Тема. Україна в роки Другої світової війни.

План.

1. Радянсько-німецькі договори 1939 р. й українські землі.

2. Напад нацистської Німеччини на СРСР. Оборонні бої літа-

осені 1941 р. на території України.

3. Плани нацистської Німеччини щодо України,

гітлерівський “новий порядок”.

4. Рух Опору нацистському режиму в Україні: його

багатоскладовий та суперечливий характер.

5. Визволення України від німецько-фашистських

загарбників.

6. Роль і внесок українського народу в розгром нацистської

Німеччини.

Методичні рекомендації

Приступаючи до вивчення цієї теми, студентам треба пам'ятати і усвідомлювати, що ІІ Світова війна є найбільш трагічною і жорстокою історичною подією XX ст. Ця війна була небувалою за масштабами і жертвами в усій світовій історії. Вона тривала 6 років, втягнула в свою орбіту 80% населення Землі. Забрала десятки мільйонів життів.

В першому питанні студентам слід розглянути причини і характер цієї війни, які випливали з агресивної природи імперіалізму, намагань окремих держав - Німеччини, Японії переділити уже поділений в результаті І світової війни світ.

При розгляді питання про початок ІІ Світової війни студентам слід особливу увагу звернути на дві політичні угоди: Мюнхенську /28.30.09 1938 р./ і пакт Ріббентропа - Молотова /25.08. 1939р./, що стали безпосередніми і вирішальними політичними чинниками війни. Необхідно вивчити, яке геополітичне місце займала Україна в міжнародній політиці напередодні та початку війни, його слід розглянути через призму західноукраїнського і закарпатського питань напередодні війни.

Готуючи відповідь на друге питання студентам рекомендується вивчити характер війни з боку Німеччини й СРСР. Необхідно звернути увагу на військово-політичні плани Гітлера, викладені зокрема, в планах "Барбаросса" та "Ост". Студентам потрібно визначити місце України в планах Німеччини, зупинитись на військово-стратегічній ролі потужної групи "Південь" під керівництвом Рунштедта, що йшла на Україну.

Розглядаючи питання, слід вивчити перший етап Великої Вітчизняної війни /червень 1941р.-літо 1942 р./. Тут студентам ре­комендується розглянути військові події цього періоду, мужність і героїзм радянських воїнів, які попри все боронили рідну землю, організаційні та політичні заходи СРСР та УРСР по мобілізації всіх сил на відсіч ворогу. Не можна обійти стороною гігантську роботу, спрямовану на евакуацію людей та техніки з окупованих територій на схід. І нарешті, слід детально вивчити причини поразок Червоної Армії.

Розглядаючи третє питання, слід показати, що внаслідок відс­тупу Червоної Армії 1941-42 рр., в Україні настала чорна ніч фашистської окупації. Україна була розбита на 4 окупаційні зони: рейхскомісаріат України, "Дистрикт Галичина", "Трансністрію" та східну Україну. Студентам треба проаналізувати відмінності окупаційного режиму в різних зонах. Але загальною ознакою для всіх регіонів були терор, репресії, масові катування та вбивства. Особливу увагу студентам рекомендується звернути на величезні втрати, що поніс наш народ в результаті окупації. На терені України існувало 180 концтаборів, 50 гетто, було знищено 3 млн 265 тис. мирних громадян, 1 млн.366 тис. військовополонених. Більше 2 млн. українських громадян було вивезено на каторжні роботи до Німеччини.

Відповідь на четверте питання логічно випливає з третього. Природно. і закономірно, що такий жорстокий окупаційний режим викликав рух опору. Вивчаючи це питання, студентам рекомендується окремо зупинитись на трьох напрямках боротьби проти окупантів: партизанському русі, підпільному русі, діяльності ОУН-УПА.

Окремою сторінкою в русі опору була діяльність ОУН-УПА. Студентам необхідно звернути увагу на національно-визвольний характер цієї діяльності. Окремо слід зупинитись на акті проголошення Української держави 30.06.1941 р. Також рекомендується показати суперечливий характер діяльності ОУН-УПА, відсутність єдності в її рядах.

При вивченні інших питань студентам пропонується зосе­редитись на переможній ході Радянської армії: по визволенню України в І943-І944 рр. Тут треба показати, що визволення України було наслідком кардинальних структурних змін в ході всієї ІІ Сві­тової війни. Необхідно також підкреслити, що український театр воєнних подій був вирішальним на радянсько-німецькому фронті. Далі студентам рекомендується пов’язати визволення України, перемогу у війні з завершенням возз’єднання українських земель і формуванням сучасної геополітичної карти України. Наприкінці студентам реко­мендується висвітлити підсумки і уроки війни, показати який соціально-економічний та суспільно-політичний вплив на повоєнний розвиток України мала перемога в цій війні.

