Попрацюйте з датами та подіями

· Позначте на стрічці часу дати: утворення Української Центральної Ради та об'єднання ЗУНР й УНР в одну державу. Скільки часу минуло від тих подій?

Попрацюйте з історичними джерелами

· З матеріалів Секретарства справ освітніх Генерального секретаріату України від 13 жовтня 1917 р.:

«...Нині все буде робитись для того, щоб просвітити народ, щоб довести дітей його до такої високої науки, яка потрібна для людського щастя.
Школа [в Україні] віднині буде не тільки вільна по думках і правдива. Вона буде рідна....Досі забороняли в школах розказувати про наше рідне життя, про історію народу, бо боялись, що просвічений народ захоче вернути свої права, відібрані в нього колись. Досі не пускали в школу рідної мови, бо хотіли знищити наш народ; не давали розвиватися його духові. Тепер школа має бути рідна, - в ній діти навчатимуться і чужому і своєму, знатимуть про своїх батьків та дідів, що працювали для нашого щастя. Нині ця наука буде вестись на рідній мові, - для нас, українців, - на український. На рідній мові повинно йти навчання уже з цього року... Нехай же народ віддав дітей своїх до рідної української школи, а ми, з свого боку, будем допомагати справі рідної освіти і порадою, і людьми, і книжками».

· Що зумовило появу цього документа? Про що в ньому йдеться? У чому полягала важливість схвалених рішень для УНР?

Реферати

1. Агресія більшовицького Раднаркому проти Української Народної Республіки (грудень 1917 - лютий 1918 р.)

2. Брестський мирний договір між Українською Народною Республікою і країнами Четвертного союзу та його наслідки.

3. Акт Злуки ЗУНР і УНР: підготовка, проголошення та результат.

4. С.Петлюра – політик, військовий і державний діяч.

5. Особа М. С. Грушевського в українській історії.

6. Проблеми державотворення в універсалах Центральної Ради.

7. Соціальна база і програма Української Центральної Ради.

Література

Горелов В. Павло Скоропадський – гетьман Української Держави. – К., 1995. 2. Грушевський М На порозі нової України. — К.,1992. 3. Історико-політичні уроки української державності. — Київ-Донецьк, 1998. 4. Копиленко О. «Сто днів» Центральної Ради. — К.,1992. 5. Субтельний О. Україна: історія. – К.: Либідь, 1993. – 720 с. 6. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917-1919 рр. – К., 1995. 7. Реєнт О. Українська революція. – К., 1996. 8. Українська ідея. Постаті на тлі революції. — К.,1994. 9. Українська суспільно-політична думка в 20 ст. Т.1. — К.,1990. 10. Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. Т. 1. – К., 1996; Т. 2. – К., 1997.

http://www.s-bilokin.name/Terror/CentralRada.html

http://histua.com/istoriya-ukraini/novitnij-chas/ukrainska-centralna-rada-1-ta-2-universali

www.archives.gov.ua/Archives/index.php?.

 

Семінар 2.

Тема. Україна в період Гетьманату та Директорії.

Питання для ознайомлення:

1. Внутрішня та зовнішня політика гетьмана П.Скоропадського.

2. Антигетьманські виступи.Прорахунки режиму П.Скоропадського.

3. Утворення УНС і Директорії. Прихід Директорії до влади.

4. Боротьба Директорії за збереження державності. Політика державної влади на західній території.

5. Радянсько-польська війна і Україна.

6. Розгром армії барона Врангеля. Поразка Української революції.

Методичні поради.

