Семінар – практикум . Ділова гра ( альтернативний).

Тема. Українська національно - демократична революція.

Початок революції.

Завдання:

1 група. З позиції прихильників УЦР довести
вмотивованість рішень та дій УЦР.

2 група. Через призму опозиції до УЦР показати всі
помилки УЦР і визначити альтернативний шлях
розвитку суспільства в 1917 – 1918рр.

3 група. Аргументувати діяльність влади за часів
Гетьманату.

4 група. Підготувати виступ опозиції до Гетьманату.

5 група. Підготувати неупереджений аналіз позицій
Директрорії щодо влади в Україні.

Заповніть таблицю

Політичні режими і військово –політичні сили в Україні 1917-1921 років

Політичний режим, військово-політична сила	Часи існування, територія	Лідери	Основні риси внутрішньої і зовнішньої політики	Примітки
Українська Центральна Рада
Більшовицька радянська влада («червоні»)
Гетьманат П.Скоропадського
Директорія
Білогвардійці
Повстанський рух

Література.

Винниченко В. Відродження нації. – Київ-Відень, 1990. – Ч. 1– 3. Волковинський В. Нестор Махно. Легенди і реальність. – К., 1994. Горелов В. Павло Скоропадський – гетьман Української Держави. – К., 1995. Грушевський М.С. Новий період історії України (за роки від 1914 до 1919). – К., 1992. Деникин А.И. Поход на Москву (“Очерки русской смуты”). – К., 1990. Історія України / Керівник авт. кол. Ю.Зайцев. – Львів, 1996. – С. 218–251 Махно Н. Воспоминания. – Киев-Париж, 1991 – Т. 1-3. Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1994. Останій гетьман. Ювілейний збірник пам’яті Павла Скоропадського. 1873–1945 рр. – К., 1993. Павленко Ю., Храмов Ю. Українська державність у 1917–1919 рр. – К., 1995. Петлюра С. Народе український. – К., 1992. Петлюра С.В. Вибрані твори та документи. – К., 1994.

Семінар 4.

Тема. Українська РСР в умовах нової економічної політики

(1921 – 1928 рр.).

Питання для ознайомлення:

1. Соціально-економічне та політичне становище в
Україні на початку 20-х років:

а/ наслідки громадянської війни та іноземної інтервенції;

б/ голод І92І-І923 рр.

2. Розвиток України в умовах нової економічної політики:

а/ необхідність переходу до НЕПу;

б/ суть та соціально-економічні наслідки нової
економічної політики.

3. Національно-державне будівництво в Україні. Створення
Союзу РСР. Політична оцінка договору від ЗО грудня
1922 р.

4. Українізація: зміст та наслідки.

Методичні рекомендації

Вивчення першого питання необхідно розпочати з характеристики становища в Україні після закінчення війни. За допомогою конкретних даних і фактів студент повинен охарактеризувати негативні наслідки громадянської війни та іноземної інтервенції в економічному, соціальному та культурному житті України, висвітлити стан економіки, об’єктивні та суб'єктивні фактори, що призвели до занепаду сільського господарства і голоду І92І-І923 рр. З метою більш ґрунтовного вивчення цього питання бажано заслухати спеціальну доповідь або реферат.

Готуючись до другого питання, студент повинен усвідомити, що являла собою політика "воєнного комунізму", в чому полягали її характерні риси, чому навіть під час громадянської війни вона не виправдала себе і потребувала негайного перегляду. Далі треба висвітлити:

а/ причини впровадження НЕПу;

б/ її зміст у місті та на селі;

в/ наслідки для економіки України.

Готуючись до третього питання, студент повинен розібратися з тим, що являв собою національно-державний устрій України, які відносини існували у неї з іншими радянськими республіками.

Чи була вона окремою незалежною державою? Чи були об'єктивні передумови і причини для об'єднання радянських республік? Для цього треба ознайомитися з етапами об'єднавчого процесу в І9І8-І922 рр., пов'язаними з утворенням воєнно-політичного союзу, укладанням господарських угод, роботою комісії під керівництвом І.Сталіна, його проектом "автономізації", що його було відкинуто В.І. Леніним і керівництвом України, документами 1-го з'їзду Рад СРСР ЗО грудня 1922 року. Подумайте, що мала собою являти федерація радянських республік і чому, будучи прого­лошеною, вона не змогла стати реальністю внаслідок утвердження однопартійної системи і командно-адміністративних методів управління державою. Врешті-решт Україна отримала обмежені права автономії.