Історичні джерела.

Акт проголошення Української держави - 30 червня 1941 року у Львові Організація Українських націоналістів (бандерівців) проголосила створення Української держави. Було сформовано Українське Державне правління - крайову владу на чолі з Ярославом Стецьком. Німецьке керівництво негативно розцінило акцію українських націоналістів і піддало репресіям керівників і активістів ОУН(б).

Договір про дружбу і кордони - договір, підписаний між СРСР і Німеччиною 28 вересня 1939 року, за яким до складу СРСР відійшла більшість території Західної України (крім Холмщини, Підляшшя, Посяння, Лемківщини, що були зайняті Німеччиною). Кордони СРСР просунулися на захід на 250-350 км. Німеччина визнала західний кордон СРСР, а СРСР визнав східні кордони Німеччини.

Пакт про ненапад (1939) - договір між СРСР і Німеччиною, який був підписаний у Кремлі в ніч з 23 на 24 серпня 1939 року. Увійшов в історію під назвою "Пакт Молотова-Ріббентропа". Документ складався із семи статей і передбачав зобов'язання двох сторін утримуватися від агресивних дій стосовно один одного як самостійно, так і в складі державних коаліцій. Термін дії домовленості мав становити 10 років. Окремо був підписаний таємний протокол, у якому йшлося про територіальний устрій майбутньої Європи, зокрема, про розчленування Польщі. Згідно з умовами протоколу більша частина Західної України мала відійти до Радянського Союзу. До 1989 року в СРСР замовчувалось існування таємного протоколу.

План "Барбаросса" - військова директива Гітлера № 21 від 18 грудня 1940 року про розгортання військових дій проти СРСР для всіх видів збройних сил Німеччини. В основу плану було покладено стратегію "бліцкригу" - короткочасної війни.

Партійним та радянським організаціям прифронтових областей -директива ЦК ВКП(б) партійним та державним органам прифронтових районів від 29 червня 1941 року, яка передбачала систему заходів, спрямованих на організацію опору ворогу, на перетворення країни у "єдиний воєнний табір", де віднині все життя підпорядковувалось одній меті: врятувати країну від загибелі. Гаслом цього періоду війни стало: "Все для фронту, все для перемоги!"

Термінологічний словник.

Агресія - будь-яке незаконне застосування збройних сил однієї держави проти суверенітету, територіальної недоторканості або політичної незалежності іншої держави або народу.

Антигітлерівська коаліція - союз держав та народів, що боролися в роки Другої світової війни проти агресивного блоку Німеччини, Італії, Японії та їхніх сателітів. Ядро коаліції - СРСР, США, Великобританія.

Геноцид – масове знищення народів України, особливо єврейського народу.

Гетто - частина міста, що виділялась у середні віки в країнах Західної і Центральної Європи для ізольованого проживання євреїв. В роки Другої світової війни гетто були створені нацистами в деяких містах Східної Європи (у тому числі і в Україні) і перетворені в "табори знищення" євреїв. Термін "гетто" інколи використовується для визначення району міста, де живуть дискриміновані національні меншини.

Депортація - примусове виселення (в судовому або адміністративному порядку) особи чи народу з місця постійного проживання і поселення його на новому місці з обмеженою свободою пересування.

Мюнхенська Угода 1938 р. - договір, підписаний у Мюнхені 29-30 вересня 1938 року прем'єр-міністром Великої Британії Н.Чемберленом, прем'єр-міністром Франції Е.Деладьє, фашистськими диктаторами Гітлером та Муссоліні (Італія). Угода передбачала відторгнення від Чехословаччини і передачу Німеччині Судетської області, а також задоволення територіальних вимог до Чехословаччини з боку Угорщини та Польщі.

Нацизм - одна з назв німецького фашизму.

Остарбайтери – українці, вивезені на примусові роботи до Німеччини.

План «Барбаросса» - німецький план блискавичної війни проти СРСР з метою знищення Червоної Армії протягом 2 – 2,5 місяців.

План «Ост» - німецький план виселення з України мільйонів людей і заселення її німецькими колоністами та їх союзниками.

Радянізація – здійснення перетворень на західно-українських землях відповідно до радянського зразка.

Партизанський рух - вид збройної, часто диверсійної боротьби мас за свободу і незалежність своєї батьківщини (або за соціальні перетворення), яка відбувалася на території, зайнятій ворогом.

Репарації - у міжнародному праві різновид матеріальної міжнародно-правової відповідальності, який полягає у відшкодуванні державою-агресором нанесених нею збитків іншій державі у грошовій або іншій формі.

Репатріація - повернення на батьківщину військовополонених і цивільних осіб, які опинилися за її межами в результаті війни (або емігрантів).