Тема хронологічно охоплює період від квітня 1918р. до кінця1920 р. Висвітлюючи конфлікт Центральної Ради з Раднаркомом РСФРР та українськими більшовиками, що невдовзі переріс у війну, необхідно визначити, які факти дають підстави окремим історикам тлумачити її як міжнаціональну, а які – як громадянську. Аналізуючи ІІІ і ІV Універсали Центральної Ради, слід робити це не ізольовано, а у прямому зв’язку із загальноісторичним контекстом (більшовицький переворот та Брестська угода, відповідно). При з’ясуванні причин остаточного падіння Центральної Ради і приходу до влади П.Скоропадського варто звернути увагу на позицію Німеччини та Австро-Угорщини, чиї війська реально контролювали з весни 1918 р. Україну. Щодо гетьманського режиму необхідно стисло визначити основні напрямки його внутрішньої і зовнішньої політики, особливо зупинившись на причинах неодноразових антигетьманських повстань і заворушень та на вплив міжнародних чинників, зокрема – завершення Першої світової війни.

Висвітлюючи ситуацію 1919 р. потрібно:

- навести стислий перелік подій та охарактеризувати основні військово-політичні режими, що встановлювалися на території України протягом року (Директорія, радянська влада, «денікінщина», війська Антанти);

- окремо зупинитися на характеристиці повстанського селянського руху як провідного чинника успіхів і невдач всіх вказаних режимів, згадати основних ватажків, визначити його силу й слабкість.

При розгляді основних подій 1920 – 1921 рр. слід зупинитися на наступному:

- радянсько-польська війна (Варшавська угода С.Петлюри з Ю.Пілсудським, хід бойових дій і зміна характеру війни, перемир’я і умови Ризької мирної угоди 1921 р. для України, остаточна поразка військ УНР);

- боротьба Червоної Армії проти врангелівців (режим Врангеля, бойові дії на півдні України, роль махновців);

- останні спалахи громадянської війни (селянські повстання, махновський рух наприкінці 1920 – у 1921 рр., похід Ю.Тютюнника 1921 р.).

Термінологічний словник

Акт злуки УНР та ЗУНР – проголошення об'єднання двох українських державних утворень: УНР і ЗУНР в єдину соборну незалежну українську державу, яке відбулося 22 січня 1919 р. у Києві. Незважаючи на те, що в силу внутрішніх та зовнішніх причин об'єднати українські землі не вдалося, цей акт вважається символом споконвічного прагнення українського народу до об'єднання в єдиній державі.

Анархізм – суспільно-політична течія, що виступає за негайне знищення державної влади і впровадження добровільних асоціацій осіб та груп. Засобом здійснення своєї мети вважали насилля, навіть терор.

Більшовизм – політична течія (фракція) в російському соціал-демократичному русі на чолі з В.І.Ульяновим (Леніним). З 1912 р. остаточно оформилися в окрему партію РСДРП(б) (з 1918 р. – РКП(б), з 1925 р. – ВКП(б), з 1952 р. – КПРС. Виступали за негайне здійснення марксистської програми соціалістичних перетворень. З жовтня 1917 р. – правляча партія в Росії, що своїми діями прискорила початок громадянської війни, яку розпочали, спираючись на загони своїх прихильників («Червона гвардія»). З розгортанням громадянської війни почали здійснювати політику «воєнного комунізму» (див.), створили потужню Червону Армію, завдяки якій здобули кінцеву перемогу над своїми супротивниками. Відносно України більшовицька позиція була неоднозначною: визнаючи право українців на самовизначення (аж до створення власної держави), виступали проти її відокремлення від Росії. В 1918 р. утворили КП(б)У як територіальну філію Російської комуністичної партії (більшовиків).

Білогвардійці – основні супротивники «червоних» (прихильників більшовиків) в громадянській війні. Прихильники відновлення дореволюційних порядків, насамперед – повернення приватної власності колишнім господарям, чимала частина – за відновлення монархії. Виступаючи за відтворення «єдиної та неподільної» Росії, категорично заперечували автономію чи, тим більше, незалежність України. Останнє довело до збройного протистояння з українськими національно-державницькими силами. На території України білогвардійські війська очолювали генерали колишньої царської армії А.Денікін (1919 р.) і П.Врангель (з 1920 р.).