Готуючись до відповіді на четверте питання, студенту слід усвідомити, що політика колонізації, яка була розпочата у квітні 1923 р., передбачала насамперед дерусифікацію політичного та громадського життя в Україні. Варто також розібратися, як здійснювалася українізація, в чому полягали її здобутки, чому вона викликала такий впертий опір. Хто сприяв її здійсненню, а хто був противником українізації? Треба відмітити, що в умовах зміцнення тоталітарного режиму цей процес тривалим бути не міг. В умовах централізації партійного і державного управління, відсутності демократичних засад суспільного життя політика українізації була приречена на провал. Необхідно розібратися в причинах та обставинах появи та застосування таких штучно вигаданих понять, як "націонал-ухильництво", "шумкізм", "хвильовизм", "волобуєвщина" тощо.

Теми рефератів

1. Міф про націонал-ухильництво в Україні.

2. Повернення М.С.Грушевського.

Питання для самостійної перевірки знань:

1. Назвіть причини відмови радянського уряду від політики „воєнного комунізму” і переходу до НЕПу.

2. Зробіть порівняльну характеристику головних принципів політики „воєнного комунізму” та нової економічної політики (НЕП).

3. Чому було згорнуто нову економічну політику? 4. В чому полягає сутність політики українізації? 5. Виявіть причини встановлення тоталітарного режиму в СРСР.

Література.

Бойко О.Д. Історія України.-К., 1999.-С.325-368.
Буштрук О.В. Підготовка до зовнішнього оцінювання. Тестові завдання. -Х., 2008.-С.54-56.
Гісем О.В., Мартинюк О.О., Трухан О.Ф. Історія України в таблицях.-Х., 2006.-С.315-365.
Субтельний О. Україна. Історія.- К., 1991.-С.332-368.
Історія України / Під. ред. В. Смолія.-К., 2000.-С.289-323.
Турченко Ф.Г. Новітня історія України. 10 клас.-К., 2000.- С.182-221Мовчан О.М. Голод І92І-І925 рр. в Україні //Сторінки історії України,-К.,І99І.-с.45-61Коваль В. Сталінський вирок Миколі Хвильовому //Дні про.-1989 №° 9.- с.81-93

Семінар 5.

Тема. Радянська модернізація України (1929 – 1938 рр.).

План.

1. Індустріалізація в окраїні: мета, методи здійснення та наслідки.

2. Запровадження колгоспного ладу. Голодомор 1932-1933 рр.

3. Політичні процеси 30-х років в Україні. Кінець «українізації».

Методичні рекомендації

Відповідь на перше питання необхідно розпочати із з'ясування причин розробки політики індустріалізації в країні, мети її здійснення. Розкрийте суть індустріалізації, покажіть взаємозв'язок економічних, політичних та культурних завдань. Покажіть місце України в планах індустріалізації СРСР. Чому в першій п’ятирічці вона отримала значно більше капіталовкладень, ніж в другій та третій? Як вплинули на виконання соціально-економічних завдань сталінські методи авторитарного керівництва, завищення планів і скорочення строків їх виконання? Як ви розумієте поняття "стрибок у соціалізм"? Які методи та заходи застосовувало партійне керівництво для підвищення ентузіазму та дисципліни робочих? Подумайте, які джерела фінансування промисловості вишукувала держава, як зосередження коштів у важкій промисловості відбилося на інших галузях промисловості, сільському господарстві, життєвому рівні населення, освіті? Доведіть, що, попри всі витрати та помилки, які мали місце при здійсненні індустріалізації, спорудження десятків тисяч нових заводів протя­гом десятиліття вивело всю країну з цілому і Україну, зокрема, на рівень великих індустріальних держав того часу.

Розглядаючи друге питання, студенти мають усвідомити, що з 1929 р. перетворення сільського господарства набуло характеру суцільної колективізації, що була тісно пов'язана з курсом на форсовану індустріалізацію країни. Розкрийте причини погіршення становища в сільському господар­стві України в 1931 році. Визначте причини голоду І932-І933 рр., доведіть його штучний характер, покажіть, що він став наслідком форсованого ривка в економіці, а також злочинного характеру пар­тійної політики тиску на селянство, про що свідчить ряд заходів, проведених в І932-І933 рр. /право конфіскації зерна в колгоспах, закон про п'ять колосків, введення системи внутрішніх паспортів, заборона давати селянам колгоспне зерно, доки не буде виконано план державних заготівель, занесення селян - боржників на "чорну дошку" тощо/. За допомогою конкретного матеріалу, документальних фактів розка­жіть детальніше про жахливу ситуацію, що склалася в Україні під час голоду.