«Рейкова війна» -форма боротьби партизанів проти фашистів у 1943-1944 рр.

Українська повстанська армія (УПА) - збройно-політична формація, що діяла в Україні в 1942–1952 роках і вела боротьбу проти тоталітарних режимів – фашистського та комуністичного.

Фашизм - відкрита терористична диктатура, що грунтувалась на принципах шовінізму-расизму.

Холокост - загибель значної частини єврейського населення Європи від рук німецьких нацистів на захоплених фашистами територіях у 1933–1945 роках.

Біографічні довідки.

Бандера Степан Андрійович (1909 - 1959) - український політичний діяч, один із лідерів українського національного руху 30-50-х років. З 1929 року - член Організації українських націоналістів. З 1941 року - Голова Революційного Проводу ОУН. Керував боротьбою українського національного підпілля проти Радянської влади. Відстоював ідею відновлення української державності. Загинув у Мюнхені від руки агента радянських спецслужб.

Ватутін Микола Федорович (1901-1944) - радянський воєначальник, генерал армії. Герой Радянського Союзу (посмертно). У роки Великої Вітчизняної війни - начальник штабу Північно-Західного фронту, заступник начальника Генштабу, з 1942 року командував військами Воронезького, Південно-Західного та 1-го Українського фронтів. Брав участь у звільненні Лівобережної та Правобережної України. Помер від тяжкого поранення. Похований у Києві.

Жуков Георгій Костянтинович (1896-1974) - Маршал Радянського Союзу, чотири рази Герой Радянського Союзу. У січні-липні 1941 - начальник Генштабу, зам. наркома оборони СРСР. З червня 1941 року - член Ставки, з серпня 1942 - заступник Верховного Головнокомандуючого. За дорученням Ставки Верховного Головнокомандування координував дії фронтів під час Сталінградської битви. У 1944-1945 роках - командував військами 1-го Українського та 1-го Білоруського фронтів. Від імені Верховного Головнокомандування 8 травня 1945 року прийняв капітуляцію нацистської Німеччини.

Кирпонос Михайло Петрович (1892-1941) - радянський воєначальник, генерал-полковник. Герой Радянського Союзу. На початку Великої Вітчизняної війни командував військами Південно-Західного фронту. Загинув у бою.

Ковпак Сидір Артемович (1887-1967) - державний та громадський діяч, двічі Герой Радянського Союзу, генерал-майор. У роки війни - один із перших організаторів партизанського руху в Україні. Командир Сумського партизанського з'єднання. У 1941-1945 роках здійснив 5 рейдів по фашистських тилах, подолавши понад 10 тис. км. Автор книги "Від Путивля до Карпат ".

Кожедуб Іван Микитович (1920-1991) - маршал авіації, тричі Герой Радянського Союзу. В роки війни воював у винищувальній авіації, командував ескадрилью, був заступником командира полку. Взяв участь у 120 повітряних боях, збив 62 німецькі літака.

Конєв Іван Степанович (1897-1973) - Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу. Під час війни командував армією, військами Західного, Калінінського, Північно-Західного, Степового, 2-го та 1-го Українського фронтів. Брав участь у звільненні України.

Руднєв Семен Васильович (1899-1943) - один із організаторів і керівників партизанського руху в Україні, генерал-майор, Герой Радянського Союзу. Командир партизанського загону в Сумській області, потім - комісар з'єднання С.А.Ковпака. Загинув у бою. За деякими даними, був убитий агентом НКВС за спробу вести переговори з УПА для спільної боротьби з фашистами.

Стецько Ярослав (1912-1986) - український політичний і державний діяч. З 1932 року активний член ОУН, редактор ряду націоналістичних видань. З 1939 року - член Проводу українських націоналістів (ПУН). Під час внутрішньої кризи в ОУН підтримував політичну лінію С. Бандери. У 1941 році брав участь у формуванні похідних груп ОУН з метою організації українського самоврядування на окупованих фашистами українських землях. 30.06.1941 року за дорученням ОУН проголосив у Львові Акт відновлення самостійності України і очолив український уряд - Українське Державне Правління. За відмову анулювати згаданий акт був заарештований німцями і кинутий до фашистського табору. У 1945році був обраний членом Бюро Проводу ОУН. У 1946-1986 роках очолював Антибільшовицький блок народів. У 1967 році став організатором і співкерівником Світової антикомуністичної ліги. У 1968-1986 роках - Голова Проводу ОУН(Р). Помер у Мюнхені.

Строкач Тимофій Амвросійович. (1903 - 1963) - начальник Українського штабу партизанського руху (1942-1945), генерал-лейтенант. Після війни - заступник наркома НКВС УРСР (1945-1946), міністр внутрішніх справ УРСР (1946-1956), начальник Головного управління прикордонних військ, заступник міністра МВС УРСР.