"Воєнний комунізм" – економічна політика радянського уряду в умовах громадянської війни і господарської руїни 1918–1920 років. Найважливішими складовими політики були: націоналізація усієї великої, середньої і більшої частини дрібної промисловості, продрозкладка; повна заборона приватної торгівлі; впровадження карткової системи; загальна трудова повинність; встановлення контролю за виробництвом та розподілом. Підпорядковуючи суспільні, групові та індивідуальні інтереси населення державним інтересам, більшовики розраховували здійснити швидкий перехід до соціалізму.

Гетьманський переворот –державний переворот, здійснений 29 квітня 1918 року у Києві прихильниками генерала П. Скоропадського за підтримки німецького командування. Внаслідок перевороту було розігнано Центральну Раду, а Українську Народну Республіку – ліквідовано.

Громадянська війна –організована збройна боротьба за державну владу між політичними силами, соціальними групами однієї країни.

Директорія – тимчасовий революційний орган, утворений у ніч з 13 на 14 листопада 1918 року на засіданні Українського Національного Союзу для організації та керівництва повстанням проти гетьмана П. Скоропадського. Після усунення останнього верховний орган влади УНР складався з п'яти членів. Директорія намагалась провести ряд важливих політичних та економічних реформ в Україні. Але суперечності серед членів Директорії, а також несприятлива зовнішньополітична ситуація зірвали здійснення цих реформ і привели до краху самої Директорії. 10 лютого 1919 року подав у відставку голова Директорії В. Винниченко. З 20 листопада 1920 року одноосібним керівником (диктатором) вже неіснуючої УНР став С. Петлюра.

Політичний компроміс – політична угода, досягнена на основі взаємних поступок.

Українська Центральна Рада – заснована у Києві громадсько-політична організація, яка під впливом революційних подій в Україні перетворилась у лідера національно-визвольного руху. З листопада 1917 року (після проголошення III Універсалу та Української Народної Республіки) виконувала роль вищого законодавчого органу України. Існувала до 29 квітня 1918 року.

Українсько-польська війна (1918 – 1919) –збройний конфлікт між Західноукраїнською Народною Республікою та Польською державою.

Універсали Центральної Ради – акти законодавчого характеру, що визначали зміни державно-правового статусу українських земель колишньої Російської імперії. Українська Центральна Рада видала 4 Універсали.

Проблемні питання

1. Які проблеми – національні чи соціальні – насамперед турбували більшість населення України в 1917–1921 рр.?

2. З чим пов’язані успіхи й невдачі політичних режимів, що на деякий час встановлювалися в Україні (особливо – протягом 1919 р.)?

3. Чому з усіх політичних сил, що боролися за владу на території України, перемогу здобули більшовики? В чому причини невдач українських національно-державницьких сил?

Теми доповідей і повідомлень

1. Білогвардійський рух на території України. 2.Політика “воєнного комунізму” та її здійснення в Україні. 3. УГА: від армії ЗУНР до ЧУГА.

Навчально-методична і наукова література

Білас І. Репресивно-каральна система в Україні 1917–1953 рр. Суспільно-політичний та історико-правовий аналіз. У 2 кн. – К., 1994. Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навч. закладів. – К., 1999. – С. 280–324. Бровкин В.Н. Россия в гражданской войне: власть и общественные силы // Вопросы истории. – 1994. – № 5.

Великий українець: Матеріали з життя та діяльності М.Грушевського. – К., 1992. Верстюк В. Махновщина. – К., 1992. Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1990. – Ч. 1– 3. Волковинський В. Нестор Махно. Легенди і реальність. – К., 1994. Горелов В. Павло Скоропадський – гетьман Української Держави. – К., 1995. Грушевський М.С. Новий період історії України (за роки від 1914 до 1919). – К., 1992. Деникин А.И. Поход на Москву (“Очерки русской смуты”). – К., 1990. Другий зимовий похід. Листопадовий рейд. Базар. – К., 1995. Захаренко П. Селянська війна в Україні. Рік 1918. – К., 1997. Історія Академії наук України (1918–1923 рр.): Документи і матеріали. – К., 1993; Історія суспільних рухів і політичних партій в Україні (ХІХ ст. – 1920 рік). – Львів, 1993. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996. – С. 218–251. Історія України в особах. ХІХ–ХХ ст. – К., 1995. Історія України: Навч. пос. / Під заг. ред. В.А.Смолія; керівник авт. кол. – С.В.Кульчицький. – К., 1997. – С. 184–261.