Розкриття третього питання треба зв'язати з процесом згортання українізації, наслідками обмеження демократії в Україні, деформація­ми політичної системи радянського суспільства, утвердженням командно - адміністративної системи та культу особи Сталіна.

От чому і з’являються різні буржуазні течії - "буржуазного націоналізму", "націонал-ухильництва" тощо. З'являються штучно створені поняття "шумкізм", "хвильовизм", "волобуєвщина". Прослідкуйте як розв'язуються компанії по боротьбі з "шкідниками", "шпигунами", ніби причетними до зривів виконання планів першої п’ятирічки. З'являється так звана "Шахтинська справа".

Поясніть, з якою метою фабрикувалися ці процеси, як зростав масштаб цих "справ", що досяг апогею в І957-І958 рр. Які наслідки вони мали? Вкажіть, що тільки в.країні за період після XX з'їзду партії було реабілітовано понад 500 тис. чол., а за період з липня 1988 р. по жовтень 1989 р. - 108 тис. чол. Висновком з цього питання може бути твердження про те, що масові репресії 30-х рр. суттєво знизили інтелектуальний та гуманістичний потенціал суспільства, деформували та загальмували хід перетворень у країні.

Теми рефератів

1.Сталінізм і Україна. 2. «Розстріляне відродження»

Історичні джерела.

Декрет Загальноросійського Центрального Виконавчого комітету „Про заміну продовольчої та сировинної розкладки натуральним податком” – перший державний акт, що визначив початок нової економічної політики (НЕП). Був прийнятий 21 березня 1921 р. у відповідь на доповідь В.І.Леніна під час Х з’їзду РКП(б) щодо необхідності відмови від політики „воєнного комунізму” і заміни її на НЕП. У Декреті детально викладені головні принципи нових форм оподаткування сільського населення.

Конституція СРСР 1936 р. – головний закон Радянського Союзу, розроблений і прийнятий за ініціативою Й.Сталіна. Отримала неголосну назву „сталінська Конституція”. Декларувала широкі демократичні права та свободи громадян, зокрема, національних меншин, які в умовах тоталітарного режиму так й не були втілені на практиці.

Пакт Молотова – Ріббентропа – двобічний договір про ненапад між СРСР і Німеччиною. Підписаний 23 серпня 1939 р. Містив 7 статей, в яких сторони забов’язувалися утримуватися від агресивних дій та насильства, розв’язувати всі конфліктні ситуації виключно мирним шляхом, проводити регулярні політичні консультації. Договір було підписано строком на 10 років.

Крім того, до пакту додавався таємний протокол про розподіл сфер впливу між двома державами, згідно якого до СРСР відійшли Західна Україна, Північна Буковина, частина Бессарабії та Прибалтика. Зміст таємного протоколу був оприлюднений лише наприкінці 80- рр., за часів перебудови.

Радянсько-німецький договір про дружбу і кордон 28 вересня 1939 р. У 5-ти статтях цього документу йшлося про встановлення чіткого кордону між СРСР і фашистською Німеччиною – по лінії „на території колишньої Польської держави”, на заході від якої встановлювалося панування Німеччини, на сході – Радянського Союзу. Уряди обох країн оголосили подібне розмежування «міцним фундаментом» для подальшого розвитку дружніх стосунків між своїми народами”.

Термінологічний словник

Автономія (гр. аutos – сам і nomos – закон)– частина держави, яка має самоуправління; право населення певної територіальної одиниці (республіки, області, округу) на самостійне здійснення державної влади.

Агресія (лат. aggression – напад) – озброєний напад одного або декількох держав на інші країни, захоплення їх територій, ліквідацію або різке обмеження суверенітету, насильницьке підкорення населення з метою встановлення політичного та економічного контролю.

Індустріалізація (лат. industria – діяльність, промисловість) – процес розвитку та втілення великої машинної техніки у народне господарство. У СРСР – курс уряду на створення в державі міцного промислового комплексу, переважно важкої та оборонної промисловості.

Колективізація (лат. collectivus – збірний) – політика радянського уряду, що була спрямована на ліквідацію приватних і створення колективних селянських господарств (колгоспів і радгоспів).

