеннях ст. 19 Конституції України.

Принцип участі громадян в управлінні – ст. 38 Конституції України. Громадяни України володіють рівним доступом до державної служби, а також до служби в органах місцевого самоврядування. Обмеження для громадян щодо участі виключаються виключно законом.

Принцип гласності пов’язаний із правом громадян на вільний доступ до інформації. До відома громадян мають бути доведені їх права та обов’язки.

Поняття виконавчої влади

Відповідно до ст. 6 Конституції України влада в Україні поділяється на законодавчу, виконавчу і судову.

Функції виконавчої влади

1. Виконавча, або правозастосовна, тобто виконання Конституції та законів України

2. Правозахисна, тобто дотримання та захист прав і свобод людини. Органи державної влади повинні визнавати права і свободи, забезпечувати їх на практиці, а у разі необхідності – захищати їх.

3. Соціально-економічна, або забезпечувальна, полягає в тому, що органи виконавчої влади повинні створювати належні умови для розвитку суспільства та держави, забезпечувати добробут населення та задовольняти при цьому публічні інтереси.

4. Забезпечення законності та дотримання конституційного правопорядку в державі

5. Регулююча функція

6. Нормотворча функція

7. Охоронна, або юрисдикційна, полягає у можливості застосування примусу.

Співвідношення виконавчої влади та державного управління

Ці поняття не є тотожними. Два аспекти співвідношення:

1. Державне управління здійснюється не лише органами виконавчої влади.

2. Органи виконавчої влади здійснюють не лише функції державного управління (надання адміністративних послуг, справляння податків).

Потреби – інтерес – завдання – цілі – дії – результат.

Адміністративне право: предмет, метод та джерела

План:

1. Виникнення та розвиток адміністративного права

2. Предмет адміністративного права

3. Метод адміністративного права

4. Принципи адміністративного права

5. Система адміністративного права

6. Джерела адміністративного права

7. Місце адміністративного права в системі права України

8. Наука адміністративного права

Виникнення та розвиток адміністративного права

Ще Платон обґрунтовував необхідність поділу праці та її спеціалізації. Він зазначав, що в кожному державному устрою є три елементи:

1. Законодавчі органи

2. Магістратури (виконавчі)

3. Судові органи

У Середні віки держави поступово перетворюються на абсолютні монархії. Засновується так звана поліцейська держава. Термін «поліція» використовується у працях грецьких юристів і означає мистецтво державного управління. Поліцейська держава – форма абсолютизму, яка панувала в Європі з поч. 17 до 19 ст. Особливістю було втручання в усі сфери життя та відсторонення громадян від управління. Економіка підпорядковувалася інтересам верхівки. Існувала розгалужена система бюрократії. Виникає поліцейське право. До основоположників поліцейського права відносять Ніколаса Делагара – «Трактат про поліцію». Вніс релігію, звичай, охорону здоров’я, харчування, публічний порядок, шляхове господарство, сфера виробництва або мануфактури, службовий персонал і поденну роботу. У межах поліцейського права велика увага надавалася питанню застосування примусу. Держава має право необмеженого втручання в усі сфери діяльності суспільства. Центральні поняття поліцейського права – «благочинство» та «благоустрій».

Благочинство – безпека взагалі, громадський порядок, державна безпека, загальний правопорядок. У 18 ст. функції поліції звужуються, зводяться до охорони громадського порядку. Так виникають поняття «поліція безпеки» та «поліція добробуту»

Поліція безпеки відповідає за безпеку громадян.

Поліція добробуту є більш розгалуженою, включає складну систему адміністративних органів, спрямованих на розвиток державного господарства та на підвищення духовного рівня суспільства.

Предмет поліцейського права – відносини КП, АП.

З розпадом поліцейської держави роль поліцейського права занепадає, але поділ на дві поліції залишається. У др. пол. 19 ст. поліцейська держава перетворюється на буржуазно-правову державу. Цей процес почався з Великою Французькою Революцією. Поступово виникає адміністративне право у сучасному розумінні.

Мета сучасного АП– не застосування примусу, а забезпечення прав і свобод.

Предмет адміністративного права

Предмет АП – суспільні відносини, які виникають:

ü у сфері діяльності органів виконавчої влади;

ü у сфері діяльності органів державного управління, які не входять до органів виконавчої влади;

ü у сфері діяльності органів місцевого самоврядування та інших суб’єктів в межах делегованих повноважень;

ü у сфері внутрішньоорганізаційної діяльності інших державних органів;

ü у сфері адміністративного судочинства.

ПРИГОТУВАТИ АНОТАЦІЇ ПРО ПРЕДМЕТ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА, МЕТА ПОДІЛУ ПРАВА НА ГАЛУЗІ