Тимошенко Семен Костянтинович (1895 - 1970) - Маршал Радянського Союзу, двічі Герой Радянського Союзу. У вересні 1939 року очолив Український фронт, який вступив на територію Західної України. У 1940-1941 роках - нарком оборони СРСР. Під час війни у 1941-1942 роках - Головнокомандувач Західним і Південно-Західним напрямками: командував військами Західного, Піденно-Західного, Сталінградського і Північно-Західного фронтів. Після війни командував військами ряду округів.

Шухевич Роман (Тарас Чуприна) (1907 - 1950) український політичний і громадський діяч. Головнокомандувач Української повстанської армії (1943-1950). З 1929 року - член Організації українських націоналістів. У 1938 році - один з організаторів штабу "Карпатської Січі" - збройних сил Карпатської України. Належав до бандерівської фракції ОУН. У 1941 році командував бойовим підрозділом "Дружинники українських націоналістів" ("Нахтігаль"). З липня 1944 р. - голова Генерального Секретаріату і генеральний секретар військових справ Головної Української визвольної ради. Загинув у бою з радянськими військами під Львовом 5 березня 1950 року.

Теми рефератів

1. Партизанський рух на Рівненщині в роки Великої Вітчизняної війни.

2. Ровенське підпілля в роки війни.

З. Діяльність ОУН-УПА в роки війни.

Література

1. Косик В. Україна під час Другої світової війни І938-І945.-К. І992

2. Історія українського війська.-К.,І99І.-с.

3. Мірчук П. Українська повстанська армія І942-І952: Документи і матеріали. -Львів, 1991.

4. Бар М.,3еленський В. Війна втрачених надій: український самостійницький рух у І939-І945рр.//Український історичний журнал.-І992.-№4.-с.116-І22.

5. Коваль М.Б. І94І-І945 роки. Україна //вкраїнський історичний журнал. -1991.-№6.-с.3-23.

 

Семінар 7.

Тема. Післявоєнна відбудова і розвиток України

в 1945 – на поч. 50 - х рр.

План.

1. Міжнародне становище України в післявоєнний період.

2. Відбудова промисловості.

3. Особливості відбудови сільського господарства.

4. Соціально-культурний розвиток у повоєнні роки.

5. Закінчення боротьби ОУН-УПА.

Методичні рекомендації

Відповідаючи на питання, студенти повинні висвітлити жахливу картину руйнувань та втрат, яких зазнала Україна під час війни, показати звитяжну працю нашого народу у відбудовчий період, його складнощі і труднощі.

Успіх відродження економіки України залежав:

а/ від вирішення проблеми робочої сили /так, на шахтах Донбасу старі кадрові робітники становили лише 15-20% загальної кількості працюючих/;

б/ від темпів розвитку промисловості республіки /необхідно висвітлити процес відродження промисловості України/;

в/ від роботи по організаційному зміцненню колгоспів і радгоспів, відновленню матеріально-технічної бази сільського господарства.

Особливу увагу необхідно звернути на аналіз складних процесів, що розгорталися у повоєнні роки у Західній Україні. Характерною особливістю перетворень на західноукраїнських землях були більш високі, ніж на сході України, темпи промислового розвитку. Разом з тим форсовані темпи індустріального розвитку краю, мали і негативні тенденції, особливо складним і трагічним був процес соціально-економічних змін в сільському господарстві. Одразу ж після вигнання гітлерівців було продовжено взятий ще до війни курс на колективізацію.

Необхідно відмітити, що хоча процес об'єднання селян в колгоспи проходив в умовах зростання матеріально-технічної бази, з урахуванням помилок і перекручень, допущених під час колективі­зації в СРСР в довоєнний період, все ж на практиці мали місце і форсування створення колгоспів і примус до вступу в них. Колек­тивізація супроводжувалась збройною боротьбою з УПА і загострен­ням жорстокої класової боротьби. Бажано розкрити соціальну і політичну мету ОУН-УПА, показати, як сталінсько - беріївські репресії, депортації населення активізували дії ОУН-УПА.

Розглядаючи питання суспільно-політичного життя республіки в умовах культу особи Сталіна, треба звернути увагу на формування і характеристику розгалуженого партійно-державного апарату, який гримав під контролем всі сфери життя суспільства.

Бажано усвідомити два основні напрямки, якими діяв охоронно-репресивний механізм системи: посилення ідеологічної і духовної обробки свідомості народних мас і прямі репресивні заходи проти "інакомислячих". Бажано показати, чим відрізнялися гоніння на інте­лігенцію в післявоєнний період від такої ж акції 30-х років?