Історія України: нове бачення: У 2-х т. – К., 1995. Конституційні акти України. 1917–1920 рр. Невідомі конституції України. – К., 1992. Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919–1928). – К., 1996. Литвин М., Науменко К. Історія ЗУНР. – Львів, 1995. Махно Н. Воспоминания. – Киев-Париж, 1991 – Т. 1-3. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1994. Останій гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873–1945 рр. – К., 1993. Петлюра С.В. Вибрані твори та документи. – К., 1994. Тухачевский М. Поход за Вислу. – Пилсудский Ю. Война 1920. – М., 1992. Революция на Украине по мемуарам белых. – К., 1990. Скоропадський П. Спомини. – К., 1992. Субтельний О. Україна. Історія. – К., 1993. – С. 423-467.

Семінар 3.

Тема. Україна в період боротьби за збереження державності.

Питання для ознайомлення:

1. Історичні джерела до теми.

2. Особа в історії. Видатні постаті української революції.

3. Надбання і прорахунки влади (Тимчасовий уряд, ЦР, Гетьманат, більшовики, Директорія.

 

 

Історичні джерела.

Брестський мир – мирний договір між Українською Народною Республікою, з одного боку, та Німеччиною, Австро-Угорщиною, Туреччиною і Болгарією – з другого, підписаний 27 січня 1918 року. Став першим мирним договором, укладеним у Першій світовій війні. Сторони відмовлялись від взаємних претензій на відшкодування збитків, спричинених війною, обмінювались військовополоненими і зобов'язувалися відновити взаємні економічні стосунки. Центральна Рада зобов'язувалась поставити до Німеччини та Австро-Угорщини 60 млн. пудів хліба, 2750 тис. пудів м'яса, іншу сільськогосподарську продукцію та промислову сировину. У свою чергу, німецько-австрійська сторона повинна була змусити Радянську Росію вивести свої війська з України, визнати законність уряду Центральної Ради та Українську Народну Республіку.

Варшавський договір – угода між УНР та Польщею, укладена в квітні 1920 року у Варшаві. За умовами договору польський уряд визнавав незалежність УНР та Директорію УНР на чолі з головним отаманом С. Петлюрою як верховну владу в державі. Складовою частиною договору була військова конвенція, яка передбачала початок спільних польсько-українських воєнних дій проти більшовицьких військ, що контролювали більшу частину України. С.Петлюра згоджувався на анексію Польщею частини українських земель: Галичини, Західної Волині, частини Полісся, Лемківщини, Підляшшя, Посяння і Холмщини, а також брав на себе зобов’язання постачання польської армії продуктами й фуражем (у разі невиконання цього польська армія мала право на самостійні реквізиції). Договір викликав непорозуміння та розходження серед українських політичних сил.

"Грамота до всього українського народу" – маніфест гетьмана П. Скоропадського 29 квітня 1918 р., яким він проголосив себе гетьманом усієї України і оголосив про розпуск Центральної Ради, скасування законодавства УЦР і Тимчасового уряду. Згідно з цим документом, відновлювалась приватна власність, зокрема на землю, свобода торгівлі та підприємництва, передбачалось проведення аграрної реформи.

Ризький мирний договір – угода між Польщею та РСФРР і УСРР, укладена в березні 1921 р. після завершення польсько-радянської війни 1920 р. Сторони припиняли воєнні дії, анулювали Варшавський договір 1920 року. Встановлювався новий кордон, за яким західноукраїнські землі та частина колишньої підросійської України (Західні Волинь і Поділля, Підляшшя, Посянна і Холмщина) відходили Польщі. Польща визнала радянську владу в Україні як єдину законну і зобов’язувалась не допомагати її супротивникам, а також надати українцям, росіянам та білорусам, що проживали в межах Польської держави, права, які забезпечували б вільний розвиток культури, мови, віросповідання.