Медична освіта в Україні. Роль Острозької, Києво-Могилянської та Замойської академій у підготовці медичних кадрів для України.

Острозька слов'яно-греко-латинська школа (академія) — перший вищий навчальний заклад у Східній Європі, найстарша українська науково-освітня установа[3]. Заснована у 1576 році князем Костянтином-Василем Острозьким у своєму родовому місті Острозі. Велику суму коштів на розбудову академії надала його племінниця — княжна Гальшка Острозька (6000 коп.). 7 лютого 1577 р. — перша згадка про школу в передмові до книги Петра Скарги «Про єдність костьолу Божего».[3] В основу діяльності Острозької академії було покладено традиційне для середньовічної Європи вивчення семи вільних наук (граматики, риторики, діалектики, арифметики, геометрії, музики, астрономії), а також вищих наук: філософії, богослів'я, медицини. Студенти Острозької академії опановували п'ять мов: слов'янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Першим ректором школи був письменник Г. Смотрицький, викладачами — видатні тогочасні українські та зарубіжні педагоги-вчені, такі як Дем'ян Наливайко, Христофор Філалет, Василь Суразький, Іван Лятос, Кирило Лукаріс, Клірик Острозький та педагоги із Краківського та Падуанського університетів. О. Ш. мала великий вплив на розвиток педагогічної думки та організацію шкільництва в Україні: за її зразком діяли пізніші братські школи у Львові, Луцьку, Володимирі (нині Володимир-Волинський). Вихованцями школи були: відомий учений і письменник М. Смотрицький, гетьман П. Сагайдачний, архімандрит Києво-Печерської лаври Єлисей Плетенецький та ін. видатні церковні і культурні діячі. Із заснуванням 1624 р. в Острозі єзуїтської колегії О. Ш. занепала і 1636 р. припинила своє існування.

Києво-Могилянська академія була заснована на базі Київської братської школи. 1615 року ця школа отримала приміщення від шляхтянки Галшки Гулевичівни. Деякі вчителі Львівської та Луцької братських шкіл переїхали викладати до Києва. Школа мала підтримку Війська Запорозького і зокрема гетьмана Сагайдачного[4].

У вересні 1632 року Київська братська школа об'єдналася з Лаврською школою. У результаті було створено Києво-Братську колегію. Київський митрополит Петро Могила побудував в ній систему освіти за зразком єзуїтських навчальних закладів. Велика увага в колегії приділялася вивченню мов, зокрема польської та латини. Станових обмежень для отримання освіти не було. Згодом колегія іменувалася Києво-Могилянською на честь свого благодійника та опікуна.

Згідно з Гадяцьким трактатом 1658 року між Річчю Посполитою і Гетьманщиною колегії надавався статус академії і вона отримувала рівні права з Ягеллонським університетом. Після входження українських земель у склад Московського царства статус академії був підтверджений у грамотах російських царів Івана V 1694 року та Петра I 1701 року[5]. За час існування Києво-Могилянської академії, з її стін вийшло багато відомих випускників. До вихованців належали гетьмани Іван Мазепа, Пилип Орлик, Павло Полуботок, Іван Скоропадський та Іван Самойлович, а також багато хто з козацької старшини. Тут навчалися архітектор Іван Григорович-Барський, композитори Артемій Ведель та Максим Березовський, філософ Григорій Сковорода та науковець Михайло Ломоносов. Авторитет та якість освіти в академії також приводили сюди іноземних студентів: росіян і білорусів, волохів, молдаван, сербів, боснійців, чорногорців, болгар, греків та італійців. Вихованці академії часто продовжували освіту в університетах Європи, оскільки, згідно з європейською традицією, викладання провадилось латиною[6].

Незважаючи на намагання випускників перетворити академію на сучасний університет, за розпорядженням уряду, указом Синоду від 14 серпня 1817 року Академію було закрито[7]. Натомість 1819 року в приміщеннях Києво-Могилянської академії була створена Київська духовна академія.

Замойська академія (пол. Akademia Zamojska; лат. Hippaeum Zamoscianum) — навчальний заклад у місті Замостя, заснований Яном Замойським 1595 року. Того року папа Климент VIII затвердив створення академії у формі відповідної булли. З 1669 року університет.

Ян Замойський - засновник академії

Була першим приватним університетом, четвертим відкритим вищим навчальним закладом — після Кракова (1364 р.), Люблянської в Познані (1519 р.), Вільнюса (1578 р.) на території Речі Посполитої. У перше десятиліття свого існування (до смерти гетьмана Яна Замойського) академія отримала значну популярність в Речі Посполитій, у всій Європі. Завдяки Замостю на рубежі 16 століття та 17 століття Польща була одним з основних центрів наукової думки. Важливу роль у створенні академії грав культурний діяч Шимон Шимонович. У 1641–1642, 1654–1655, 1655–1656 рр. ректором був львів'янин Андрій Абрек

Навчальний заклад мав чотири віділення: філософське, богословське, медичне та правове. Лекції проходили в грецькою і латинською мовами. Як університет припинив своє існування у 1784 році. Сьогодні вона стала середньою школою.