Культ особи – єдиновладдя тоталітарного типу, сліпе поклоніння вождю, постать якого ототожнюється з „божеством”, віра в його абсолютну правоту й безгрішність.

Націоналізм (фр. nationalisme) – ідеологія та політика, яка складається з твердження про національну унікальність і національну переважність; у деяких сучасних європейських країнах (наприклад, у Франції) поняття „націоналізм” вважається ідентичним поняттю „патріотизм”.

Пакт (лат. pactum – договір) – міжнародний договір, як правило, великого міжнародного значення.

Репресії (лат. repression – придушення) – каральні заходи проти населення, безпідставні переслідування громадян аж до фізичного знищення.

Суверенітет (фр. souverain) – повна незалежність держави від інших держав у його внутрішніх справах і зовнішніх відносинах.

Тоталітаризм (лат. totus – цілий, увесь; итал. – totalitario –охоплюючий все) – політичний режим, для якого характерні підпорядкування всього суспільства єдиній ідеології, однопартійна система й зосередження влади в руках однієї партії, яка здійснює контроль над усіма сферами життя держави й суспільства, єдиновладдя і культ особи вождя, мілітарний, репресивний характер управління державою, всеосяжний централізм.

Централізація – (лат. centrum – вістря) – зосередження керівництва (управління), в єдиному центрі; зосередження більшої частини державних функцій у віданні центральних установ.

Біографічні довідки.

Бандера Степан Андрійович (1909-1959) – політичний і воєнний діяч Західної України, член і головний провідник Української Військової Організації (УВО) та Організації Українських Націоналістів (ОУН). Активний прибічник ідей українського націоналізму та незалежності України.

Берія Лаврентій Павлович (1899-1953) – радянський партійний та державний діяч,одна з найвпливовіших фігур сталінського оточення. З грудня 1938 р. по липень 1953 р. очолював Народний Комісаріат внутрішніх справ (НКВС) – головний репресивний апарат Радянського Союзу. Як нарком внутрішніх справ безпосередньо керував масовими репресіями, здобувши славу „великого майстра фальсифікацій”. За скоєні під час сталінського правління злочини був заарештований 26 червня 1953 р. за наказом М.С.Хрущова. Розстріляний 25 грудня 1953 р.

Волошин Августин (1874-1945) –політичний і культурний діяч Закарпатської України. З 26 жовтня 1938 р. – прем’єр-міністр автономного уряду Підкарпатської Русі. 15 березня 1939 р. обраний президентом Карпатської України. У травні 1945 р. заарештований радянськими спецслужбами. Помер у Бутирській тюрмі в Москві.

Каганович Лазар Мойсейович(1893-1991) – радянський партійний та державний діяч. У 1925-1928 рр. – перший секретар ЦК КП(б) України. Проводив активну діяльність по згортанню політики українізації та переслідуванню її прибічників. З його ім’ям також пов’язано проведення колективізації сільського господарства та початок знищення заможного селянства в Україні. 1957 р., в період хрущовської „відлиги”, був позбавлений всіх посад і в грудні 1961 р. виключений з Комуністичної партії.

Кіров Сергій Миронович (1886-1934) –радянський партійний та державний діяч, секретар ЦК і Ленінградського обласного комітету ВКП(б). 1 грудня 1934 р. вбитий за таємним наказом Й.Сталіна. Загибель С.Кірова було використано як привід до початку масових репресій в СРСР.

Коновалець Євген(1891-1938) – український військовий і політичний діяч. Полковник Армії УНР. 1929 р. ініціював створення Організації Українських Націоналістів (ОУН). З 1922 р. жив у еміграції. Вбитий у Роттердамі (Голландія) агентом НКВС.

Ленін (Ульянов) Володимир Ілліч(1870 – 1924) – радянськийпартійний та державний діяч, засновник Комуністичної партії. Організував і в жовтні 1917 р. успішно здійснив більшовицький переворот у Російській імперії, створивши першу в світі робітничо-селянську державу нового типу – Союз Радянських Соціалістичних Республік. З 1917 р. по 1924 р. – очолював радянський уряд (Раднарком –Раду Народних Комісарів).

Мельник Андрій (1890 – 1964) – діяч українського національно-визвольного руху, один з засновників ОУН, яку очолив після смерті Є.Коновальця. Після розколу організації став на чолі її поміркованого крила – ОУН (М). Автор ідеї заснування Українського світового конгресу і Всесвітнього союзу українців. Помер в еміграції.

