Медична система асклепіада і його принципи лікування. Корнелій цельс і значення його праці «про медицину».

Визначним римським лікарем-матеріалістом був Асклепіад 9128 56 рр. до н.е.), медичні погляди якого базувались

на філософії Епікура. Асклепіад вважав, що людський організм складається з атомів. Якщо вони рахуються в порах безперешкодно і в тканинах розміщуються правильно,

то людина здорова. Принципом Асклепіада було “лікувати надійно, швидко і приємно”.

Гелен висунув твердження, що в рослинах або тваринних органах є корисні речовини, якими можна користуватися для лікування, і шкідливі, які треба відкидати. Корисні

речовини, за методикою Галена, вилучали з рослин вином, оцтом, водою і видавлювали у вигляді соків, олії тощо. Гален пропонував застосовувати для лікування лікарські

речовини у вигляді лікарських форм – порошків, пілюль, болюсів, таблеток, мил, мазів, пластирів, гірчичників, зборів, настоїв, соків, олій, примочок, припарок,

антидотів, терняків тощо.

Авл Корнелій Цельс (лат. Aulus Cornelius Celsus, * 25 рік до н. е. — † 50 рік н. е.) — видатний давньоримський науковець, теоретик медицини часів імператорів Августа та Тіберія.

Складові «Про медицину»

Книга 1. Історія медицини.

Книга 2. Основи патології.

Книга 3. Конкретні хвороби.

Книга 4. Частини тіла.

Книги 5 та 6. Фармакологія.

Книга 7. Хірургія.

Книга 8. Ортопедія.

Гален із Пергама як найвидатніший представник медицини Римської імперії та його значення в історії подальшого розвитку медицини.

Гале́н (грец. Γαληνός), чи Гале́н Перга́мський, часто використовується латинізована форма імені Кла́вдій Гале́н (лат. Claudius Galenus; 129 або 131, Пергам — близько 200) —

грецький лікар, хірург і філософ римської доби[1][2][3]. Гален вважав, що людське тіло складається із щільних і рідких частин, він досліджував організм шляхом спостереження за хворими і розкриття трупів. Одним з перших застосував вівісекцію і став основоположником експериментальної медицини. Його основні праці з анатомії: «Анатомічні дослідження», «Про призначення частин людського тіла».

Становлення християнства і його вплив на розвиток медицини й медичної науки. Благочинність, догляд за хворими і немічними, притулки і перші лікарні при храмах і монастирях.

Характеристика епохи Середньовіччя (5 - 15 ст. н. е.). Які чинники раннього і розвинутого середньовіччя найбільше вплинули на розвиток медицини в епоху Середньовіччя? Джерела історії медицини середньовіччя

Погане харчування і жалюгідне стан медицини, яка знаходила собі місця між рецептами знахарки і теоріями учених педантів, породжували страшні фізичні страждання і високі смертність. Середня тривалість життя була низька, навіть якщо спробувати визначити її, не приймаючи до уваги жахливу дитячу смертність, і часті викидні в жінок, які погано харчувалися були змушені важко працювати. У середовищі сучасних індустріальних суспільствах середня тривалість життя становить близько 70—75 років, тоді як і середньовіччі вона у разі мала перевищувати 30 років. Гільйом деСен-Патю, перераховуючи свідків на процесі канонізації Людовіка Святого, називає сорокарічного чоловіка «чоловіком зрілого віку», а п'ятдесятилітнього - «людиною похилого віку».

Центрами Середньовічний медицини були університети. У університетах Західної Європи панувала схоластика, котра передбачала побудова гіпотез, теорій і ведення різних суперечок лише суворих межах встановлених християнської церквою догматів. У фармацевтичної практиці Середньовіччя знаходили місце, поруч із засобами, добутими медичної практикою, і ті, застосування яких грунтувалося на віддаленому порівнянні, на вказівки алхімії, астрології, які вкрай рідко мали достатній ефект, а більшою мірою, діяли на уяву представників багатих класів. Розглянемо найперших представників центрівЗападноевропейского освіти (зокрема і медичного).

Медицина Візантії: основні напрямки розвитку, досягнення. Поява монастирської медицини.