Митрополит Петро Могила - випускник академії.

Болонський, Падуанський, Краківський, Празький і Віденський університети та їх вплив на культуру і медицину України. Юрій Дрогобич (1450-1495) як один із видатних лікарів України і як ректор Падуанського університету.

Боло?нський університе?т — найстаріший університет Європи, в місті Болонья (Північна Італія), заснований в 1088 році як юридичний навчальний заклад. Медичний, філософський та теологічний факультети створені в 14 столітті. Серед викладачів Болонського університету були видатні анатоми — Везалій і Мальпігі. В Болонському університеті зробив своє знамените відкриття Луїджі Гальвані. Одним із ректорів університету був українець-русин за походженням Юрій Дрогобич. До Болонського університету приймали вчитися жінок, а в 14 — 15 століття почали з'являтися і жінки-професори.

Віденський університет (нім. Universitat Wien, лат. Alma Mater Rudolphina Vindobonensis) — державний університет, розташований у Відні, Австрія. Університет було засновано у 1365 році, і він вважається одним із найстаріших університетів Європи. У Віденському університеті навчається близько 72000 студентів. На вибір студентів університет пропонує більш ніж 130 курсів. Окрім офіційної назви, заклад має назву Хауптуні (нім. Hauptuni — Головний університет).

Яґеллонський університет (пол. Uniwersytet Jagiellonski), часто Краківський університет — вищий навчальний заклад в Кракові, найдавніший і один з найбільших в Польщі, один з найстаріших в Європі. Грамота про заснування університету була видана 12 травня 1364 року Казимиром III[1], він став другим в Центральній Європі після Празького університету, відкритого в 1348 році. Реорганізований 1400 року Владиславом II Ягайлом (назва була надана університетові у 19 столітті щоб підкреслити зв'язок з династією Яґеллонів). Цей вищий навчальний заклад є найдавнішим у Польщі і одним з найдавніших у Європі, сьогодні має 15 факультетів.

Після розквіту в другій половині 15 — на початку 16 століть занепав у 17 столітті за часів приналежності Кракова до Австрії став осередком польської науки.

Юрій Михайлович Котермак з Дрогобича, відоміший як Юрій Дрогобич — лат. Georgius Drohobicz de Russia, Magister Georgius Drohobicz de Russia (*бл. 1450 у Дрогобичі; †4 липня 1494 у Кракові) — український філософ, астроном, астролог, перший український доктор медицини. Перший український автор друкованого твору (латинською мовою). Діяч східноєвропейського Відродження. Професор, ректор Болонського університету (Італія), професор Краківського університету.

7 лютого 1483 у Римі видав книгу Прогностична оцінка поточного 1483 року (Iudicium pronosticon Anni MCCCCLXXX III), яка є першою відомою друкованою книгою українського автора. У цій книзі, окрім ненаукових астрологічних прогнозів, було поміщено відомості з географії, астрономії, метеорології, філософії, а також зроблено спробу визначити, в межах яких географічних довгот розташовані міста Вільнюс, Дрогобич, Львів тощо. Юрій Дрогобич зазначав тут, що населенню християнських країн загрожують великі небезпеки… у зв'язку з пригнобленням князями і панами. Висловив упевненість у здатності людського розуму пізнати закономірності світу. Видавав Юрій Дрогобич також трактати з астрології. Зберігся один виданий примірник його праці, що містить згадки про Україну - «Прогностик». З 1487 року він працював професором медицини Ягелонського університету й мав чин королівського лікаря. Викладацька діяльність Юрія Дрогобича була спрямована на поширення гуманістичних ідей епохи Відродження в Україну. Він вважав, що ідеал доброчесності — Бог, до якого людина може наблизитися завдяки самовдосконаленню. У бібліотеках Парижа збереглися копії двох астрологічних трактатів Дрогобича, а у Баварській державній бібліотеці в Мюнхені — його прогноз на 1478 р., переписаний німецьким гуманістом Г.Шеделем. Ці праці свідчили про ґрунтовну обізнаність Дрогобича з античною і середньовічною літературою.

Відомі учні[ред. • ред. код]

Серед його студентів був і майбутній видатний астроном Миколай Коперник, автор трактату «Про обертання небесних сфер», що поклав початок нового — геліоцентричного погляду про будову Сонячної системи.