Молотов (Скрябін) В’ячеслав Михайлович (1890 – 1986) – радянський партійний та державний діяч. Входив у найближче політичне оточення Й.Сталіна, один з найбільш активних організаторів масових репресій 30-х – початку 50-х рр. З 1919 р. по 1921 р. знаходився на партійній роботі в Україні, був секретарем губернського партійного комітету на Донбасі, секретарем ЦК КП(б)У. У 1939-1949 рр. і 1953–1956 рр. – народний комісар, міністр іноземних справ СРСР.

Ріббентроп Іоахім фон(1893 – 1946) – партійний та державний діяч фашистської Німеччини, дипломат, обергрупенфюрер СС, міністр іноземних справ. По закінченні Другої світової війни був оголошений одним з головних нацистських злочинців, засуджений воєнним трибуналом у Нюрнберзі та страчений.

Скрипник Микола Олексійович(1872 – 1933 ) – український, радянський партійний та державний діяч; займав посади народного комісара внутрішніх справ УСРР і народного комісара юстиції УСРР. У 1927–1933 рр. –народний комісар освіти УСРР. Різко критикувався сталінським урядом за прихильність „українському буржуазному націоналізму”. 7 липня 1933 р. покінчив життя самогубством.

Сокольніков Григорій Якович(1888 – 1939) – видатний економіст, перший народний комісар фінансів Радянської держави, автор відомої грошової реформи 1922-1924 рр., завдяки якій вдалося подолати важку фінансову розруху й створити в СРСР конвертуєму грошову одиницю. Незаконно репресований і 21 квітня 1939 р. вбитий у Верхньо-Уральському слідчому ізоляторі. Реабілітований посмертно.

Сталін (Джугашвілі) Йосип Віссаріонович (1879 – 1953) – радянський партійний та державний діяч, Генералісимус Радянського Союзу, диктатор. У 1917–1923 рр. – народний комісар зі справ національностей РСФСР. Під час Громадянської війни, у 1920 р., очолював роботу з організації оборони півдня України від наступу барона Врангеля. З 1924 р. по 1953 р. – голова радянського уряду (Генеральний секретар ЦК партії, голова Ради Народних Комісарів СРСР).

Стаханов Олексій Григорович(1905 – 1977) – шахтар Донбасу, робітник-новатор, Герой Соціалістичної праці, засновник так званого „стаханівського руху” – масового руху радянських робітників і колгоспників, спрямованого на підвищення продуктивності праці. За офіційною версією, в ніч з 30 на 31 серпня 1935 р. на шахті „Центральна-Ірміно” застосував нові методи вугледобування і поставив трудовий рекорд, вирубавши за зміну (5 годин 45 хвилин) 102 тони вугілля (при нормі 7 тон).

Хвильовий (Фітільов) Микола(1893 – 1933) – видатний український письменник і публіцист. У 1925 р. організував та очолив літературну організацію ВАПЛІТЕ (Вільну академію пролетарської літератури). Прибічник ідеї посилення орієнтації української літератури переважно на європейську, а не лише на російсько-радянську культуру. 13 травня 1933 р., під тиском звинувачень в антирадянській, націоналістичній діяльності, покінчив життя самогубством.

Шумський Олександр Якович(1890 – 1946) – український радянський партійний та державний діяч. Протягом 1924–1927 рр. – народний комісар освіти УСРР. Незаконно репресований. Загинув у виправно-трудовому таборі м. Саратов. Реабілітований посмертно.

Література.

1. Даниленко В.М., Касьянов Г.В., Кульчицький С.В. Сталінізм на Україні: 20-30 роки.-К.,І99І

2. Панчук М.І., Діброва С,С. Сталінський "стрибок" у соціалізм //Сторінки історії Української РСР.-К.,І990.-с.9І-ІІ2.

3. Голод І932-І933 рр. на Україні: очима істориків, мовою докуман-тів.-К.,К90

4. Кульчицький С.В. Між двома війнами //вкраїнський історичний журнал.-І99І.-№ 8.-с.3-19; № 9.-с.3-17.

5. Конквест Р. Великий терор //Київ.-1990.-№ 1-2

6. Конквест Р. Жнива розпачу //Всесвіт.-І990.-№ 1,2.

7. Кульчицький С.В. Суцільна колективізація на Україні //Український історичний журнал.-1989.-№11.-с. 70-77

 

Семінар 6.