Медицина в Византийской империи Яку роль відіграла Візантія у збереженні античної культури і медицини та в розвитку культури й медицини Київської Русі?

Восточная часть Римской империи отличалась от западной большим развитием торговли и ремесленной промышленностью, большим развитием городов, их экономическим процветанием. Именно Восток и прежде всего Египет являлся хлебной житницей всей империи. В Египте выращивали и обрабатывали лен и хлопок; здесь было развито стекольное производство, обслуживающее другие провинции. Большого развития на Востоке, в частности в Малой Азии, достигло скотоводство. Сирия славилась железными и ювелирными изделиями, коврами. Города Востока — Александрия, Дамаск, Антиохия, Эфес и др.— были центрами крупной торговли.

Эта преобладающая экономическая роль стран Востока возросла после падения Западной Римской империи и сохранения Восточной Римской империи под названием Византийской. Расширение торговых связей с Индией, Цейлоном, Абиссинией, Средней Азией (Бухарой, Хорезмом), Закавказьем, Китаем и другими странами привело к дальнейшему росту промышленности. В частности, в VI веке были доставлены в Византию из Китая шелковичные черви (грена) и начало быстро развиваться шелководство, изготовление шелковых тканей.

В период раннего феодализма Византия и народы Востока достигли более значительного развития материальной и духовной культуры, чем народы Западной Европы. Особенности кризиса рабовладельческого строя и перехода к феодализму в Восточной Римской империи привели к тому, что здесь не только уцелели старые центры античной науки — Афины, Александрия, Бейрут, Газа, но возникли и новые, например Константинополь. Научное творчество здесь не замирало в V—VII веках, как это было в то время на Западе.

Благодаря своим связям с Византией Киевская Русь раньше приобщилась к культурному наследию античного мира, чем многие народы Западной Европы.

Особливості розвитку і досягнення медицини в арабських країнах. Медичні школи, лікарні, аптеки, бібліотеки, клінічна підготовка лікарів. Яку роль відіграли арабські лікарі у подальшому розвитку медичної науки й медичної справи?

Медицина в арабских халифатах. Значительнее развитие медицина получила в мусульманских феодальных государствах — так называемых арабских халифатах. С середины VII века феодальная и торговая арабская аристократия предприняла под знаменем ислама многочисленные войны. К 640 г. арабами были завоеваны Палестина и Сирия, к 634 г.— Египет, было завершено покорение арабами Ирана, в конце VII века — Армении и Грузии. В VIII веке арабы подчинили себе Среднюю Азию,, северо-западную Индию, все северное побережье Африки и Пиренейский полуостров.

Господство арабов и их государства—халифаты — существовали до XII—XIII веков. Единое огромное арабское государство просуществовало недолго и разделилось на Западный халифат с центром в Кордове и Восточный халифат с центром в Багдаде. Однако экономическое и культурное общение народов, объединенных арабскими халифатами, сохранилось в течение 5 столетий. Обширная торговля способствовала развитию в арабских халифатах разносторонней хозяйственной деятельности.

Начиная с VII века в странах Ближнего и Среднего Востока возникла, сложилась и развилась богатая и разносторонняя культура народов Востока, именуемая арабской. Культура народов Востока времен арабских халифатов унаследовала ценные достижения древневосточной и античной цивилизации и в дальнейшем послужила одним из источников западноевропейской цивилизации. Призванная удовлетворять потребности растущей торговли, земледелия и промышленности, наука в арабских халифатах XIII—XII веков достигла более высокого развития, чем западноевропейская наука того времени.

В связи с экономикой в арабских халифатах развивалась и культура, обнаруживая наряду с общими чертами своеобразные, оригинальные черты в творчестве отдельных народов Востока. В странах Востока впервые получила распространение книга (рукописная), сменившая древний пергаментный свиток. Во введении в обиход бумаги как главного писчего материала большие заслуги имели ученые Самарканда, которые в VII веке начали изготовлять бумагу по изобретенному китайцами способу. Страны Востока славились изготовлением холодного оружия из дамасской стали. На рынках самого Дамаска с местным оружием успешно конкурировали мечи, доставлявшиеся из Руси.